м. Вінниця
27 лютого 2024 р. Справа № 120/18891/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Крапівницької Н.Л.,
за участі секретаря
судового засідання: Антонюк О.М.,
представника позивача: Ліханової О.В.,
представника відповідачів: Покорук Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, -
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі- ДПС України, відповідач 1), Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі-ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач 2), в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати наказ в.о. Голови Державної податкової служби від 20 листопада 2023 року № 1472-0 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».
-визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області від 20 листопада 2023 року № 494-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »
-поновити на державній службі на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області.
-стягнути з Головного управління ДПС у Вінницькій області заробітну плату за час вимушеного прогулу з 21.11.2023 року по день прийняття судового рішення.
-стягнути з Головного управління ДПС у Вінницькій області судові витрати - оплату професійної правничої допомоги згідно з наданими документами.
-допустити судове рішення в частині поновлення на службі та стягнення заробітної плати в межах одного місяця до негайного виконання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 25.12.2002 перебував на різних посадах в органах державної податкової служби України. Наказом Голови ДПС України від 26.10.2021 № 2130-о позивач призначений на посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області. Наказом в.о. Голови ДПС України від 20.11.2023 1472-о припинена державна служба та ОСОБА_1 звільнений і займаної посади у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу". 20.11.2023 ОСОБА_1 оголошений наказ № 494-о про оголошення наказу ДПС України від 20.11.2023 № 1472-0 та проведення розрахунку.
Позивач вважає вищевказані накази, такими, що суперечать чинному законодавству України та порушують його право на працю, передбачене ст. 43 Конституції України.
Ухвалою від 25.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.01.2024. Також даною ухвалою встановлено відповідачам строк на подачу відзив на позовну заяву.
09.01.2024 від ГУ ДПС у Вінницькій області надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваних наказів стало скорочення посади державної служби, внаслідок зміни структури/штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців. Вказав, що відповідачем виконано обов'язок, встановлений нормами чинного законодавства, щодо пропонування державному службовцю іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, однак позивач не погодився на переведення на запропоновану посаду та не скористався наданим йому законодавством правом, гарантованим статтею 2 КЗпП України, про залишення на роботі і переведення його на іншу посаду.
15.01.2024 від ДПС України надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Значив, що підставою для прийняття оскаржуваних наказів стало скорочення посади державної служби, внаслідок зміни структури/штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Ухвалою від 15.01.2024 забезпечено участь представнику Державної податкової служби України в судовому засіданні, призначеному на 17.01.2024 року о 10:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
15.01.2024 та 16.01.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
17.01.2024 від ГУ ДПС у Вінницькій області надійшли заперечення на відповідь на відзив.
В судовому засіданні 17.01.2024 оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 24.01.2024.
23.01.204 від ДПС України надійшли заперечення на відповідь на відзив
В судовому засіданні 24.01.2024 оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 29.01.2024.
В судовому засіданні 29.01.2021 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті та відкладено судове засідання на 14.02.2024.
В судовому засіданні 14.02.2024 оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 20.02.2024.
В судовому засіданні 20.02.2024 оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 27.02.2024.
В судовому засідання 20.02.2024 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила задовольнити позов.
Представники відповідачів заперечили щодо задоволення позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін, повно і всебічно дослідиш матеріали справи, встановив наступне.
Згідно із трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 позивач призначений на посаду державного податкового інспектора відділу документальних перевірок базових галузей управління податкового аудиту та валютного контролю в ДПІ у м. Вінниці та до 20.11.2023 працював на різних посадах органів ДПС.
25.12.2002 ОСОБА_1 прийняв Присягу державного службовця.
Наказом Голови ДПС України від 20.10.2021 № 2130-о ОСОБА_1 з 26.10.2021 призначений на посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області в порядку переведення.
27.06.2022 наказом ГУ ДПС у Вінницькій області № 166 було введено в дію організаційну структуру, затверджену 29.04.2022 року в.о. Голови Державної податкової служби України Тетяною Кірієнко, в результаті якої, чисельність заступників начальника ГУ ДПС скорочено з шести до двох.
Наказом Головного управління ДПС у Вінницькій області від 15.07.2022 № 31-ф “Про введення в дію штатного розпису Головного управління ДПС у Вінницькій області” введено в дію, затверджений в.о. Голови ДПС України ОСОБА_2 штатний розпис Головного управління ДПС у Вінницькій області, відповідно до якого рахувалось дві посади заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Наказом Головного управління ДПС у Вінницькій області від 21 липня 2022 №95-о “Про організацію роботи щодо попередження про наступне звільнення державних службовців категорії "Б" Головного управління ДПС у Вінницькій області ” затверджено список державних службовців категорії “Б”, яких необхідно попередити про наступне звільнення у зв'язку із скороченням посад державної служби внаслідок зміни організаційної структури або штатного розпису Головного управління ДПС у Вінницькій області без скорочення чисельності та штату працівників, серед яких є позивач.
22.09.2023 ОСОБА_1 вручено Попередження про можливе наступне звільнення у зв'язку із скороченням посад державної служби внаслідок зміни структури та/або штатного розпису Головного управління ДПС у Вінницькій області без скорочення чисельності та штату державної служби, та повідомлено, що у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності державних службовців, посада заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 15.07.2022 №31 «Про введення в дію штатного розпису Головного управління ДПС у Вінницькій області на 2022 рік» буде скорочена, у зв'язку з чим попереджено про можливе наступне звільнення на підставі пункту першого частини першої статті 87 Закону України « Про державну службу».
Крім того запропоновано посаду-начальника управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Ознайомившись із попередженням про можливе наступне звільнення, у зв'язку із скороченням посад державної служби внаслідок зміни структури та/або штатного розпису Головного управління ДПС у Вінницькій області без скорочення чисельності та штату державної служби, із запропонованою посадою ОСОБА_1 відмовився.
Наказом в.о. Голови Державної податкової служби від 20.11.2023 № 1472-0 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 , заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області, 20 листопада 2023 року, у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889 VII «Про державну службу» (зі змінами).
Наказом в.о. начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області від 20.11.2023 № 494-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » оголошений наказ в.о. Голови Державної податкової служби від 20 листопада 2023 року №1472-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », відповідно до якого, припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 , заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області, 20 листопада 2023 року, у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-«Про Державну службу» (зі змінами).
Вважаючи звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" незаконним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Згідно із ч. 2 та ч. 3 ст. 5 Закону № 889-VІІІ відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Підстави припинення державної служби визначені статтею 83 Закону № 889-VІІІ.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VІІІ державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87 цього Закону).
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VІІІ підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Частиною 3 ст. 87 Закону № 889-VІІІ встановлено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Отже, на суб'єкта призначення або керівника державної служби покладено обов'язок запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей державного службовця.
При цьому, нижча посада може бути запропонована робітнику лишу у випадку, коли рівнозначної посади роботодавець не може запропонувати, така відсутня за штатом та у структурі державного органу.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 з 26.10.2021 обіймав посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області.
22.09.2023 ОСОБА_1 попереджений про наступне звільнення на підставі п. 1 ч. 1ст. 87 Закону № 889-VІІІ, а 20.11.2023 позивач звільнений із займаної посади.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач стверджує про порушення відповідачами його прав, зокрема, в частині пропонування нижчих посад державної служби, у той час, як існували рівнозначні вакантні посади заступників начальників територіальних органів ДПС, а також не врахування переважного права на залишенні на посаді та не зазначення у наказі про звільнення конкретної підстави для звільнення та дати звільнення.
Натомість, відповідачі наполягають на тому, що відбулося скорочення посад заступників начальника, інших вакантних рівнозначних посад у Головному управлінні ДПС у Вінницькій області не було, а від нижчої посади позивач відмовився.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно Штатного розпису Головного управління ДПС у Вінницькій області на 2022 рік, затвердженого в.о. голови ДПС України 24.01.2022, штат ГУ ДПС у Вінницькій області становив 847 штатних одиниць, з яких кількість штатних посад заступників начальника становить 6 посад.
Так, наказом Головного управління ДПС у Вінницькій області від 27.06.2022 року №166 «Про введення в дію Організаційної структури ГУ ДПС у Вінницькій області» введена в дію Організаційна структура Головного управління ДПС у Вінницькій області із чисельністю 847 штатних одиниць.
Структури «Керівництво» передбачала 3 одиниці: начальник - 1 одиниця , заступник начальника - 2 одиниці. Одну з посад заступника обіймала інша особа, інша посада була вакантна.
Згідно Штатного розпису Головного управління ДПС у Вінницькій області на 2023 рік, затвердженого в.о. голови ДПС України 17.01.2023, штат ГУ ДПС у Вінницькій області становив 847 штатних одиниць, з яких кількість штатних посад заступників начальника становить 2 посади.
Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 27.09.2023 року № 450 «Про внесення зміни до Організаційної структури ГУ ДПС у Вінницькій області» внесені зміни № 3 до Організаційної структури ГУ ДПС у Вінницькій області згідно з Переліком змін №3, затвердженого в.о. Голови ДПС України Кірієнко Тетяною, із чисельністю 847 штатних одиниць, що додається.
Згідно з Переліком змін № 3 виведено зі структури «Керівництво» чисельністю одиниці: начальник 1 одиниця: заступник начальника 2 одиниці. Одночасно введено в структуру «Керівництво» чисельністю 4 одиниці: начальник начальника - 3 одиниці.
Разом з тим, судом встановлено, що у зв'язку із неодноразовими змінами до штатного розпису, загальна кількість штатних одиниць не змінилася та продовжує становити 847 штатних одиниць.
ОСОБА_1 звільнений з посади заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області на підставі п. 1 ч. 1ст. 87 Закону № 889-VІІІ.
Суд відмічає, що у разі звільнення державного службовця на підставі п. 1 ч. 1ст. 87 Закону № 889-VІІІ частина 3 цієї статті покладає на суб'єкта призначення або керівника державної служби обов'язок пропозиції державному службовцю, одночасно із попередженням про звільнення, іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
Отже, частина третя ст. 87 Закону № 889-VІІІ обов'язок запропонувати державному службовцю рівнозначну чи нижчу посади у разі скорочення чисельності покладає на суб'єкта призначення або керівника державної служби.
За правилами п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 889-VІІІ керівник державної служби в державному органі - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов'язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі;
Пунктом 4 статті 2 Закону № 889-VIII визначено, що посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону №889-VІІІ);
суб'єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади (п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону №889-VІІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 889-VІІІ посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.
Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону № 889-VІІІ встановлюються такі категорії посад державної служби: 1) категорія "А" (вищий корпус державної служби); категорія "Б" посади, зокрема, керівників та заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення.
Порядок призначення на посаду державної служби визначений ст. 31 Закону № 889-VІІІ, за правилами якої рішення про призначення приймається, зокрема, на посади державної служби категорії "Б", які здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, - суб'єктом призначення, визначеним законом.
У свою чергу, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VІІІ державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87 цього Закону).
Аналіз наведених вище норм Закону № 889-VІІІ дає підстави для висновку, що призначення на посаду державної служби категорії "Б" та звільнення з цієї посади здійснюється суб'єктом призначення, визначеним законом.
Посада заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області, яку позивач займав до звільнення, належить до категорії "Б".
ОСОБА_1 призначений на посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області наказом ДПС України від 20.10.2021 № 2130-о та звільнений із займаної посади наказом в.о. Голови ДПС України від 20.11.2023 № 1472-о
Отже, суб'єктом призначення на посаду заступника начальника ГУ ДПС та звільнення з цієї посади, визначеним законом, є Голова ДПС України або в.о. Голови, до обов'язків якого за правилами ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VІІІ належить пропозиція державному службовцю, одночасно із попередженням про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 цього Закону, іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби.
Відповідачі у відзивах на позовну заяву стверджують, що в.о. Голови ДПС України наказом від 12.07.2022 № 443 делегував керівникам територіальних органів ДПС повноваження, зокрема, щодо пропонування інших посад державним службовцям, що підлягають скороченню.
Так, наказом в.о. Голови ДПС України від 12.07.2022 № 443 делеговано керівникам (або особам, які виконують їх обов'язки) територіальних органів ДПС повноваження щодо здійснення заходів із забезпечення проходження державної служби та дотримання законодавства про працю стосовно: попередження заступників керівника територіального органу ДПС про наступне звільнення та повідомлення про зміну істотних умов державної служби, а також пропонування у випадках, визначених чинним законодавством, іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, враховуючи переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю;
підписання наказів про відбуття у відпустку керівника територіального органу ДПС, надання заступникам керівника територіального органу ДІС відпусток та відкликання їх зі щорічної основної та додаткової відпусток.
Зі змісту наказу від 12.07.2022 № 443 слідує, що в.о. Голови ДПС України видав цей наказ з метою забезпечення дотримання прав працівників територіальних органів ДПС, призначення на посади та звільнення з посад яких відповідно до законодавства здійснюється Головою ДПС, виконання вимог Закону України "Про державну службу", постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1041 та, керуючись Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону № 889-VІІІ керівник державної служби має право делегувати окремі повноваження, визначені частиною другою цієї статті, керівникам самостійних структурних підрозділів апарату та територіальних органів чи відокремлених підрозділів центрального органу виконавчої влади в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про державну службу" Кабінет Міністрів України постановою від 11.12.2019 № 1041 затвердив Порядок делегування окремих повноважень керівника державної служби в центральному органі виконавчої влади (далі-Порядок № 1041).
Пунктом 3 Порядку № 1041 визначено, що до окремих повноважень керівника державної служби, які можуть бути делеговані, належать, зокрема, попередження державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", про звільнення та повідомлення таким державним службовцям про зміну істотних умов державної служби.
Обсяг делегованих повноважень визначається наказом/ розпорядженням керівника державної служби.
Згідно із п. 4 Порядку № 1041 делегування повноважень здійснюється на підставі наказу/розпорядження керівника державної служби, в якому зазначаються:
прізвище, ім'я та повне найменування посади, яку обіймає особа, якій делегуються повноваження;
обсяг делегованих повноважень із визначеним переліком питань з управління персоналом та переліком структурних підрозділів, працівників (у разі потреби) апарату центрального органу виконавчої влади та його територіального органу чи відокремленого підрозділу центрального органу виконавчої влади, на яких поширюється дія делегованих повноважень.
06.03.2019 Кабінет Міністрів України постановою № 227 затвердив Положення про Державну податкову службу України (далі - Положення № 227).
Пунктом 11 Положення № 227 визначено, що Голова ДПС:
призначає на посаду та звільняє з посади керівників (за погодженням з Міністром фінансів) та заступників керівників територіальних органів ДПС (п.п.16 п. 11);
надає посадовим (службовим) особам територіальних органів ДПС повноваження на виконання певних функцій, передбачених Податковим кодексом України, законодавством з питань сплати єдиного внеску, іншим законодавством, контроль за дотримання якого покладено на ДПС, законодавством про державну службу та іншими законами, зокрема на: здійснення добору персоналу, планування та організації заходів з питань підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, документального оформлення вступу на державну службу, її проходження та припинення, виконання функцій роботодавця стосовно працівників, які не є державними службовцями, виконання інших функцій, передбачених законодавством про державну службу (п.п. 31 п. 11).
Аналізуючи норми Закону № 889-VІІІ, Порядку № 1041 та Положення № 227, якими визначені повноваження керівника державної служби, суд дійшов висновку про те, що керівник державної служби має право делегувати окремі повноваження керівникам територіальних органів чи відокремлених підрозділів центрального органу виконавчої влади в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
До окремих повноважень керівника державної служби, які можуть бути делеговані, належать, зокрема, попередження державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", про звільнення та повідомлення таким державним службовцям про зміну істотних умов державної служби.
Отже, наведені вище норми не містять права керівника державної служби делегувати керівникам територіальних органів повноваження щодо пропонування державному службовцю категорії "Б" рівнозначних чи нижчих посад у разі припинення державної служби за ініціативи суб'єкта призначення.
Слід відмітити, що на дату попередження позивача про можливе наступне звільнення від 22.09.2023 року була вакантна одна посада заступника начальнику ГУ ДПС у Вінницькій області, а на дату видання наказу від 20 листопада 2023 року № 1472-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » було дві вакантних посади заступника начальника ГУ ДПС у Вінницькій області.
Дана обставина не заперечувалася відповідачами у судовому засіданні.
Відтак, суд вважає, що суб'єкт призначення, тобто Голова ДПС України, делегувавши повноваження щодо пропонування рівнозначної посади керівнику ГУ ДПС у Вінницькій області, не виконав обов'язку, який належить до його повноважень, що, у свою чергу, унеможливило дотримання вимог ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VІІІ при звільненні позивача у спосіб, передбачений цим Законом.
Крім того, запропонована посада начальника управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Вінницькій області не є рівнозначною, оскільки відноситься до іншої підкатегорії посад державної служби, а саме - БЗ.
Посада заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області, якої позивача було звільнено, відповідно до п. 2.2 Порядку призначення, переведення покладання виконання обов'язків та звільнення з посад працівників Номенклатури Голови ДПС, який затверджений наказом Державної податкової служби України від 09 грудня 2020 року № 704, відноситься до Номенклатури Голови ДПС України та прирівнюється до під категорії Б2 посад державних службовців.
Більше того, як слідує із Штатного розпису на 2023 Головного управління ДПС у Вінницькій області посадовий оклад заступника начальника управління становить 12400 грн., а оклад начальника управління оподаткування юридичних осіб (посада яку запропоновували позивача) становить - 11980 грн.
Отже, відповідачем не в повній мірі виконано вимоги статті 87 Закону України «Про державну службу» та не запропоновано позивачу рівнозначні посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано чітку та послідовну процедуру вивільнення працівників у разі скорочення штату, яка передбачає:
1) повідомлення працівників не пізніше, ніж за два місяці;
2) запропонування працівнику всіх наявних вакантних посад (що були наявними на момент попередження працівника про звільнення та з'явилися протягом періоду з дня попередження до дня звільнення, а також існували безпосередньо станом на день звільнення), які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації;
3) перевірку наявності у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці, тобто здійснення їх порівняльного аналізу за такими критеріями.
При цьому, визначальним критерієм для встановлення наявності переважного права на залишення на роботі працівникам при скороченні чисельності штату у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень його кваліфікації та продуктивність праці, а сімейний стан, стаж роботи та інші обставини, що надають право для залишення на роботі, враховуються лише у тому разі, коли працівники мають однакову кваліфікацію і продуктивність праці.
Разом з тим, під кваліфікацією розуміється здатність працівника виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи.
Доказами більш високої кваліфікації можуть бути відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), підвищення кваліфікації, навчання без відриву від виробництва, винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, досвід трудової діяльності.
У свою чергу, про продуктивність праці, як узагальнюючий показник її результативності, може свідчити збільшення обсягу виконуваної роботи, її якості, суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника.
Таким чином, для порівняння кваліфікації та продуктивності праці працівників повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів, про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника підлягають оцінюванню окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП.
Водночас, для виявлення працівників, які підлягають у першу чергу залишенню на роботі при скороченні штатів, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом складання відповідної довідки у довільній формі з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі №824/3229/14-а, від 11.07.2018 року у справі № 816/1232/17.
Отже, лише виконання роботодавцем всіх у сукупності вищезазначених гарантій реалізації працівником права на працю при скороченні штатів є підставою для переведення на нижчу посаду чи правомірного звільнення.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, а сторонами не спростовується, наявність вільних вакансій на день попередження про звільнення чи день звільнення, які не було запропоновано позивачу. Крім того, відповідачем не було надано жодних пояснень щодо пропонування саме позивача нижчої посади, або будь - якого аналізу чи порівняння позивача поряд з іншими працівниками.
Більше того, як слідує з письмових пояснень представника Головного управління ДПС у Вінницькій області, останній вказав, що на дату попередження 22.09.2023 року ОСОБА_1 штатна чисельність заступників начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області складала 2 одиниці, на одній з них перебувала в.о.начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області ОСОБА_3 , інша- була вакантна.
Також вказав, що на дату звільнення ОСОБА_1 (20.11.2023 року) в структурі Головного управління ДПС у Вінницькій області обліковувалось три штатні посади заступників начальника ГУ ДПС у Вінницькій області, одну з яких обіймала в.о.начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області ОСОБА_3 , інші дві посади були вакантні.
Суд відмічає, що відповідачем, не наведено жодного аргументу щодо відсутності у нього можливості запропонувати позивачу рівнозначну посаду, за наявності вакантних місць, натомість послався на право суб'єкта призначення пропонувати нижчу вакантну посаду державному службовцю.
Вирішуючи даний спір, суд враховує також п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України", в якому Суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Правомірне очікування виникає у тому випадку, коли внаслідок заяв чи обіцянок від імені органу публічної влади, або внаслідок усталеної практики в особи сформувалося розумне сподівання, що стосовно до неї орган публічної влади буде діяти саме так, а не інакше.
Так, Конституційний Суд України вказував, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об'єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими (абзац сьомий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 07.07.2004 № 14-рп/2004).
З огляду на це Конституційний Суд України зазначає, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об'єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.
З огляду на викладене вище, суд відмічає, що приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 , відповідно до пунктів 1-8 ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідач повинен був діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
При цьому, також в письмових поясненнях представник вказав, що Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 року №16 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15, якими оновлено схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів, а також визначено перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій. Відповідно до визначеного переліку, посада заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області належить до підкатегорії Б2, посада начальника оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Вінницькій області, відноситься до підкатегорії Б3 та є нижчою посадою.
За таких обставин, суд дійшов висновку про незаконність наказу в.о. Голови Державної податкової служби від 20 листопада 2023 року № 1472-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » та його скасування.
Оскільки наказ від 20.11.2023 № 494-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » прийнятий Головним управлінням ДПС у Вінницькій області на підставі наказу від 20.11.2023 № 1472-о, який визнаний судом незаконним, суд дійшов висновку про скасування наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 20.11.2023.
Поряд з цим, відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Отже, скасування наказу про звільнення позивача, передбачає поновлення його на посаді, з якої останній незаконно звільнений.
Зважаючи на те, що наказ про звільнення виданий 20.11.2023, то цей день є останнім днем роботи на займаній посаді, а тому поновити позивача на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області належить з 21.11.2023.
Щодо позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до п. 2 Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках", до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Як вбачається із виданої Головним управлінням ДПС у Вінницькій області довідки від 01.01.2024 № 1/10-01-27 про заробітну плату ОСОБА_1 позивачу за останні два місяці роботи, що передували звільненню, нараховано 10527,28 грн. (вересень 2023 року 0 грн + жовтень 2023 року -10527,28 грн). У цей період позивач відпрацював 12 робочих дні (перебування на лікарняному). Отже, середньоденна заробітна плата позивача складає 877,27 грн .
Позивач звільнений з роботи з 20.11.2023, тобто цей день є останнім робочим днем.
Отже, час вимушеного прогулу ОСОБА_1 у період з 21.11.2023 до 27.02.2024 включно становить 71 робочий день.
Відтак, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 62286,17 грн (877,27 грн. х 71 р.д.) з відрахуванням обов'язкових платежів.
Відповідно до п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, ураховуючи приписи статті 371 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність звернення постанови суду до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області належить з 21.11.2023 та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць, з відрахуванням обов'язкових платежів.
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас в силу вимог частини 7 статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов'язані із наданням правової допомоги.
При цьому, представник Головного управління ДПС у Вінницькій області заперечує щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. та просив зменшити такий розмір.
На підтвердження понесених витрат представником позивача надано:
- копію договору про надання професійної правничої допомоги від 30.11.2023, відповідно до пп. «б» п. 3.1 Замовник зобов'язується оплачувати послуги виконавця відповідно до Додаткового договору.
- додатковий договір до Договору про надання професійної правничої допомоги від 30.11.2023, згідно якого вирішено викласти п. 3.1. б) Договору про надання професійної правничої допомоги від 30.11.2023 в редакції: «вартість послуг за цим Договором є погодинною, визначається з розрахунку 1000 грн. Це договір є невід'ємною частиною Договору про надання професійної правничої допомоги від 30.11.2023».
- докази безпосередньої сплати адвокату гонорару в сумі 8000 грн. 19.12.2023 за підготовку адміністративного позову та гонорару в сумі 2000 грн. від 30.11.2023.
Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги наступне.
Суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідача.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
Згідно ухвали від 25.12.2023 справа за позовом ОСОБА_1 розгляд справи вирішено здійснити за правилами загального позовного провадження, оскільки ОСОБА_1 обіймав посаду, яка належить до посади державної служби категорії "Б", тобто, відповідно до ст. 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" є службовою особами, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище.
Матеріалами справи також підтверджено, що представником позивача, окрім позову, подані відповіді на відзиви, чим обґрунтовано додатково свою позицію, а також приймала участь в судових засіданнях.
Щодо заперечень відповідача, то останній по суті свого клопотання просить зменшити витрати до розумних розмірів.
Суд, проаналізувавши докази в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі є співмірним із складністю справи, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.
Відтак, суд приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн., підтверджені належними та допустимими доказами, а тому є обґрунтованими.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів - Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Вінницькій області в рівних частинах.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ в.о. Голови Державної податкової служби України від 20.11.2023 року № 1472-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».
Визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області від 20.11.2023 року № 494-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області з 21 листопада 2023 року.
Стягнути з Головного управління ДПС у Вінницькій на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.11.2023 до 27.02.2024 включно у сумі 62286,17 грн. (шістдесят дві тисячі двісті вісімдесят шість гривень сімнадцять копійок), з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150).
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 43005393)
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя:
Секретар: