справа №757/13733/21-ц Головуючий у 1 інстанції: Хайнацький Є.С.
провадження №22-ц/824/5470/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
15 березня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди,-
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача 66 624,66 грн на відшкодування матеріальної шкоди, а також 18 000 грн судових витрат.
В обґрунтування позову позивачка зазначала, що вона та ОСОБА_3 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 - по 1/2 частці кожний.
Вказувала, що 25 серпня 2020 року за адресою: АДРЕСА_2 відбулась аварія на системі централізованого гарячого водопостачання, що спричинила пошкодження трубопроводів гарячого водопостачання у санвузлах квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 у період підключення житлового будинку до централізованого гарячого водопостачання після проведення працівниками КП «Київтеплоенерго» робіт із заміни зовнішніх теплових мереж (опалення та гарячого водопостачання).
Внаслідок указаної аварії відбулось залиття квартири АДРЕСА_5 , яка знаходиться поверхом нижче відносно квартири АДРЕСА_4 у вищезазначеному будинку.
За фактом аварії та залиття житлових приміщень 26.08.2020 року комісією у складі представників управителя КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (начальника технічного відділу, головного інженера житлово-експлуатаційної дільниці, майстра технічної дільниці, слюсаря-сантехніка), за участю заступника начальника юридичного відділу та мешканців квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 складено відповідний акт про залиття, аварію, що трапилася на системі централізованого гарячого водопостачання, затверджений в.о. директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва».
Згідно з вказаним актом причиною залиття, аварії стало пошкодження трубопроводів гарячого водопостачання. Від 2015 року мешканці даного будинку не були забезпечені послугою централізованого гарячого водопостачання належної якості у зв'язку з пошкодженням зовнішніх циркуляційних мереж гарячого водопостачання. До 25.08.2020 року КП «Київтеплоенерго» проведено роботи із заміни ділянки зовнішньої циркуляційної мережі гарячого водопостачання та розпочато циркуляцію теплоносія по відновленій мережі, благоустрій території не виконано. Роботи з відновлення гарячого водопостачання та циркуляційної мережі у житловому будинку АДРЕСА_2 проводились КП «Київтеплоенерго» без офіційного повідомлення КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва» шляхом відкриття запірної арматури циркуляційної мережі у підвальному приміщенні будинку без присутності представників управителя.
Зазначала, що 28.08.2020 року начальник ЖЕД-1 затвердив акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання, у якому зафіксовано факт залиття квартири АДРЕСА_6 .
03.09.2020 року начальник ЖЕД-1 затвердив Дефектний акт з описом основного об'єму зовнішніх пошкоджень та обсягу поверхневих робіт, необхідних для усунення наслідків залиття квартири АДРЕСА_5 .
Відповідно до Звіту №05-10.2020 від 22.10.2020 року про оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок залиття житлового приміщення, виконаного ТОВ «Українська експертна компанія», вартість завданих позивачу матеріальних збитків становить 66 624,66 коп.
Крім того, позивачка понесла витрати за проведення експертом огляду об'єкта та складання звіту у розмірі 3 000 грн, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-000021 від 30.10.2020 року, актом №ОУ-0000179 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та квитанцією №0.0.1895598312.1 від 06.11.2020 року.
Посилаючись на вказані обставини, на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.22, 634, 641, 642, 1166 ЦК України, позивачка звернулась до суду з вказаним позовом.
РішеннямПечерського районного суду м. Києва від 09 травня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 66 624 грн 66 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнуто з КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн.
Стягнуто з КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 3 000 грн витрат, пов'язаних із залученням експертів та проведенням експертизи.
В апеляційній скарзі КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування скарги вказує, що судом не враховані правові висновки, стосовно покладення відповідальності на КП «Київтеплоенерго» щодо відшкодування 66 624,66 грн матеріальної шкоди, яка сталась не з вини підприємства, оскільки аварія сталася поза межами балансової належності теплових мереж апелянта, в житловому будинку (у санвузлах трубопроводів гарячого водопостачання, а саме квартирах АДРЕСА_7 та АДРЕСА_3 ) та встановлення неправильного висновку щодо розмежування поняття «надання послуг з постачання теплової енергії» та «балансоутримувачем внутрішньо-будинкових мереж». Крім цього, судом не встановлено експлуатаційна відповідальність КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» та її обов'язків як балансоутримувача внутрішньо-будинкових мереж відповідно до діючого законодавства України.
Суд першої інстанції не врахував, що залиття квартири позивача сталося внаслідок аварії на системі централізованого гарячого водопостачання, а саме, пошкодження трубопроводів гарячого водопостачання у санвузлах квартир АДРЕСА_4 та як наслідок залиття квартири АДРЕСА_5 , за належне утримання та ремонт яких відповідає Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва, яка в справі є третьою особою, а тому саме Керуюча компанія, як балансоутримувач будинку, повинна нести цивільно-правову відповідальність за заподіяну матеріальну шкоду.
Також судом не враховано, що причиною затоплення квартири позивача є необережне, недбале і необачне ставлення до користування сантехнічним обладнанням власників квартири АДРЕСА_4 (третя особа - ОСОБА_2 ), а тому відшкодування заподіяної шкоди позивачу внаслідок залиття квартири АДРЕСА_5 необхідно також покласти на них.
Вказує, що витрати з технічного обслуговування внутрішньо-будинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення і зливової каналізації та з ліквідації аварій у внутрішньо-квартирних мережах визначаються за кожною інженерною системою окремо та включено до тарифу на утримання прибудинкової території.
В свою чергу, за утримання, ремонт та обслуговування внутрішньо-будинкових систем відповідає КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва», яка зобов'язана утримувати, обслуговувати та здійснювати поточний ремонт, відновлення житлового фонду і внутрішньо-будинкових мереж закріпленого за ЖЕД №1.
Представник відповідача зазначає, що суд першої інстанції припустився помилкових тверджень щодо належної межі балансової належності зовнішніх мереж, за які відповідає підприємство, як виконавець послуги з постачання теплової енергії та меж балансової належності внутрішньо-будинкової системи, за яке несе відповідальність Керуюча компанія.
Зауважує, що від 01.05.2015 року в будинку не працював зовнішній циркуляційний трубопровід гарячої води, який був пошкоджений та відключений.
Від 18.08.2020 року до 20.08.2020 року згідно реєстру перерв (заявка №44626) по РТМ Святошино були проведені роботи по заміні подавального та зворотного трубопроводу ЦО та ГВП. Роботи проводились силами АВД РТМ Святошино.
Роботи по перекладці тепломереж перебували на постійному контролі Святошинської РДА та балансоутримувача будинку - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» згідно протоколів штабу РДА Святошинського району.
Згідно витягів з оперативних журналів 25.08.2020 року роботи на тепломережах РТМ Святошино за адресою АДРЕСА_2 не проводилися.
Житловий будинок АДРЕСА_2 є 16-ти поверховим та забезпечується централізованим опаленням (ЦО) за незалежною схемою та гарячим водопостачанням (ГВП) від окремо розташованого центрального теплового пункту (ЦТП) на вул. Жолудева, 4-В.
Джерелом теплопостачання є районна котельня «М. Борщагівка».
Балансоутримувач житлового будинку (виконавцем послуги з утримання будинку) є КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва та на обслуговуванні ЖЕД -1.
Зазначає, що є діючий Договір про співпрацю, який було укладено між ПАТ «Київенерго» та КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» 05.08.2014 року №0810001, відповідно до якого переведено мешканців житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 на індивідуальні договори (на сторінці 25 Додаток №1 до Договору про співпрацю зазначено даний будинок).
Між КП «Київтеплоенерго» та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», як управителем зазначеного будинку Договір співпраці не переукладався, а отже, є діючим.
Межа розподілу балансової належності та експлуатаційної відповідальності щодо технічного обслуговування мереж визначається:
- Щодо зовнішніх теплових мереж - Додатками 4 «Акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін» до Договору на постачання теплової енергії до житлових будинків, зазначених у Додатку №1 до Договору який є його невід'ємною частиною.
Звертає увагу суду, що Договір на постачання теплової енергії також є діючим та відповідно й Додаток №4 до нього також.
Зазначає, що вищевказаний Акт розмежування надавався підприємством до суду першої інстанції як доказ, однак не був прийнятий судом до уваги.
Суд першої інстанції помилково дійшов висновків, що КП «Київтеплоенерго» шляхом надання належної якості послуг з постачання теплової енергії та гарячої води є також відповідальним суб'єктом з утримання внутрішньо-будинкових мереж та поклав на підприємство відповідальність за завдану позивачу матеріальну шкоду, яка виникла внаслідок залиття житлових приміщень квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_5 .
Отже, судом першої інстанції не враховано, що Керуючою компанією не забезпечено належний технічний стан та обслуговування внутрішньо-будинкових мереж водовідведення, наслідком чого стало залиття квартири та псування майна позивача.
Враховуючи те, що підприємство не є балансоутримувачем цього будинку та, зокрема, внутрішньо-будинкових мереж, позивач помилився при визначенні підприємства, як винної особи та належного відповідача, що виключає відповідальність та претензії до підприємства.
Як зазначається у поясненнях третьої особи КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (від 06.06.2021 №71-юр) житловий будинок АДРЕСА_2 був списаний з балансу підприємства з 01.01.2020 року.
Однак, це не підтверджується жодним документом, оскільки Договір про співпрацю, який було укладено між ПАТ «Київенерго» та КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» 05.08.2014 року №0810001 на момент аварії був діючим.
Крім цього, до позовної заяви позивачем наданий Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 18.03.2020 року, відповідно до якого Управитель в особі Керуючої компанії зобов'язується утримувати спільне майно багатоквартирного будинку, зокрема, обслуговування внутрішньо-будинкових систем.
Індивідуальні договори на постачання теплової енергії з мешканцями будинку КП «Київтеплоенерго» не укладалися, а отже внутрішньо-будинкові системи обслуговуються Управителем будинку, тобто Керуючої компанією.
Співмешканці будинку оплачують Управителю надані послуги відповідно до умов Договору та своєчасно вживають заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням послуги з управління, що виникли з його вини, а Управитель в свою чергу зобов'язаний належно утримувати спільне майно багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
Отже, судом першої інстанції не враховано, що Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва обслуговує вказаний будинок в рамках договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Також зауважує, що пп.3, 7 п.13 Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №529, передбачалось, що Керуюча компанія зобов'язана утримувати внутрішньо-будинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки, а також відшкодовувати споживачеві збитки, завдані його майну та (або) приміщенню, шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю споживача внаслідок ненадання послуг або надання послуг неналежної якості.
Крім того, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки діям Керуючої компанії, як третьої особи, та необгрунтовано звільнив її від обов'язку доказування факту належного утримання будинку (в т.ч. мереж гарячого водопостачання) та виконання зобов'язань перед позивачем за типовим договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
При розгляді цієї справи суд зробив висновок, що саме циркуляція гарячої води у системі гарячого водопостачання на зовнішній тепловій мережі стала причиною аварії у санвузлі квартири АДРЕСА_7 , яка залила квартиру АДРЕСА_5 та не врахував тієї обставини, що циркуляція гарячої води у будинку може функціонували виключно за умови спільного функціонування зовнішньої циркуляційної мережі разом із внутрішньо-будинковою циркуляційною мережею (яка в будинку була відсутня від 2015 року), оскільки внутрішньо-будинкова та зовнішня мережі залежні одна від одної, і не можуть функціонувати окремо.
При цьому, судом у порушення принципу повноти, всебічності та об'єктивності судового розгляду проігноровано обставини про те, що третьою особою - Керуючою компанією не доведено і матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження обставин того, що внутрішньо-будинкова мережа (яка не працювала від 2015 року) функціонувала належним чином, а причиною відсутності циркуляції гарячої води була виключно непрацююча зовнішня мережа.
Таким чином, суд у в оскарженому рішенні при оцінці доказів на предмет доведення причинно-наслідкового зв'язку недотримався вимог ст.ст.77, 89, 214, 263 ЦПК України які спрямовані на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи, які мають істотне значення для вирішення справи, зокрема в частині доведення Керуючою компанією, як балансоутримувачем внутрішньобудинкових мереж, відсутності власної вини в аварії на належних йому мережах.
З огляду, що аварія сталася у санвузлі квартири АДРЕСА_7 , яка залила квартиру АДРЕСА_5 , тобто, в межах балансової відповідальності Керуючої компанії, яка зобов'язана утримувати внутрішньо-будинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки, а також відшкодовувати споживачеві збитки, завдані його майну та (або) приміщенню, шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю споживача внаслідок ненадання послуг або надання послуг неналежної якості.
Судом першої інстанції, який встановив факт залиття квартири позивача, причину та розмір завданої шкоди майну не врахував, що третя особа - ОСОБА_2 , як власник квартири АДРЕСА_7 , з якої відбувся витік води, не довів відсутність своєї вини у заподіянні шкоди та навіть не надав письмові пояснення з обгрунтуванням належного/неналежного утримання та експлуатації квартири та її складових частин, зокрема, сантехнічного обладнання та мережі водовідведення квартири.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що шкода, заподіяна позивачу, не виникла внаслідок протиправної поведінки власника квартири АДРЕСА_7 (третьої особи).
Також вказує, що згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Стаття 322 ЦК України зобов'язує власника утримувати майно, яке йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За статтею 151 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Отже, власник зобов'язаний за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини.
Таким чином, обов'язок по утриманню санітарно-технічних приладів (кранів, труб, що знаходяться у квартирі) у належному стані покладено на власника квартири.
Пунктом 5 Порядку обслуговування внутрішньо-будинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.08.2018 року №219, передбачено, що обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового приміщення від точки приєднання здійснюється його власником.
Отже, утримання та ремонт трубопроводів гарячого водопостачання в межах житлового приміщення є обов'язком власника квартири.
Зазначає, що звернень з приводу виклику представників КП «Київтеплоенерго» для прийняття участі в комісії щодо складанні акту по залиттю квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_5 до підприємства не надходило.
Відтак, підприємство не має жодного відношення до факту залиття квартир. Доказів вини КП «Київтеплоенерго» позивачем не надано.
Згідно з пунктом 11 Правил №45 власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.
Щодо неправомірності покладення на підприємство відповідальності за матеріальну шкоду, в розмірі, визначеному у Звіті про оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок залиття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 66 624,66 грн. зазначає, що висновок суду у рішенні, що оскаржується про покладення відповідальності на апелянта ґрунтується виключно на одноосібно складеного Керуючою компанією (ЖЕД-1) акту від 28.08.2020 року, який містить жодним чином непідтверджений висновок, що саме через відкриття запірної арматури працівниками КП «Київтеплоенерго» у підвальному приміщенні будинку без присутності представників управителя стався прорив у санвузлі квартири АДРЕСА_7 , що стало причиною залиття квартири АДРЕСА_5 .
Зазначає, що до заперечень на відповідь на відзив від 04.06.2021 року №ЗПР/35/21 була надана Схема розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін за адресою: АДРЕСА_2 , яка є Додатком №4 до діючого Договору на постачання теплової енергії, однак, цей документ не був врахований як доказ у суді першої інстанції.
Також вказує, що ні позивач, ні третя особа - Керуюча компанія, як балансоутримувач будинку позивача, не виконали власного процесуального обов'язку і не надали суду жодних доказів наявності причинного зв'язку між шкодою та діями (бездіяльністю) КП «Київтеплоенерго», як і не надали жодних доказів протиправності його дій. Натомість суд протиправно переклав обов'язок доказування причинного зв'язку на відповідача.
Стосовно ненадання належної правової оцінки Акту про залиття та покладення відповідальності на КП «Київтеплоенерго».
Судом першої інстанції не було враховано, що відповідний Акт про залиття від 28.08.2020 був складений комісією балансоутримувача багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира, яку було залито без залучення до складу комісії та повідомлення КП «Київтеплоенерго» про зазначену ситуацію.
Зазначає, що Акт залиття квартири, який не містить вищезазначених реквізитів, не може бути належним і допустимим доказом заподіяння майнової шкоди (постанова КЦС ВС по справі №2-1974/11 від 21.02.2018 року, постанова КЦС ВС по справі №465/2120/14-ц від 10.05.2018 року).
Якщо власник житла, який спричинив залиття, відмовляється від підписання акту, це не може вплинути на його правильність та юридичну значимість (постанова КЦС ВС по справі №753/20314/15-ц від 12.11.2018 року).
Зазначає, що згідно з типовою формою такого акта головою комісії, що складає акт, є головний інженер виконавця послуг.
В такому обстеженні беруть участь представники організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представники організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представник власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Присутність зацікавлених осіб від винної сторони є обов'язковою. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії.
Отже, при складанні Актів про залиття позивач та представники ЖЕД №1 зобов'язані були повідомити КП «Київтеплоенерго» про зазначену ситуацію та скласти Акти за участі представників підприємства, як таких, що на їхню думку, представляли б інтереси винної сторони, оскільки, як зазначено в цих актах, причиною залиття є роботи з відновлення гарячого водопостачання та циркуляції мережі без офіційного повідомлення КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» та подачу теплоносія по відновленій ділянці здійснено підприємством шляхом відкриття запірної арматури циркуляційної мережі у підвальному приміщенні будинку без присутності представників управителя.
До підприємства не надходило жодних повідомлень від позивача та ЖЕД №1 щодо запрошення для складання актів щодо встановлення причин та обставин залиття.
Однак, всупереч вказаним вище вимогам, акти про залиття квартирі позивача, складені лише за участі посадових осіб ЖЕД №1, без залучення представників підприємства, що є порушенням правил №76, є недійсними.
Вказує, що наданий позивачем Звіт не є допустимим доказом в розумінні Цивільного процесуального кодексу України.
Підприємство зазначає, що висновок експерта не є належним та допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду. Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року №522/1029/18.
Отже, враховуючи, що Звіт №05-10.2020 та Висновок від 22.10.2020 року з визначенням розміру матеріальних збитків 66 624,66 грн, не відповідає вимогам постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року №522/1029/18, а отже не є належним та допустимим доказом, і не має враховуватися при винесенні рішення, і відповідно витрати позивача на проведення такої експертизи в сумі 3 000 грн. не можуть стягуватися з підприємства.
Зазначає, що надані позивачем акти про залиття та висновок про вартість ТОВ «Українська експертна компанія», не містить жодної інформації та висновків фахівців у галузі експлуатації мереж централізованого опалення та теплопостачання щодо вини підприємства у залитті квартири позивача та винних у цьому осіб підприємства, а лише містить інформацію про те, що було залиття квартири позивача та вказано вартість ремонту, що виключає вину підприємства та відповідно відповідальність та будь-які вимоги та претензії позивача до КП «Київтеплоенерго».
Таким чином, жодних доказів на підтвердження позовних вимог, які б свідчили про наявність вини в діях відповідача, або наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями підприємства та залиттям квартири позивача не надано.
Також вважає за необхідне звазначити, що враховуючи приписи ст.137 ЦПК України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц (п.21 додаткової постанови), зазначені в акті погодинна вартість послуг професійної правничої допомоги з правового аналізу та підготовки процесуальних документів без вартість підготовки та участі у судових засіданнях у розмірі 2 000 грн/год. і 1 000 грн/судодень відповідно, так само як і дані про витрати часу на виготовлення процесуальних та інших документів та правовий аналіз документів, зазначені в Актах, є значно завищеними, недостовірними та жодним чином не обґрунтованими.
ОСОБА_4 - представник ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц)
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що залиття у квартирах відбулось одночасно внаслідок аварії на системі централізованого гарячого водопостачання - пошкодження трубопроводів гарячого водопостачання у санвузлах зазначених квартир в період підключення житлового будинку до централізованого гарячого водопостачання після проведення працівниками КП «Київтеплоенерго» робіт із заміни зовнішніх теплових мереж (опалення та гарячого водопостачання); причиною залиття, аварії, що трапилась на системі гарячого водопостачання, стало пошкодження трубопроводів гарячого водопостачання до точки приєднання, тобто, зовнішніх теплових мереж, які утримуються на балансі КП «Київтеплоенерго»; прорив стався одночасно на двох ділянках труби (у квартирах АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 ), що підтверджує визначальний вплив тиску у системі водопостачання на пошкодження ділянок труби, при цьому, відповідальним за належні показники тиску в системі є відповідач, суд вважав, що позивачка довела належними та достатніми доказами обставини щодо залиття належної їй квартири та пошкодження майна внаслідок цього, причинно-наслідковий зв'язок між завданням шкоди позивачу та аварією - пошкодженням трубопроводів гарячого водопостачання до точки приєднання, тобто зовнішніх теплових мереж, які утримуються на балансі КП «Київтеплоенерго» та дійшов висновку, що обов'язок з відшкодування завданої майну позивача шкоди несе відповідач.
Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 належить на праві спільної приватної власності по 1/2 частці квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, виданого 07.02.2000 року Ленінградською районною радою народних депутатів міста Києва.
Згідно з копією свідоцтва про шлюб, виданого 07.05.2011 року Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_7 .
Також судом встановлено наступне.
Відповідно до копії Акту про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального гарячого водопостачання від 26.08.2020 року, складеного комісією у складі представників управителя КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»: начальника технічного відділу Кривошапки Л.А.; в.о. головного інженера житлово-експлуатаційної дільниці №1 ОСОБА_14, майстра технічної дільниці ОСОБА_8 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_9 , за участю: заступника начальника юридичного відділу Стукалова А.В., представників житлового будинку - мешканців квартир АДРЕСА_4 - ОСОБА_2 , НОМЕР_3 - ОСОБА_10 , НОМЕР_5 - ОСОБА_3 ; затвердженого в.о. директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» Козюберда О.М., (представників виконавця послуг РТМ «Святошино» СП «Київські теплові мережі» КП «Київтеплоенерго», а саме, заступника головного інженера Куліша С.В. було повідомлено про місце та час обстеження, проте участь не забезпечено), встановлено, що 25.08.2020 року в будинку АДРЕСА_8 , АДРЕСА_3 одночасно трапились аварії на системі централізованого гарячого водопостачання: пошкодження трубопроводів гарячого водопостачання у санвузлах зазначених квартир в період підключення житлового будинку до централізованого гарячого водопостачання після проведення працівниками КП «Київтеплоенерго» робіт із заміни зовнішніх теплових мереж (опалення та гарячого водопостачання), внаслідок чого відбулось залиття. У квартирі АДРЕСА_4 (15 поверх) інженерні мережі закриті декоративним коробом та облицьовані керамічною плиткою, чим ускладнено доступ до мережі. Причиною залиття, аварії, що трапилась на системі гарячого водопостачання, стало пошкодження трубопроводів гарячого водопостачання. Щонайменш від 2015 року мешканці вказаного будинку не були забезпечені послугою централізованого гарячого водопостачання належної якості у зв'язку з пошкодженням зовнішніх циркуляційних мереж гарячого водопостачання. До 25.08.2020 року КП «Київтеплоенерго» проведено роботи із заміни ділянки зовнішньої циркуляційної мережі гарячого водопостачання та розпочато циркуляцію теплоносія по відновленій мережі, благоустрій території не виконано. Роботи з відновлення гарячого водопостачання та циркуляційної мережі у житловому будинку АДРЕСА_2 проводилося КП «Київтеплоенерго» без офіційного повідомлення КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва». Подача теплоносія по відновленій ділянці здійснена працівниками КП «Київтеплоенерго» шляхом відкриття запірної арматури циркуляційної мережі у підвальному приміщенні будинку без присутності представників управителя.
Згідно з копією Акту про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 28.08.2020 року, складеного комісією у складі: майстра технічної дільниці ОСОБА_8 , майстра ремонтної дільниці ОСОБА_11 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_9 , затвердженого начальником ЖЕД-1 Яковенко О.В., 28.08.2020 року в будинку АДРЕСА_1 трапилося залиття в вище розташованій квартирі АДРЕСА_4 , було залито квартиру. Причина залиття - трапилась аварія на системі централізованого гарячого водопостачання у санвузлі квартири АДРЕСА_4 в період підключення житлового будинку до централізованого гарячого водопостачання, після проведення працівниками КП «Київтеплоенерго» робіт із заміни зовнішніх теплових мереж (опалення та гарячого водопостачання), внаслідок чого відбулось залиття. У квартирі АДРЕСА_4 (15 поверх) інженерні мережі закриті декоративним коробом та облицьовані керамічною плиткою, чим ускладнено доступ до мережі. Причиною залиття, аварії, що трапилась на системі гарячого водопостачання, стало пошкодження трубопроводів гарячого водопостачання. Щонайменш з 2015 року мешканці вказаної квартири не були забезпечені послугою централізованого гарячого водопостачання належної якості у зв'язку з пошкодженням зовнішніх циркуляційних мереж гарячого водопостачання. До 25.08.2020 року КП «Київтеплоенерго» проведено роботи із заміни ділянки зовнішньої циркуляційної мережі гарячого водопостачання та розпочато циркуляцію теплоносія по відновленій мережі. Роботи з відновлення гарячого водопостачання та циркуляцію мережі у житловому будинку АДРЕСА_2 проводилось КП «Київтеплоенерго» без офіційного повідомлення КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва». Подача теплоносія по відновленій ділянці здійснена працівниками КП «Київтеплоенерго» шляхом відкриття запірної арматури циркуляційної мережі у підвальному приміщенні будинку без присутності представників управителя. Через вище вказане залиття в квартирі НОМЕР_5 S=33.1 було залито, та потребує ремонту: кухня S - 8.1 (стеля - водоемульсійне фарбування, стіни - шпалери, лінолеум). Коридор S - 4.6 (стеля - водоемульсійне фарбування, стіни - шпалери). Кімната S - 16.1 (стеля водоемульсійне фарбування, стіни - шпалери, паркетна дошка). В результаті залиття пошкоджене та відсутнє освітлення в квартирі.
Встановлено, що 03.09.2020 року інженером ЖЕД-1 ОСОБА_12 складено та начальником ЖЕД-1 ОСОБА_13 затверджено Дефектний акт на ремонт квартири АДРЕСА_10 після залиття з квартири АДРЕСА_4 з визначенням об'єму виконання робіт.
Відповідно до копії Звіту № 05-10.2020 про оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок залиття житлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , виконаного ТОВ «Українська експертна компанія», складеного станом на 22.10.2020 року, вартість збитку, завданого внаслідок залиття квартири, яке сталося 25.08.2020 року, становить 66 624,66 коп.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з положеннями ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з п.8 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За приписами ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зобов'язання з відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, для застосування положень ст.1166 ЦК України необхідно довести, що шкоду позивачу завдано саме неправомірними діями чи бездіяльністю особи, на яку покладається відповідальність відшкодувати шкоду, а саме необхідна наявність таких складових елементів як: а) протиправна поведінка; б) настання шкоди; в) прямий причинно-наслідковий зв'язок між першим та другим елементами; г) вина завдавача шкоди.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п.2 Постанови від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 03.12.2014 року у справі № 6-183цс14, постановах Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 759/4781/16-ц, від 11.09.2019 року у справі № 203/2378/14-ц та від 28.08.2019 року у справі № 638/20603/16.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (п.1 ч.2 ст.1167, ч.5 ст.1187 цього Кодексу). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року
№1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
За п.п.2.2.1, 2.2.5 Статуту КП «Київтеплоенерго» метою та предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподіл енергетичної енергії; виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.
З пояснень КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» вбачається, що це підприємство не є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 , оскільки на виконання вимог Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирних будинках» вказаний житловий будинок був списаний з балансу підприємства з 01.01.2020 року, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 103 за 2020 рік. Договорів на постачання теплової енергії КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» з відповідачем не укладало.
В силу приписів Закону України «Про теплопостачання» відповідач є теплопостачальною організацією, мережами якої здійснюється постачання теплової енергії позивачу, яка є споживачем теплової енергії. Відповідач є балансоутримувачем зовнішніх теплових мереж.
Згідно зі ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право, зокрема, на відшкодування згідно із законодавством збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, у разі виконання ним своїх зобов'язань відповідно до договору.
Так, відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» на підставі типового договору опублікувало договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085).
Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є фактичне отримання послуг споживачем.
Фактичне отримання позивачем наданих відповідачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та оплата цих послуг свідчить про приєднання до вказаного договору та прийняття його умов позивачем, що відповідачем не заперечується.
За умовами вказаного договору про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю наслідок неналежного надання або ненадання послуг. Виконавець зобов'язаний: своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якостi, безпечнi для його життя, здоров'я, та якi не спричиняють шкоди його майну, вiдповiдно до вимог законодавства, Правил та цього договору; вiдшкодовувати збитки, завданi майну та/або примiщенню споживача та/або членiв його сiм'ї, шкоду, що заподiяна його життю чи здоров'ю внаслiдок неналежного надання або ненадання послуг, а також моральну шкоду в порядку та розмiрi, якi визначаються вiдповiдно до законодавства i цього договору. Виконавець несе вiдповiдальнiсть у разi, зокрема, неналежного надання або ненадання послуг, що призвело до заподiяння збиткiв, завданих майну та/або примiщенню споживача, шкоди, що заподiяна його життю чи здоров'ю, - шляхом вiдшкодування збиткiв.
Згідно з п.1.2 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 року №71, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 року за №197/13464 (далі - Правила №71), положення цих правил поширюються на суб'єктів відносин у сфері теплопостачання (в тому числі, які мають власні джерела теплопостачання), що займаються виробництвом, передачею та постачанням теплової енергії, або є споживачами теплової енергії незалежно від їхньої відомчої належності та форм власності, що є складовою частиною системи заходів щодо організації виробництва, перетворення, постачання та споживання теплової енергії. Ці правила також призначено для організацій незалежно від їхньої відомчої належності та форм власності, що здійснюють проектування, підготовку кадрів для теплових господарств, монтаж, налагодження, обслуговування і ремонт теплових установок і мереж, а також для здійснення функцій державного енергетичного нагляду за технічним станом і організацією експлуатації теплових установок і мереж та режимами споживання теплової енергії.
Організація експлуатації теплових установок та мереж, їх ремонтів, налагодження і випробувань здійснюється відповідно до вимог НД і повинна забезпечувати дотримання встановлених показників (температурних графіків, тиску та витрат теплоносія тощо), надійність і економічність роботи устаткування, охорону праці відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, пожежну та техногенну безпеку відповідно до чинних НД (п. 5.1.1 Правил № 71).
Постачальники теплової енергії незалежно від їхньої відомчої належності та форм власності відповідають за забезпечення споживачів тепловою енергією нормативної якості відповідно до договірних обов'язків з дотриманням установлених режимів постачання за умови додержання споживачами належного технічного стану тепловикористовувальних установок та внутрішніх (абонентських) теплових мереж (п. 5.1.4 Правил № 71).
Межа відповідальності між споживачем і організацією, що постачає теплову енергію, за стан та обслуговування теплових мереж і систем теплопостачання визначається договором (п. 6.3.3 Правил №71).
Експлуатуюча теплову мережу організація здійснює контроль гідравлічних випробувань на міцність і щільність теплових мереж, систем теплопостачання та теплоспоживання, обладнання теплових пунктів споживача після їх монтажу або ремонту на встановлений НД тиск, який не повинен перевищувати від максимально допустимого пробного тиску для даних мереж, арматури, устаткування (п. 6.3.13 Правил №71).
Організація, що експлуатує теплову мережу, здійснює постійний контроль якості мережної води в подавальному і зворотному трубопроводах магістралі відповідно до вимог пункту 6.8.9, виявляє споживачів, які погіршують якість мережної води (п.6.3.14 Правил №71).
Організація, що експлуатує теплову мережу, повинна систематично, за графіком, здійснювати контроль стану будівельних конструкцій, трубопроводів і устатковання, антикорозійного покриття і теплової ізоляції трубопроводів теплової мережі із застосуванням сучасних ЗВТ і методів діагностики. Слід вести облік, систематизацію та аналіз виявлених дефектів за видами устатковання, виявляти причини, розробляти і впроваджувати заходи до запобігання виникненню дефектів (п. 6.3.27 Правил № 71).
За змістом п.п.3-5 Порядку обслуговування внутрішньо-будинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.08.2018 року №219, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.09.2018 року за № 074/32526, точка приєднання внутрішньо-будинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку до житлового (нежитлового) приміщення - відгалуження від стояків у межах приміщення для вертикальної розводки, перша запірна арматура на відгалуженні від стояка за межами приміщення для горизонтальної розводки (запірна арматура не належить до внутрішньо-будинкової системи). Обслуговування внутрішньо-будинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньо-будинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації. Обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками).
Проте, як вбачається з матеріалів справи і рішення суду, судом не враховані правові висновки, стосовно покладення відповідальності на КП «Київтеплоенерго» щодо відшкодування 66 624,66 грн матеріальної шкоди, яка сталась не з вини підприємства, оскільки аварія сталася поза межами балансової належності теплових мереж апелянта, в житловому будинку (у санвузлах трубопроводів гарячого водопостачання, а саме квартирах АДРЕСА_7 та АДРЕСА_3 ) та встановлення неправильного висновку щодо розмежування поняття «надання послуг з постачання теплової енергії» та «балансоутримувачем внутрішньо-будинкових мереж». Крім цього, судом не встановлено експлуатаційна відповідальність КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» та її обов'язків як балансоутримувача внутрішньо-будинкових мереж відповідно до діючого законодавства України.
Суд першої інстанції не врахував, що залиття квартири позивача сталося внаслідок аварії на системі централізованого гарячого водопостачання, а саме, пошкодження трубопроводів гарячого водопостачання у санвузлах квартир АДРЕСА_4 та як наслідок залиття квартири АДРЕСА_5 , за належне утримання та ремонт яких відповідає Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва, яка в справі є третьою особою, а тому саме Керуюча компанія, як балансоутримувач будинку, повинна нести цивільно-правову відповідальність за заподіяну матеріальну шкоду.
Також судом не враховано, що причиною затоплення квартири позивача є необережне, недбале і необачне ставлення до користування сантехнічним обладнанням власників квартири АДРЕСА_4 (третя особа - ОСОБА_2 ), а тому відшкодування заподіяної шкоди позивачу внаслідок залиття квартири АДРЕСА_5 необхідно також покласти на них.
Витрати з технічного обслуговування внутрішньо-будинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення і зливової каналізації та з ліквідації аварій у внутрішньо-квартирних мережах визначаються за кожною інженерною системою окремо та включено до тарифу на утримання прибудинкової території.
В свою чергу, за утримання, ремонт та обслуговування внутрішньо-будинкових систем відповідає КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва», яка зобов'язана утримувати, обслуговувати та здійснювати поточний ремонт, відновлення житлового фонду і внутрішньо-будинкових мереж закріпленого за ЖЕД №1.
Також, суд припустився помилкових тверджень щодо належної межі балансової належності зовнішніх мереж, за які відповідає підприємство, як виконавець послуги з постачання теплової енергії та меж балансової належності внутрішньо-будинкової системи, за яке несе відповідальність Керуюча компанія.
Крім того, 01.05.2015 року в будинку не працював зовнішній циркуляційний трубопровід гарячої води, який був пошкоджений та відключений.
Від 18.08.2020 року до 20.08.2020 року згідно реєстру перерв (заявка №44626) по РТМ Святошино були проведені роботи по заміні подавального та зворотного трубопроводу ЦО та ГВП. Роботи проводились силами АВД РТМ Святошино.
Роботи по перекладці тепломереж перебували на постійному контролі Святошинської РДА та балансоутримувача будинку - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» згідно протоколів штабу РДА Святошинського району.
Згідно витягів з оперативних журналів 25.08.2020 року роботи на тепломережах РТМ Святошино за адресою: проспект Академіка Корольова, будинок №12-Л не проводилися.
Житловий будинок АДРЕСА_2 є 16-ти поверховим та забезпечується централізованим опаленням (ЦО) за незалежною схемою та гарячим водопостачанням (ГВП) від окремо розташованого центрального теплового пункту (ЦТП) на вул. Жолудева, 4-В.
Джерелом теплопостачання є районна котельня «М. Борщагівка».
Балансоутримувач житлового будинку (виконавцем послуги з утримання будинку) є КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва та на обслуговуванні ЖЕД -1.
Є діючим Договір про співпрацю, який було укладено між ПАТ «Київенерго» та КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» від 05.08.2014 року №0810001, відповідно до якого переведено мешканців житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 на індивідуальні договори (на сторінці 25 Додаток №1 до Договору про співпрацю зазначено даний будинок).
Між КП «Київтеплоенерго» та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», як управителем зазначеного будинку, Договір співпраці не переукладався, а отже, є діючим.
Межа розподілу балансової належності та експлуатаційної відповідальності щодо технічного обслуговування мереж визначається:
- Щодо зовнішніх теплових мереж - Додатками 4 «Акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін» до Договору на постачання теплової енергії до житлових будинків, зазначених у Додатку №1 до Договору який є його невід'ємною частиною.
Договір на постачання теплової енергії також є діючим та відповідно й Додаток №4 до нього також.
Вищевказаний Акт розмежування надавався підприємством до суду першої інстанції як доказ, однак не був прийнятий судом до уваги.
Суд першої інстанції помилково дійшов висновків, що КП «Київтеплоенерго» шляхом надання належної якості послуг з постачання теплової енергії та гарячої води є також відповідальним суб'єктом з утримання внутрішньо-будинкових мереж та поклав на підприємство відповідальність за завдану позивачу матеріальну шкоду, яка виникла внаслідок залиття житлових приміщень квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_5 .
Таким чином, судом першої інстанції не враховано, що Керуючою компанією не забезпечено належний технічний стан та обслуговування внутрішньо-будинкових мереж водовідведення, наслідком чого стало залиття квартири та псування майна позивача.
Враховуючи те, що підприємство не є балансоутримувачем цього будинку та, зокрема, внутрішньо-будинкових мереж, позивач помилився при визначенні підприємства, як винної особи, та належного відповідача, що виключає відповідальність та претензії до підприємства.
Як зазначається у поясненнях третьої особи КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (від 06.06.2021 №71-юр) житловий будинок АДРЕСА_2 був списаний з балансу підприємства з 01.01.2020 року.
Проте, такий факт не підтвердженожодним документом, оскільки Договір про співпрацю, який було укладено між ПАТ «Київенерго» та КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» 05.08.2014 року №0810001 на момент аварії був діючим.
Крім цього, до позовної заяви позивачем наданий Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 18.03.2020 року, відповідно до якого Управитель в особі Керуючої компанії зобов'язується утримувати спільне майно багатоквартирного будинку, зокрема, обслуговування внутрішньо-будинкових систем.
Індивідуальні договори на постачання теплової енергії з мешканцями будинку КП «Київтеплоенерго» не укладалися, а отже внутрішньо-будинкові системи обслуговуються Управителем будинку, тобто Керуючої компанією.
Співмешканці будинку оплачують Управителю надані послуги відповідно до умов Договору та своєчасно вживають заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням послуги з управління, що виникли з його вини, а Управитель в свою чергу зобов'язаний належно утримувати спільне майно багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
Отже, судом першої інстанції не враховано, що Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва обслуговує вказаний будинок в рамках договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Також, пп.3, 7 п.13 Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №529, передбачалось, що Керуюча компанія зобов'язана утримувати внутрішньо-будинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки, а також відшкодовувати споживачеві збитки, завдані його майну та (або) приміщенню, шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю споживача внаслідок ненадання послуг або надання послуг неналежної якості.
Судом не надано і належної правової оцінки діям Керуючої компанії, як третьої особи, та необгрунтовано звільнено її від обов'язку доказування факту належного утримання будинку (в т.ч. мереж гарячого водопостачання) та виконання зобов'язань перед позивачем за типовим договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
При розгляді цієї справи суд зробив висновок, що саме циркуляція гарячої води у системі гарячого водопостачання на зовнішній тепловій мережі стала причиною аварії у санвузлі квартири АДРЕСА_7 , яка залила квартиру АДРЕСА_5 , та не врахував тієї обставини, що циркуляція гарячої води у будинку може функціонували виключно за умови спільного функціонування зовнішньої циркуляційної мережі разом із внутрішньо-будинковою циркуляційною мережею (яка в будинку була відсутня від 2015 року), оскільки внутрішньо-будинкова та зовнішня мережі залежні одна від одної, і не можуть функціонувати окремо.
При цьому, судом у порушення принципу повноти, всебічності та об'єктивності судового розгляду проігноровано обставини про те, що третьою особою - Керуючою компанією не доведено і матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження обставин того, що внутрішньо-будинкова мережа (яка не працювала від 2015 року) функціонувала належним чином, а причиною відсутності циркуляції гарячої води була виключно непрацююча зовнішня мережа.
Таким чином, суд у в оскарженому рішенні при оцінці доказів на предмет доведення причинно-наслідкового зв'язку недотримався вимог ст.ст.77, 89, 214, 263 ЦПК України які спрямовані на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи, які мають істотне значення для вирішення справи, зокрема в частині доведення Керуючою компанією, як балансоутримувачем внутрішньобудинкових мереж, відсутності власної вини в аварії на належних йому мережах.
З огляду, що аварія сталася у санвузлі квартири АДРЕСА_7 , яка залила квартиру АДРЕСА_5 , тобто, в межах балансової відповідальності Керуючої компанії, яка зобов'язана утримувати внутрішньо-будинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки, а також відшкодовувати споживачеві збитки, завдані його майну та (або) приміщенню, шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю споживача внаслідок ненадання послуг або надання послуг неналежної якості.
Судом першої інстанції, який встановив факт залиття квартири позивача, причину та розмір завданої шкоди майну, не врахував, що третя особа - ОСОБА_2 , як власник квартири АДРЕСА_7 , з якої відбувся витік води, не довів відсутність своєї вини у заподіянні шкоди та навіть не надав письмові пояснення з обгрунтуванням належного/неналежного утримання та експлуатації квартири та її складових частин, зокрема, сантехнічного обладнання та мережі водовідведення квартири.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що шкода, заподіяна позивачу, не виникла внаслідок протиправної поведінки власника квартири АДРЕСА_7 (третьої особи).
Також, згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Стаття 322 ЦК України зобов'язує власника утримувати майно, яке йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За статтею 151 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Отже, власник зобов'язаний за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини.
Таким чином, обов'язок по утриманню санітарно-технічних приладів (кранів, труб, що знаходяться у квартирі) у належному стані покладено на власника квартири.
Пунктом 5 Порядку обслуговування внутрішньо-будинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.08.2018 року №219, передбачено, що обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового приміщення від точки приєднання здійснюється його власником.
Отже, утримання та ремонт трубопроводів гарячого водопостачання в межах житлового приміщення є обов'язком власника квартири.
Зазначає, що звернень з приводу виклику представників КП «Київтеплоенерго» для прийняття участі в комісії щодо складанні акту по залиттю квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_5 до підприємства не надходило.
Відтак, підприємство не має жодного відношення до факту залиття квартир. Доказів вини КП «Київтеплоенерго» позивачем не надано.
Згідно з пунктом 11 Правил №45 власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.
Щодо неправомірності покладення на підприємство відповідальності за матеріальну шкоду, в розмірі, визначеному у Звіті про оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок залиття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 66 624,66 грн. зазначає, що висновок суду у рішенні, що оскаржується про покладення відповідальності на апелянта ґрунтується виключно на одноосібно складеного Керуючою компанією (ЖЕД-1) акту від 28.08.2020 року, який містить жодним чином непідтверджений висновок, що саме через відкриття запірної арматури працівниками КП «Київтеплоенерго» у підвальному приміщенні будинку без присутності представників управителя стався прорив у санвузлі квартири АДРЕСА_7 , що стало причиною залиття квартири АДРЕСА_5 .
До заперечень на відповідь на відзив від 04.06.2021 року №ЗПР/35/21 була надана Схема розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін за адресою: АДРЕСА_2 , яка є Додатком №4 до діючого Договору на постачання теплової енергії, однак, цей документ не був врахований як доказ у суді першої інстанції.
Також вказує, що ні позивач, ні третя особа - Керуюча компанія, як балансоутримувач будинку позивача, не виконали власного процесуального обов'язку і не надали суду жодних доказів наявності причинного зв'язку між шкодою та діями (бездіяльністю) КП «Київтеплоенерго», як і не надали жодних доказів протиправності його дій. Натомість суд протиправно переклав обов'язок доказування причинного зв'язку на відповідача.
Стосовно ненадання належної правової оцінки Акту про залиття та покладення відповідальності на КП «Київтеплоенерго».
Судом першої інстанції не було враховано, що відповідний Акт про залиття від 28.08.2020 був складений комісією балансоутримувача багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира, яку було залито без залучення до складу комісії та повідомлення КП «Київтеплоенерго» про зазначену ситуацію.
Зазначає, що Акт залиття квартири, який не містить вищезазначених реквізитів, не може бути належним і допустимим доказом заподіяння майнової шкоди (постанова КЦС ВС по справі №2-1974/11 від 21.02.2018 року, постанова КЦС ВС по справі №465/2120/14-ц від 10.05.2018 року).
Якщо власник житла, який спричинив залиття, відмовляється від підписання акту, це не може вплинути на його правильність та юридичну значимість (постанова КЦС ВС по справі №753/20314/15-ц від 12.11.2018 року).
Зазначає, що згідно з типовою формою такого акта головою комісії, що складає акт, є головний інженер виконавця послуг.
В такому обстеженні беруть участь представники організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представники організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представник власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Присутність зацікавлених осіб від винної сторони є обов'язковою. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії.
Отже, при складанні Актів про залиття позивач та представники ЖЕД №1 зобов'язані були повідомити КП «Київтеплоенерго» про зазначену ситуацію та скласти Акти за участі представників підприємства, як таких, що на їхню думку, представляли б інтереси винної сторони, оскільки, як зазначено в цих актах, причиною залиття є роботи з відновлення гарячого водопостачання та циркуляції мережі без офіційного повідомлення КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» та подачу теплоносія по відновленій ділянці здійснено підприємством шляхом відкриття запірної арматури циркуляційної мережі у підвальному приміщенні будинку без присутності представників управителя.
До підприємства не надходило жодних повідомлень від позивача та ЖЕД №1 щодо запрошення для складання актів щодо встановлення причин та обставин залиття.
Однак, всупереч вказаним вище вимогам, акти про залиття квартирі позивача, складені лише за участі посадових осіб ЖЕД №1, без залучення представників підприємства, що є порушенням правил №76, є недійсними.
Тому наданий позивачем Звіт не є допустимим доказом в розумінні Цивільного процесуального кодексу України.
Підприємство зазначає, що висновок експерта не є належним та допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду. Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року №522/1029/18.
Апелянт зазначає, що враховуючи те, що Звіт №05-10.2020 та Висновок від 22.10.2020 року з визначенням розміру матеріальних збитків 66 624,66 грн. не відповідає вимогам постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року №522/1029/18, а отже, не є належним та допустимим доказом, і не має враховуватися при винесенні рішення, і відповідно витрати позивача на проведення такої експертизи в сумі 3 000 грн. не можуть стягуватися з підприємства.
Надані позивачем акти про залиття та висновок про вартість ТОВ «Українська експертна компанія», не містить жодної інформації та висновків фахівців у галузі експлуатації мереж централізованого опалення та теплопостачання щодо вини підприємства у залитті квартири позивача та винних у цьому осіб підприємства, а лише містить інформацію про те, що було залиття квартири позивача та вказано вартість ремонту, що виключає вину підприємства та відповідно відповідальність та будь-які вимоги та претензії позивача до КП «Київтеплоенерго».
Отже, відсутні докази на підтвердження позовних вимог, які б свідчили про наявність вини в діях відповідача, або наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями підприємства та залиттям квартири позивача. Таких доказів не надано.
Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зокрема, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 травня 2023 року скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
Також, в порядку ст.141 ЦПК України слід здійснити розподіл судових витрат та стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір у розмірі 1 362 грн, сплачений при поданні апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 травня 2023 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.
В позові ОСОБА_1 до Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди,відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ідентифікаційний код 40538421) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 362 грн
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: