06 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/8756/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М. - головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
за участю представників:
АТ КБ "ПриватБанк" - Загоруйка А.А.,
ПрАТ "СК "Інгосстрах" - Сидоренка Р.В.,
ліквідатора Корпорації «Інформаційні системи України» Шевченка В.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2023
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2023
у справі № 904/8756/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор"
до боржника Корпорації "Інформаційні системи України"
про визнання банкрутом.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2021 за заявою ТОВ «Дніпровський елеватор» відкрито провадження у справі №904/8756/21 про банкрутство Корпорації "Інформаційні системи України" (далі - Корпорація, боржник). Визнані грошові вимоги ТОВ «Дніпровський елеватор» в сумі 76 700,00 грн (судовий збір за подання заяви, авансування винагороди арбітражного керуючого) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 8 205 658,59 грн - основний борг, 829 328,28 грн - інфляційні збільшення (за період з 01.09.2018 по 11.03.2020), 20 100 159,67 грн -160% річних за договором (за період з 01.09.2018 по 11.03.2020) - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022 завершено попереднє засідання, за результатами якого внесено до реєстру вимоги кредиторів у наступній черговості:
- грошові вимоги ТОВ «Дніпровський елеватор» в сумі 76 700,00 грн (судовий збір за подання заяви, авансування винагороди арбітражного керуючого) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 8 205 658,59 грн - основний борг, 2004342,99 грн - інфляційні збільшення (за період з 01.09.2018 по 04.10.2021), 40 610 141,58 грн -160% річних за договором (за період з 01.09.2018 по 04.10.2021) - 4 черга задоволення вимог кредиторів;
- грошові вимоги ПрАТ "Страхова компанія "Інгострах" в сумі 4 540,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 10 126 000,00 грн (основний борг) - 4 черга задоволення вимог кредиторів;
- грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" в сумі 4 540,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 5 429 949,21 грн (5 100 000, 00 грн. - заборгованість за кредитом, 249 650, 44 грн. - заборгованість по процентам (як за правомірне, так і за неправомірне користування кредитом), 80 298,77 грн - судовий збір у справі № 904/5892/19) - 4 черга задоволення вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/8756/21 від 04.05.2022 припинено процедуру розпорядження майном Корпорації "Інформаційні системи України", припинено повноваження арбітражного керуючого Шевченка В.Є. як розпорядника майна Корпорації, визнано Корпорацію "Інформаційні системи України" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Шевченка В.Є.
Ліквідатором боржника арбітражним керуючим Шевченком В.Є. подано до Господарського суду Дніпропетровської області клопотання про затвердження ліквідаційного балансу, звіту ліквідатора Корпорації "Інформаційні системи України" та звіту про нарахування та виплату винагороди ліквідатору.
Короткий зміст ухвали та постанови судів першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2023 у справі №904/8756/21 затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Корпорації "Інформаційні системи України"; ліквідовано юридичну особу - Корпорацію "Інформаційні системи України"; провадження у справі закрито.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2023 апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2023 у справі № 904/8756/21 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2023 у справі № 904/8756/21 залишено без змін.
Дослідивши матеріали справи і наявні докази, суди дали оцінку повноті вчинення ліквідатором боржника заходів в ліквідаційній процедурі, встановивши, що поданий ліквідатором звіт та матеріали справи свідчать про належне виконання ліквідатором боржника всіх необхідних дій та покладених на нього Кодексом України з процедур банкрутства обов'язків.
Суди встановили, що подані звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута підтверджують неможливість погашення боржником кредиторської заборгованості. За результатами проведених зборів комітету кредиторів, що підтверджується протоколом № 4 від 01.12.2022, було прийнято рішення визнати повноту дій ліквідатора, визнати недоцільним здійснення заходів по притягненню третіх осіб до солідарної чи субсидіарної відповідальності, погоджено ліквідаційний баланс Корпорації "Інформаційні системи України" та прийнято рішення про звернення до Господарського суду Дніпропетровської області щодо припинення Корпорації.
За результатом розгляду заперечень АТ КБ «ПриватБанк» проти затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі №904/8756/21 через невчинення ліквідатором дій зі звернення до господарського суду з заявою про приягнення винних осіб (засновників та керівника банкрута) до субсидіарної відповідальності, судами зроблено висновки про відсутність відомостей, з яких би вбачались обставини вчинення керівником та засновником боржника протиправних, в тому числі недобросовісних дій (прояв бездіяльності), які мали б наслідком доведення підприємства до банкрутства, ознак фіктивного банкрутства чи його приховування.
Суди відхилили доводи AT КБ «ПриватБанк» про неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків, встановивши відсутність скарг, зокрема й AT КБ «ПриватБанк», на дії/бездіяльність ліквідатора щодо виконання ним функцій та повноважень, визначених Кодексом, як загалом впродовж ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, так і на окремих її етапах (під час проведення ним дослідження та аналізу фінансово-господарської діяльності боржника на предмет наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності та інших незаконних дій у разі банкрутства тощо).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
АТ КБ "ПриватБанк" (далі - Банк, скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2023, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу передати на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
В обґрунтування підстав оскарження скаржник посилається на прийняття оскаржених судових рішень без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо судового контролю під час завершення ліквідаційної процедури, щодо принципів безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на керівника, учасників боржника та інших осіб, викладених у постановах від 23.06.2022 у справі №904/3551/20, від 08.12.2022 у справі № 904/4387/19.
AT КБ "ПриватБанк" стверджує, що суди не надали належної правової оцінки обставинам справи, які свідчать про наявність підстав притягнення керівника боржника та засновників боржника до субсидіарної (керівник та учасника боржника) та солідарної (керівник боржника) відповідальності, не дослідили наявності ознак фраудаторності договору від 25.07.2019 купівлі-продажу 52/100 частки нерухомого майна, укладеного між Корпорацією "Інформаційні системи України" та ТОВ «Аграрні технології України; неналежним чином проаналізували фінансовий стан банкрута, а саме не взяли до уваги показники за 2018 рік, оскільки перебіг трирічного періоду з моменту відкриття справи про банкрутство (18.11.2021) починається з - 18.11.2018.
Скаржник заперечує проти відхилення судами його доводів щодо невчинення ліквідатором дій по притягненню винних осіб до солідарної та субсидіарної відповідальності (за наявності на це підстав), з посиланням на відсутність доказів прояву активних дій та пасивну поведінку банка, як кредитора щодо вжитих ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі. Стверджує, що положеннями статей 61 - 64 КУзПБ, які визначають обсяг обов'язків ліквідатора, саме на ліквідатора покладено обов'язки вчинення ним всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника, а не на кредитора, що безпідставно залишено судами поза увагою.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Шевченко В.Є. подав відзив на касаційну скаргу, просить залишити її без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін. Вважає, що касаційна скарга не спростовує обґрунтованих висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, її доводи зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з оскаржуваними ухвалою та постановою.
Кредитор ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» подало відзив на касаційну скаргу, заперечує проти її доводів та вимог, просить оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначає, що впродовж ліквідаційної процедури ліквідатором боржника вчинено вичерпний перелік заходів, направлений на аналіз діяльності банкрута, виявлення майна боржника, наповнення ліквідаційної маси, реалізації виявленого майна, задоволення кредиторських вимог відповідно до черговості передбаченої КУзПБ та аналізу необхідності притягнення керівника підприємства та його засновників до солідарної та субсидіарної відповідальності, що підтверджується звітом ліквідатора, відсутністю скарг на дії (бездіяльність) ліквідатора та рішенням комітету кредиторів боржника.
ТОВ «Дніпровський елеватор» у поясненнях на касаційну скаргу заперечує проти зазначених в ній доводів, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані ухвалу та постанову судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
06.03.2024 до початку судового засідання від ТОВ «Дніпровський елеватор» надійшло клопотання про відкладення судового засіданні у справі №904/8756/21 на іншу дату, обґрунтоване неможливістю забезпечити участь його представника в засіданні.
Розглянувши у судовому засіданні клопотання ТОВ «Дніпровський елеватор», Верховний Суд відмовляє у його задоволенні з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, визначених у частині другій статті 202 ГПК України.
Суд враховує, що скаржник був належним чином повідомлений про дату, час і місце призначеного на 06.03.2024 засідання суду касаційної інстанції у цій справі, проведення якого за клопотанням ТОВ «Дніпровський елеватор» здійснюється в режимі відеоконференції поза межами суду, процесуальний закон не містить положень щодо обов'язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи, участь учасників справи та/або їх представників у судовому засіданні суд касаційної інстанції у цій справі обов'язковою не визнавав, розгляд справи касаційною інстанцією здійснюється в межах статті 300 ГПК України, а матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування та дотримання судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до частини 1 статті 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Згідно положень статті 1 КУзПБ, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.
Ліквідація боржника - це припинення існування суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.
Суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом (частина 1 статті 90 КУзПБ з процедур банкрутства.
За змістом статті 65 Кодексу, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення усіх необхідних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд постановляє ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.
Отже, у поданому суду на затвердження звіті ліквідатор зобов'язаний зазначити повну інформацію щодо всіх вжитих ним заходів та обґрунтувати їх достатність і вичерпність для досягнення мети ліквідаційної процедури, а господарський суд має перевірити висновки ліквідатора та надати мотивовану оцінку повноті його дій у ліквідаційній процедурі.
Положеннями Кодексу України з процедур банкрутства (статті 61, 62, 65) передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участі кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
Щодо необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі №914/3812/15, від 28.11.2019 у справі № 18/1971/12, від 27.02.2020 у справі №910/21227/16, від 25.06.2020 у справі № 44/484-6, від 27.10.2020 у справі №28/29-6-43/212-2012, від 02.09.2021 у справі №910/3438/13, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, від 08.12.2022 у справі № 904/4387/19.
У справі № 904/8756/21 про банкрутство Корпорації "Інформаційні системи України" суди встановили, що ліквідатором на виконання вимог Кодексу України з процедур банкрутства були здійснені заходи пов'язані з пошуком та виявленням активів та пасивів боржника, підготовки аналізу боржника, проведення інвентаризації майна боржника та визначення його вартості, заходи для захисту майнових активів та формування реєстру вимог (пасивів).
Так, з метою перевірки внесення відповідної інформації про наявність постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2022 у справі №904/8756/21 про відкриття провадження у справі про банкрутство Корпорації "Інформаційні системи України" та призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Шевченка В.Є., ліквідатором було отримано витяг з Єдиного державного реєстру, з якого вбачається про внесення 01.06.2022 до ЄДР відповідної інформації.
Задля вжиття заходів, для захисту майна боржника ліквідатором було направлено наступні запити на адресу керівника боржника та Соборного ВДВС повідомлення про відкриття провадження в справі про банкрутство та обмеження, які з цим пов'язані, а також до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Дніпровської митниці Держмитслужби, Головного управління статистики у Дніпропетровській області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ГСЦ МВС України, Головного управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області, Головне Управління Держпраці у Дніпропетровській області, Морської Адміністрації, Державної авіаційної служби України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, AT «Національний депозитарій України», AT «Укрзалізниця», Державне космічне агентство України, ДП «Державний інститут інтелектуальної власності».
Ліквідатором боржника забезпечено відкриття та використання ліквідаційного рахунку в AT «А-БАНК», забезпечено закриття рахунків банкрута в AT КБ «ПриватБанк» та в AT «А-БАНК».
Проведено інвентаризацію активів банкрута, відповідно до якої балансова вартість активів банкрута склала 16 752 493,56 грн. За підсумками інвентаризації, а також додаткових даних сформовано ліквідаційну масу, до якої віднесено 9 активів оціночною вартістю 15 994 725,72 грн.
Ліквідатором за погодженням з комітетом кредиторів, забезпечено реалізацію усієї ліквідаційної маси, що дало можливість акумулювати на ліквідаційному рахунку банкрута кошти в сумі 688 428,19 грн.
Кошти від реалізації ліквідаційної маси були спрямовані на поточні витрати та погашення частини вимог кредиторів. Непогашений розмір вимог кредиторів складає 66 088 722,37 грн.
Відповідно до наказу від 06.06.2022 №1/20-Б єдиного співробітника банкрута, а саме директора Варфоломєєву І.В. було звільнено.
Документи банкрута, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню та потребують передачі до архівної установи були передані на зберігання до архівної установи, що підтверджується довідкою ТОВ «ПМ Архіваріус» від 21.10.2022.
Ліквідатором Корпорації забезпечено проведення аналізу фінансово господарської діяльності банкрута, наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, а також, отримано відповідний Звіт, складений ТОВ «Центр відновлення платоспроможності».
Відповідно до аналізу фінансового стану (фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища) банкрута, зобов'язання Корпорації (66 461 872,37 грн) перевищує статутний фонд компанії (7 910 098,00 грн) більш ніж в 8 разів.
Корпорація «Інформаційні системи України» не володіє об'єктивами нерухомого майна, а отже не має засобів, для виконання свого основного виду діяльності: КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
В результаті проведеного аналізу фінансово-господарського стану на предмет виявлення ознак неплатоспроможності підприємства, дій з приховування банкрутства, або фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства встановлено:
- ознаки фіктивного банкрутства згідно з проведеним аналізу відсутні, у зв'язку з тим, що підприємство не має можливості задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі через відсутність активів;
- ознаки фіктивного банкрутства відсутні через те, що ініціатором відкриття провадження у справі про банкрутство був кредитор Корпорації «Інформаційні системи України», а не керівництво Корпорації;
- ознаки дій з приховування банкрутства не виявлені, так як з проаналізованої інформації та документації не було встановлено подачу недостовірних відомостей про його фінансовий та майновий стан у фінансовій звітності або в інших документах;
- ознак дій з доведення до банкрутства, а саме умисного з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору встановлено не було;
- умисного приховування громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом подання недостовірних відомостей виявлено не було;
- стосовно санації боржника або укладання мирової угоди до ліквідатора Корпорації «Інформаційні системи України» станом на 30.11.2022 ніхто не звертався;
- аналіз активів Корпорації «Інформаційні системи України» та зобов'язань перед кредиторами свідчить про наявність непокритого дефіциту активів для розрахунку з кредиторами та про явну неплатоспроможність та об'єктивну неможливість розрахуватись з кредитором.
За викладених обставин, враховуючи незадовільне фінансове становище банкрута, відсутність потенційних інвесторів, неможливість відновлення платоспроможності банкрута власними силами, Корпорацію «Інформаційні системи України» слід ліквідувати з внесенням в єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення компанії.
За час виконання повноважень ліквідатора Корпорації арбітражним керуючим Шевченком В.Є. проаналізовано рух коштів по рахунках боржника за 2018, 2019, 2020, 2021 роки та здійснено аналіз договорів, укладених банкрутом, за результатом не виявлено правочинів, які б підпадали під критерії визначені частиною 1 статті 42 КУзПБ. За викладених обставин, заходи щодо визнання правочинів недійсними ліквідатором банкрута не вживались. Крім викладеного, не було відповідних ініціатив чи запитів від кредиторів банкрута з приводу наявності ознак та необхідності визнання правочинів недійсними.
01.12.2022 були проведені збори комітету кредиторів у справі № 904/8756/21 про банкрутство Корпорації "Інформаційні системи України", що підтверджується протоколом № 4.
За результатами проведених зборів комітету кредиторів було прийнято рішення погодити ліквідаційний баланс Корпорації; визнати роботу арбітражного керуючого Шевченка В.Є. такою, що відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства; схвалити та погодити Звіт ліквідатора Корпорації та Звіт з нарахування та виплати винагороди за період з 18.11.2021 по 03.05.2022 в розмірі 53 816,13 грн в стадії розпорядження майном та за період з 04.05.2022 по 30.11.2022 в розмірі 135 183,87 грн в стадії ліквідації, а також визнати повноту дій ліквідатора Шевченка В.Є.; визнати недоцільним здійснення заходів по притягненню третіх осіб до солідарної чи субсидіарної відповідальності; визнати повноту дій ліквідатора Корпорації щодо проведення ліквідаційної процедури; погодити звіт ліквідатора та звіту з нарахування та виплати винагороди Корпорації "Інформаційні системи України"; прийняти рішення про звернення до Господарського суду Дніпропетровської області щодо припинення Корпорації та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про його припинення.
Станом на 15.06.2023 (дата розгляду суду першої інстанції звіту ліквідатора) заперечень від кредиторів щодо затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не надходило.
Вказані обставини слугували підставою для звернення ліквідатора до суду з клопотанням про затвердження ліквідаційного балансу, звіту ліквідатора Корпорації "Інформаційні системи України" та звіту з нарахування та виплати основної винагороди, які були погоджені на засіданні комітету кредиторів боржника.
Суди першої та апеляційної інстанцій, врахувавши наведені норми законодавства та дослідивши матеріали справи і наявні докази, дали належну оцінку повноті вчинення ліквідатором Корпорації заходів в ліквідаційній процедурі, відповідно встановили, що поданий ліквідатором звіт та матеріали справи свідчать про належне виконання ліквідатором боржника всіх необхідних дій та покладених на нього Кодексом України з процедур банкрутства обов'язків.
Щодо передумов для порушення процедури притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаними боржника у справі про банкрутство
Відповідно до статті 12 КУзПБ, на арбітражного керуючого, серед іншого, покладено обов'язок проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.
За змістом статті 61 КУзПБ, ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Серед інших, саме функції ліквідатора зі здійснення інвентаризації, виявлення майна банкрута та аналізу фінансово-господарського стану боржника є взаємопов'язаними та базовими для забезпечення ефективності ліквідаційної процедури, адже належне їх виконання є запорукою досягнення її основної мети - як найповнішого задоволення вимог кредиторів, як за рахунок продажу активів банкрута, так і шляхом притягнення до солідарної та субсидіарної відповідальності керівника, засновників (учасників, акціонерів) боржника.
Частиною 2 статті 61 КУзПБ передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Водночас, оскільки частина 2 статті 61 КУзПБ не визначає ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб, саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (постанова 17.01.2023 у справі №910/1864/18).
Тому, перш ніж погодитися з висновками ліквідатора за результатами ліквідаційної процедури, господарський суд має перевірити повноту та обґрунтованість здійсненого арбітражним керуючим аналізу фінансового-господарського стану боржника, серед іншого, на предмет наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності та інших незаконних дій у разі банкрутства.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розпорядником майна банкрута на етапі судової процедури розпорядження майном здійснювався аналіз з виявлення ознак приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, який проводився у відповідності до методичних рекомендацій від 19.01.2006 № 14. Зазначений аналіз розглядався комітетом кредиторів, і був однією з підстав для переходу до ліквідаційної процедури.
Під час ліквідаційної процедури залучено для проведення аналізу з виявлення ознак приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства профільну експертну компанію ТОВ «Центр відновлення платоспроможності». За підсумками аналізу даних та арифметичних розрахунків ТОВ «Центр відновлення платоспроможності» прийшло до таких висновків: про відсутність ознак фіктивного банкрутства на підприємстві, про відсутність підстав для висновку про наявність економічних ознак дій з доведення Корпорації до банкрутства з боку його керівництва під час проведення аналізу немає підстав; про відсутність економічних ознак дій з приховування банкрутства з боку керівництва Корпорації.
На підставі встановленого, судами першої та апеляційної інстанцій зроблено висновки про відсутність відомостей, з яких би вбачались обставини вчинення керівником та засновником боржника протиправних, в тому числі недобросовісних дій (прояв бездіяльності), які мали б наслідком доведення підприємства до банкрутства, ознак фіктивного банкрутства чи його приховування.
Також, як встановили суди, з матеріалів справи вбачається відсутність скарг на дії/бездіяльність ліквідатора, зокрема, стосовно виконання ним окремих функцій та повноважень як загалом впродовж ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, так і на окремих її етапах (під час проведення ним дослідження та аналізу фінансово-господарської діяльності боржника на предмет наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності та інших незаконних дій у разі банкрутства тощо).
Тобто кредиторами, зокрема й AT КБ «ПриватБанк», з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство не було вчинено дій, спрямованих на поставлення під сумнів роботу арбітражного керуючого, не подано запитів про надання інформації, адвокатського запиту, звернення кредитора, тощо.
Таким чином, вказане у сукупності виключає можливість примушення ліквідатора боржника до порушення у цій справі процедури притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальності.
Застосування судом такого примусу лише на підставі припущень, однак, без очевидної необхідності порушення процедури притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальності, без спростування цим судом як відповідних відомостей та досліджень у звіті ліквідатора (щодо відсутності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності та інших незаконних дій у разі банкрутства), а також без спростування висновку у звіті ліквідатора боржника про відсутність підстав для порушення процедури притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, тобто для порушення у цій справі процедури притягнення до субсидіарної відповідальності заради самої процедури, є проявом формалізму з боку апеляційного суду, виходом ним за межі того судового контролю у справі про банкрутство, який закладений законодавцем у функції господарського суду у ліквідаційній процедурі згідно зі статтею 60 КУзПБ, а також порушує розумний баланс між цими функціями суду та повноваженнями ліквідатора у ліквідаційній процедурі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 904/1334/18.
Посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій не розглянули питання притягнення до субсидіарної відповідальності і тому були позбавлені можливості з дотриманням принципу повноти дій ліквідатора розглянути його звіт та ліквідаційний баланс, є необґрунтованими та такими, що суперечать дійсним обставинам справи.
Доводи, які наведено AT КБ «ПриватБанк» про неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків, зокрема щодо встановлення наявності/відсутності вини керівника боржника чи засновників у доведенні боржника до банкрутства, не встановлення яких покладено в основу касаційної скарги, не містять документального обґрунтування, а грунтуються лише на припущеннях та незгоді з прийнятими рішеннями судами першої та апеляційної інстанцій.
Щодо підстав оскарження правочинів боржника
Відповідно до частини 1 статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:
- боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;
- боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Суди встановили, що ліквідатором боржника був проведений аналіз договорів банкрута за останні три роки перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, зокрема договору купівлі-продажу 52/100 частки нерухомого майна, укладеного 25.07.2019 з ТОВ «Аграрні технології України», за результатами якого ознак фраудаторності договорів ліквідатором не виявлено.
Як вбачається з аналізу від 10.04.2023, ліквідатор встановив, що договір купівлі-продажу від 25.07.2019 є оплатним, його укладення не призвело до втрати коштів боржника та його неплатоспроможності, керівник Корпорації «Інформаційні системи України» Варфоломєєва І.В. на час укладення договору, не була керівником ТОВ «Аграрні технології України», тобто ці особи не були пов'язаними, а продаж майна відбувався за ринковими цінами, що підтверджується Звітом про оцінку від 24.07.2019, складеним ТОВ «Атланта Експерт».
Не погоджуючись з зазначеним висновком ліквідатора, Банк зазначав, що договір купівлі-продажу 52/100 частки нерухомого майна від 25.07.2019 є фраудаторним, з огляду на те, що на момент укладання договору загальний розмір зобов'язань перевищував розмір його активів, а звіт про оцінку майна від 24.07.2019, на який посилається ліквідатор, не є належним доказом відповідно до статті 73 та частини 7 статті 98 ГПК України.
Суди, розглянувши заперечення Банку, встановили, що під час дослідження звіту ліквідатора та аналізу договорів Корпорації «Інформаційні системи України» від 10.04.2023, Банк не надав жодного доказу, що спростовує зазначений Звіт про оцінку майна від 24.07.2019 та/або свідчить про те, що майно було відчужено за заниженою вартістю.
Колегія суддів наголошує, що процедура банкрутства є специфічним процесом, який характеризуються як специфічним складом учасників, кожен з яких вступаючи в провадження у справі наділяється особливим процесуальним правами та обов'язками, зумовленим характером відносин неплатоспроможності. Передусім це зумовлено особливістю провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
Участь кредитора у такому проваджені не може бути формальною. Будучи учасником провадження у справі про банкрутство кредитор наділений широким обсягом прав та повноважень, в тому рахунку правом на звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство із заявою про визнання недійсними правочинів боржника (стаття 42 КУзПБ), зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора (частина шоста статті 61 Кодексу), визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону (стаття 73 КУзПБ), реалізуючи які він має діяти своєчасно та у належний спосіб.
Тож очевидно, що під час здійснення провадження у справі про банкрутство кредитор в силу наявних у нього прав не може безумовно покладатися у здійсненні дій з оскарження правочинів чи інших дій направлених на виявлення, повернення майна банкрута, лише на ліквідатора. Як особа зацікавлена у задоволені наявних в нього грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану своїх прав, зокрема цікавитися вжитими ліквідатором діями у ліквідаційній процедурі та заходами направленими на виявлення, розшук та повернення майна банкрута, ефективністю таких заходів та вчиняти, за наявності в нього необхідного обсягу прав та повноважень, дії направлені на визнання правочинів боржника недійсними, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, оскарження дій (бездіяльності) ліквідатора щодо вжитих ним заходів у ліквідаційній процедурі тощо. Саме від таких дій кредитора залежить досягнення основної мети його участі у справі про банкрутство - задоволення (погашення) його вимог.
Відсутність прояву активних дій та пасивна поведінка кредитора щодо вжитих ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі, в тому числі дій направлених на виявлення, повернення майна банкрута, визнання недійсним правочинів боржника, свідчить про відсутність у нього зацікавленості у ефективності здійснення ліквідаційної процедури та не відповідає меті участі кредитора у справі. До того ж може сприяти збільшенню витрат у ліквідаційній процедурі та тривалості здійснення провадження у справі, що не відповідає цілям та завданням господарського судочинства (подібні висновки зазначені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №910/23011/16, від 23.09.2021 у справі №5002-17/1718-2011, від 29.11.2022 у справі №902/839/16, від 12.07.2023 у справі №904/6810/20).
Водночас, як свідчать матеріали справи, AT КБ «ПриватБанк» як кредитором у справі не було вчинено ні дій, направлених на визнання правочинів боржника недійсними, право на що кредитор має в силу положень статті 42 КУзПБ, ні оскарження дій (бездіяльності) ліквідатора боржника щодо вчинення таких дій.
Оскарження AT КБ «ПриватБанк» ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, якими затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника, за відсутності попередньо до цього прояву з його сторони активних дій (триваюча пасивна поведінка) щодо вжитих ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі не може бути свідченням ефективної реалізації ним своїх прав та проявом належної уважності та зацікавленості у ефективності здійснення ліквідаційної процедури.
Колегія суддів звертає увагу, що ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Корпорації були предметом розгляду комітету кредиторів (на яке представник Банку не з'явився), що підтверджується протоколом № 4 від 01.11.2022. За результатами проведених зборів комітету кредиторів було прийнято рішення погодити ліквідаційний баланс банкрута; визнати роботу арбітражного керуючого Шевченка В.Є. такою, що відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства; схвалити та погодити Звіт ліквідатора Корпорації, визнати недоцільним здійснення заходів по притягненню третіх осіб до солідарної чи субсидіарної відповідальності, визнати повноту дій ліквідатора боржника щодо проведення ліквідаційної процедури, та про звернення до Господарського суду Дніпропетровської області щодо припинення Корпорації.
Сталою судовою практикою наведено, що принцип безсумнівності повноти дій ліквідатора встановлює критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, з урахуванням чого покладає на кредитора або іншу особу, яка оспорює дотримання цього принципу, обов'язок обґрунтувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (аналогічні висновки вкладено в постановах Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі №904/4863/13, від 28.11.2019 року у справі №904/6144/16, від 10.12.2020 року у справі №916/95/18, від 29.07.2021 року у справі №910/23011/16).
Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про належне виконання ліквідатором своїх повноважень у процедурі ліквідації боржника у цій справі, зокрема і в частині виявлення щодо боржника ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності та інших незаконних дій у разі банкрутства, проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника та детального наведення та опису відповідних відомостей.
Частинами 1, 2 статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З урахуванням сукупності наведеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника, ліквідації боржника та закриття провадження у справі № 904/8756/21.
Аргументи скаржника, які ґрунтуються на неврахуванні судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №904/3551/20, від 08.12.2022 у справі № 904/4387/19, не беруться касаційним судом до уваги, оскільки зазначені висновки зроблені з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній конкретній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення. При цьому, викладеним у цих постановах висновкам Верховного Суду оскаржувані судові рішення не суперечать, що спростовуються викладеним вище.
Наведені в касаційній скарзі заперечення проти висновків щодо встановлених судами обставин, викладених у мотивувальній частині ухвали суду першої інстанції, яка підтримана судом апеляційної інстанції у відповідній постанові, щодо неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків, неповноти дій ліквідатора боржника, зводяться до незгоди скаржника із наданою судами оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що відповідно до положень статті 300 ГПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Вищевикладене свідчить, що оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства, тому доводи скаржника про невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржені судові рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
Щодо судових витрат
Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі № 904/8756/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Судді Картере В.І.
Пєсков В.Г.