справа № 757/63717/21-ц головуючий у суді І інстанції Ільєва Т.Г.
провадження № 22-ц/824/4792/2024 суддя-доповідач у суді ІІ Інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
13 березня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Лобоцької В.П.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про захист честі, гідності та ділової репутації та зобов'язання вчинити дії, -
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визнати порушеними його особисті немайнові права на повагу до гідності та честі, недоторканності ділової репутації у зв'язку з поширенням Офісом Генерального прокурора недостовірної інформації щодо нього;
зобов'язати Офіс Генерального прокурора припинити дії щодо порушення особистих немайнових прав відносно нього шляхом видалення з офіційного YouTube-каналу Офісу Генерального прокурора в мережі «Інтернет» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 відеозапису брифінгу від ІНФОРМАЦІЯ_2;
визнати недостовірною поширену Офісом Генерального прокурора на брифінгу 02 лютого 2018 року інформацію про нього такого змісту:
«ми маємо декілька свідчень, в тому числі в ході угоди зі слідством, яких, а також ряд інших доказів, з яких випливає наступне: в період з 2011-2013 років відбувалися незаконні оборудки державними коштами Нафтогазу України і Чорноморнафтогазу, яка є дочірньою фірмою Нафтогазу України, які вчиняли особи наближені до колишнього Президента України ОСОБА_3 . Один із свідків дослівно каже: «я можу засвідчити, що привласнення цих грошових коштів та їх подальша легалізація спланована і реалізована наступними особами: колишнім Президентом України ОСОБА_3 , колишнім Головою Національного Банку України ОСОБА_11, власником і Головою латвійської компанії-судноверфі «Rоgas Kuмu Bыvзtava» ОСОБА_4 , Головою правління НАК «Нафтогаз України» Бакуліним, заступниками Голови правління ОСОБА_12 і ОСОБА_13, Головою правління ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_15 […]» (на відео 00:01-1:08);
«у такий спосіб ОСОБА_5 хотів створити уяву того, що «Чорноморнафтогаз» нібито самостійно ініціювало питання закупівлі потрібних їй бурових установок і самостійно нібито потім встановили ціну таких установок. У зв'язку з цим питання організації з цих закупівель ОСОБА_5 доручив Голові правління ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_16» (на відео 4:36:4:56);
«з матеріалів слідства виходить те, що ОСОБА_5 очевидно особисто довів ОСОБА_6 і ОСОБА_14 про необхідність організувати закупівлю двох самопідіймальних установок компанії, яку надасть ОСОБА_17 із Латвії з завищенням вартості першої установки на 190 мільйонів доларів, а другої на 219 мільйонів доларів, тобто організувати підробку тендерної документації Чорноморнафтогаз та створити видимість проведення процедур тендерної закупівлі. ОСОБА_7 очевидно погодився на це і у зв'язку з чим доручив підлеглим йому особам забезпечити участь у проведенні тендерних закупівель лише наданих ОСОБА_17 підконтрольних компаній, заздалегідь визначивши компанію-переможця та майбутній предмет закупівлі, конкретну бурову установку В312. Ясюк також доручив організувати підроблення тендерної документації своєму заступнику Кацубі і начальнику управління комерції ДАТ «Чорноморнафтогаз» Кудику. Слідством підозрюється, що ОСОБА_7 був, погодив закупівлю двох самопідіймальних бурових установок В312 та В319, виробником яких була компанія в Сінгапурі […]» (на відео 5:24-6:32);
«на виконання вказівки ОСОБА_8 директор з управління комерції ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_19 підписав договір купівлі самопідйомних бурових установок і документи, пов'язані з перерахуванням грошових коштів […]» (на відео 9:02-9:13);
« ОСОБА_3 була дана вказівка, по-перше, доорганізувати доукомплектування другої бурової установки В319, щоб створити видимість, що її реальна ціна відповідає ринковій, цим питанням займались ОСОБА_7 […]» (на відео 9:47-10:00);
«цитую один із показів свідка: «Як особа, яка особисто брала участь у вказаному злочині, я можу показати, що в результаті проведення вищевказаних оборудок при закупівлі бурових установок В312 і В319, привласнені грошові кошти були розподілені наступним чином: 95 мільйонів доларів США перераховано на рахунки компанії, які були підконтрольні ОСОБА_3 та ОСОБА_9 ». Далі вказуються конкретні рахунки в банках і вважаються є найбільшим проривом у слідстві за весь час, який відбувається, йде робота. Також 25 мільйонів доларів США перераховані на рахунок відповідно вказаний, який належить такій то компанія, яка підконтрольна ОСОБА_10 , дочці ОСОБА_5 , котрий керував «Нафтогазом». 15 мільйонів доларів США перераховано на рахунки компанії, які надав власник та Голова правління латвійської компанії-судноверфі «Rоgas Kuмu Bыvзtava» ОСОБА_17 відповідні рахунки також надані. Також заступник Голови правління ПАТ «Нафтогаз України» ОСОБА_20, видано готівкою 2 мільйони доларів США. Також Голові правління ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_16 видано готівкою 3 мільйони доларів США […]» (на відео 11:26-12:40);
«повідомлено про підозру та оголошено у розшук колишнього Голову Національного банку України ОСОБА_14, Голову правління ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_7 […]» (на відео 16:50-17:00);
зобов'язати Офіс Генерального прокурора спростувати поширену відносно нього недостовірну інформацію не пізніше місяця з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом проведення брифінгу та озвучення під час брифінгу тексту такого змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_2 Генеральний прокурор ОСОБА_18 під час брифінгу поширив стосовно ОСОБА_1 недостовірну інформацію, а саме про начебто участь ОСОБА_1 у плануванні та вчинення дій по заволодінню державними коштами при здійсненні закупівель ДАТ «Чорноморнафтогаз» СПБУ В312 та В319. Заявляємо, що вказана інформація не відповідає дійсності є недостовірною, тобто є такою, що не відповідає дійсності».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що поширена під час брифінгу 02 лютого 2018 року інформація є недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача, а саме: право на повагу до гідності та честі, передбачене ч. 1 ст. 297 ЦК України та ст. 3 Конституції України; право на недоторканність ділової репутації, передбачене ч. 1 ст. 299 ЦК України; презумпцію невинуватості особи, передбачену ст. 62 Конституції України. Вказане в сукупності послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом з метою захисту прав та інтересів.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачзазначає, що підставами для звернення з позовом до суду у цій справі слугував факт поширення відповідачем негативної та недостовірної інформації щодо нього під час брифінгу 02 лютого 2018 року. На переконання позивача, таке поширення недостовірної та негативної інформації безпосередньо вплинуло на його цивільні особисті немайнові права та блага якучасника цивільно-правових, а не кримінальних процесуальних правовідносин. Тобто, спірні правовідносини за своєю правовою природою є цивільно-правовими, але аж ніяк не кримінально-процесуальними. Окрім того, позивач звертає увагу на те, що ні на момент проведення брифінгу 02 лютого 2018 року, ані станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення, а так само на дату подання цієї апеляційної скарги, позивач не набув процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого у кримінальному провадженні, щодо якого Генеральною прокуратурою України було проведено брифінг 02 лютого 2018 року. Таким чином, за відсутності вироку суду у кримінальному провадженні № 42017000000001245, яким встановлено винуватість позивача у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, поширена відповідачем інформація щодо позивача є недостовірною. З огляду на наведене, не відповідає дійсності також висновок суду першої інстанції про те, що поширення інформації відповідачем не завдало шкоди особистим немайновим правам позивача. Так, поширенням під час брифінгу недостовірної інформації щодо позивача за відсутності вироку суду, який би встановлював винуватість позивача у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідач фактично створив у громадськості стійке враження про позивача як порушника закону та норм моралі. Тим самим було порушено особисті немайнові права позивача: право на повагу до честі, гідності, недоторканості ділової репутації та презумпцію невинуватості. Отже, позивач наголошує на тому, що висновки суду першої інстанції про відсутність порушення законних прав та інтересів позивача та достовірність інформації, яку поширив відповідач, не відповідають фактичним обставинам справи, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 02 лютого 2018 року Генеральний прокурор України ОСОБА_18, виступаючи від імені Генеральної прокуратури України під час брифінгу щодо заволодіння коштами Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» поширив стосовно ОСОБА_1 інформацію такого змісту:
«ми маємо декілька свідчень, в тому числі в ході угоди зі слідством, яких, а також ряд інших доказів, з яких випливає наступне: в період з 2011-2013 років відбувалися незаконні оборудки державними коштами Нафтогазу України і Чорноморнафтогазу, яка є дочірньою фірмою Нафтогазу України, які вчиняли особи наближені до колишнього Президента України ОСОБА_3 . Один із свідків дослівно каже: «я можу засвідчити, що привласнення цих грошових коштів та їх подальша легалізація спланована і реалізована наступними особами: колишнім Президентом України ОСОБА_3 , колишнім Головою Національного Банку України ОСОБА_11, власником і Головою латвійської компанії-судноверфі «Rоgas Kuмu Bыvзtava» ОСОБА_4 , Головою правління НАК «Нафтогаз України» Бакуліним, заступниками Голови правління ОСОБА_12 і ОСОБА_13, Головою правління ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_15 […]» (на відео 00:01-1:08);
«у такий спосіб ОСОБА_5 хотів створити уяву того, що «Чорноморнафтогаз» нібито самостійно ініціювало питання закупівлі потрібних їй бурових установок і самостійно нібито потім встановили ціну таких установок. У зв'язку з цим питання організації з цих закупівель ОСОБА_5 доручив Голові правління ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_16» (на відео 4:36:4:56);
«з матеріалів слідства виходить те, що ОСОБА_5 очевидно особисто довів ОСОБА_6 і ОСОБА_14 про необхідність організувати закупівлю двох самопідіймальних установок компанії, яку надасть ОСОБА_17 із Латвії з завищенням вартості першої установки на 190 мільйонів доларів, а другої на 219 мільйонів доларів, тобто організувати підробку тендерної документації Чорноморнафтогаз та створити видимість проведення процедур тендерної закупівлі. ОСОБА_7 очевидно погодився на це і у зв'язку з чим доручив підлеглим йому особам забезпечити участь у проведенні тендерних закупівель лише наданих ОСОБА_17 підконтрольних компаній, заздалегідь визначивши компанію-переможця та майбутній предмет закупівлі, конкретну бурову установку В312. Ясюк також доручив організувати підроблення тендерної документації своєму заступнику Кацубі і начальнику управління комерції ДАТ «Чорноморнафтогаз» Кудику. Слідством підозрюється, що ОСОБА_7 був, погодив закупівлю двох самопідіймальних бурових установок В312 та В319, виробником яких була компанія в Сінгапурі […]» (на відео 5:24-6:32);
«на виконання вказівки ОСОБА_8 директор з управління комерції ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_19 підписав договір купівлі самопідйомних бурових установок і документи, пов'язані з перерахуванням грошових коштів […]» (на відео 9:02-9:13);
« ОСОБА_3 була дана вказівка, по-перше, доорганізувати доукомплектування другої бурової установки В319, щоб створити видимість, що її реальна ціна відповідає ринковій, цим питанням займались ОСОБА_7 […]» (на відео 9:47-10:00);
«цитую один із показів свідка: «Як особа, яка особисто брала участь у вказаному злочині, я можу показати, що в результаті проведення вищевказаних оборудок при закупівлі бурових установок В312 і В319, привласнені грошові кошти були розподілені наступним чином: 95 мільйонів доларів США перераховано на рахунки компанії, які були підконтрольні ОСОБА_3 та ОСОБА_9 ». Далі вказуються конкретні рахунки в банках і вважаються є найбільшим проривом у слідстві за весь час, який відбувається, йде робота. Також 25 мільйонів доларів США перераховані на рахунок відповідно вказаний, який належить такій то компанія, яка підконтрольна ОСОБА_10 , дочці ОСОБА_5 , котрий керував «Нафтогазом». 15 мільйонів доларів США перераховано на рахунки компанії, які надав власник та Голова правління латвійської компанії-судноверфі «Rоgas Kuмu Bыvзtava» ОСОБА_17 відповідні рахунки також надані. Також заступник Голови правління ПАТ «Нафтогаз України» ОСОБА_20, видано готівкою 2 мільйони доларів США. Також Голові правління ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_16 видано готівкою 3 мільйони доларів США […]» (на відео 11:26-12:40);
«повідомлено про підозру та оголошено у розшук колишнього Голову Національного банку України ОСОБА_14, Голову правління ДАТ «Чорноморнафтогаз» ОСОБА_7 […]»
Матеріалами справи підтверджено, що автором поширеної інформації є Генеральний прокурор України ОСОБА_18. Зазначене не заперечується Офісом Генерального прокурора.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час виступу Генеральний прокурор України стисло описав встановлені слідством обставини вчинення кримінального правопорушення та відповів на запитання журналістів. Озвучені Генеральним прокурором України вислови відповідали тексту повідомлення про підозру ОСОБА_1 та ґрунтувалися на матеріалах кримінального провадження, на чому неодноразово наголошував Генеральний прокурор України під час виступу, а тому це не порушує законних прав та інтересів позивача чи будь-яких інших осіб і не може вважатись недостовірною інформацією.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
За змістом статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 201 Цивільного кодексу України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу (частина перша статті 276 ЦК України).
За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Отже, у цій категорії справ необхідно надати оцінку балансу права особи на свободу вираження поглядів, а також права на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
Підставою для втручання у право на свободу вираження поглядів, а також для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти, зокрема, передання інформації з використанням телебачення чи соціальних мереж.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Одним із основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з'ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. При цьому підлягає врахуванню зміст поширеної інформації, її значення для суспільної дискусії, важливість посади, яку обіймає особа, відносно якої поширена інформація, достовірність інформації, наслідки її поширення.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
За положеннями частини другої статті 29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
При цьому суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого, була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.
Оцінюючи надані позивачем докази на підтвердження недостовірності поширеної відповідачем інформації відносно ОСОБА_1 апеляційний суд виходить з наступного.
Зі змісту поширеної відповідачем інформації вбачається, що вона викладена в формі оціночних суджень, які ґрунтуються на власній оцінці органу досудового розслідування зібраних у справі доказів.
В даному випадку, висвітлення певних подій та обставин, які ґрунтуються на зібраних у кримінальному провадження доказах є суб'єктивною оцінкою посадових осіб Генеральної прокуратури вказаних доказів, яка підлягає перевірці судом під час розгляду такого провадження по суті.
У своєму виступі Генеральний прокурор України ОСОБА_18 не стверджував про відповідність повідомленої ним інформації дійсності, а лише вказував, що повідомлені ним факти та події випливають з наявних у справі доказів та показів свідків.
За таких обставин, поширена на брифінгу від 02 лютого 2018 року інформація, яку просить спростувати позивач, є оціночними судженнями Генерального прокурора України, щодо наявності подій, які на його думку мали місце до моменту здійснення зазначених висловлювань. При цьому така думка ґрунтується на зібраних у кримінальному провадженні доказах, а тому не може вважатись безапеляційним твердженням.
Верховний Суд в чергове зазначає, що не підлягає спростуванню інформація, отримана під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки законом встановлений інший порядок оскарження такої інформації (її дослідження здійснюється під час досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 646/2173/21.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем не доведено поширення недостовірної інформації, яка порушує немайнові права останнього, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав до задоволення позову, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, судом правильно застосовано норми матеріального права, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 15 березня 2024 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.