Ухвала від 15.03.2024 по справі 926/767-б/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

15 березня 2024 року Справа № 926/767-б/15

Суддя Господарського суду Чернівецької області Ковальчук Т.І., розглянувши матеріали за позовною заявою засновника банкрута, власника майна ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальний торговий дім “Меркурій”, м. Київ,

2) ОСОБА_2 , м. Біла Церква Київської області,

3) Приватної фірми “Інтервал”, м. Чернівці,

кредитори:

1. ПАТ “Піреус Банк МКБ”,

2. ПАТ ЕК “Чернівціобленерго”,

3. Головне управління Державної податкової служби України в Чернівецькій області,

4. ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”,

5. Управління пенсійного фонду в Чернівцях,

6. ПАТ “Фортуна банк”,

7. ПАТ “Дельта банк”,

8. АТ “Альфа банк”,

про застосування наслідків недійсності правочину в межах справи про банкрутство приватної фірми “Інтервал” Лот № 2,

у справі за заявою Публічного акціонерного товариства “ПІРЕУС БАНК МКБ”, м. Київ,

до Приватної фірми “Інтервал”, м. Чернівці,

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.05.2015 року порушено провадження у справі за заявою Публічного акціонерного товариства “ПІРЕУС БАНК МКБ” про банкрутство Приватної фірми “Інтервал” (суддя Дутка В.В.).

Постановою від 31.08.2016 приватну фірму “Інтервал” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ПФ “Інтервал” призначено арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича.

Ухвалою від 19.02.2020 припинено повноваження ліквідатора ПФ “Інтервал” арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф., новим ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.12.2021 задоволено заяву судді Дутки В.В. про самовідвід у справі № 926/767-б/15, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2021 справу № 926/767-б/15 передано до провадження судді Ковальчук Т.І.

11 березня 2024 року в межах справи про банкрутство ПФ “Інтервал” до господарського суду надійшла позовна заява засновника Приватної фірми “Інтервал” ОСОБА_1 від 07.03.2024 (вхідний № 741 від 11.03.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальний торговий дім “Меркурій”, ОСОБА_2 , Приватної фірми “Інтервал” про застосування наслідків недійсності правочину в межах справи про банкрутство приватної фірми “Інтервал” Лот № 2.

У позовній заяві позивач просить:

- визнати недійсним Свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 372,20 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 серія та номер 18040, виданий 13.09.2017 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Куніциною І.Є. (Лот № 2);

- застосувати наслідки недійсності правочину - Договору купівлі-продажу від 17.08.2017 б/н (Лот № 2), укладеного між приватною фірмою “Інтервал” в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. та ОСОБА_2 шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення договору купівлі-продажу від 17.08.2017 № б/н у тому числі відновлення права власності приватної фірми “Інтервал” на нерухоме майно: житловий будинок загальною площею 372,20 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (Лот № 2);

- скасувати запис індексний номер: 37062167 від 13.09.2017 17:46:51 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно: житловий будинок загальною площею 372,20 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (Лот № 2).

В обгрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначив, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25.05.2023 за результатами аукціону з реалізації майна Лот № 2, проведеного 14.08.2017, визнано недійсним укладений між ПФ “Інтервал” в особі ліквідатора Кучака Ю.Ф. (продавець) і ОСОБА_2 (покупець) договір купівлі-продажу майна від 17.08.2017 р. - житлового будинку загальною площею 372,20 кв.м по АДРЕСА_1 , що надає підстави для застосування наслідків недійсності правочину шляхом відновлення і визнання права власності ПФ “Інтервал” на спірне нерухоме майно.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про витребування доказів (Лот № 2) від 07.03.2024 і клопотання про долучення доказів до матеріалів справи від 07.03.2024.

Згідно з протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 11.03.2024 позовну заяву ОСОБА_1 від 07.03.2024 (вх. № 741 від 11.03.2024) передано до провадження судді Ковальчук Т.І.

Розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , суд встановив, що позовна заява не відповідає вимогам статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства і статтям 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 7 КУзПБ склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу (частини 3, 4 статті 45 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено серед відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю “Універсальний торговий дім “Меркурій”, однак позовних вимог до цього відповідача у прохальній частині позовної заяви не викладено, що не відповідає вимогам пункту 4 частини 3 статті 162 ГПК України.

Так, пунктом 4 частини 3 статті 162 ГПК України унормовано, що позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Відповідно до частини 4 статті 164 ГПК України до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Однією з позовних вимог позивача є визнання недійсним Свідоцтва про право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно житловий будинок по АДРЕСА_1 , однак такий документ до позовної заяви не додано. Натомість позивач подав заяву від 07.03.2024 про витребування доказів, в якій на підставі статті 81 ГПК України просить витребувати у приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Куніциної І.Є. Свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні Лот № 2 з реалізації житлового будинку: АДРЕСА_1 серія та номер: 18040, виданий 13.09.2017, та акт про передання права власності на вказаний у договорі об'єкт.

Розглянувши цю заяву позивача, суд констатує, що вона не відповідає вимогам статті 81 ГПК України, якою врегульовано порядок витребування доказів.

Так, за змістом частин 1, 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

На підтвердження вжитих самостійно заходів до отримання вказаного документу позивач ОСОБА_1 подав заяву від 11.02.2024 про надання доказів, адресовану приватному нотаріусу Куніциній Ірині Євгенівні. Дослідивши цю заяву, суд констатує, що вона не містить звернення до приватного нотаріуса Куніциної Є.І. про надання ОСОБА_1 копії Свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні Лот № 2 з реалізації житлового будинку: АДРЕСА_1 серія та номер: 18040, виданий 13.09.2017, вимога про визнання недійсним якого міститься у позовній заяві ОСОБА_1 . Натомість, у даній заяві йдеться про інший документ: Свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна, серія та номер: 18040, виданий 13.09.2017 приватним нотаріусом ЧМНО Куніциною І.Є.

З урахуванням наведеного суд доходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про витребування доказів задоволенню не підлягає. Відповідно, в такому випадку слід констатувати, що вимоги частини 4 статті 164 цього Кодексу заявником належним чином не виконані.

Крім того, позивачем неналежно виконано вимоги частини 1 статті 172 ГПК України, якою передбачено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Так, позивачем до суду подано позовну заяву на 5-ти аркушах з додатками на 18 аркушах (крім доказів надіслання позовної заяви і доданих до неї документів іншим учасникам справи), а також додаткові документи на 5-ти аркушах - заяву про витребування доказів з додатками і клопотання про долучення доказів до матеріалів справи з додатком.

Однак, з описів вкладення у цінний лист на адресу відповідачів видно, що ОСОБА_1 надіслав Приватній фірмі “Інтервал” в особі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ТОВ “Універсальний торговий дім “Меркурій” позовну заяву про застосування наслідків недійсності правочину (Лот № 2) від 07.03.2024 з додатками на 8-ми аркушах, що свідчить про те, що позивач не надіслав відповідачам повного комплекту позовної заяви з додатками.

Відповідно до частини 2 статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Частиною 9 цієї статті ГПК України передбачено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Які саме з доданих до позовної заяви документів не надіслані відповідачам, суд встановити не в змозі, оскільки в описі вкладення перелік додатків до позовної заяви про застосування наслідків недійсності правочину (Лот № 2) відсутній, що в свою чергу не відповідає вимогам статті 172 ГПК України. При цьому, суд вважає, що в силу частини 9 статті 80 ГПК України позивач може не надсилати відповідачам лише копію рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.05.2023 у справі № 926/767-б/15, вміщеного до Єдиного державного реєстру судових рішень за реєстраційним № 111217928, який (№) позивачем зазначено у позовній заяві. Копії всіх інших доданих до позовної заяви документів мають бути надіслані позивачем відповідачам в установленому порядку згідно вимог пункту 1 частини 1 статті 164, статті 172 ГПК України.

Таким чином, судом виявлено низку недоліків позовної заяви ОСОБА_1 , при цьому, суд констатує, що такі самі недоліки стали підставою для залишення без руху позовної заяви засновника Приватної фірми “Інтервал” ОСОБА_1 від 09.01.2024 (вхідний № 200 від 16.01.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальний торговий дім “Меркурій”, ОСОБА_2 , Приватної фірми “Інтервал” про застосування наслідків недійсності правочину в межах справи про банкрутство приватної фірми “Інтервал” Лот № 2 (ухвала від 18.01.2024 у справі № 926/767-б/15). У зв'язку з невиконанням вимог ухвали від 18.01.2024 ухвалою від 23.02.2024 позовна заява 09.01.2024 (вхідний № 200 від 16.01.2024) повернута позивачу ОСОБА_1 .

Наразі ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою від 07.03.2024 (вхідний № 741 від 11.03.2024), яка містить ті самі недоліки, на які суд вже вказував позивачеві в ухвалі від 18.01.2024 і не усунення яких стало підставою для повернення аналогічної позовної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Суд зазначає, що перелік вказаних дій не є вичерпним, водночас, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства.

З огляду на вказане суд зазначає, що подання засновником ПФ “Інтервал” ОСОБА_1 у межах справи № 926/767-б/15 однакових позовних заяв, які містять одній ті ж самі недоліки - відсутність позовних вимог до одного з відповідачів, не надіслання позовної заяви з усіма доданими до неї документами всім відповідачам, повторне подання заяви про витребування доказів на підставі заяви про надання доказів, що аналогічна вже раніше оціненій судом як неспроможна, без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України і без усунення цих порушень, не направлене на реальний захист цивільних прав та інтересів, а спрямоване на затягування та неможливість розгляду справи про банкрутство ПФ “Інтервал” у встановлені строки, оскільки змушує суд численну кількість разів указувати позивачеві на одній й ті самі недоліки його позовних заяв, які останній залишає без уваги.

Верховний Суд в ухвалі від 07.05.2018 року у справі № 905/1661/17 наголосив, що у вирішенні питань про визнання тих чи інших дій зловживанням правами, позиція учасників справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить ці повноваження до виключної компетенції судів й не ставить у залежність від волі учасників справи.

Відповідно до статті 129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства, зокрема, є законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

З урахуванням наведеного вище суд за результатами розгляду матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 від 07.03.2024 (вхідний № 741 від 11.03.2024) дійшов до висновку, що подання цієї позовної заяви є зловживанням процесуальними правами, тому повертає її заявнику.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 4, 11, 12, 43, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати зловживанням процесуальними правами подання засновником Приватної фіоми “Інтервал” ОСОБА_1 позовної заяви від 07.03.2024 (вхідний № 741 від 11.03.2024).

2. Повернути ОСОБА_1 позовну заяву від 07.03.2024 (вхідний № 741 від 11.03.2024) з доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 15.03.2024, та не підлягає окремому оскарженню.

Суддя Т.І.Ковальчук