Справа № 569/9214/21
13 березня 2024 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Вовка Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення,
ТОВ «Рівнетеплоенерго» (надалі - позивач), діючи через свого представника Матляк Т.М., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення в розмірі 57 033 грн. 00 коп.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення до житлового приміщення, що по АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідач не оплачує послуги з централізованого опалення, внаслідок чого за нею станом на 01 березня 2021 року утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого опалення в розмірі 57 033 грн. 00 коп.
22 грудня 2023 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні вимог.
Зазначає, що борг за теплопостачання не визнає, оскільки не користувалась послугами ТОВ «Рівнетеплоенерго» у зв'язку з тим, що в її квартирі з грудня 2009 року по даний час відсутнє централізоване теплопостачання. Квартира обладнана індивідуальною (автономною) системою теплопостачання, яке вона була вимушена облаштувати після затоплення квартири у 2008 році. До робіт по встановленню автономного опалення приступила після ухвалення постанови Рівненським міським судом Рівненської області від 02 жовтня 2009 року, яким її позов було задоволено, визнано неправомірними дії міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання у відмові ОСОБА_2 про надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і влаштування індивідуальної системи теплопостачання, зобов'язано Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради (міжвідомчу комісію з розгляду питань відключення від мережі центрального опалення та гарячого водопостачання) надати дозвіл на відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності і влаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання.
Через три роки, 17 липня 2012 року Львівський апеляційний адміністративний суд скасував постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 02 жовтня 2009 року у справі № 2а-5540/09 та відмовив їй в задоволенні позову. Однак, чекати три роки, передбачити яким буде рішення апеляційного суду і не облаштовувати автономне опалення, зважаючи на стан квартири, в неї не було можливості.
Просить врахувати, що договір з ТОВ «Рівнетеплоенерго» не укладала, оскільки не потребувала їх послуг. Твердження позивача про те, що нею укладено такий договір у зв'язку з тим, що умови договору приєднання були запропоновані шляхом розміщення відповідної пропозиції в друкованих засобах масової інформації, зокрема в газетах «Рівне вечірнє» та «Сім днів» вважає безпідставним. За загальним правилом, виходячи з принципу свободи договору сторона не може бути примушена до укладення договору.
29 грудня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, в якій вказує, що відзив не містить доказів, зокрема копії відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення квартири від мереж центрального опалення. Система опалення помешкання відповідача є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього будинку, від'єднання якої є неможливим, як з юридичної точки зору, так і з технічної сторони. Єдиним належним доказом від'єднання від мереж ЦО та ГВП є Акт про відключення багатоквартирного будинку від мереж ЦО і ГВП, складений за участю представника теплопостачальної організації та монтажної організації, власника багатоквартирного будинку - даний акт має бути затверджений органом місцевого самоврядування в особі Постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з відключенням від мереж ЦО і ГВП, створеної відповідно до рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 14 лютого 2006 року № 63.
13 лютого 2024 року представник відповідача адвокат Вовк Ю.Є. подав заяву, в якій просив суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 грудня 2009 року по 28 лютого 2017 року.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 в судову засіданні позовні вимоги не визнали з підстав викладених у відзиві, просили відмовити в їх задоволенні.
Представником відповідача ОСОБА_3 було заявлено клопотання про витребування доказів, а відповідачем про допит свідків, які судом задоволені.
Представником позивача ОСОБА_1 було заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, яке судом задоволено.
Заслухавши представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , допитавши свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено, ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).
Як слідує з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №254331786 від 26 квітня 2021 року квартира АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 жовтня 2009 року у справі № 2а-5540/09 позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано неправомірними дії міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання у відмові ОСОБА_2 про надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і влаштування індивідуальної системи теплопостачання. Зобов'язано Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради (міжвідомчу комісію з розгляду питань відключення від мережі центрального опалення та гарячого водопостачання) надати дозвіл на відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання квартири АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , і влаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання.
В подальшому постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/25453230) постанову Рівненського міського суду від 02 жовтня 2009 року у справі № 2а-5540/09 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
30 жовтня 2023 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до ТОВ «Рівнетеплоенерго», в якій просила направити комісію, яка б засвідчила відсутність в неї централізованого теплопостачання. Аналогічного змісту заяву було подано відповідачем 02 листопада 2023 року до ЖКП «Сонячне».
23 листопада 2023 року за № 02-05/2484 ОСОБА_2 було надано роз'яснення з приводу проведення нарахувань за надання послуг теплопостачання.
Як слідує з витягу бази даних (InterSistems IRIS Telnet) по особовому рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_2 в період з 23 листопада 2015 року по 30 квітня 2017 року було нараховано субсидію в розмірі 9 919 грн. 26 коп.
Згідно оборотної відомості за період з грудня 2009 року по лютий 2021 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 відповідачем частково здійснювалась оплата за послуги в грудні 2016 року в розмірі 244 грн.75, в квітні 2017 року в розмірі 270 грн., внаслідок чого за нею станом на 01 березня 2021 року утворилася заборгованість в розмірі 57 033 грн. 00 коп.
Свідок ОСОБА_4 , яка є сусідкою ОСОБА_2 , в судовому засіданні показала, що орієнтовно восени 2008 року в їхньому будинку перевіряли батареї, і внаслідок недбальства працівників відбулося затоплення квартири ОСОБА_2 , яка в той час була відсутня. По приїзду відповідач почала робити ремонт. Вона підтверджує, що в квартирі відповідача встановлено автономне опалення, централізованого опалення в квартирі не має.
Свідок ОСОБА_6 , яка є сусідкою ОСОБА_2 , в судовому засіданні показала, що в їхньому будинку перевіряли батареї, і внаслідок недбальства працівників відбулося затоплення квартири ОСОБА_2 . Після затоплення в квартирі було сиро і мокро і дії відповідача щодо встановлення автономного опалення були вимушеними. В їхньому будинку централізоване опалення, а автономне - тільки у відповідача.
Свідок ОСОБА_5 , яка є сусідкою ОСОБА_2 , в судовому засіданні показала, що у 2008 році в їхньому будинку перевіряли батареї, і внаслідок недбальства працівників відбулося затоплення квартири ОСОБА_2 , яка в той час була відсутня. Квартира тривалий час була зачинена і відповідно сильно пошкоджена. В 2009 році відповідач встановила автономне опалення. Загалом їхній будинок має централізоване опалення, а в момент затоплення батареї у відповідача в квартирі були цілі.
Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, і яке, згідно ст. 11 ЦК України, виникає в тому числі і з договорів.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води здійснюється у відповідності до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630, якими визначений порядок надання послуг, порядок їх обліку, оплати, права та обов'язки споживача і виконавця, а також інші питання.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічні положення містить і стаття 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції чинній на час розгляду справи.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Обов'язок відповідача як споживача житлово-комунальних послуг, закріплений також у статті 162 Житлового кодексу Української РСР.
Відповідач не виконує свого обов'язку по оплаті послуг внаслідок чого за нею утворилася заборгованість станом на 01 березня 2021 року в розмірі 57 033 грн. 00 коп., що підтверджується оборотною відомістю по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
Таким чином суд доходить висновку про те, що відповідач, отримавши за спірний період послуги з централізованого опалення належної якості, зобов'язана була оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів. Однак, відповідач користуючись послугами з теплопостачання ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснювала їх оплату лише частково в грудні 2016 року в розмірі 244 грн. 75 коп., в квітні 2017 року в розмірі 270 грн. 00 коп., що підтверджується особовим рахунком № НОМЕР_1 . Відтак, наявні підстави для стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення з ОСОБА_2 з грудня 2009 року по лютий 2021 року.
Разом з тим, представником відповідача ОСОБА_3 зроблено заяву про застосування позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Частиною 2 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі закон № 540-IX), який набрав чинності 02 квітня 2020 року, який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину.
Так, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
За загальним правилом, визначеним у статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі.
З огляду на це, сплив строків до набрання чинності Законом № 540-IX разом із відсутністю норми про зворотну дію цього закону в часі дають підстави стверджувати, що строки, які спливли до 02 квітня 2020, не є продовженими.
Із наведеного вбачається, що позовна давність по заборгованості у період з січня 2011 року по березень 2017 року щодо щомісячних платежів від моменту прострочення яких до введення карантину минуло три роки спливла до введення карантину, а тому на неї дія пункту 12 Перехідних положень до ЦК України щодо продовження строку позовної давності не поширюється.
Разом з тим, сплив строку позовної давності щодо решти періоду заборгованості починаючи з березня 2017 року припадає на час дії карантину, який не закінчився у день подання позову позивачем 11 травня 2021 року та продовжено в Україні до 01 липня 2023 року, тому на цю заборгованість поширюються приписи ст. 12 Перехідних положень до ЦК України в частині продовження строку позовної давності на весь час дії карантину. При цьому, послуги, надані у березні 2017 року, споживач мав оплатити до 20 квітня 2017 року включно, тому позовна давність повинна обчислюватися з квітня 2017 року.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги з централізованого опалення з квітня 2017 року по лютий 2021 року. Відповідна заборгованість в межах позовної давності становить 41 998 грн. 85 коп.
Твердження відповідача, що з нею договір про надання послуг не укладався та з грудня 2009 року в її квартирі відсутнє центральне теплопостачання та встановлено індивідуальне (автономне) опалення, суд до уваги не приймає та зазначає наступне.
Порядок відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів в період спірних правовідносин регулювався Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року.
Згідно з п. 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Поряд з цим, п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади з вчиненням в подальшому дій споживачем щодо дотримання процедури, визначеної Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22 листопада 2005 року, в редакції в період спірних правовідносин.
Відповідно до п. 2.2.1 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання при позитивному рішенні комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відключення від мереж ЦО і ГВП.
Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ним особи (п. 2.5 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання).
Пунктами 2.6 та 2.7 вказаного Порядку передбачено, що по закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
На час розгляду справи процедура відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначається Порядком відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26 липня 2019 року № 169. Розділом ІІІ якого визначений порядок відокремлення (відключення) власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від ЦО та ГВП.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Разом з тим, доказів дотримання процедури, передбаченої як Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, так і Порядком відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, відповідач не надала.
І при цьому, на підтвердження факту, що її квартира відключена від мереж централізованого опалення відповідачем подані лише показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Натомість, відсутність інших письмових доказів в матеріалах справи об'єктивно ставить під сумнів показання допитаних в судовому засіданні свідків, на які посилається сторона відповідача. Відтак, відповідачем не подано достатніх доказів на підтвердження факту, що її квартира дійсно відключена від мереж централізованого опалення.
В свою чергу відсутність письмово оформленого договору з відповідачем не позбавляє її обов'язку оплачувати надані послуги.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
Достатніх доказів, що послуги теплопостачання їй не надаються ОСОБА_2 також не подано.
За вищевикладених обставин, суд доходить висновку щодо часткового задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 в межах позовної давності з квітня 2017 року по листопад 2021 року в розмірі 41 998 грн. 85 коп., а в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги з централізованого опалення з грудня 2009 року по березень 2017 року суд відмовляє в зв'язку зі спливом позовної давності.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 1 671 грн. 62 коп. (41998,85*2270/57033).
Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р I Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення в розмірі 41 998 (сорок одна тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім) гривень 85 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» судовий збір в розмірі 1 671 (одна тисяча шістсот сімдесят одна) гривня 62 копійки.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго», місцезнаходження: вул. Д. Галицького, буд. 27, м. Рівне, код ЄДРПОУ 36598008.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 15 березня 2024 року.
Суддя О.О. Першко