15 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 915/383/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Ємця А.А.,
перревіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Шалару Олексія Ілліча (далі - ФОП Шалару О.І.)
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023 та
постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023
у справі № 915/383/23
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до відповідача Фізичної особи-підприємця Шалару Олексія Ілліча
про стягнення 141 920,00 грн. та зобов'язання вчинити певні дії
ФОП Шалару О.І. подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 у справі № 915/383/23, яка була сфомована в системі "Електронний Суд" - 11.01.2024 та надіслана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через систему "Електронний Суд" - 15.02.2024.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 915383/23 відкладено вирішення питання щодо відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Шалари О.І. на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 у справі № 915/383/23 до надходження відповіді на запит щодо наявності технічної несправності у роботі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційній системи та її окремій підсистемі "Електронний Суд".
Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
Так, разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
У поданій касаційній скарзі ФОП Шалара О.І. зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права.
При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та підставами, які скаржник не навів у її тексті.
Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).
Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначити відповідну підставу передбачену конкретним пунктом частини другої статті 287 ГПК України.
Крім того, згідно пункту 4 частини 2 статі 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються.
Отже, у разі подання касаційної скарги, у ній для перевірки викладених доводів скаржника повинно бути зазначено вид судового рішення та його дату.
Однак скаржником в прохальній частині касаційної скарги не зазначено дати прийняття оскаржуваних судових рішеннь.
Наслідком не усунення цих недоліків є повернення касаційної скарги скаржнику.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак скаржником не надано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У березні 2023 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця (далі - ФОП) Шалару Олексія Ілліча, в якій просило суд стягнути з останнього 141 920,0 грн. неустойки за період з 15.04.2022 по 15.02.2023, а також звільнити об'єкти АТ "Українська залізниця" від рекламних конструкцій фізичної особи підприємця Шалару Олексія Ілліча, які розмішувались згідно договору №ОД/ДН-1-18-201д-НЮ від 12.04.2018, шляхом демонтажу конструкцій, що розташовані за адресами:
- м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва (земляне полотно Пересипського мосту).
- м. Одеса, вул. От. Головатого (ст. Одеса-Пересип).
-м. Одеса, вул. Середньофонтанська на розі вул. Семінарської (тупикова призма), ст.Одеса-Головна.
Рішенням Господарського суд Миколаївської області від 15.05.2023 позовні вимоги задоволено в повному обсязі з підстав їх обґрунтованості та стягнуто з ФОП Шалару Олексія Ілліча на користь АТ "Українська залізниця" неустойку в розмірі 141 920,00 грн. та зобов'язано звільнити об'єкти АТ "Українська залізниця" від рекламних конструкцій ФОП Шалару Олексія Ілліча, які розмішувались згідно Договору про надання рекламних послуг від 01.04.2018 (реєстр. № ОД/ДН-1-18-201д-НЮ від 12.04.2018), шляхом демонтажу конструкцій, що розташовані за адресами:
- м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва (земляне полотно Пересипського мосту).
- м. Одеса, вул. От. Головатого (ст. Одеса-Пересип).
-м. Одеса, вул. Середньофонтанська на розі вул. Семінарської (тупикова призма), ст.Одеса-Головна, а також стягнуто з ФОП Шалару Олексія Ілліча на користь позивача 5 368,00 грн. судового збору.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 у справі № 915/383/23 рішення Господарського суд Миколаївської області від 15.05.2023залишено без змін.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлений у розмірі 2 684,00 грн.
Згідно з пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до ч. 3 ст.4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, враховуючи викладене, при поданні цієї касаційної скарги з урахуванням вимог вказаних норм Закону та понижуючого коефіцієнта 0,8, який підлягає застосуванню, мав бути сплачений судовий збір у сумі 8 588, 80 грн (2684,00 х 2 х 200% х 0,8).
Проте скаржником не додано до касаційної скаги документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Виходячи з вищевикладеного, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 8 588, 80 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами щодо сплати судового збору за подачу касаційної скарги до Верховного Суду на час вчинення такої дії.
Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Верховний Суд роз'яснює, що у разі не усунення вищевказаних недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Окрім цього, статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов'язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржену постанову Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 915/383/23 ухвалено 21.12.2023, повний її текст виготовлено 21.12.2023, а, отже, останній день оскарження постанови за приписами частини першої статті 288 ГПК України, припадає на 10.01.2024.
Документ в електронному вигляді: (ЄДРСР) ст. 282 ГПК Постанова (повний текст) від 21.12.2023 у справі № 915/383/23 надіслано в електронний кабінет одержувача: ФОП Шалару О.І. 21.12.2023 о 20:09 та доставлено копію судового рішення до електронного кабінету особи 22.12.2023 о 08:03, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", а, отже, останній день оскарження, є 11.01.2024.
Водночас, касаційна скарга, як зазначено вище, подана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду - 15.02.2024 (через «Електронний суд»), тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження, передбаченого ст. 288 ГПК України.
Проте, під час реєстрації касаційної скарги ФОП Шалару О.І., надісланої з Електронного кабінету через підсистему "Електронний Суд", виявлено невідповідність дати формування документу в системі "Електронний Суд" - 11.01.2024, та реальної дати її надходження через систему "Електронний Суд" - 15.02.2024, про що Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду 15.02.2024 складено відповідний Акт.
Як вже зазначено вище, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 915/383/23 відкладено вирішення питання щодо відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Шалари О.І. на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 у справі № 915/383/23 до надходження відповіді на запит щодо наявності технічної несправності у роботі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційній системи та її окремій підсистемі "Електронний Суд".
У відповідь на запит ДП «Інформаційні судови системи» повідомили, що під час направлення вказаного документу сторонам та до суду не зафіксовано збоїв у підсистемі "Електронний Суд".
Відповідно до інформації, що міститься в базі даних підсистеми "Електронний Суд", документ «Касаційна скарга на ухвалу» (0еааа98d2294335ее0631306030а888с) було створено 11.01.2024 о 13:24 користувачем ЕС «Шалару Олексій Ілліч». 11.01.2024 вказаний документ відписано та направлено іншим сторонам у справі № 915/383/23. Проте, вказаний документ було підписано та скеровано до бази даних автоматизованої системи документообігу суду Касаційного господарського суду 15.02.2024.
З огляду на приписи частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга ФОП Шалари О.І. на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 у справі № 915/383/23 подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження без клопотання про його поновлення ураховуючи приписи частини другої статті 288 ГПК України.
Верховний Суд звертає увагу, що скаржник звернувся з касаційною скаргою 15.02.2024, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження, передбаченого частиною першою статті 288 ГПК України, та без клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, ураховуючи приписи частини другої статті 288 ГПК України.
Відповідно до приписів статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Нормами ГПК України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження; учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази.
А наразі скаржник не порушує питання про поновлення цього строку, не навів поважних причин та не надав жодного доказу.
Наслідком не усунення цього недоліку є відмова у відкритті касаційного провадження.
Таким чином, Суд вважає за необхідне надати скаржнику строк для надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для поновлення строку і наданням доказів, що підтверджують дату отримання повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.
З огляду на викладене, касаційна скарга ФОП Шалари О.І. підлягає залишенню без руху на підставі частин другої, третьої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом:
- оформлення та подання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 у справі № 915/383/23 з наведенням підстав для поновлення строку передбачених частиною другою статті 288 ГПК України та доданням відповідних доказів на підтвердження дати отримання повного тексту судового рішення апеляційного суду, а також наведенням поважності причин пропуску строку з наданням відповідних доказів, що зумовили такий пропуск строку;
- надання касаційної скарги в новій редакції та визначити відповідну підставу передбачену конкретним пунктом частини другої статті 287 ГПК України;
- зазначення дати прийняття оскаржуваних судових рішеннь;
- надання документа на підтвердження сплати судового збору в розмірі 8 588, 80 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі усунення недоліків протягом установленого строку матиме наслідком, або повернення касаційної скарги скаржнику або відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з вищенаведеного.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, -
1.Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шалару Олексія Ілліча на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 у справі № 915/383/23 - залишити без руху.
2.Надати Фізичній особі-підприємцю Шаларі Олексію Іллічу строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3.Роз'яснити Фізичній особі-підприємцю Шаларі Олексію Іллічу, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде або повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України, або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.
4.Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду А.А. Ємець