Іменем України
13 березня 2024 року м. Чернігів справа № 927/1674/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (код 31316718) 03026, м. Київ, Столичне шосе, 103, корпус 1, поверх 9 79060, м. Львів, вул. Наукова, 19, кв. 76 (адреса представника - адвоката Жовнеровича Олексія Вікторовича) (ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до Трейтяк Галини Миколаївни (РНОКПП НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (адреса представника - адвоката Касьяненка Дмитра Леонідовича) (РНОКПП НОМЕР_2 )
про стягнення 78 462 грн 71 коп.
за участі представників сторін:
від позивача: Жовнерович О.В. - адвокат
від відповідача: Халупко С.В. - адвокат
15 грудня 2023 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" до фізичної особи-підприємця Трейтяк Галини Миколаївни про стягнення 143 389,59 грн заборгованості по оплаті послуг, наданих згідно Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, до умов якого відповідач приєднався 17.12.2019, підписавши відповідну заяву-приєднання № 639962.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати наданих послуг з перевезення відправлень.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.12.2023, зокрема:
прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;
постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;
встановлений процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;
роз'яснено сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Вищезгадана ухвала суду від 20.12.2023 отримана відповідачем 28.12.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600071206499; як наслідок - останнім днем встановленого законом процесуального строку на подання відзиву на позову заяву є 12.01.2024.
У встановлений законом процесуальний строк відповідачем заява по суті справи до Господарського суду Чернігівської області подана не була.
Натомість відзив на позовну заяву надійшов від відповідача до Господарського суду Чернігівської області 22.01.2024 (зданий для відправлення 19.01.2024) із запереченнями проти даного позову з огляду на його необґрунтованість та безпідставність. До відзиву на позовну заяву було додано заяву про поновлення строку для подання відзиву. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що щодо всіх актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), отриманих замовником у порядку п.5.3.2 Договору було надано мотивовану відмову від їх підписання, а тому вважається, що акти не є погодженими, послуги експедитора не є прийнятими та правових підстав для стягнення заборгованості із замовника не має.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2024 задоволено заяву Трейтяк Галини Миколаївни про поновлення строку для подання відзиву; поновлено Трейтяк Галині Миколаївні процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву.
22.01.2024 від позивача надійшло клопотання про повернення позовної заяви та закриття провадження у справі, в якому він зазначив, що адвокатом Жовнеровичем О.В. не додано документів, які підтверджують його право представляти інтереси ТОВ «Нова Пошта» у Господарському суді Чернігівської області та просив повернути позовну заяву.
Суд відмовив у задоволенні клопотання про повернення позовної заяви у зв'язку з його безпідставністю.
Згідно п.12.4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, ордер містить назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
Тому твердження відповідача про невідповідність ордеру, наданого позивачем на підтвердження повноважень свого представника, вимогам чинного законодавства є безпідставним та необґрунтованим.
Крім того, суд зазначає, що питання про повернення позовної заяви може бути вирішено судом не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків відповідно до приписів статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
В даному ж випадку у суду не було підстав для повернення позовної заяви, про що вказано в ухвалі про відкриття провадження у справі № 927/1674/23 від 20.12.2023.
22.01.2024 (здано для відправлення 19.01.2024) від відповідача до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Подане Клопотання обумовлено великим об'ємом доказів та їх взаємопов'язаністю, необхідністю ретельного співставлення дати складання актів, дати надсилання актів, дати складання та надсилання мотивованих відмов від їх підписання, наявністю суттєвих недоліків у первинних бухгалтерських документах (актах), які були надані як доказ позивачем, які проявляються у розбіжностях у датах складання актів та датах фактично наданих послуг, кількості наданих послуг.
Ухвалою суду від 30.01.2024 постановлено:
клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін залишити без розгляду,
призначити з власної ініціативи справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 08 лютого 2024 року,
викликати для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" в якості позивача. Повідомити позивача, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Ухвала суду від 30.01.2024 про призначення судового засідання була направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінету 30.01.2024 14:04.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 30.01.2024 є такою, що отримана позивачем 30.01.2024.
Процесуальним правом на участь в призначеному на 08.02.2024 судовому засіданні позивач не скористався.
До початку судового засідання 08.02.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення 08.02.2024 до суду явки повноважного представника.
За заявою відповідача, задоволеною ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.02.2024, призначене на 08.02.2024 судове засідання постановлено провести в режимі відеоконференції.
08 лютого 2024 року господарський суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 22 лютого 2024 року на 09 год. 00 хв., задовольнивши відповідне клопотання позивача.
07.02.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 06.02.2024 про зменшення позовних вимог згідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті наданих послуг в сумі 78 462,71 грн. Позивач у поданій заяві вказав, що вартість наданих відповідачу послуг складається додаванням вартості доставки (12 932,59 грн) та вартості зберігання (65 330 грн) і позивач вважає за необхідне зменшити розмір позовних вимог виходячи із зменшення розміру сум зберігання відправлень.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, оскільки вона подана у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України, а тому спір вирішується з її урахуванням.
Суд зазначає, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Оскільки суд прийняв зменшення позивачем позовних вимог, тому має місце нова ціна позову - 78462,71 грн.
До заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем було додано додаткові докази для залучення до матеріалів справи.
Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, докази до суду подаються сторонами разом із заявами по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Докази надані позивачем разом із заявою про зменшення розміру позовних вимог є такими, що подані з пропуском встановленого строку, а тому залишаються судом без розгляду.
При цьому, судом враховано, що клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку на подання додаткових доказів по справі позивачем подано не було.
Стаття 118 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
В судовому засідання 22.02.2024 суд постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 07.03.2024.
05.03.2024 від відповідача надійшов розрахунок судових витрат, в якому він просить стягнути з позивача 52 031,90 грн витрат на правову допомогу.
В судовому засідання 07.03.2024 суд постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 13.03.2024.
В судовому засіданні 13.03.2024, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Трейтяк Галина Миколаївна була зареєстрована в якості суб'єкта господарювання 20.11.2019, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 2 041 000 0000 001986. Основний вид діяльності: роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.
19 липня 2022 року була проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ФОП Трейтяк Г.М. за власним рішенням.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 202 та частини 1 статті 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлене законом.
За частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В матеріалах справи наявна підписана ФОП Трейтяк Г.М. заява про приєднання до договору про надання послуг з організації перевезення відправлень від 17.12.2019, згідно з якою:
- договір про надання послуг з організації перевезення відправлень (далі - договір) укладається шляхом приєднання фізичної особи - підприємця чи її уповноваженого представника (далі - замовник), що має намір отримувати послуги з перевезень відправлень, до договору в цілому. Замовник не може пропонувати свої умови договору відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України. У випадку незгоди зі змістом та формою договору чи окремих його положень, замовник вправі відмовитись від його укладення;
- заява-приєднання (далі - заява) заповнюється у двох оригінальних примірниках українською мовою, що мають однакову юридичну силу. Якщо у Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" (надалі - експедитор) немає виправлень чи зауважень до чіткості заповнення та повноти інформації, наданої замовником, заява приймається експедитором для подальшого надання послуг. Після прийняття заяви, один примірник заяви повертається замовнику, а другий зберігається у експедитора;
- замовник, який діє на законних підставах, підписавши заяву, укладає з експедитором договір, розміщений на веб-сайті експедитора https://novaposhta.ua, шляхом приєднання до всіх його умов в цілому. З моменту прийняття експедитором заяви замовник та експедитор набувають прав та обов'язків, визначених договором та несуть відповідальність за їх невиконання та/або неналежне виконання;
- підписавши заяву, замовник засвідчує: ознайомлення з усіма положеннями договору та умовами надання послуг; повне розуміння змісту договору, умов надання послуг, значень термінів і понять; вільне волевиявлення укласти договір, відповідно до усіх його умов, шляхом приєднання до нього в повному обсязі.
У заяві від 17.12.2019 ФОП Трейтяк Г.М. було зазначено адресу електронної пошти для обміну електронними документами та для інформування - victor@vistep.ua, а також провайдера для обміну електронними документами - сервіс «ВЧАСНО».
Як вбачається з тексту заяви, 17.12.2019 заява про приєднання до договору про надання послуг з організації перевезення відправлень була прийнята експедитором та їй наданий індивідуальний номер 639962.
До позовної заяви був доданий текст договору про надання послуг з організації перевезення відправлень (в редакції 27.09.2019), відповідно до преамбули якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" (далі - експедитор) та особа, суб'єкт підприємницької діяльності, що приєдналась до зазначеного договору, шляхом надання експедитору заяви про приєднання (далі - замовник), уклали цей договір про надання послуг з організації перевезення відправлень (далі - договір).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника до всіх його умов в цілому, шляхом надання експедитору заяви про приєднання (додаток № 1 до договору), в порядку, передбаченому цим договором.
У пункті 8.1. договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту прийняття експедитором від замовника заяви про приєднання та діє до дати відмови будь-якої сторони від договору, але не раніше виконання однією із сторін взятих на себе обов'язків.
У пункті 2.2. договору визначено, що експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення (далі - послуги), а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.
Відповідно до пунктів 2.3. - 2.5. договору, експедитор надає замовнику послуги на умовах цього договору та згідно з Умовами, затвердженими експедитором. За надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua. Тарифи можуть змінюватися експедитором в односторонньому порядку, шляхом розміщення змінених тарифів на офіційному сайті.
Пунктом 2.6. договору передбачено, що прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформляється експрес - накладною, в якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.
Згідно з пунктами 2.7. - 2.11. договору, шляхом надання заяви про приєднання замовник підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з Умовами, чинними на момент укладення договору та розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua, і зобов'язується їх виконувати. Експедитор має право в односторонньому порядку змінювати Умови шляхом розміщення змінених умов на своєму офіційному сайті. Зміни до даного договору оприлюднюються шляхом розміщення договору на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua. Зміни до договору набувають чинності з наступного дня з дати оприлюднення експедитором інформації про ці зміни, або з дати набрання змінами чинності, якщо така дата зазначена в оприлюдненій інформації або з дати розміщення нової редакції договору на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua. Будь - які зміни договору з моменту набрання ним чинності поширюються на всіх осіб, що приєдналися до договору, у тому числі, на тих, що приєдналися до договору раніше дати набрання чинності змін до договору.
Відповідно до п.п. 3.1.3, 3.3.2, 3.3.6, 3.3.7, 3.3.15 договору, Замовник зобов'язався, відповідно до вимог Експедитора чітко та правильно заповнити експрес-накладну (заповнити всі обов'язкові поля, зазначити достовірну інформацію тощо) на кожне окреме відправлення, засвідчити її підписом та надати заповнену та підписану експрес - накладну Експедитору. Відправник несе відповідальність за інформацію, вказану ним в експрес- накладній; надати Експедитору всі супровідні документи, необхідні для транспортування відправлення; своєчасно підписати надані Експедитором Акти наданих послуг для засвідчення факту належного надання послуг Експедитором за договором; у разі відмови Одержувача від отримання відправлення з будь-яких причин, окрім випадків пошкодження, втрати чи нестачі відправлення, що трапилися з вини Експедитора, оплатити Експедитору вартість фактично наданих послуг (від Замовника до Одержувача та від Одержувача до Замовника), вартість зберігання відправлення відповідно до чинних тарифів Експедитора. Експедитор, в свою чергу, зобов'язався надати Замовнику документи для оплати послуг.
У відповідності до умов пункту 5.1 договору загальна ціна цього договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом стоку дії договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора на підставі акту наданих послуг, шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100 % вартості послуг упродовж 2 (двох) банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг експедитора.
Пунктом 5.3. договору передбачено, що експедитор до 10-го, 20-го та останнього числа кожного місяця складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику одним із способів на власний вибір:
- шляхом направлення підписаних та скріплених печаткою актів наданих послуг у двох паперових примірниках для підписання замовником;
- шляхом направлення актів в електронному вигляді, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (КЕП). Підписання актів наданих послуг в електронному вигляді здійснюється сторонами з урахуванням порядку та строків, що визначені умовами п. 5.4. договору. Адреса електронної пошти замовника для обміну електронними документами вказується замовником в заяві про приєднання.
Згідно з пунктом 5.4. договору замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг (далі за текстом - акт) та повертає експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутній замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг.
У матеріалах справи наявні Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписані лише позивачем, а саме: Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004324639 від 30.09.2020 на суму 7184,69 грн.; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004521946 від 10.11.2020 на суму 84490,37 грн; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004625109 від 30.11.2020 на суму 40769,11 грн.; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004716766 від 20.12.2020 на суму 2804,84 грн; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004848980 від 20.01.2021 на суму 3072,25 грн.; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004888179 від 31.01.2021 на суму 3715,74 грн; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004958260 від 10.02.2021 на суму 1076,29 грн.; Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-005197262 від 31.03.2021 на суму 276,30 грн.
Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання умов підпункту 3.1.3 пункту 3.1, пункту 5.3 договору експедитор направляв замовникові в електронному вигляді акти здачі - прийняття робіт (наданих послуг), однак замовник ухилився від їх підписання та повернення примірника виконавцеві. В подальшому ТОВ «Нова Пошта» 14.04.2021 цінним листом з описом вкладення (№ 0500379574109) направило акти здачі - прийняття робіт (наданих послуг) за місцезнаходженням відповідача, яке вказано в договорі та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Конверт з актами здачі - прийняття робіт (наданих послуг) отриманий відповідачем 21.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Отже, позивач вважає направлені відповідачу Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 143389,59 грн погодженими відповідачем, послуги наданими у повному обсязі, у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість за вказані послуги.
В той же час, доказів направлення на електронну пошту відповідача актів здачі - прийняття робіт (наданих послуг) позивач не надав. Втім, дана обставина визнається відповідачем, оскільки до відзиву на позов були надані електронні листи позивача в паперових копіях.
За правилами ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на наступне:
Статтею 316 Господарського кодексу України та статтею 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб'єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб'єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.
Основні умови здійснення транспортно - експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.
Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Згідно з частинами 1, 3 статті 933 Цивільного кодексу України клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Як свідчать матеріали справи, позивач вважає направлені відповідачу Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 143 389,59 грн погодженими відповідачем.
Відповідач же в свою чергу зазначає, що щодо всіх актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), отриманих замовником електронною поштою, надано мотивовану відмову від їх підписання, а тому вважається, що акти не є погодженими. Відповідачем до матеріалів справи додано докази отримання/направлення листів та мотивованих відмов електронною поштою (а.с.82-116). В цих відмовах відповідач вказав, що послуги не були замовлені ним у позивача.
Суд відзначає, що наявні в матеріалів справи Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не дозволяють встановити зміст та обсяг господарської операції. Зокрема неможливо встановить вартість і об'єм послуг як безпосередньо з перевезення відправлень, так і послуг зі зберігання відправлень.
Відповідно до п.2.6. 3.3.2 договору, прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора. Експрес-накладна заповнюється і підписується Замовником та надається Експедитору.
Таким чином, зважаючи на наявність між сторонами спору з приводу надання позивачем послуг з перевезення відправлень та зберігання відправлень у разі відмови одержувачів від їх отримання, факт надання таких послуг позивачем повинен бути підтверджений саме експрес-накладними, підписаними відповідачем, з обсягом інформації, яка передбачена у пункті 2.6. договору.
Але, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано експрес-накладні про прийняття ним спірних відправлень від відповідача.
Отже, матеріали справи не містять доказів того, що замовник (відповідач) замовляв у позивача послуги з перевезення відправлень; що відповідач надавав такі послуги; що частина відправлень не була отримана одержувачами і тому позивач здійснював їх зберігання.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вимог про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень у розмірі 78 462,71грн.
На думку суду, все вище перелічене свідчить про необґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 78 462,71 грн боргу, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні вказаних вимог.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Разом з тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Така правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідні висновки викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 922/1001/20, від 17.02.2021 у справі № 922/2875/18 та від 31.03.2021 у справі № 910/9916/17.
За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2024 між Трейтяк Галиною Миколаївною (клієнт) та Адвокатським бюро «Касьяненко і партнери» (адвокат) укладено договір-доручення про надання правової допомоги щодо представництва прав та інтересів клієнта у справі № 927/1674/23, яка перебуває у провадженні Господарського суду Чернігівської області. Вартість послуг сплачується клієнтом готівкою або на банківський рахунок у розмірі еквівалентному 1000 дол США, що в момент підписання становить 40000 грн.
Адвокатським бюро виписані рахунки-фактури на оплату наданих юридичних послуг №АБ-01435 від 04.01.2024 на суму 20000грн, №АБ-01423 від 08.02.2024 на суму 4000грн, АБ-01435 від 22.02.2024 на суму 4000грн, №АБ-01448 від 07.03.2024 на суму 4000грн, АБ-01451 від 05.03.3024 на суму 20000грн.
В підтвердження оплати наданих адвокатських послуг до матеріалів справи додано квитанції АТ «Універсал банк» №М45А-В44М-7Х7В-9РК1 від 04.01.2024 на суму 20000грн з призначенням платежу - надання юридичних послуг відповідно до договору надання правової допомоги від 04.01.2023, рахунок-фактура АБ-01435, платник ОСОБА_2.; №401М-80ВА-54АЕ-К2НР від 04.03.2024 на суму 20000грн з призначенням платежу - надання правової допомоги згідно рахунку фактури АБ 01451 від 04.03.3024, платник ОСОБА_2.; №41ТН-КВ30-06МХ-ВМВМ від 05.02.2024 на суму 4000 грн з призначенням платежу - переказ особистих коштів, платник ОСОБА_3.; №КН33-Е2Х3-Е52К-РМ5С від 21.02.2024 на суму 4000 грн з призначенням платежу - переказ особистих коштів, платник ОСОБА_3.; №Т977-33Е9-09Т7-0800 від 01.03.2024 на суму 4000 грн з призначенням платежу - переказ особистих коштів, платник ОСОБА_4.
За змістом п.1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Тобто, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Вказана правова позиція наведена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №903/125/19.
Обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу слід досліджувати з урахуванням ч. 3 ст. 13 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідна правова позиція викладена у вказаній вище постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 922/2875/18.
За змістом ст. 13, 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За змістом ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В той же час суд вважає за необхідне зазначити наступне: для включення всієї суми гонорару у відшкодування відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідний висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 922/2875/18.
Під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи"; часткова відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Відповідний висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладання на позивача понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 52031,90 грн.
Відповідач вказує, що ним оплачені послуги на професійну правничу допомогу на загальну суму 52000грн, на підтвердження чого додає до матеріалів справи квитанції АТ «Універсал Банк».
Суд зазначає, що ним не взято до уваги в якості доказу оплати наданих юридичних послуг подані до матеріалів справи квитанції АТ «Універсал Банк» №41ТН-КВ30-06МХ-ВМВМ від 05.02.2024 на суму 4000 грн з призначенням платежу - переказ особистих коштів, платник ОСОБА_3.; №КН33-Е2Х3-Е52К-РМ5С від 21.02.2024 на суму 4000 грн з призначенням платежу - переказ особистих коштів, платник ОСОБА_3.; №Т977-33Е9-09Т7-0800 від 01.03.2024 на суму 4000 грн з призначенням платежу - переказ особистих коштів, платник ОСОБА_4., так як вони не підтверджують оплату послуг клієнтом та оплату послуг наданих на виконання саме договору-доручення про надання правової допомоги від 04.01.2024.
Для розподілу судових витрат, судом взято до уваги сплачені відповідачем в якості витрат на професійну правничу допомогу грошові кошті на суму 40000,00грн, зокрема сплачені згідно квитанції АТ «Універсал банк» №М45А-В44М-7Х7В-9РК1 від 04.01.2024 на суму 20000грн з призначенням платежу - надання юридичних послуг відповідно до договору надання правової допомоги від 04.01.2023, рахунок-фактура АБ-01435, платник ОСОБА_2. та згідно квитанції №401М-80ВА-54АЕ-К2НР від 04.03.2024 на суму 20000грн з призначенням платежу - надання правової допомоги згідно рахунку фактури АБ 01451 від 04.03.3024, платник ОСОБА_2., оскільки зі змісту призначення платежу вказаних платіжних документів можна зробити висновок, що вони здійснені на виконання укладеного між Адвокатським бюро та клієнтом договору-доручення про надання правової допомоги від 04.01.2024.
Дослідивши поданий відповідачем детальний опис робіт (наданих послуг) згідно договору-доручення про надання правової допомоги від 04.01.2024, суд зазначає, що на його думку винагорода адвоката в зазначеному ним розмірі, є завищеною та неспівмірною зі складністю справи: остання з урахуванням ціни позову (78462,71 грн), який не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обсягу та характеру доказів у ній, кількості сторін по своїй суті не є складною і як наслідок - не потребувала пошуку та вивчення адвокатом значної кількості судової практики та приписів діючого законодавства України зі спірного питання, вивчення та аналізу первинних бухгалтерських документів, необхідних для складання даної позовної заяви. Так, суд критично ставиться до зазначення у описі робіт кількості 8 годин (21 000грн) для підготовки правової позиції та аналізу судової практики та 2-х годин (5200грн) для підготовки відзиву на позовну заяву, враховуючи, що по суті позиція відповідача викладена у відзиві на 6 аркушах.
Також суд наголошує на тому, що до переліку виконаних адвокатом робіт віднесені такі послуги, які не можна вважати послугами щодо надання правничої допомоги, зокрема, друк матеріалів або надсилання кореспонденції контрагенту.
Крім того, є безпідставним включення до переліку наданих послуг підготовку та участь у судових засіданнях 22.02.2024 та 07.03.2024, оскільки як свідчать матеріали справи в даних судових засідання був присутній адвокат Халупко С.В., який представляв інтереси відповідача на підставі Ордеру №1536532 від 16.02.2024, зі змісту якого вбачається, що дана особа здійснює адвокатську діяльність самостійно і не є представником Адвокатського бюро «Касьяненко і партнери».
Таким чином, суд вважає судові витрати на професійну правничу допомогу в заявленому відповідачем розмірі необґрунтованими, непропорційними до предмету позову та неспівмірними з ним.
При цьому, суд бере до уваги, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 року у справі №911/2737/17).
Враховуючи наведене вище, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за доцільне покласти на позивача понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" до Трейтяк Галини Миколаївни про стягнення 78 462,71 грн залишити без задоволення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (код 31316718, 03026, м. Київ, Столичне шосе, 103, корпус 1, поверх 9) на користь Трейтяк Галини Миколаївни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 15.03.2024.
Суддя А.С.Сидоренко