Справа № 466/8117/22 Головуючий у 1 інстанції: Донченко Ю.В.
Провадження № 22-ц/811/2389/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
14 березня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 червня 2023 року, -
у жовтні 2022 року Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 07 вересня 2021 року між Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування» та ОСОБА_3 укладено договір страхування серія PKS.A № 2100125, за умовами якого застраховано майнові інтереси власника автомобіля «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 . 16 вересня 2021 року в місті Києві на вулиці Столичне шосе відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій зазнав пошкоджень автомобіля «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Стверджує, що винуватцем дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_1 , який керував автомобілем «DAF XF 95.430», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Зазначає, що виплатило ОСОБА_3 69987,25 грн. вартості відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказує, що звернулося до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес», як до страховика цивільно-правової відповідальності винної особи, із заявою про виплату страхового відшкодування, за результатом розгляду якої Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» виплатило страхове відшкодування в розмірі 39 328,29 грн. Вважає, що страхового відшкодування недостатньо для відшкодування завданої відповідачем шкоди, відтак ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, що становить 30 658,96 грн.
З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 30 658,96 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06 червня 2023 року, з врахуванням ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2023 року, позов Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 30 658,96 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» судовий збір в розмірі 1240,50 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що виплата страхового відшкодування у певному розмірі здійснюється виключно на підставі оцінки (експертизи) пошкодженого транспортного засобу за винятком, коли страховик і потерпіла особа змогли прийти до згоди, зокрема, і щодо розміру страхового відшкодування, і не мають взаємних претензій одне до одного, тобто, потерпіла особа погоджується з тим, що виплачене страхове відшкодування повністю покриває завдані їй збитки, однак позивач не надав доказів на підтвердження підстав виплати страхового відшкодування на його користь саме у виплаченому розмірі. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу страховику відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, а відповідно до звіту № 155655 від 27 вересня 2022 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 49 190,26 грн., а відтак в межах вартості матеріального збитку в розмірі 49 190,26 грн. ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, оскільки шкода в цьому розмірі має відшкодовуватися ПрАТ «Брокбізнес». Вказує, що рішення страховика про здійснення або про відмову у здійсненні страхового відшкодування може бути оскаржено страхувальником, чи іншою особою, яка має право на відшкодування, в судовому порядку, однак позивач не оспорював розміру виплаченого йому страхового відшкодування, а непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика, є підставою для відмови у позові до завдавала шкоди у відповідному розмірі. Вважає, що у випадку перерахування страхового відшкодування безпосередньо потерпілій особі, страхове відшкодування зменшується на суму ПДВ, доплата якого відбувається за умови надання страховику документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Наголошує, що у ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» не виникло зобов'язання з оплати ПДВ, а тому таке зобов'язання і у відповідача відсутнє, оскільки його відповідальність є виключно субсидіарною, відтак з нього безпідставно стягнуто ПДВ в розмірі 11 664,54 грн. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 червня 2023 року ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розгляд апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 червня 2023 року призначено на 17 год. 30 хв. 04 березня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 14 березня 2024 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 04 березня 2024 року, датою ухвалення постанови є саме 14 березня 2024 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування», суд першої інстанції виходив з того, що виплаченого страховиком відповідача страхового відшкодування є недостатньо для повного відшкодування завданої ним шкоди, а відтак, різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням в розмірі 30 658,96 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до якого перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки в порядку регресу.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частина 2 ст. 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З матеріалів справи вбачається, що 07 вересня 2021 року між Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування» як страховиком та ОСОБА_3 , як страхувальником, укладено договір PKS.A № 2100125 добровільного страхування майнових інтересів власника автомобіля Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що 16 вересня 2021 року о 16 год. 15 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «DAF XF 95.4300», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці Столичне шосе у місті Києві при зміні напрямку руху, не впевнився у безпечності маневру, допустив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався в попутному напрямку, що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 155655, складеним 27 вересня 2022 року СПД ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 74 342,46 грн. з врахуванням ПДВ., вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 49 190,26 грн., а вартість відновлювального ремонту після вирахування зношення запчастин становить 69 987,25 грн.
Вказана вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , учасниками справи не оспорюється.
Страховим актом № 155655 від 01 листопада 2021 року, складеним Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування», пошкодження автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 16 вересня 2021 року, визнано страховим випадком та вирішено виплатити страхове відшкодування за ремонт автомобіля в розмірі 69 987,25 грн. шляхом перерахування у безготівковій формі на банківський рахунок ФОП ОСОБА_5 .
Платіжним дорученням № 195539 від 05 листопада 2021 року підтверджується, що Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування» сплатило на банківський рахунок ФОП ОСОБА_5 69 987,25 грн.
На день дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «DAF XF 95.4300», державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес» на підставі страхового полісу ЕР-201472178 від 06 жовтня 2020 року.
Матеріалами справи встановлено, що 09 грудня 2021 року ПрАТ «Просто-страхування» звернулося до ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» про виплату страхового відшкодування на суму 69 987,25 грн.
Листом ЦВ 10167/У від 30 травня 2022 року ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» повідомило ПрАТ «Просто-страхування», що виплата страхового відшкодування буде здійснена в строки передбачені законодавством в розмірі 39 328,29 грн. на вказані в заяві реквізити.
08 червня 2022 року ПрАТ «Просто-страхування» надіслало ОСОБА_1 претензію про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням в розмірі 30 658,96 грн., однак така не виконана відповідачем.
Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з роз'ясненнями пункту 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
При цьому, стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та у постанові Верховного Суду від 19 оипня 2023 року у справі № 758/9052/19.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь постраждалої особи страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні.
Разом з тим, відносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються, як ЦК України, Законом України «Про страхування», так і Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України й нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Зі змісту пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що в разі якщо норми даного Закону передбачають протилежне, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно положень ст. ст. 3,5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (ст.ст. 6, 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду,заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю,здоров'ю,майну третьої особи.
Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Положеннями статті 29 та пункту 32.7 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Оскільки обов'язок з відшкодування вартості відновлювального ремонту автомобіля марки «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта зносу, що складає 49 190,26 грн., належить страховику винуватця дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування збитків в цьому розмірі не може бути покладено на відповідача.
Враховуючи те, що виплаченого позивачу розміру страхового відшкодування недостатньо для відшкодування вартості майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля марки «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_1 , колегія суддів колегія суддів приходить до висновку про те, що з ОСОБА_1 , як з винної особи, підлягає стягненню різниця між фактичним розміром понесених витрат та страховим відшкодуванням, яке підлягало до виплати, що становить 20 796,99 грн. (69 987,25 грн. - 49190,26 грн. = 20 796,99 грн.).
Оскільки матеріалами справи підтверджується, що Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування» виплатило страхове відшкодування безпосередньо на банківський рахунок ФОП ОСОБА_5 , який проводив ремонт автомобіля, а не потерпілій особі, доводи апеляційної скарги про те, що у ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» не виникло зобов'язання з оплати ПДВ є безпідставними.
Звертаючись до суду з позовом, Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування» просило стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З матеріалів справи вбачається, що 02 січня 2020 року між Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування» та Адвокатським бюро «Синюк та партнери» укладено договір про надання правової допомоги №1, за умовами якого адвокатське об'єднання зобов'язується надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах передбачених договором.
Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних для надання правничої допомоги, складеним 23 вересня 2022 року, Приватному акціонерному товариству «Просто-страхування» надана обумовлена договором правнича допомога в наступному обсязі: консультація замовника (1 год.), підготовчі дії, що полягали у з'ясуванні обставин справи, збору необхідних доказів на підтвердження позовних вимог та аналіз судової практики (2 год.), підготовка та подання позовної заяви (2 год.).
Крім того в детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних для надання правничої допомоги, складеному 23 вересня 2022 року, зазначено, що загальна кількість витраченого часу на надання правничої допомоги становить 5 год., а враховуючи, що вартість однієї нормо-години становить 1200 грн., загальна вартість наданих послуг становить 6000 грн.
У відзиві на позовну заяву, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заперечив щодо заявленого позивачем розміру понесених ним витрат на правничу допомогу, вважаючи, що такі витрати є неспівмірними зі складністю справи.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з врахуванням того, чи виник у заявника обов'язок зі сплати таких витрат та чи та чи була їх сума обґрунтованою і не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.
Враховуючи конкретні обставини даної справи, її складність, незмінність правової позиції сторін у справі, відсутність необхідності вивчення адвокатом додаткових джерел права, законодавства, що регулює спір у справі, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, принцип співмірності судових витрат, обґрунтування заявником розміру цих витрат, критерій реальності адвокатських витрат, ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер, беручи до уваги, що позовні вимоги ПрАТ «Просто-страхування» задоволено частково, а також клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, когезія суддів приходить до висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Просто-страхування» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, понесені ним в суді першої інстанції в розмірі 3000 грн., що відповідатиме принципам розумності та справедливості.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи те, що з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Просто-страхування» слід стягнути 1682,86 грн. судового збору за подання позову, що пропорційно до задоволених позовних вимог, а з ПрАТ «Просто-страхування» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1197.21 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Просто-страхування» підлягає стягненню 485.65 грн. судового збору.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права .
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 червня 2023 року - скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням в розмірі 20 796,99 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» 485,65 грн. судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 14.03.2024 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк