м. Вінниця
05 березня 2024 р. Справа № 120/5962/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
за участю секретаря судового засідання: Галюк Аліни Леонідівни,
позивача: Натальчука О.С.,
представника відповідача: Сосницької І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Вінницької обласної прокуратури (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з серпня 2003 року по жовтень 2020 року працював на різних посадах в органах прокуратури та на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо позачергових заходів із реформи органів прокуратури» ним було подано заяву на проходження атестації. За наслідками атестації наказом № 290к від 16.10.2020 Вінницької обласної прокуратури його звільнено з посади прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Вінницьку область, прокуратури Вінницької області та з органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Підставою для прийняття оскаржуваного наказу стало рішення Восьмої кадрової комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.07.2020 №20 про неуспішне проходження атестації.
Позивач вважає рішення про неуспішне проходження атестації невмотивованим, а звільнення незаконним у зв'язку з тим, що воно здійснено з порушенням норм Конституції України, КЗпП України, Закону України «Про прокуратуру», норм міжнародно-правових актів, принципів верховенства права та правової визначеності.
Ухвалою від 26.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у судове засідання призначене на 12.11.2020. Також, вказаною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання позивача про об'єднання в одне провадження даної адміністративної справи та справи №120/4014/20-а та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
12.11.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що позивачем у встановлений строк подано заяву за визначеною формою про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію. З огляду на це, позивачем надано персональну згоду на те, що у разі прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації, його буде звільнено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VІІ та відповідно до вимог пп. 2 п. 19 розд. II Закону № 113-ІХ. Така згода є усвідомлення наслідків неуспішного проходження атестації.
Також вказано, що кадрові комісії наділені сукупністю прав та обов'язків, що надають можливість на власний розсуд визначитися з оцінкою прокурорів. Саме кадрові комісії за приписами Закону 113-ІХ, Порядку надають оцінку матеріалам атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання. Наголосив на тому, що такі повноваження належить до виключної компетенції кадрових комісій. З наведеного представником відповідача зроблено висновок про те, що кадрова комісія за результатами співбесіди має можливість на власний розсуд шляхом голосування прийняти рішення - про успішне або неуспішне проходження прокурором атестації.
Рішення Восьмої кадрової комісії від 10.07.2020 №20 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації містить мотиви його прийняття, висновки зроблені комісією за результатами дослідження матеріалів атестації, та наданих позивачем пояснень.
В контексті наведеного відповідачем зазначено, що пп. 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ містить імперативну норму про необхідність звільнення позивача, у разі неуспішного проходження атестації прокурором. У зв'язку з цим, відповідно до вимог пп. 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, наказом від 16.10.2020 № 290к на підставі рішення Восьмої кадрової комісії від 10.07.2020 №20 позивача правомірно звільнено з посади прокурора.
12.11.2020 в підготовчому судовому засіданні судом з власної ініціативи поставлено на розгляд питання про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішенням Вінницьким окружним адміністративним судом у справі № 120/4014/20-а. Така ініціатива суду зумовлена тим, що правомірність прийняття Восьмою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокурорів рішення від 10.07.2020 за №20, на підставі якого прийнято оскаржуваний в даній справі наказ керівника Вінницької прокуратури №290к від 16.10.2020, є предметом розгляду в межах іншої адміністративної справи №120/4014/20-а за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур.
Ухвалою від 12.11.2020 провадження у справі №120/5962/20-а зупинено до набрання чинності рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/4014/20-а. Зобов'язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що слугували підставою для зупинення провадження у справі.
18.11.2020 позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та висловив незгоду з наведеними у відзиві на позовну заяву доводами сторони відповідача.
Ухвалою від 20.12.2023 судом з власної ініціативи поновлено провадження у справі, оскільки встановлено, що відпали обставини, які слугували підставою для зупинення провадження у справ. Призначено підготовче судове засідання на 11.01.2024.
10.01.2024 позивачем через підсистему "Електронний суд", в якій він зареєстрований, до суду подано клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції.
10.01.2024 позивачем через підсистему "Електронний суд" подано клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів та їх врахування при вирішенні даної справи.
Того ж дня, позивачем через підсистему "Електронний суд" подано клопотання про визнання рішення Восьмої кадрової комісії від 10.07.2020 №20 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації недопустимим, неналежним та недостовірним доказом.
Також, 10.01.2024 позивачем через підсистему "Електронний суд" до суду подано клопотання про зупинення розгляду справи до прийняття Конституційним Судом України рішень у справах за конституційним поданням 50 народних депутатів України №42/04-03 від 04.03.2020 щодо відповідності Конституції України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-ІХ (зі змінами) та в об'єднаній справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо конституційності підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" щодо окремих аспектів дії перехідних положень" від 15 червня 2021 року № 1554-IX у системному зв'язку з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII.
Ухвалою від 10.01.2024 допущено участь позивача під час розгляду адміністративної справи № 120/5962/20-а в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 11.01.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, задоволено клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів (рішень Конституційного Суду України).
Також, в судовому засіданні 11.01.2024, після заслуховування думки позивача та представника відповідача, повідомлено сторін, що оцінка наявним в матеріалах справи доказам, в тому числі й рішенню Восьмої кадрової комісії від 10.07.2020 №20 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації буде надано під час вирішення справи по суті.
Також, в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 22.01.2024.
Крім того, ухвалою від 11.01.2024 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.
19.01.2024 позивачем через підсистему "Електронний суд" подано клопотання (вх. №4012, №4019) про визнання недопустимим, неналежним та недостовірним доказом:
- наказ №90к від 07.02.2017 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, протокол оперативної наради №1 від 06.02.2017, пояснення від 07.02.2017 та виключити їх з числа доказів в даній адміністративній справі;
- протокол Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №16 від 07.09.2020 та виключити його з числа доказів в даній адміністративній справі.
22.01.2024 судове засідання не відбулося у зв'язку з оголошенням на території Вінницької області сигналу "Повітряна тривога", а тому учасників справи повідомлено про наступну дату - 30.01.2024, шляхом надсилання повісток.
Ухвалою від 30.01.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 07.02.2024.
06.02.2024 позивачем через підсистему "Електронний суд" подано клопотання про виклик в судове засідання в якості свідків членів Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, створеної наказом Генерального прокурора №250 від 02.06.2020 із змінами внесеними наказом Генерального прокурора №289 від 19.06.2020.
07.02.2024 судове засідання не відбулося у зв'язку з оголошенням на території Вінницької області сигналу "Повітряна тривога", а тому учасників справи повідомлено про наступну дату - 13.02.2024, шляхом надсилання повісток.
Ухвалою від 30.01.2024, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про виклик в якості свідків членів Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур.
В зв'язку з закінченням часу, відведеного на розгляд даної справи, в судовому засіданні оголошено перерву до 20.02.2024.
16.02.2024 позивачем через підсистему "Електронний суд" подано клопотання про виклик в судове засідання в якості свідків осіб, які були присутні 06.02.2017 на оперативній нараді прокуратури Вінницької області та витребування оригіналів документів, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності 07.02.2017 (протокол оперативної наради, заява, пояснення, наказ та ін.) для огляду в судовому засіданні.
Також, 19.02.2024 позивачем через підсистему "Електронний суд" подано додаткові пояснення по справі, в яких останній вказав, що в межах даної справи ним оскаржується наказ керівника Вінницької обласної прокуратури № 290к від 16.10.2020 про його звільнення з посади прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Вінницьку область, прокуратури Вінницької області.
В поясненнях позивач відзначив, що незаконне звільнення - це не лише звільнення без законних на те підстав , а і звільнення з порушенням порядку, встановленого законом.
Також, вказав, що, на його переконання, прийняте Восьмою кадровою комісією рішення від 10.07.2020 №20 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації містить недостовірну інформацію та ознаки підроблення, а тому не може слугувати підставою для його звільнення.
20.02.2024 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 05.03.2024.
В судовому засіданні 05.03.2024 позивач підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Вкотре звернув увагу не недостовірність наведеної в рішенні Восьмої кадрової комісії від 10.07.2020 №20 інформації щодо проходження ним служби в органах прокуратури, в зв'язку з чим вважав, що останнє не могло слугувати підставою для його звільнення. Окремо, звернув увагу на відсутність в керівника Вінницької обласної прокуратури повноважень на прийняття наказу про звільнення його з посади прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Вінницьку область, прокуратури Вінницької області та з органів прокуратури.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та наданих під час розгляду справи усних пояснень.
Ухвалою від 05.03.2024, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про виклик в якості свідків осіб, які були присутні 06.02.2017 на оперативній нараді прокуратури Вінницької області та витребування оригіналів документів, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності 07.02.2017 (протокол оперативної наради, заява, пояснення, наказ та ін.) для огляду в судовому засіданні.
Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог суд в першу чергу вважає за потрібне надати оцінку доводам (клопотанням) позивача щодо визнання доказів недопустими.
Так, допустимий доказ в адміністративному судочинстві - це будь-яка інформація, яка може бути використана судом для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Статтями 74, 75, 76 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розтлумачено поняття ОСОБА_4 та Достатності доказів в адміністративному судочинстві.
Зокрема, в зазначених статтях вказано, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Крім того, згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В даному випадку, суд враховує, що оцінка рішенню Восьмої кадрової комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.07.2020 №20 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації на відповідність вимогам ст. 2 КАС України була надана в рішенні Вінницького окружного адміністративного суду (далі - ВОАС) від 30.03.2021 прийнятому у справі №120/4014/2020-а. Зокрема, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення №20 Восьмої кадрової комісії стосовно ОСОБА_1 « Про неуспішне проходження прокурором атестації» відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, є обґрунтованим, розсудливим та неупередженим, відповідачем надано докази, які мали вирішальне значення для прийняття вказаного рішення та підтверджують достовірність даних, які були взяті кадровою комісією до уваги, а зміст оскаржуваного рішення фактично є констатацією обґрунтованого сумніву кадрової комісії в професійній компетентності прокурора.
З відповідними висновками суду першої інстанції погодився Сьомий апеляційний адміністративний суд (Постанова від 02.09.2021) та Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (Постанова від 23.02.2023).
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про визнання рішення Восьмої кадрової комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.07.2020 №20 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації недопустимим, неналежним та недостовірним доказом.
З аналогічних міркувань суд не вбачає підстав для визнання недопустимим, неналежним та недостовірним доказом протокол Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №16 від 07.09.2020, адже такий не впливає на правомірність спірного в межах даної справи наказу, водночас досліджувався судами в межах розгляду адміністративної справи №120/4014/2020-а.
В свою чергу, наказ №90к від 07.02.2017 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, протокол оперативної наради №1 від 06.02.2017 та пояснення від 07.02.2017 не мають істотного значення для предмету доказування в межах даної справи, а відтак оцінка вказаним документам сулом не надається.
Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 05 серпня 2003 року працював в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах.
Відповідно до положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” усі працівники органів прокуратури підлягають проходженню атестації на підставі “Порядку проходження прокурорами атестації” (далі - Порядок ), затвердженого наказом Генерального прокурора України № 221 від 03.10.2019.
На виконання положень Закону України №113-ІХ, позивачем подано заяву встановленого зразка про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
Як зазначив позивач в позовній заяві та підтверджено відповідачем у поданому до суду відзиві, ОСОБА_1 успішно пройшов перший етап атестації - іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
У зв'язку з цим позивача було допущено до наступного етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
За результатами співбесіди проведеної 10.07.2020 із позивачем, Восьмою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур було ухвалено рішення від 15.07.2020 за № 20 про неуспішне проходження прокурором атестації (т. 1 а.с. 42-43).
У зв'язку з цим, наказом керівника Вінницької обласної прокуратури від 16.10.2020 за №290к позивача звільнено з посади прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Вінницьку область, прокуратури Вінницької області та з органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 16.10.2020.
Підставою для прийняття вказаного наказу визначено рішення Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 15.07.2020 за № 20.
Вважаючи спірний наказ керівника Вінницької обласної прокуратури № 290к від 16.10.2020 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
Статтею 4 Закону № 1697-VII установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (частина третя статті 16 Закону № 1697-VII із змінами, внесеними згідно із Законом № 113-IX).
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі - Закон № 113-IX, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
Згідно зі статтею 21 Закону № 113-IX у тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
Абзацами першим та другим пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
Пункти 4 - 6 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 передбачено, що день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".
Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України.
З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до абзацу першого пункту 7, пункту 9 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 12 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX).
Відповідно до пункту 13 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється (пункт 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX).
Згідно з пунктом 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Порядок проходження прокурорами атестації затверджений наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 № 221 (далі - Порядок № 221, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Відповідно до пунктів 2, 4 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Згідно з пунктом 6 розділу I Порядку № 221 атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Пунктом 8 розділу I Порядку № 221 передбачено, що за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
В даній адміністративній справі спір стосується правомірності наказу Вінницької обласної прокуратури від 16.10.2020 за № 290к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Вінницьку область, прокуратури Вінницької області та з органів прокуратури на підставі рішення Восьмої кадрової комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.07.2020 №20 про неуспішне проходження позивачем атестації.
Суд зазначає, що питання застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у зіставленні з пунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IХ за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання вже неодноразово досліджувалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 вересня 2021 року у справах № 200/5038/20-а та № 160/6204/20, від 24 вересня 2021 року у справах № 160/6596/20, № 280/4314/20, від 29 вересня 2021 року у справах №640/1218/20, №240/7852/20.
У вказаних справах Верховний Суд дійшов висновку про те, що у пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ вказівку на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, як на підставу для звільнення прокурора, необхідно застосовувати до спірних правовідносин у випадках, які визначені нормами спеціального Закону № 113-ІХ, що передбачають умови проведення атестації (а саме три етапи, визначені пунктом 6 розділу І Порядку № 221 відповідно до Закону № 113-ІХ).
Крім того, у наведених справах Верховний Суд зазначив, що аналіз положень абзацу першого пункту 19 Закону № 113-IX дає підстави для висновку про те, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1 - 4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації; і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 жовтня 2021 року у справі № 440/2700/20, від 25 листопада 2021 року у справі №160/5745/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 420/9066/20, у яких Верховний Суд дійшов висновку про те, що фактологічною підставою для звільнення є одна з підстав, передбачених підпунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-IX, а нормативною підставою є пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.
Обґрунтовуючи такий висновок, Верховний Суд у справах №440/2700/20, №160/5745/20, №420/9066/20 додатково зазначив, що загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді передбачені статтею 51 Закону № 1697-VII. Пункт 9 частини першої цієї статті встановлює, що прокурор звільняється з посади у разі, зокрема, ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
При цьому, безпосередні умови звільнення прокурора з посади, передбачені статтями 52 - 60 цього Закону, норми яких корелюються з нормами щодо загальних умов звільнення, що встановлені частиною першою статті 51 цього Закону.
Зокрема, щодо приписів пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону, то їм корелюють положення статті 60 цього Закону, якими конкретизовано підстави звільнення прокурора з посади в разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Водночас у наведених справах Верховний Суд зауважив, що дію статті 60 зупинено до 1 вересня 2021 року (абзац четвертий пункту 2 розділу II Закону № 113-IX), а тому з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, прокурора не може бути звільнено з посади в період зупинення дії цієї норми, тобто в період проходження ним атестації.
Як установлено судами при розгляді справи № 120/4014/20-а, ОСОБА_1 своєчасно подав відповідну заяву за встановленою формою про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію на підставі пункту 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ.
Отже, подаючи указану заяву, позивач підтвердив своє бажання пройти атестацію, вказав на ознайомлення та погодження з усіма умовами та процедурами проведення атестації, що визначені Порядком № 221, зокрема, і щодо того, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком № 221, а також за умови настання однієї із підстав, передбачених пунктом 19 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, його буде звільнено з посади прокурора. Тобто позивач розумів наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації та можливе звільнення з підстав, передбачених Законом № 113-IX. В іншому разі позивач мав повне право відмовитися від проведення такої атестації та не подавати відповідної заяви чи окремо оскаржувати відповідний Порядок проходження прокурорами атестації, чого він не зробив.
Таким чином, встановлено, що позивач неуспішно пройшов один з етапів атестації (оформлене відповідним рішенням кадрової комісії), що є підставою для звільнення прокурора з посади відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.
За результатами співбесіди проведеної 10.07.2020 із позивачем, Восьма кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур ухвалила рішення від 15.07.2020 за № 20 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації.
Згідно із даним рішенням комісія, керуючись пунктами 13, 17 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” та пунктом 6 розділу І, пунктом 16 розділу IV Порядку проходження прокурором атестації, під час проведення співбесіди, Комісія з'ясувала обставини, які свідчать про невідповідність прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Вінницьку область, прокуратури Вінницької області ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, зокрема:
- на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетенції, а саме спроможності до аргументування переконання у прокурорській діяльності, зважаючи на те, що результат виконання ним практичного завдання, пояснення прокурора щодо вирішення завдання, а також відповіді прокурора на питання по тематиці практичного завдання, не містять належного рівня і обсягу мотивування. Крім того, прокурор не виявив знань щодо засадничих положень кримінального процесу (загальні засади правового регулювання підозри, початок і закінчення стадії досудового розслідування тощо);
- на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетенції у частині фактів відсторонення прокурора його керівництвом від кримінальних проваджень за неефективне виконання покладених законом повноважень.
У зв'язку з цим Комісія дійшла висновку, що прокурор першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Вінницьку область, прокуратури Вінницької області ОСОБА_1 не успішно пройшов атестацію.
Відтак, за наявності відповідного рішення кадрової комісії від 15.07.2020 за № 20 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації, керівник Вінницької обласної прокуратури видав наказ від 16.10.2020 за № 290к про звільнення позивача з посади та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
Суд зазначає, що оцінка прийнятому Восьмою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур рішенню від 15.07.2020 за № 20, в тому числі обґрунтованості наведеним в рішенні твердженням, а також його відповідність критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, була надана ВОАС в рішенні від 30.03.2021 у справі №120/4014/20-а, яке залишено в силі постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2021 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.02.2023.
З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що відповідач за наявності нескасованого судом відповідного рішення кадрової комісії від 15.07.2020 за № 20 про неуспішне проходження позивачем атестації, приймаючи наказ №290к від 16.10.2020, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а отже правові підстави для скасування наказу відсутні.
Одночасно, суд критично оцінює посилання позивача на те, що на час прийняття спірного наказу про його звільнення, керівник Вінницької обласної прокуратури не був наділений повноваженими на прийняття відносно нього, як прокурора прокуратури Вінницької області, відповідних рішень, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 2 п. 19 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Аналіз вищенаведених положень Закону № 113-ІХ дає підстави для формування висновку про те, що законодавець у вищевказаній нормі права чітко надав, зокрема, керівникам регіональних (обласних) прокуратур повноваження щодо прийняття рішення про звільнення прокурора з займаної посади з підстав визначених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури
В даному випадку, підставою для прийняття спірного наказу визначено рішення кадрової комісії від 15.07.2020 за № 20 про неуспішне проходження позивачем атестації, що узгоджується із положеннями пп. 2 п. 19 розділу II Закону № 113-ІХ.
Доводи позивача щодо наявності законодавчої заборони проводити звільнення прокурорів у період карантину в зв'язку із загостренням ситуації, пов'язаної з поширенням випадків гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 суд також оцінює критично, адже наведена в постанові Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 за №256 заборона звільнення стосується працівників, які виконують визначену трудовим договором роботу вдома, та працівників, які перебувають у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину, з підстав, установлених пунктами 3, 4 і 5 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, а не працівників органів прокуратури, звільнення яких відбувається у встановленому спеціалізованим законодавством порядку.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо відсутності фактичної ліквідації чи реорганізації Прокуратури Вінницької області суд погоджується з позицією відповідача наведеною у відзиві на позовну заяву.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації.
На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах положення цього Кодексу поширюються, якщо інше не встановлено законом (ст. 82 ЦК України).
Згідно з ч. З ст. 81 ЦК України порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом. Органи прокуратури відносяться до юридичних осіб публічного права.
Виключно законами України визначаються організація і діяльність прокуратури (п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України).
Статтею 4 Закону № 1697 зазначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом № 113-ІХ, який набрав чинності 25.09.2019, передбачено інший порядок припинення діяльності органів прокуратури (Генеральної прокуратури, регіональних, військових та місцевих прокуратур), ніж визначено у ст. 104 ЦК України.
Доводи позивача про відсутність у даному випадку рішення (наказу) Генерального прокурора про ліквідацію чи реорганізацію Прокуратури Вінницької області не заслуговують на увагу, адже за приписами Закону № 1697 (ст. ст. 7, 9, 10, 14 та інші) такі повноваження Генерального прокурора не передбачені.
Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону № 1697 прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
Відповідно до п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ звільнення прокурорів за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697 здійснюється за умови настання однієї з підстав, передбачених підпунктами 1-4 пункту 19 розділу II Закону № 113-ІХ. При цьому, такої умови як прийняття Генеральним прокурором рішення про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, скорочення кількості прокурорів вказаним пунктом не передбачено.
Юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п. 9 ст. 51 Закону № 1697-VII в даному випадку є неуспішне проходження позивачем атестації.
Строки прийняття керівником Вінницької обласної прокуратури рішень про звільнення Законом не визначені, тобто це відноситься до кола його дискреційних повноважень відповідно до п. 19 розділу II Закону № 113-ІХ.
Доводи позивача, що Закон № 133-IX не регулює діяльність органів прокуратури є безпідставними, оскільки згідно зі ст. 4 Закону № 1697 організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином норми Закону № 113-ІХ, які визначають статус прокурорів, умови і підстави їх звільнення з посади, у тому числі з адміністративної посади, є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі Кодексу.
За наведених обставин, враховуючи те, що позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та в органах прокуратури і стягнення з Вінницької обласної прокуратури на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог щодо скасування наказу про звільнення позивача, які не підлягають задоволенню, а тому вони не належать до задоволення.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення від 18 липня 2006 року), - "кожен доречний і важливий аргумент" особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен з таких аргументів заявника.
Водночас, у пункті 23 цього рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини суд не зобов'язаний детально вивчати всі аргументи, на які посилається позивач, якщо такі аргументи не стосуються предмету спору.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі, щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Вінницька обласна прокуратура (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909)
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна