Іменем України
15 березня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/89/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
Комунальне підприємство “Оренда комунального майна” Ніжинської міської ради,
код ЄДРПОУ 25932160, вул. Яворського, буд. 3, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області
код ЄДРПОУ 04061783, площа імені Івана Франка, буд. 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Аптека №13”,
код ЄДРПОУ 01980880, вул. Овдіївська, буд. 5, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600
Предмет спору: про стягнення 95 045,14 грн,
не викликались
Комунальне підприємство “Оренда комунального майна” Ніжинської міської ради звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека №13”, у якому позивач просить стягнути з відповідача 95 045,14 грн, з яких 85 010,41 грн заборгованості за фактичне користування майном комунальної форми власності у розмірі орендної плати за період з 01.08.2023 по 31.12.2023, інфляційні втрати в сумі 6 755,72 грн за період з 01.07.2022 по 31.12.2023, 3% річних в сумі 3 279,01 грн за період з 01.07.2022 по 31.12.2023.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 22.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області.
Також ухвалою від 22.01.2024 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:
- відповідачу - п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позов з доданими до нього документами;
- позивачу - п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та іншим учасникам справи відповіді на відзив з доданими до неї документами;
- відповідачу - п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та іншим учасникам справи заперечень з доданими до них документами;
- третій особі - п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи письмових пояснень щодо позову з доданими до них документами; десятиденний строк з дня отримання відзиву на позов для подання до суду та іншим учасникам справи письмових пояснень щодо відзиву з доданими до них документами.
Ухвала суду від 22.01.2024 була доставлена позивачу, відповідачу та третій особі до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 23.01.2024 о 02:17, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
24.01.2024, у встановлений строк, представник третьої особи через систему “Електронний суд” подала до суду пояснення щодо позову з доданими документами.
07.02.2024 у встановлений строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доданими документами.
13.02.2024, у встановлений строк, представник третьої особи через систему “Електронний суд” подала до суду пояснення щодо відзиву.
Суд долучив до матеріалів справи подані відповідачем та третьою особою заяви по суті з доданими до них документами (відзив, пояснення щодо позову та відзиву) як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.
13.02.2024, у встановлений строк, від представника позивача через систему “Електронний суд” надійшла до суду відповідь на відзив з доданими документами, сформована 12.02.2024.
16.02.2024 представником позивача через систему “Електронний суд” подано до суду відповідь на відзив з доданими документами.
16.02.2024 відділом документального забезпечення (канцелярією) Господарського суду Чернігівської області складено Акт №23/2024 про відсутність документа, у якому зазначено, що під час отримання документів від позивача в підсистемі «Електронний суд» не вдалося завантажити та роздрукувати документ зазначений у додатку - копію технічного паспорту (файл пошкоджений).
Відповідно до ч.3 ст. 166 ГПК України до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою-шостою статті 165 цього Кодексу.
У порушення приписів п. 2 ч.6 ст. 165 ГПК України, представником позивача не подано документів, що підтверджують надсилання (надання) відповіді на відзив іншим учасникам з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Крім того, відповідь на відзив від 16.02.2024, сформована представником позивача через систему “Електронний суд”, подана до суду з пропуском встановленого судом п?ятиденного строку для подання відповіді на відзив та за відсутністю клопотання про поновлення пропущеного строку на її подання.
Враховуючи зазначене, подані представником позивача відповіді на відзив з доданими документами судом до розгляду не приймаються.
21.02.2024 від представника позивача через систему “Електронний суд” надійшло до суду клопотання про долучення доказів, а саме технічного паспорту на нежитлове приміщення за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська,5, який було направлено до суду через систему «Електронний суд» разом з відповіддю на відзив, але з незрозумілих причин, незалежних від позивача, не міг бути відкритий.
Приймаючи до уваги, що відповідно до ч.2,8 ст.80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї, а також враховуючи те, що подана позивачем відповідь на відзив судом до розгляду не прийнята, клопотання позивача про долучення доказів задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ніжина №13 від 18.08.2015 року (далі - Договір №13), внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі з яких 85 010,41 грн за фактичне користування майном комунальної форми власності у розмірі орендної плати за період з 01.08.2023 по 31.12.2023, на яку позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 6 755,72 грн за період з 01.07.2022 по 31.12.2023 та 3% річних в сумі 3 279,01 грн за період з 01.07.2022 по 31.12.2023.
Відповідач у відзиві на позовну заяву з позовними вимогами не погоджується, вважає їх такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, не доведеними належними та допустимими доказами. За доводами відповідача право власності на нежитлове приміщення по вул. Овдіївській, 5 у м. Ніжині зареєстроване за Ніжинською міською радою, проте жодних речових прав на це майно у вигляді права господарського відання за позивачем не зареєстровано. Твердження позивача про те, що відповідач користувався спірним приміщенням без укладення договору у період з 01.08.2023 по 31.12.2023 не підтверджуються належними доказами, жодних угод на утримання приміщення відповідач з надавачами житлово-комунальних послуг не укладав. Вказаного у договорі приміщення відповідач не займає та не перешкоджає власнику у його використанні. Спосіб поновлення порушеного права у вигляді стягнення орендних платежів не відповідає способам захисту порушеного права. Відповідач на підставі ст. 90 ГПК України пропонує позивачеві надати вичерпні, обґрунтовані та підтверджені нормативними актами відповіді на питання, перелік яких наведено у відзиві на позов.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області у письмових поясненнях щодо позову вважає позов обґрунтованим та вказує на те, що той факт, що орендодавцем за Договором №13 є Виконавчий комітет Ніжинської міської ради підтверджується встановленими обставинами у судових справах №927/195/18, №927/855/18, №927/141/21, №927/135/23, які набрали законної сили. Пунктами 3.4.-3.6. Договору погоджено строк та порядок сплати коштів за користування комунальним майном, яке було предметом Договору №13. Розрахунок, наданий позивачем відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідач отримував рахунки про оплату за фактичне користування, проте залишив їх без належного реагування.
У письмових поясненнях щодо відзиву третя особа зазначає, що право позивача стягувати заборгованість за користування спірним нежитловим приміщенням встановлено у рішеннях Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2023 у справі №927/558/23, від 07.11.2023 у справі №927/1221/23, які набрали законної сили у спорі між тими ж сторонами, а тому не потребують доказування відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України. Наразі відповідач не повернув спірне приміщення за актом приймання-передачі та безпідставно відмовився від його підписання, продовжує перебувати за здійснювати господарську діяльність у нежитловому приміщенні за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська,5, що підтверджується фіскальним чеком про придбання лікарського засобу від 12.02.2024. Пункт 10.6. договору передбачає обов'язок орендаря розрахуватись за фактичне користування орендованим приміщенням до моменту його передачі орендодавцю за актом приймання-передачі.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (сформована 15.01.2024) нежиле приміщення, вбудовано-прибудоване “Аптека” загальною площею 740,2 кв.м. за адресою Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5 належить до комунальної власності територіальної громади в особі Ніжинської міської ради.
Згідно з розпорядженням Виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 04.12.2000 № 283 “Про створення комісії по передачі нерухомого майна на баланс Відділу орендних відносин” передане на баланс Відділу орендних відносин нежитлове приміщення площею 495,4 кв.м., яке орендувало ТОВ “Аптека № 13” на підставі договору оренди нерухомого майна міської комунальної власності від 25.01.2000 № 17.
Комунальне підприємство “Оренда комунального майна” (позивач) утворене на підставі рішення виконкому Ніжинської міської ради № 122 від 21.02.2005 шляхом реорганізації Відділу орендних відносин міського комунального майна при службі з управління комунальним майном та приватизації Ніжинського міськвиконкому (код ЄДРПОУ 25932160), та є правонаступником зазначеної юридичної особи, про що наявна інформація в ЄДРПОУ.
Комунальне підприємство “Оренда комунального майна” Ніжинської міської ради зареєстроване в ЄДРПОУ з 02.06.2005, номер запису: 10631230000000229.
Відповідно до п.4.1. Статуту КП “Оренда комунального майна”, затвердженого рішенням виконкому Ніжинської міської ради № 122 від 21.02.2005, майно Підприємства є комунальною власністю та закріплене за ним на правах господарського відання.
Рішенням Ніжинської міської ради від 22.05.2019 № 12-55/2019 затверджений Реєстр нерухомого майна комунальної власності Ніжинської міської об'єднаної територіальної громади, станом на 31.12.2018, за яким на балансі КП “Оренда комунального майна” перебуває нежитлове приміщення, площею 318,1 кв.м., за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5 (далі - об'єкт оренди).
18.08.2015 між Ніжинською міською радою (орендодавцем), Комунальним підприємством “Оренда комунального майна” (балансоутримувачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аптека № 13” (орендарем) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ніжина №13 (далі - Договір оренди).
Згідно з п.1.1.-1.3. Договору оренди орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що є об'єктом комунальної власності територіальної громади міста Ніжина нежитлове приміщення, загальною площею 318,1 кв.м.,розміщене на першому поверсі вбудовано-прибудованого до п'ятиповерхового цегляного житлового будинку за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5, та перебуває у господарському віданні КП “Оренда комунального майна”.
Фактичну передачу майна здійснює балансоутримувач. Акт приймання-передачі підписується орендодавцем, балансоутримувачем та орендарем.
Вартість майна визначена згідно зі звітом про оцінку на 02.06.2015 і становить за незалежною оцінкою 1034518,46 грн (без ПДВ).
Майно передається в оренду з метою розміщення аптеки на підставі п.6 рішення 70 сесії Ніжинської міської ради шостого скликання від 18.08.2015 №23-70/2015.
Відповідно до п.2.1., 2.2. Договору оренди орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1).
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Майно залишається у комунальній власності територіальної громади міста Ніжина, а орендар користується ним протягом всього строку оренди.
Факт передачі майна в оренду підтверджується Актом приймання-передачі від 18.08.2015 (додаток №1 до Договору оренди №13 від 18.08.2015) і сторонами у справі не спростовується.
Пунктами 3.1.-3.6. Договору оренди визначено, що орендна плата є платежем у грошовій формі, який орендар вносить на рахунок балансоутримувача незалежно від наслідків діяльності орендаря.
До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, податок на додану вартість, плата за користування земельною ділянкою.
Розмір орендної плати визначається в порядку, передбаченому Методикою розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади міста Ніжина, затвердженою рішенням Ніжинської міської ради від 23.04.2015 (66 сесія б скликання) №21-66/2015, або за результатами конкурсу на право оренди майна.
Розмір орендної плати становить за базовий місяць розрахунку липень (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - 7005,95 грн, в т.ч. ПДВ. Орендна плата за перший (серпень 2015 року) місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за серпень 2015 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Нарахування орендної плати починається із дати підписання цього договору та акту приймання-передачі. Орендну плату орендар зобов'язаний перераховувати щомісячно на рахунок балансоутримувача, не пізніше останнього числа поточного місяця згідно виставлених рахунків балансоутримувача.
У пункті 3.11. Договору оренди сторони визначили, що в разі закінчення строку дії цього договору орендна плата, комунальні платежі та видатки на утримання орендованого майна сплачуються орендарем по день фактичної здачі майна балансоутримувачу по акту приймання-передачі. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.
Нарахування орендної плати та контроль за її надходженням здійснює балансоутримувач (п.3.12. Договору оренди).
Пунктами 10.1., 10.6, 10.8., 10.09. Договору оренди передбачено, що договір діє з 18.08.2015 до 30.01.2018 включно.
Після закінчення строку дії Договору оренди орендоване майно має бути звільнено і передано балансоутримувачу за Актом приймання-передачі протягом трьох робочих днів. За час фактичного користування об?єктом оренди після припинення дії даного договору до передачі приміщення за Актом, орендар зобов?язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати та сплатити вартість комунальних послуг.
Чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено.
У разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Акт приймання-передачі підписується орендодавцем, балансоутримувачем та орендарем.
30.01.2018 між виконавчим комітетом Ніжинської міської ради (орендодавцем), Комунальним підприємством “Оренда комунального майна” (балансоутримувачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аптека № 13” (орендар) підписано додаткову угоду до Договору оренди №13 від 18.08.2015, з протоколом розбіжностей від 22.02.2018 щодо пункту 2 (строк дії Договору №13).
Пунктом 1 Додаткової угоди від 30.01.2018 до Договору оренди №13 від 18.08.2015 змінено сторону орендодавця з Ніжинської міської ради на виконавчий комітет Ніжинської міської ради відповідно до рішення Ніжинської міської ради №9-17/2016 від 12.10.2016.
Господарським судом Чернігівської області розглядалась справа №927/855/18 за позовом ТОВ “Аптека №13” до відповідача: Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Ніжинська міська рада Чернігівської області, третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство “Оренда комунального майна”, про визнання укладеною додаткової угоди та внесення змін до договору.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.01.2019 у справі №927/855/18 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі №927/855/18, яка набрала законної сили, рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.01.2019 у справі № 927/855/18 скасоване. Позов задоволений частково. Внесені зміни до укладеного між Ніжинською міською радою Чернігівської області, Комунальним підприємством “Оренда комунального майна” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аптека № 13” Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ніжин № 13 від 18.08.2015 шляхом викладення п. 10.1. в наступній редакції: “Цей договір діє з 18 серпня 2015 року до 31 грудня 2020 року”. В решті позовних вимог відмовлено.
За результатами касаційного перегляду, згідно з постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.09.2019, постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі №927/855/18 змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі №927/855/18 залишено без змін.
Згідно з частино 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, строк дії Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ніжина №13 від 18.08.2015 закінчився 31.12.2020, і на новий строк сторонами не продовжувався.
Позивач зазначає, що станом на 16.01.2024 відповідач не повернув за актом приймання- передачі балансоутримувачу - Комунальному підприємству “Оренда комунального майна” Ніжинської міської ради, та орендодавцю - Виконавчому комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, нежитлове приміщення, загальною площею 318,1 м2, розміщене на першому поверсі вбудовано-прибудованого до п'ятиповерхового цегляного житлового будинку за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5, та продовжує використовувати комунальне майно у своїй господарській діяльності, що підтверджується фіскальними чеками від 29.11.2023, 15.01.2024 про придбання лікарських засобів у ТОВ “Аптека №13 за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська,5.
У листі №14-01/21 від 14.01.2021, адресованому позивачу, відповідач зазначив про повернення актів приймання-передачі до договору оренди №13, без підписання у зв?язку з неналежним оформленням та зазначенням сторони, яка не є учасником правовідносин за договором.
АТ «Чернігівобленерго» у листі від 04.12.2023 №54/54/2522/01-13 проінформовано, що станом на 28.11.2023 надано ТОВ «Аптека №13» послуги з розподілу електричної енергії на об'єкт - нежитлове приміщення площею 318,1 м2 за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5, і з січня по листопад 2023 року ТОВ «Аптека №13» передано до Ніжинського РЕМ АТ «Чернігівобленерго» показники спожитої електричної енергії.
Комунальне підприємство «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» у листі №722 від 30.11.2023 зазначило, що ТОВ «Аптека №13» у період часу з 01.01.2023 по 31.10.2023 здійснювало оплату за послуги централізованого водопостачання та водовідведення.
Листом Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» №1949/1-4 від 04.12.2023 підтверджується, що за період з 01.01.2023 до 31.10.2023 проводилося нарахування ТОВ «Аптека №13» плати за надання послуг з поводження з побутовими відходами по вул. Овдіївська, 5, і заборгованість за спожиті послуги відсутня.
За період з червня 2022 року до 31.12.2023 відповідач не сплачував плату за користування комунальним майном, згідно виставлених балансоутримувачем рахунків на оплату.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2023 у справі №927/558/23, яке набрало законної сили, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека № 13” на користь Комунального підприємства “Оренда комунального майна” Ніжинської міської ради 158793,07 грн. заборгованості за фактичне користування майном комунальної власності у розмірі орендної плати за період з 01.06.2022 до 31.03.2023.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 у справі №927/1221/23, яке набрало законної сили, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека № 13” на користь Комунального підприємства “Оренда комунального майна” Ніжинської міської ради 68086,25 грн заборгованості за фактичне користування майном комунальної власності у розмірі орендної плати за період з квітня по липень 2023 року, 3578,96 грн 3 % річних, 9365,61 грн інфляційних втрат.
Позивач зазначає, що за період з 01.08.2023 по 31.12.2023 відповідач не сплачував плату за фактичне користування майном комунальної власності у розмірі орендної плати, згідно виставлених балансоутримувачем рахунків на оплату: №2555 від 31.08.2023 на суму 17 071,60 грн, №2711 від 30.09.2023 на суму 16 779,70 грн, №3247 від 31.10.2023 на суму 16 863,59 грн, №3610 від 30.11.2023 на суму 16 998,49 грн, №3977 від 31.12.2023 на суму 17 297,03 грн та актів наданих послуг №2555 від 31.08.2023, №2711 від 30.09.2023, №3247 від 31.10.2023, №3610 від 30.11.2023, №3977 від 31.12.2023, всього на загальну суму 85 010,41 грн.
Вказані акти наданих послуг відповідачем не підписані.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем рекомендованою кореспонденцією було направлено відповідачу претензію вих. №3 від 03.01.2024 про неналежне виконання умов договору оренди майна, що належить до комунальної власності громади міста Ніжина про сплату заборгованості за фактичне користування майном комунальної власності, розташованим за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська,5, яке було передано в орендне користування відповідно до Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності громади міста Ніжина №13 від 18.08.2015, проте зазначене відправлення не було вручено під час доставки.
Матеріали справи містять надані позивачем довідку-розрахунок №7 від 15.01.2024 суми заборгованості за фактичне користування спірним орендованим майном комунальної власності за договором станом на 01.08.2023 відповідно до рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 у справі №927/1221/23 та довідку-розрахунок №8 від 15.01.2024 про нарахування орендної плати відповідачу по Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ніжина №13 від 18.08.2015.
Наявність заборгованості відповідача за фактичне користування майном комунальної власності, розташованим за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська,5, яке було передано в орендне користування відповідачу відповідно до Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності громади міста Ніжина №13 від 18.08.2015, за період з 01.08.2023 по 31.12.2023 у розмірі 85 010,41 грн стала підставою для звернення з позовом до суду.
Крім того, позивачем нараховано відповідачу 6 755,72 грн інфляційних втрат за період з 01.07.2022 по 31.12.2023 та 3% річних в сумі 3 279,01 грн за період з 01.07.2022 по 31.12.2023.
Оцінка суду.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Зазначена стаття повністю кореспондується зі ст.174 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.
Частинами 1, 4 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.
З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що об?єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 318,1 м2, розміщене на першому поверсі вбудовано-прибудованого до п'ятиповерхового цегляного житлового будинку за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5 належить до комунальної власності територіальної громади в особі Ніжинської міської ради та закріплено за позивачем на праві господарського відання з 02.06.2005, і станом на 31.12.2023 не вилучалося Ніжинською міською радою з господарського відання та балансового обліку позивача.
За змістом ч.1,2 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Відсутність станом на 31.12.2023 реєстрації права господарського відання за позивачем на спірне нерухоме майно, з огляду на те, що на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов?язкової реєстрації в силу ч.3 ст.3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, не спростовує право позивача вимагати плати за користування комунальним майном у судовому порядку.
Частиною 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ст. 24 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Таким чином, повернення відповідачем об'єкту оренди після припинення дії Договору є лише свідченням виконання ним свого обов'язку, однак жодним чином не продовжує дію Договору до дати передачі цього майна.
Пунктом 10.9. Договору оренди сторони погодили, що у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Акт приймання-передачі підписується орендодавцем, балансоутримувачем та орендарем.
Судом встановлено, що строк дії спірного Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ніжина №13 від 18.08.2015 закінчився 31.12.2020.
У листі №14-01/21 від 14.01.2021 відповідач зазначив про повернення актів приймання-передачі до договору оренди №13 без підписання, у зв?язку з неналежним оформленням та зазначенням сторони, яка не є учасником правовідносин за договором (а.с.31).
Господарським судом Чернігівської області неодноразово розглядалися справи за позовами Комунального підприємства “Оренда комунального майна” Ніжинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека № 13” про стягнення заборгованості за фактичне користування майном, рішення у яких набрали законної сили (№927/558/23, №927/1221/23).
Позивач у претензії вих.№3 від 03.01.2024 про неналежне виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ніжина №13 від 18.08.2015, адресованій відповідачу, наголошує на тому, що майно не передано балансоутримувачу за актом приймання-передачі, і орендар продовжує використовувати його для здійснення господарської діяльності, у зв?язку з чим станом на 31.12.2023 за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 311 889,73 грн (а.с.51).
Натомість, відповідач, усвідомлюючи, що строк дії спірного Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ніжина №13 від 18.08.2015 припинився ще 31.12.2020, орендоване приміщення не звільнив та за актом приймання-передачі його балансоутримувачу не повернув, а продовжує фактично використовувати комунальне майно у своїй господарській діяльності.
У даному позові позивач, посилаючись на те, що орендар зобов?язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати за час фактичного користування об?єктом оренди після припинення дії даного договору до передачі приміщення за Актом, на підставі п.10.6. Договору оренди, просить стягнути з відповідача 85 010,41 грн заборгованості за фактичне користування майном комунальної форми власності у розмірі орендної плати за період з 01.08.2023 по 31.12.2023, а також інфляційні втрати в сумі 6 755,72 грн за період з 01.07.2022 по 31.12.2023, 3% річних в сумі 3 279,01 грн за період з 01.07.2022 по 31.12.2023 на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов'язує сторони виконувати зобов'язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 ЦК України).
Пунктом 10.6. Договору оренди сторони погодили, що за час фактичного користування об?єктом оренди після припинення дії даного договору до передачі приміщення за Актом, орендар зобов?язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати та сплатити вартість комунальних послуг.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладених у постанові від 19.04.2021 у справі №910/11131/19, із закінченням строку договору найму (оренди) (далі - Договір), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, Договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії Договору є невиконанням зобов'язання за цим Договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов'язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) Договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).
Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії Договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами Договору; а припинення Договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.
Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов?язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
З урахуванням викладеного, Об'єднана палата дійшла висновку, що користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов?язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).
Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії Договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Отже, яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).
Таким чином, у зв'язку із припиненням дії Договору у відповідача припинились договірні зобов'язання зі сплати орендної плати, а відтак позивач обрав невірний спосіб захисту, заявивши позов про стягнення заборгованості за фактичне користування майном комунальної форми власності у розмірі орендної плати за період з 01.08.2023 по 31.12.2023, та повинен був завернутися з вимогою про сплату неустойки у розмірі подвійної плати за оренду за час прострочення.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою відповідними нормами матеріального права. Отже, предмет позову має дві складові: матеріальну вимогу, що стосується матеріального предмета позову, у тому числі, його кількісного показника, та правову вимогу, яка регулюється відповідною нормою права.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Господарський суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Отже, суд може самостійно здійснювати правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин, але не самостійно змінювати сам предмет позову.
Згідно зі ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Обрання правильного способу захисту покладається саме на особу, яка звертається до суду. Застосування судом іншого способу захисту є перейманням на себе обов'язків позивача, порушенням вимог ст. 237 Господарського процесуального кодексу України та не узгоджується з нормами ст. 5 цього Кодексу.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), а також у постанові КГС ВС від 02.06.2020 № 910/6110/19).
Обрання неналежного способу захисту є самосійною і достатньою підставою для відмови у позові (постанова Верховного Суду у справі 904/5649/18).
За наведених обставин у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 85 010,41 грн заборгованості за фактичне користування майном комунальної форми власності у розмірі орендної плати за період з 01.08.2023 по 31.12.2023, є неправомірною і задоволенню не підлягає.
У зв'язку з наведеним не підлягають і задоволенню вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 6 755,72 грн за період з 01.07.2022 по 31.12.2023 та 3% річних в сумі 3 279,01 грн за період з 01.07.2022 по 31.12.2023.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Щодо судових витрат.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судовий збір та судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун