13 березня 2024 року ЛуцькСправа № 140/35433/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправним рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18 жовтня 2023 року №032550006919 про відмову у призначенні пенсії; зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити з 27 вересня 2023 року пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01 вересня 1978 року по 26 червня 1981 року у Сільському професійно-технічному училищі №4 смт Колки та періоди роботи: на Волзькому автозаводі «Тольяті» з 01 лютого 1986 року по 14 жовтня 1986 року, у Відкритому акціонерному товаристві «Ківерцівський консервний завод» (далі - ВАТ «Ківерцівський консервний завод») з 01 липня 2000 року по 01 лютого 2001 року, у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Техінвест-Сервіс» (далі - ТзОВ Техінвест-Сервіс») з 09 жовтня 2006 року по 24 грудня 2014 року.
В обґрунтування позову позивач вказав, що 11 жовтня 2023 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання - до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. За результатами розгляду поданих документів рішенням від 18 жовтня 2023 року №032550006919 ГУ ПФУ у Вінницькій області відмовило позивачу у призначенні пенсії і при цьому до страхового стажу не зарахувало період навчання з 01 вересня 1978 року по 26 червня 1981 року, а також періоди роботи з 01 лютого 1986 року по 14 жовтня 1986 року, з 01 липня 2000 року по 01 лютого 2001 року та з 09 жовтня 2006 року по 24 грудня 2014 року.
Позивач вважає рішення ГУ ПФУ в Вінницькій області протиправним. ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до пункту «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до страхового стажу має бути зарахований період його навчання з 01 вересня 1978 року по 26 червня 1981 року у Сільському професійно-технічному училищі №4 смт Колки, який підтверджується дипломом №549730 та додатком до нього. Записами трудової книжки (наказ від 25 лютого 1986 року №341-К) підтверджено період роботи на Волзькому автозаводі «Тольяті» з 01 лютого 1986 року по 14 жовтня 1986 року та період роботи у ТзОВ «Техінвест-Сервіс» з 09 жовтня 2006 року по 24 грудня 2014 року (російська федерація); надати ж інші документи на підтвердження цього періоду трудової діяльності у нього немає можливості з огляду на розірвання відносин України з російською федерацією. Також записом трудової книжки підтверджується період роботи з 01 липня 2000 року по 01 лютого 2001 року у ВАТ «Ківерцівський консервний завод», яке ліквідоване без правонаступництва у 2011 році.
Позивач наголосив, що оскільки разом із заявою про призначення пенсії за віком він надав трудову книжку, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, то витребовування ГУ ПФУ у Вінницькій області уточнюючих довідок є протиправним. Однак якщо Пенсійному органу поданих документів недостатньо чи наявні сумніви у їх достовірності, то відповідачі мають достатньо повноважень для самостійного витребування документів та проведення перевірки трудового стажу, зустрічної звірки для з'ясування спірних обставин чи вчинення інших дій для реалізації права особи на соціальний захист.
ОСОБА_1 також вважає, що оскільки на час звернення із заявою про призначення пенсії досяг 60 років та його страховий стаж, який підтверджений записами трудової книжки, у сукупності становить понад 30 років, то він має право на призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону №1058-IV. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву (а.с.22-25) у задоволенні позовних вимог просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що ним розглянута заява ОСОБА_1 від 11 жовтня 2023 року, якому відмовлено у призначенні пенсії за віком через невиконання умови про страховий стаж (становить 19 років 02 місяці 10 днів, а необхідним є не менше 30 років). При цьому не зараховано період навчання з 01 вересня 1978 року по 26 червня 1981 року згідно з довідкою від 10 жовтня 2023 року №556, оскільки відсутній наказ про відрахування та не зазначено дату присвоєння кваліфікації відповідно до рішення екзаменаційної комісії, а також періоди роботи згідно із записами трудової книжки з 01 липня 2000 року по 01 лютого 2001 року у ВАТ «Ківерцівський консервний завод» та з 09 жовтня 2006 року по 24 грудня 2014 року у ТзОВ «Техінвест-Сервіс» (російська федерація), бо в індивідуальних відомостях заявника відсутня інформація про сплату страхових внесків. Відповідач 1 зауважив, що за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року записи трудової книжки підтверджуються додатковими документами або результатами проведення зустрічної перевірки. Поряд з тим період роботи позивача у ТзОВ «Техінвест-Сервіс» неможливо зарахувати до страхового стажу і у зв'язку з виходом з 19 червня 2023 року України з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» (далі - Постанова №1328). Не підлягає зарахуванню до стажу період роботи з 01 лютого 1986 року по 14 жовтня 1986 року, так як в порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України та Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 17 серпня 1993 року за №110), у трудовій книжці не зазначено дату звільнення. Відповідач 1 одночасно зауважив, що ОСОБА_1 зараховано період роботи з 17 травня 1985 року по 10 вересня 1986 року (робота на Волзькому автозаводі), який частково включає в себе і спірний період з 01 лютого 1986 року по 14 жовтня 1986 року. Для зарахування до страхового стажу усіх періодів роботи необхідно було надати уточнюючі довідки, однак позивач таким правом не скористався та додаткові документи не надав.
ГУ ПФУ в Вінницькій області наголосило на дискреційності повноважень щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV.
Відповідач 1 вважає, що діяв в межах повноважень визначених чинним законодавством, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення від 18 жовтня 2023 року.
У відзиві на позов ГУ ПФУ у Волинській області позовні вимоги заперечило та у їх задоволенні також просило відмовити (а.с.32-35). Відповідач 2 вказав, що після реєстрації поданої до ГУ ПФУ у Волинській області заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, - ГУ ПФУ у Вінницькій області, рішенням якого від 18 жовтня 2023 року №032550006919 позивачу відмовлено у призначенні пенсії через недостатність страхового стажу. Відповідач 2 у своїх доводах щодо відсутності підстав для призначення позивачу пенсії наводить ті ж самі мотиви, що і ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11 жовтня 2023 року звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення йому пенсії за віком, додавши документи згідно з розпискою-повідомленням (а.с.31).
Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Вінницькій області, рішенням якого від 18 жовтня 2023 року №032550006919 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком з тих підстав, що необхідний страховий стаж становить 30 років, однак наявний страховий стаж 19 років 02 місяці 10 днів. До страхового стажу не зараховано період навчання згідно з довідкою від 10 жовтня 2023 року №3556 з 01 вересня 1978 року по 26 червня 1981 року (відсутній наказ про відрахування, а також не заначено дату присвоєння кваліфікації відповідно до рішення екзаменаційної комісії), а також періоди роботи згідно із записами трудової книжки з 01 липня 2000 року по 01 лютого 2001 року та з 09 жовтня 2006 року по 24 грудня 2014 року (відсутня інформація в індивідуальних відомостях заявника за цей період) (а.с.6-7).
Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком з підстав незарахування до страхового стажу періоду навчання 01 вересня 1978 року по 26 червня 1981 року, періодів роботи з 01 лютого 1986 року по 14 жовтня 1986 року, з 01 липня 2000 року по 01 лютого 2001 року та з 09 жовтня 2006 року по 24 грудня 2014 року стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Фактичною підставою для відмови ОСОБА_1 рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18 жовтня 2023 року №032550006919 у призначенні пенсії за віком вказано відсутність необхідного страхового стажу - 30 років (наявний стаж 19 років 02 місяці 10 днів).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
Закон №1058-IV набрав чинності 01 січня 2004 року.
Спірним у цій справі є питання про зарахування позивачу до страхового стажу для призначення пенсії періоду трудової діяльності до набрання чинності Законом №1058-IV, а саме періоду роботи на Волзькому автозаводі «Тольяті» з 01 лютого 1986 року по 14 жовтня 1986 року.
За приписами абзацу першого частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637, зі змінами). Так відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків (пункт 3 Порядку №637).
Наведене дає підстави для висновку, що поняття «страховий стаж» запроваджено Законом №1058-IV (діє з 01 січня 2004 року). До 01 січня 2004 року робота, виконувана на підставі трудового договору, зараховується до стажу роботи незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв. Лише за відсутності трудової книжки (або відповідних записів у ній, або коли наявні неточні чи неправильні відомості про періоди роботи) стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі змінами станом на 11 жовтня 2023 року - на дату подання позивачем заяви), до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Як установлено частиною п'ятою статті 45 Закону №1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що заявник до заяви про призначення пенсії має обов'язок надати документи про стаж, визначені Порядком №637, і таким документом про періоди роботи для нього є трудова книжка (основний документ).
Порядок ведення трудових книжок законодавчо визначений. На час внесення до трудової книжки позивача записів про роботу на Волзькому автозаводі діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252; далі - Інструкція №162), у якій вказано, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (пункт 1.1 глави 1 Інструкції №162).
Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 глави 2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Для підтвердження періоду роботи на Волзькому автозаводі «Тольяті» позивач надав пенсійному органу трудову книжку серії НОМЕР_1 .
З трудової книжки (а.с.11 зворот-12) судом встановлено, що 17 травня 1985 року позивач прийнятий на роботу слюсарем 4 розряду в цех 45/2 Волзького автозаводу «Тольяті» (наказ від 03 березня 1985 року №770 023; запис №9). ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням із заводу 10 вересня 1986 року (наказ від 11 вересня 1986 року №7100; запис №10). Також у трудовій книжці наявний запис про призначення ОСОБА_1 з 01 лютого 1986 року старшим робітником (бригадиром) згідно з наказом Волзького автозаводу «Тольяті» від 25 лютого 1986 року №341-к (запис №11). Наступний запис №12 вказує на те, що позивач прийнятий з 15 жовтня 1986 року на посаду лаборанта у Колківський навчально-виробничий комбінат (наказ від 15 жовтня 1986 року №45).
Як видно з розрахунку страхового стажу (форма РС-Право), до страхового стажу позивача (а.с.7 зворот) зарахований період роботи з 17 травня 1985 року по 10 вересня 1986 року (01 рік 03 місяці 24 дні). Тобто, весь період роботи на Волзькому автозаводі «Тольяті» зараховано. По суті при заповненні трудової книжки порушено хронологію внесення записів (запис №10 про звільнення (10 вересня 1986 року) внесений перед записом про призначення ОСОБА_1 на посаду старшого робітника (бригадира) заводу (до того він працював на заводі на посаді слюсаря).
З огляду на встановлені обставини помилковими є твердження позивача про протиправне незарахування до страхового стажу періоду роботи на Волзькому автозаводі «Тольяті» з 01 лютого 1986 року по 14 жовтня 1986 року, адже із заводу він звільнений 10 вересня 1986 року (й так зараховано). Будь-які докази, які б вказували на недостовірність такого запису у трудовій книжці, відсутні. Тому відсутні підстави вважати, що датою припинення трудових відносин є 14 жовтня 1986 року.
Оцінюючи доводи сторін стосовно наявності/відсутності підстав зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи періоду навчання з 01 вересня 1978 року по 26 червня 1981 року у Сільському професійно-технічному училищі №4 смт Колки, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Отже, законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу також періоду навчання.
Відповідно до пункту 8 Порядку №637 час навчання, зокрема, у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі, клінічній ординатурі підтверджуються дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Як вбачається із розписки-повідомлення (а.с.31), позивач разом із заявою від 11 жовтня 2023 року про призначення пенсії за віком подав диплом серії НОМЕР_2 від 26 червня 1981 року, виданий Сільським професійно-технічним училищем №4 смт Колки (а.с.10 зворот), та довідку від 10 жовтня 2023 року №556, видану Колківським центром професійної освіти (а.с.14).
Відповідно до диплому серії НОМЕР_2 від 26 червня 1981 року ОСОБА_1 здобув загальну середню освіту у Середньому професійно-технічному училищі №4 смт Колки (форма навчання - державна, денна) і рішенням екзаменаційної комісії йому присвоєна кваліфікація тракториста 3 класу, слюсаря 2 класу. Довідкою Колківського центру професійної освіти від 10 жовтня 2023 року №556 підтверджено навчання ОСОБА_1 у Сільському професійно-технічному училищі №4 смт Колки (перейменоване на Середнє професійно-технічне училище №24 смт Колки) у період з 01 вересня 1978 року по 26 червня 1981 року за професією «тракторист-машиніст широкого профілю з умінням виконувати роботи слюсаря-ремонтника, водія автомобіля». Як зазначено у цій довідці, за період з 06 лютого 1981 року по 16 липня 1982 року книги наказів про зарахування, про відрахування та поіменна книга учнів втрачені. Отже, позивач з об'єктивних та незалежних від нього причин не має змоги надати витяг з наказу про його відрахування із Середнього професійно-технічного училища №4 смт Колки, однак за наявності інших доказів - диплому та довідки Колківського центру професійної освіти (останнє найменування після попередніх реорганізацій) період навчання з 01 вересня 1978 року по 26 червня 1981 року підлягає зарахуванню до стажу роботи позивача на підставі пункту «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII.
З рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18 жовтня 2023 року №032550006919 також слідує, що до стажу роботи (страхового стажу) ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи з 01 липня 2000 року по 01 лютого 2001 року у ВАТ «Ківерцівський консервний завод» та з 09 жовтня 2006 року по 24 грудня 2014 року у ТзОВ Техінвест-Сервіс» у зв'язку із відсутністю інформації в індивідуальних відомостях про заявника за цей період.
Із трудової книжки НОМЕР_3 встановлено, що ОСОБА_1 з 26 березня 1991 року (наказ від 26 березня 1991 року №26) по 01 лютого 2001 року (наказ від 01 лютого 2001 року №27) (у межах цього періоду спірним є період з 01 липня 2000 року по 01 лютого 2001 року) працював на посаді слюсаря у ВАТ «Ківерцівський консервний завод», а з 09 жовтня 2006 року (наказ від 13 лютого 2006 року) по 24 грудня 2014 року (наказ від 24 грудня 2014 року №164) - на посаді тесляра-столяра у ТзОВ Техінвест-Сервіс» (а.с.12 зворот-13 зворот).
Індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за вказаний період дійсно відсутні.
Як уже зазначалося вище, відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №637 за періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 1998 року №832 «Про заходи щодо поетапного впровадження у Пенсійному фонді автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» затверджено Комплекс заходів щодо поетапного впровадження протягом 1998-2000 років у Пенсійному фонді автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, пунктом 3 якого було передбачено здійснити комплекс підготовчих заходів та впровадити автоматизований персоніфікований облік: у п'яти районних відділах Львівського обласного управління Пенсійного фонду (1998 рік); у 25 відсотках органів Пенсійного фонду (1999 рік); у решті органів Пенсійного фонду (листопад 2000 року). Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 року №794 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794).
Відповідно до пункту 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).
Пунктами 6, 7 Положення №794 передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право: своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цього Положення; проводити у роботодавців перевірку достовірності поданих відомостей про фізичних осіб, зокрема перевірку фінансових та інших документів, що підтверджують зазначені відомості; у встановленому порядку притягати до відповідальності осіб, винних у порушенні строків подання відомостей, а також подання неправдивих відомостей про фізичних осіб. Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.
Отже, з наведеного слідує, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка, у якій накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом. Позивач не несе відповідальність за ведення персоніфікованого обліку, а тому неточності у довідці за формою ОК-5 не можуть бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та незарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Cуд наголошує, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01 січня 2004 року, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком №637, зокрема, трудової книжки. Документи, визначені Порядком №637, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 01 січня 2004 року (абзац четвертий пункту 1 Порядку №637).
Отже, періоди роботи позивача до 01 січня 2004 року підлягають зарахуванню до страхового стажу за законодавством, яке діяло раніше (незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв), та основним документом, який підтверджує стаж, є трудова книжка, яка була надана останнім відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1. За наявності належних записів трудової книжки про роботу у ВАТ «Ківерцівський консервний завод» (до 01 січня 2004 року), які містять посилання на наказ про прийняття та про звільнення з роботи, позивач не має обов'язку зі свого боку надавати будь-які інші документи про роботу у ВАТ «Ківерцівський консервний завод», яке до того ж згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців на громадських формувань 14 листопада 2011 року припинено як юридична особа (а.с.48).
Фактично позивачу зараховано частково період його роботи у ВАТ «Ківерцівський консервний завод»: з 26 березня 1991 року по 30 червня 2000 року зараховано, а з 01 липня 2000 року по 01 лютого 2001 року не зараховано.
За приписами частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію, зокрема, реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган Пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставин, запропонувати позивачу надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення ОСОБА_1 відповідачем 2 про необхідність подання інших документів, ніж ті, які він подав, зокрема, для підтвердження іншими документами періоду роботи у ВАТ «Ківерцівський консервний завод».
Тому незарахування позивачеві до стажу періоду роботи, про який є належні відомості у трудовій книжці (до 01 січня 2004 року), не може визнаватися правомірним.
Крім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду (постанови від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 30 березня 2019 у справі №414/736/17 та від 30 липня 2019 року у справі №373/2265/16-а та ін.) на підставі аналізу статей 15, 20 Закону №1058-IV найманий працівник не є самостійним платником страхових внесків. Обов'язок зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України за застрахованих осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, та обов'язок своєчасної реєстрації роботодавців у пенсійних органах як платників страхових внесків, покладений виключно на роботодавців, які є страхувальниками осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, та платниками таких внесків, а контроль за повнотою та своєчасністю страхових внесків покладений на уповноважені контролюючі органи відповідно до вимог чинного законодавства. Періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні. Працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
ГУ ПФУ у Вінницькій області до страхового стажу позивача не зараховано період роботи у ТзОВ «Техінвест-Сервіс» (з 09 жовтня 2006 року по 24 грудня 2014 року), що знаходиться на території російської федерації.
З цього приводу суд зазначає, що згідно зі статтею 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, серед іншого, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Законом України від 11 липня 1995 року №290/95-ВР «Про ратифікацію Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів» ратифіковано Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року.
Статтею 4 вказаної Угоди передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
За змістом статті 9 Угоди питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1).
Відповідно до статті 6 цієї Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами (стаття 8).
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13).
Аналогічні норми щодо взаємного визнання стажу, набутого у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях сторін, були передбачені статтею 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року.
Хоч дію Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року у відносинах України з російською федерацією зупинено Законом України від 29 червня 2023 року №3192-IX (набрав чинності 21 липня 2023 року, а відповідно до листа Міністерства закордонних справ України від 26 липня 2023 року №72/14-612-87561 дію угоди зупинено з 25 липня 2023 року), проте закон не має зворотної дії в часі.
Також на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року, а на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2023 року №639 припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14 січня 1993 року.
Однак незарахування у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення стажу роботи чи заробітної плати за період чинності міжнародної угоди порушує конституційні принципи, а отже особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу. Інший підхід суперечить принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Тому право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
При цьому суд повторює, що у разі порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків це тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку, у свою чергу, нараховувалися страхові внески.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що хоч за період роботи з 09 жовтня 2006 року по 24 грудня 2014 року і відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу, та позивач позбавлений можливості отримати інші відомості про трудову діяльність у минулому на території російської федерації (у нього наявна трудова книжка з відповідними записами), то, керуючись принципом верховенства права, цей період необхідно зарахувати до страхового стажу.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що незарахування позивачу до стажу роботи періоду навчання з 01 вересня 1978 року по 26 червня 1981 року, а також періодів роботи з 01 липня 2000 року по 01 лютого 2001 року та з 09 жовтня 2006 року по 24 грудня 2014 року з формальних підстав порушує його право на соціальний захист, тому рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18 жовтня 2023 року №032550006919, яким внаслідок неврахування означених періодів до страхового стажу відмовлено у призначенні пенсії, належить визнати протиправним та скасувати.
Частиною третьою статті 245 КАС України обумовлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Вирішуючи спір щодо позовних вимог зобов'язального характеру суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії матиме наслідком, що за заявою ОСОБА_1 від 11 жовтня 2023 року буде відсутнє рішення по суті.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною четвертою цієї статті у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд враховує, що саме до повноважень органів Пенсійного фонду України віднесено обчислення страхового стажу для призначення пенсій, тоді як суд такі повноваження не може перебирати та здійснює лише функцію судового контролю за правомірністю рішень про призначення/відмову у призначенні пенсій.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України установлено повноваження суду прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За наведених обставин та з огляду на те, що за приписами Порядку №22-1 електронна пенсійна справа знаходиться в пенсійному органі за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, та такий орган здійснює нарахування та виплату пенсії, суд вважає, що належним відповідачем за позовними вимогами зобов'язального характеру є ГУ ПФУ у Волинській області, якого й слід зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 жовтня 2023 року про призначення пенсії за віком та, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01 вересня 1978 року по 26 червня 1981 року та періоди роботи з 01 липня 2000 року по 01 лютого 2001 року, з 09 жовтня 2006 року по 24 грудня 2014 року, прийняти відповідне рішення, адже якщо в результаті перерахунку стажу умова щодо страхового стажу буде виконуватися, то останній матиме можливість отримати пенсію з 28 вересня 2023 року.
Отже, позов належить задовольнити частково.
Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією від 27 листопада 2023 року №1057-4434-9182-1850, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.5, 18).
Оскільки права позивача були порушені саме рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області, а позовні вимоги задоволені частково, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань вказаного відповідача судовий збір в сумі 536,80 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Зодчих, будинок 22, ідентифікаційний код юридичної особи 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 18 жовтня 2023 року №032550006919 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 жовтня 2023 року про призначення пенсії за віком та, зарахувавши до страхового стажу періоди навчання з 01 вересня 1978 року по 26 червня 1981 року, періоди роботи з 01 липня 2000 року по 01 лютого 2001 року, з 09 жовтня 2006 року по 24 грудня 2014 року, прийняти відповідне рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати у сумі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість грн 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк