справа №760/21622/20 головуючий у суді І інстанції Усатова І.А.
провадження № 22-ц/824/5810/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
14 березня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -
У вересні 2020 року ПАТ «ДТЕК Київські Електромережі» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача 4 588 грн. 08 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію та 1 064 грн. 05 коп. річних та інфляційну складову боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» є правонаступником ПАТ «Київенерго» в частині прав та обов'язків, необхідних для здійснення діяльності з постачання електроенергії. Відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем електричної енергії. Відповідно до п. 19 Правил розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Згідно із п. 48 ПКЕЕН споживач несе відповідальність за прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію. За результатами аналізу оплат з'ясовано, що відповідач користується послугами, але не в повному обсязі виконує зобов'язання по сплаті заборгованості, внаслідок чого заборгованість станом 01 січня 2019 року на контрольних показниках 015279 кВт за спожиту електричну енергію становить 4 588 грн. 08 коп. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних складає 5 652 грн. 13 коп.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «ДТЕК Київські Електромережі» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що оскільки провадження у справі було відкрито без виклику сторін, то позивач не був обізнаний про наявність інших осіб, що зареєстровані за адресою заборгованості. Посилання суду у рішенні на інших зареєстрованих осіб, не виключає факту того, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України). Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги регрес). Якщо хтось із співвласників (у випадку Апелянта користувач житлово-комунальних послуг) відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц (провадження № 61-26462св18).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» є правонаступником ПАТ «Київенерго».
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва № 13441138 від 05 листопада 2020 року.
Відтак, відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання електричної енергії, які надаються позивачем за даною адресою.
Відповідно до розрахунку заборгованості за спожиту електроенергію о/р 08017001202 утворилася заборгованість за надані послуги електропостачання за період часу з вересня 2017 року до вересень 2020 року у сумі 4 588 грн. 08 коп.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, звертаючись до суду, будь-яких доказів, що відповідач є власником чи користувачем квартири не надав. Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва окрім відповідача, у зазначеній квартирі, в якій позивачем надаються послуги з електропостачання, зареєстрований також ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даних про належність відповідачу квартири на праві власності до позову також не додано.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанціїз наступних підстав.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13; висновки Верховного Суду/Касаційного цивільного суду у постанові від 10 грудня 2018 року у справі за № 638/11034/15).
Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач є споживачем комунальних послуг.
Даним Законом передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг. Цей Закон також передбачає оформлення письмової угоди через посередництво квитанцій та інших розрахункових документів.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з п. 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою КМУ № 1357 від 26 липня 1999 року, споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричної енергії між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електроенергією.
Відповідно до п. 19, 21 Правил користування електричною енергією затверджених Постановою КМУ від 26 липня 1999 року № 1357 розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку. Знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем. Іншими словами, кількість спожитої енергії має щомісяця визначатися самостійно відповідачем за фактичними, показаннями приладу обліку електроенергії.
Відповідно до п. 20 Правил користування електричною енергією для населення, розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Пунктом 48 Правил визначено, що споживач несе відповідальність за прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію.
З наданої позивачем особової картки споживача по особовому рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 неналежним чином сплачувала кошти за спожиту електричну енергію, у зв'язку з чим станом на 01 січня 2019 року утворилась заборгованість у сумі 4 588 грн. 08 коп.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості перевірено апеляційним судом та є належним доказом на підтвердження розміру заборгованості відповідача перед позивачем за спожиті послуги електричної енергії.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповіді до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Крім того, згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційна складова боргу, відповідно до розрахунку ціни вимоги та 3% річних з простроченої суми відповідно до розрахунку ціни вимоги становить 1 064 грн. 05 коп.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу за спожиту електроенергію з урахування індексу інфляції та 3% річних у загальному розмірі 5 652 грн. 13 коп.
Частинами 1, 2, 3 та 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Разом з тим, відповідачем не спростовано наданих позивачем розрахунків заборгованості за надані послуги з електричної енергії.
При цьому, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зокрема виходив з того, що відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва окрім відповідача, у зазначеній квартирі, в якій позивачем надаються послуги з електропостачання, зареєстрований також ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, позивачем не надано доказів, що квартира належить відповідачу на праві власності.
Разом з тим, такі висновки суду першої інстанції є помилковими з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Дані норми закону регулюють відносини, що виникають при пасивній солідарності (множинності осіб на стороні боржника).
Згідно частини 4 вищевказаної статті, виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Отже, після виконання солідарного зобов'язання незалежно від того, виконане воно всіма боржниками або одним із них, воно повністю припиняється. Натомість виникає нове зобов'язання між боржником, який виконав зобов'язання, й іншими боржниками, яке визначено положеннями ст. 544 ЦК України.
Аналіз наведених положень закону вказує на те, що позивач має право вимагати виконання обов'язку щодо сплати житлово-комунальних послуг як від власника квартири, так і від будь-якої іншої особи, яка зареєстрована або проживає у житлі власника, адже така особа на рівні з власником користується усіма житлово-комунальними послугами.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень i протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб'єктивних прав є звернення до суду.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим та підтвердженим.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та звертає увагу на те, що звернення ПАТ «ДТЕК Київські Електромережі» з вимогою про стягнення заборгованості за надані послуги за спожиту електричну енергію лише до ОСОБА_1 , яка зобов'язана її оплачувати, є правом товариства, як кредитора та позивача, яке суд не має права обмежувати.
Позивач звернувся із позовом до суду про стягнення усієї заборгованості за вищевказаною квартирою із тієї особи, відомості про яку були наявні у позивача, що не позбавляє в подальшому відповідача права, яка виконала зобов'язання зі сплати коштів за отримані послуги, стягнути ці кошти із інших мешканців житла, відповідно до частки споживання кожного.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, судом не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови по суті вимог позивача.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви ПАТ «ДТЕК Київські Електромережі» сплатило судовий збір за вимоги майнового характеру у розмірі 2 102 грн., при подачі апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 153 грн., що в загальному розмірі складає 5 255 грн.
Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року скасувати та прийняти постанову.
Позов Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі», місце знаходження: вул. Новоконстянтинівська, 20, м. Київ, ідентифікаційний код - 41946011, заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 4 588 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 08 копійок, 3% річних та інфляційну складову боргу у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири гривні) 05 копійок та судовий збір у розмірі 5 255 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.