справа № 752/14733/23 головуючий у суді І інстанції Кордюкова Ж.І.
провадження № 22-ц/824/4410/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
13 березня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Лобоцької В.П.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 13 листопада 2023 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Агентство по рефінансуванню житлових кредитів» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 01 липня 2017 року по 31 березня 2023 року у розмірі 7 506 407 грн. 81 коп.; стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 01 квітня 2023 року по 30 червня 2023 року у розмірі 357 947 грн. 82 коп.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 листопада 2023 року закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року відкрито провадження у справі за її позовом до ПАТ «Агентство по рефінансуванню житлових кредитів» про стягнення заборгованості по заробітній платі. У вказаній ухвалі зазначено, що позовна заява відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, підсудна Голосіївському районному суду міста Києва та підстав для залишення цієї позовної заяви без руху, повернення заяви чи відмови у відкритті провадження не вбачається. Проте, 13 листопада 2023 року Голосіївський районний суд міста Києва виніс ухвалу, якою закрив провадження у цивільній справі за її позовом. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався тим, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарських судів. Позивач вважає дану ухвалу незаконною та необґрунтованою, висновки суду першої інстанції щодо неможливості розгляду справи в порядку цивільного судочинства є помилковими. Голосіївським районним судом міста Києва не повно з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки позовні вимоги заявлені саме в суд цивільної юрисдикції на поновлення порушеного права позивача, а саме стягнення невиплаченої заробітної плати згідно контракту.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом не було досліджено всіх наявних обставин справи, оскільки предметом спору є саме трудові відносини, а не кооперативні, як ніби-то помилково вважає суд. Однак, такий аргумент є необґрунтованим, адже судом на підставі дослідження матеріалів справи та змісту правовідносин сторін правильно встановлено, що спір має розглядатися судом в порядку господарського судочинства. Відповідач не заперечує того, що неодноразово було укладено трудовий договір між позивачем та відповідачем та він продовжувався до моменту прийняття рішення загальних зборів ПрАТ «АРЖК» про припинення товариства шляхом ліквідації. Також, вказує про те, що протягом перебування позивача на посаді члена правління, всупереч наданих повноважень, позивачем приймалося рішення щодо виплати собі заробітної плати у розмірі більшому, ніж передбачалося законодавством, що діяло в період, коли проводились нарахування та виплати вказаних сум, а також нею порушувалися норми та правила бухгалтерського обліку та ведення фінансової звітності, в результаті чого і виникла необґрунтована заборгованість, яку позивач протиправно намагається стягнути. Відтак, відповідач просить, відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства та зазначив, щовраховуючи спеціальний суб'єктний склад цього спору, виходячи із суті права та інтересу, за захистом якого звернулася позивач, враховуючи заявлені вимоги та характеру спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що спір, який виник між сторонами, є корпоративним. При цьому корпоративним слід вважати не тільки спір учасника господарського товариства з цим товариством, але й спори між посадовими особами та товариством.
Апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частин 1-3 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово формувала правові позиції, відповідно до яких юрисдикція судового спору визначається за предметом спору, тобто за змістом та дійсним характером спірних правовідносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Подібна за змістом правова позиція також викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі №922/88/20, від 26.05.2020 у справі №908/299/18, від 19 травня 2020 року у справі №910/23028/17, від 28 січня 2020 року у справі №50/311-б, від 15 червня 2021 року у справі №904/6125/20, від 27 квітня 2021 року у справі №591/5242/18, від 23 березня 2021 року у справі №367/4695/20.
Отже, визначальними для віднесення спору до юрисдикції господарського суду є характер спірних правовідносини, а саме, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих законодавством, спору про право, що виник із таких відносин, наявність у законі норми, що передбачала б вирішення справи господарським судом, відсутність норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції, а також суб'єктний склад сторін відповідних відносин, з яких виник спір.
Корпоративний спір вважається спором між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
Предметом позову є вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з заробітної плати. При цьому, позивач не оскаржує підстави свого звільнення, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки такий спір не є корпоративним та не спрямований на захист прав позивача як носія корпоративного права.
За таких обставин, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції помилково вважав, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 13 листопада 2023 рокускасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення виготовлене 15 березня 2024 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.