Справа № 161/1139/23
Провадження № 2/161/38/24
06 березня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Дмитроци Б.М.,
з участю представника позивача - Ковальчука А.В.,
представника відповідача - Коренги В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,
АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.
Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 13.03.2007 року, згідно якої отримав кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Позичальник при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 18000,00 гривень. Таким чином, банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором в межах встановленого кредитного ліміту.
В процесі користування кредитним рахунком позичальник не повернув своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за зобов'язаннями, внаслідок чого за кредитним договором виникла заборгованість.
Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і на виконання вимог ст. 1281 ЦК України, банком 08.06.2022 року було направлено претензію кредитора до Луцької районної державної нотаріальної контори та 29.06.2022 року було отримано відповідь, в якій зазначалось, що претензію кредитора переслано до приватного нотаріуса Ариванюк Т.О. за місцем заведення спадкової справи та 11.07.2022 року отримано відповідь, що спадкоємцем померлого є ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2
21.07.2022 року до спадкоємців позивальника було направлено лист-претензію, яким банк пред'явив свої вимоги, проте ніяких дій не було вчинено.
Зазначає, що відповідач прийняла спадщину, до складу якої входять у тому числі, кредитні зобов'язання померлого позичальника, а спадкування обов'язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідач не відмовилася від прийняття спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме: 6 місяців від дня відкриття спадщини.
При цьому, станом на дату смерті, заборгованість ОСОБА_3 перед банком за кредитним договором №б/н від 13.03.2007 року становила 11974,07 грн.
У зв'язку з чим, просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» вказану заборгованість та судові витрати у справі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заяві та просив їх задовольнити.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом з'ясовано, що 13.03.2007 року ОСОБА_3 на підставі заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н, отримав від АТ КБ «ПриватБанк» кредит на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, на умовах, визначених банком (а.с. 39-50).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 02.08.2021 року (а.с. 54).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (в даному випадку сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Ст. 607 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
За змістом ч. 1. ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з частиною першою статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Частиною третьою статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
З копії спадкової справи № 2/2022, заведеної приватним нотаріусом Ариванюк Т.О. 26.01.2022 р., вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена на підставі заяви ОСОБА_1 , яка діє від імені малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. ).
Водночас, із вказаної спадкової справи вбачається, що свідоцтво про спадщину після смерті ОСОБА_3 не видавалося. Інші спадкоємці від прийняття спадщини відмовилися (а.с. ).
В частині 1 ст. 1270 ЦК України зазначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Суд враховує, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: 1) коло спадкоємців, які прийняли спадщину; 2) чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України; 3) при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); 4) при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Вказані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12, від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20 (провадження № 61-9358св21).
У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 369/14444/18 вказано, що спадкування як перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах (стаття 1216 ЦК України).
А тому, виходячи із наведеного, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора, судом підлягає встановленню, яке саме майно спадкоємець отримав у спадщину та яка його вартість.
Крім того, позивачем не представлені суду доказів про обсяг та вартість спадкового майна після смерті позичальника в межах якого відповідно до ст.1282 ЦК України повинно відбуватись задоволення вимог кредитора спадкоємцями. Представником банку не надано суду будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження вартості майна, що об'єктивно могло б складати спадкову масу і в межах якого спадкоємці несуть відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальником за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №640/6274/16-ц роз'яснено, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в частинах другій, третій статті 1281 ЦК України, оскільки в разі пропуску таких строків на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених у статті 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд установлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора суду належить установити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене і на ту обставину, що доказів про обсяг та вартість спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 суду ен представлено, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 598, 607, 1054, 1216, 1268, 1270, 1281, 1282 ЦК України, суд ,-
В задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасниками справи є:
Позивач - акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.
Відповідач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складений 15 березня 2024 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк