12 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/5174/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючий), Колос І. Б., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,
представників учасників справи:
позивача - Гордієнко Л. М. (адвокат)
відповідача - Овчинников О. В. (самопредставництво);
Салівон Д. О. (самопредставництво)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд"
до Міністерства оборони України
про стягнення 6 969 829, 88 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд" (далі - ТОВ "КСМ-Трейд", позивач) з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міністерство, відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 6 969 829, 88 грн, яка утворилась у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договорами:
- про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 13.10.2022 № 286/1/22/73;
- про постачання для державних потреб хімічної продукції різної (24960000-1) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 15.11.2022 № 286/1/22/86;
- про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 15.11.2022 № 286/1/22/87;
- про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 15.11.2022 № 286/1/22/88;
- про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 15.11.2022 № 286/1/22/89 в частині здійснення оплати за поставлений позивачем товар.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідач ухиляється від отримання та підписання пакетів документів по поставці прийнятого ним товару, а отже, від виконання умов договорів в частині здійснення оплати товару, внаслідок чого в останнього наявна заборгованість в розмірі 6 969 829, 88 грн.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 (суддя Баранов Д .О.) у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 (колегія суддів: Барсук М .А., Кропивна Л. В., Пономаренко Є. Ю.) рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ТОВ "КСМ-Трейд" 6 969 829,88 грн заборгованості, 104 547,45 грн судового збору за подачу позову та 156 821,18 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Міністерство, не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга Міністерства подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах від 26.10.2022 у справі №753/5609/17, від 29.09.2021 у справі №910/12662/50 (щодо застосування положень статті 5 ГПК України) та від 13.10.2020 у справі №904/5046/19 (в якій зазначено про те, що порушення строку поставки товару є достатньою підставою для відмови від прийняття товару, тому продавець не має право вимагати прийняття та оплати цього товару покупцем).
4.3. Скаржник також зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: статті 662, 663, 690, 692 ЦК України; та належним чином не досліджено зібрані у справі докази (зміст договорів та укладених специфікацій до них), що, на переконання скаржника, є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд" (постачальник) та Міністерством оборони України (замовник) було укладено низку договорів, зокрема:
- 13.10.2022 був укладений договір про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/22/73, а саме, оливи трансмісійної ТСЗп-8 (61-000-7117) загальною кількістю 100 тонн на загальну суму 18 528 000, 00 грн, строк постачання до 30.11.2022 (пункт 1.1 договору);
- 15.11.2022 був укладений договір про постачання для державних потреб хімічної продукції різної (24960000-1) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/22/86, а саме, охолоджуюча рідина ОЖ-40 (61-000-7229) загальною кількістю 100 тонн на загальну суму 4 993 200, 00 грн, строк постачання до 15.12.2022 (пункт 1.1 договору);
- 15.11.2022 був укладений договір про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/22/87 від 15.11.2022, а саме, мастило ГОИ-54п (61-000-7170) загальною кількістю 10 тонн на загальну суму 2 604 120, 00 грн, строк постачання до 15.12.2022 (пункт 1.1 договору);
- 15.11.2022 був укладений договір про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/22/88, а саме, оливи трансмісійної ТСп-15К (61-000-7109) загальною кількістю 50 тонн на загальну суму 7 392 600, 00 грн, строк постачання до 15.12.2022 (пункт 1.1 договору);
- 15.11.2022 був укладений договір про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/22/89, а саме, мастило ЦИАТИМ-201 (61-000-7171) загальною кількістю 5 тонн на загальну суму 1 799 400,00 грн, строк постачання до 15.12.2022 (пункт 1.1 договору).
6.2. Інші умови зазначених договорів є тотожними, у зв'язку з чим, їх умови наводяться одночасно.
6.3. Пунктом 4.1 договорів передбачено, що розрахунок за фактично поставлений товар здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим договором, але не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.
6.4. Згідно з пунктом 4.2 договорів постачальник зобов'язується надати замовнику після постачання товару комплект наступних документів:
4.2.1. рахунок-фактуру на відвантажений товар, який підписаний керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).
4.2.2. акт приймання-передачі (додаток № 22 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440).
4.2.3. видаткову накладну постачальника, яка містить обов'язкові реквізити та підписана сторонами із зазначенням одержувачами замовника фактичної дати надходження товару.
4.2.4. акт прийому-передачі товару (додаток 12.3 договорів)
4.2.5. повідомлення-підтвердження (додаток 12.4. до договору), оформлене одержувачами замовника, у відповідності до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт та послуг у Міністерстві оборони України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 31.12.2016 № 757.
6.5. Без вищезазначених документів або відсутності у них встановленої інформації оплата поставленого товару не здійснюється та такі документи повертаються (пункт 4.3 договорів).
6.6. Відповідно до додатків № 12.1 до договорів прийняття продукції за кількістю і якістю (за встановленими документами) здійснюється одержувачем замовника в присутності представника постачальника та оформлюється актом, який складає одержувач замовника у термін до 3 діб після прибуття продукції до місця поставки. Належним чином оформлені документи, зазначені у п. 4.2. договорів, є підтвердженням прийняття товару.
6.7. Договори набирають чинності з дати їх підписання сторонами і діють до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення (пункт 10.1 договорів).
6.8. На виконання умов договорів постачальник здійснив поставку наступного товару:
1) згідно з договором від 13.10.2022 № 286/1/22/73 оливи трансмісійної ТСЗп-8 (61-п-7117)
1.1. оливи трансмісійної ТСЗп-8 (61- п-7117) на суму 907 872, 00 грн.:
- видаткова накладна № КСМ-1024-4 від 24.10.2022;
- повідомлення-підтвердження № 2 від 17.01.2023;
- акт приймання-передачі № 98 від 23.12.2022;
- акт приймання-передачі № КСМ-1229-19 від 29.12.2022;
- товарно-транспортна накладна № РКСМ-1024-4 від 24.10.2022;
- товарно-транспортна накладна № РКСМ-1229-19 від 29.12.2022;
- товарно-транспортна накладна № РКСМ-0118-1 від 18.01.2023;
- рахунок-фактура № Ф/286/1/22/73-2 від 24.10.2022;
- акт прийому-передачі, підписаний зі сторони постачальника.
1.2. оливи трансмісійної ТСЗп-8 (61-000-7117) на суму 907 872,00 грн.:
- видаткова накладна № КСМ-1028-10 від 28.10.2022;
- повідомлення-підтвердження від 11.01.2023;
- акт приймання-передачі № 8 від 09.01.2023;
- акт приймання-передачі № КСМ-1216-4 від 16.12.2022;
- товарно-транспортна накладна № РКСМ-1028-10 від 28.10.2022;
- товарно-транспортна накладна № РКСМ-1216-4-1 від 16.12.2022;
- товарно-транспортна накладна № РКСМ-1216-4 від 16.12.2022;
- рахунок-фактура № Ф/286/1/22/73-3 від 28.10.2022;
- акт прийому-передачі, підписаний зі сторони постачальника.
1.3. оливи трансмісійної ТСЗп-8 (61-000-7117) на суму 972 720,00 грн.:
- видаткова накладна № КСМ-1031-9 від 31.10.2022;
- повідомлення-підтвердження від 22.02.2023;
- акт приймання-передачі № 3/ООВ від 22.02.2023;
- акт приймання-передачі № КСМ-0202-1 від 02.02.2023;
- товарно-транспортна накладна № РКСМ-1031 -9 від 31.10.2022;
- товарно-транспортна накладна № РКСМ-0202-1 від 02.02.2023;
- товарно-транспортна накладна № РКСМ-0203-1 від 03.02.2023;
- рахунок-фактура № Ф/286/1/22/73-4 від 31.10.2022;
- акт прийому-передачі, підписаний зі сторони постачальника.
2. згідно з договором від 15.11.2022 № 286/1/22/86 охолоджуючої рідини ОЖ-40 (61-000- 7229)
1.1. охолоджуючої рідини ОЖ-40 (61-000-7229) на суму 506 709,94 грн.:
- видаткова накладна № КСМ-1228-23 від 28.12.2022;
- повідомлення-підтвердження від 12.01.2023;
- акт приймання-передачі № 12 від 04.01.2023;
- товарно-транспортна накладна № РКСМ-1228-23 від 28.12.2022;
- рахунок на оплату № Н/286/1/22/86-5 від 28.12.2022;
- акт прийому-передачі, підписаний зі сторони постачальника.
1.2. охолоджуючої рідини ОЖ-40 (61-000-7229) на суму 495 824,76 грн.:
- видаткова накладна № КСМ-1229-23 від 29.12.2022;
- повідомлення-підтвердження № 1 від 11.01.2023;
- акт приймання-передачі № 7 від 05.01.2023;
- товарно-транспортна накладна № РКСМ-1229-23 від 29.12.2022;
- рахунок на оплату № Н/286/1/22/86-6 від 29.12.2022;
- акт прийому-передачі, підписаний зі сторони постачальника.
1.3. охолоджуючої рідини ОЖ-40 (61-000-7229) на суму 506 709,94 грн.:
- видаткова накладна № КСМ-1230-8 від 30.12.2022;
- повідомлення-підтвердження від 11.01.2023;
- акт приймання-передачі № 20 від 04.12.2022;
- товарно-транспортна накладна № РКСМ-1230-8 від 30.12.2022;
- рахунок на оплату № Н/286/1/22/86-8 від 30.12.2022;
- акт прийому-передачі, підписаний зі сторони постачальника.
1.4. охолоджуючої рідини ОЖ-40 (61-000-7229) на суму 988 553,74 грн.:
- видаткова накладна № КСМ-1230-16 від 30.12.2022;
- повідомлення-підтвердження від 11.01.2023;
- акт приймання-передачі № 21 від 05.01.2023;
- товарно-транспортна накладна № РКСМ-1230-16 від 30.12.2022;
- рахунок на оплату № Н/286/1/22/86-9 від 30.12.2022;
- акт прийому-передачі, підписаний зі сторони постачальника.
3) згідно з договором від 15.11.2022 № 286/1/22/87 мастило ГОИ-54п (61-000-7170)
1.1. мастило ГОИ-54п (61-000-7170) на суму 520 824,00 грн.:
- видаткова накладна № КСМ-1228-3 від 28.12.2022;
- повідомлення-підтвердження № 34 від 11.01.2023;
- акт приймання-передачі № 15 від 30.12.2022;
- товарно-транспортна накладна № РКСМ-1228-3 від 28.12.2022;
- рахунок-фактура № Ф/286/1/22/87-5 від 28.12.2022;
- акт прийому-передачі, підписаний зі сторони постачальника.
1.2. мастило ГОИ-54п (61-000-7170) на суму 258 328,70 грн:
- видаткова накладна № КСМ-1228-8 від 28.12.2022;
- повідомлення-підтвердження № 36/84 від 04.01.2023;
- акт приймання-передачі № 80 від 04.01.2023;
- товарно-транспортна накладна № РКСМ-1228-8 від 28.12.2022;
- рахунок-фактура № Ф/286/1/22/87-4 від 26.12.2022;
- акт прийому-передачі, підписаний зі сторони постачальника.
4) згідно договору № 286/1/22/88 від 15.11.2022 оливи трансмісійної ТСп-15К (61-000-7109) на суму 724 474,80 грн:
- видаткова накладна № КСМ-1228-9 від 28.12.2022;
- повідомлення-підтвердження № 36/82 від 04.01.2023;
- акт приймання-передачі № 81 від 04.01.2023;
- товарно-транспортна накладна № РКСМ-1228-9 від 28.12.2022;
- рахунок-фактура № Ф/286/1/22/88-7 від 26.12.2022;
- акт прийому-передачі, підписаний зі сторони постачальника.
5) згідно з договором від 15.11.2022 № 286/1/22/89 мастило ЦИАТИМ-201 (61-000-7171) на суму 179 940,00 грн:
- видаткова накладна № КСМ-1228-7 від 28.12.2022;
- повідомлення-підтвердження № 36/83 від 04.01.2023;
- акт приймання-передачі № 82 від 04.01.2023;
- товарно-транспортна накладна №РКСМ-1228-7 від 28.12.2022;
- рахунок-фактура № Ф/286/1/22/89-3 від 26.12.2022;
- акт прийому-передачі, підписаний зі сторони постачальника.
6.9. Міністерством оборони України листами від 16.01.2023 № 286/316, від 19.01.2023 № 286/389, від 06.03.2023 № 286/1391 повернуто документи без опрацювання, у зв'язку із закінченням бюджетного року.
6.10. Відповідно до зазначених листів, пакети документів на оплату поставлених товарів були надані до Міністерства оборони України 13.01.2023, 18.01.2023 та 02.03.2023, а отже, строки оплати, згідно з пунктом 4.1 договорів, на переконання позивача, сплинули 12.02.2023, 17.02.2023 та 01.04.2023 відповідно.
6.11. Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що на переконання позивача, відповідач ухиляється від отримання та підписання пакетів документів по поставці прийнятого ним товару, а отже, від виконання умов договорів в частині здійснення оплати товару, внаслідок чого в останнього наявна заборгованість в розмірі 6 969 829, 88 грн.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
8.2. За приписами статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
8.3. Аналогічні норми містить і стаття 526 ЦК України.
8.4. Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
8.5. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
8.6. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
8.7. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
8.8. Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
8.9. За змістом статей 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений договором.
8.10. Так, судами встановлено, що згідно з пунктом 1.1 договорів постачальник зобов'язується постачати у 2022 році товар для потреб Міністерства оборони України згідно з специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно специфікації, а саме:
- за договором від 13.10.2022 № 286/1/22/73 - до 30.11.2022 (включно);
- за договором від 15.11.2022 № 286/1/22/86 - до 15.12.2022 (включно);
- за договором від 15.11.2022 № 286/1/22/87 - до 15.12.2022 (включно);
- за договором від 15.11.2022 № 286/1/22/88 - до 15.12.2022 (включно);
- за договором від 15.11.2022 № 286/1/22/89 - до 15.12.2022 (включно).
8.11. Відповідно до пункту 2.2 договорів одержувачами товару є військові частини згідно з рознарядкою Міністерства оборони України.
8.12. Згідно з пунктом 5.1 договорів постачальником товар постачається на умовах DDP до складу замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує його збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів, установлених діючими технічними умовами.
8.13. На підтвердження поставки товару за договорами від 13.10.2022 № 286/1/22/73, від 15.11.2022 № 286/1/22/86, від 15.11.2022 № 286/1/22/87, від 15.11.2022 № 286/1/22/88, від 15.11.2022 № 286/1/22/89 у загальній сумі 6 969 829, 88 грн позивачем надані підписані позивачем та військовими частинами, які були визначені умовами договорів як одержувачі товару, видаткові накладні від 24.10.2022 № КСМ-1024-4, від 28.10.2022 № КСМ-1028-10; від 31.10.2022 № КСМ-1031-9; від 28.12.2022 № КСМ-1228-23; від 29.12.2022 № КСМ-1229-23; від 30.12.2022 № КСМ-1230-8; від 30.12.2022 № КСМ-1230-16; від 28.12.2022 № КСМ-1228-3; від 28.12.2022 № КСМ-1228-8; від 28.12.2022 № КСМ-1228-9; від 28.12.2022 № КСМ-1228-7.
8.14. Судами також встановлено, що військовими частинами за участю представника позивача складені та підписані акти приймання-передачі військового майна від 23.12.2022 № 98, від 09.01.2023 № 8, від 22.02.2023 № 3/ООВ, від 04.01.2023 № 12, від 05.01.2023 № 7, від 04.01.2023 № 20, від 05.01.2023 № 21, від 30.12.2022 № 15, від 04.01.2023 № 80, від 04.01.2023 № 81, від 04.01.2023 № 82, які оформлені відповідно до додатку № 22 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України.
8.15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем, в порушення пункту 4.1 договорів, подані пакети документів на оплату відповідачу пізніше, ніж за 5 робочих днів до закінчення поточного бюджетного року, тому акти прийому-передачі товару були правомірно не підписані відповідачем та пакети документів на оплату поставлених товарів були повернуті позивачу.
8.16. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, з таким висновком суду першої інстанції не погодився, з огляду, зокрема, на таке:
- доводи відповідача, що лише акт прийому-передачі товару (додаток 12.3 договору) може бути доказом на підтвердження фактичного виконання позивачем зобов'язання із поставки товару, колегія суддів відхилила, оскільки це прямо суперечить пунктам 1, 3 додатку № 12.1 договорів (порядок приймання товару);
- твердження суду першої інстанції та відповідача, що постачальником було порушено умови виконання договорів в частині термінів постачання товару та щодо якості товару за договорами № 286/1/22/73 від 13.10.2022, № 286/1/22/86 від 15.11.2022, № 286/1/22/87 від 15.11.2022, № 286/1/22/88 від 15.11.2022, №286/1/22/89 від 15.11.2022, у зв'язку з чим позивачу було направлено відповідні претензії від 27.01.2023 № 286/505 від 27.01.2023 № 286/514, від 30.01.2023 №286/534, від 30.01.2023 № 286/535, від 30.01.2023 № 286/536 від 20.02.2023 №286/1014 про сплату штрафних санкцій, що є підставою для відмови у оплаті поставленого товару, колегія суддів відхилила, оскільки пункт 7.3.4 договорів чітко встановлено, що сплата неустойки (штрафу, пені) і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням обов'язків, не звільняють сторони від виконання зобов'язань за договорами. Крім того, позивачем були виконані вимоги претензій відповідача та перераховано на його рахунок штрафні санкції за неналежне виконання умов договорів;
- пункт 4.1 договорів не встановлював присічного строку на подання пакету документів на оплату товару, оскільки даний пункт встановлює лише строки, протягом яких відповідач зобов'язаний здійснити розрахунок за фактично поставлений товару, а саме протягом 30 календарних днів з дати надання пакету документів, передбачених п. 4.2 договорів, але не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення бюджетного року;
- єдина підстава для повернення пакету документів, які надаються на оплату поставленого товару, встановлена в п. 4.3. договорів, який передбачає, що без вищезазначених документів або відсутності у них встановленої інформації, оплата поставленого товару не здійснюється та такі документи повертаються постачальнику;
- Міністерство в листах від 16.01.2023 № 286/316, від 19.01.2023 № 286/389, від 06.03.2023 № 286/1391, як підставу для повернення пакету документів, зазначило про закінчення бюджетного року, а не про неналежне оформлення документів;
- доводи відповідача, що у зв'язку із закінченням 2022 року укладені між сторонами договори фактично є припиненими та підстав для перерахування коштів у останнього не має, колегією суддів апеляційної інстанції відхилено, оскільки в пункті 10.1 договорів сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення;
- фактично поставка товару позивачем здійснена до закінчення 2022 року, що підтверджується як наявними в матеріалах справи видатковими та транспортними накладними, так і складеними військовими частинами актами прийому-передачі товару;
- затвердження більшості актів прийому-передачі товару у січні 2023 не залежало від волі позивача, оскільки такі акти складаються одержувачами замовника за фактом прийому товару останніми. Крім того, відповідні акти мали бути складені у термін до 3 діб після прибуття товару до місця поставки (пункт 1 додатку № 12.1 до договорів);
- відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення перед позивачем зобов'язання зі сплати заборгованості за договорами;
- в матеріалах справи відсутні докази щодо того, що відповідачем вчинялись юридично значимі дії спрямовані на повідомлення позивача про відмову від договору, чи відмову від прийняття товару, чи про прийняття товару на відповідальне зберігання. В судових засіданнях у апеляційній інстанції відповідач вказав, що ним після відкриття апеляційного провадження у цій справі було направлено на адресу позивача лист про прийняття спірного товару на відповідальне зберігання. Водночас, направлення такого листа у значний проміжок часу після фактичної поставки товару не узгоджується ні з вимогами пункту 5.4 договорів, ні з приписами статті 690 ЦК України щодо негайного повідомлення про такі дії продавця товару.
8.17. Враховуючи вище викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на рахунок позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 6 969 829, 88 грн., яка утворилась через несплату Міністерством поставленого товару, що був прийнятий одержувачами відповідача у порядку та спосіб, який передбачений умовами договорів.
8.18. Верховний Суд під час оцінки доводів, наведених в касаційних скаргах, виходить з таких міркувань.
8.19. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.20. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.21. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.22. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1 та частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.23. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.24. Водночас, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.25. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
8.26. Що ж до визначення подібних правовідносин як за пунктом 1, так і за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.27. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.28. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
8.29. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.30. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
8.31. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.32. Скаржник, посилається на правові висновки Верховного Суду, які на його думку не були враховано судом апеляційної інстанції, а саме у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №904/5046/19, від 26.10.2022 у справі №753/5609/17, від 29.09.2021 у справі №910/12662/20.
8.33. Так, у справі № 904/5046/19 розглядався спір про стягнення пені у розмірі 277 704 грн та штрафу у розмірі 204 624 грн. Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки з поставки товару у встановлені строки. Предметом розгляду зустрічної позовної заяви було зобов'язання прийняти товар, стягнення штрафу у розмірі 204 624 грн та пені у розмірі 266 011,20 грн. Зустрічний позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки з прийняття товару.
8.34. Втім, у справі, що розглядається поставка товарів підтверджена документами, долученими до матеріалів справи.
8.35. У справі № 753/5609/17 розглядався спір за первісним позовом про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, за зустрічним позовом про визнання спірної квартири особистою приватною власністю.
8.36. У справі № 910/12662/20 розглядався спір про визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки.
8.37. Відтак, проаналізувавши зміст постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за наведеними правовими ознаками зі справою, що розглядається, і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані скаржником судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи.
8.38. З огляду на викладене, посилання скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах, які зазначені в розділі 4 цієї постанови, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, адже наведені справи не є подібними.
8.39. Висновки у цих справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
8.40. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
8.41. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження у справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
8.42. Щодо інших доводів касаційної скарги, зазначених скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, що судом неповністю досліджено зібрані у справі докази, то Суд зазначає таке.
8.43. Відповідно до частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
8.44. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
8.45. Однак, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв'язку із чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів відхиляються судом касаційної інстанції. При цьому, доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України зводяться до незгоди скаржника із наданою судом апеляційної інстанції оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
8.46. Будь-яких інших підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Міністрерство не зазначило у поданій касаційній скарзі.
8.47. Інші доводи касаційної скарги фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до норм статті 300 ГПК України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
8.48. У цій частині колегія суддів вважає доцільним звернути увагу скаржника на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, де зазначено, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
8.49. Отже, судом касаційної інстанції відхиляються доводи скаржника через їх необґрунтованість щодо ухвалення судового рішення у цій справі з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
8.50. Суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать цій постанові.
8.51. Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії", заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
8.52. Відповідна практика Європейського суду з прав людини застосовується Касаційним господарським судом на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якою суди застосовують названу Конвенцію та відповідну практику як джерело права.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.2. Оскільки за результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для його скасування.
9.3. Крім цього, відповідно до частини третьої статті 332 ГПК України, суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
9.4. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Верховного Суду від 05.02.2024 за клопотанням скаржника зупинено виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 у справі № 910/5174/23 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
9.5. Оскільки Верховний Суд залишає без задоволення касаційну скаргу та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, їх виконання підлягає поновленню.
10. Судові витрати
10.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваного судового рішення без змін, то судовий збір за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 у справі № 910/5174/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 у справі № 910/5174/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 у справі № 910/5174/23 залишити без змін.
4. Поновити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 у справі № 910/5174/23, зупинене згідно з ухвалою Верховного Суду від 05.02.2024.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя Т. Малашенкова