Справа № 944/4170/21 Головуючий у 1 інстанції: Колтун Ю.М.
Провадження № 22-ц/811/1351/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
04 березня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Псярук О.В.
з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 10 травня 2022 року, -
у серпні 2021 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 19 березня 2018 року відкрито виконавче провадження № 55901610 з примусового виконання рішення Яворівського районного суду Львівської області від 21 листопада 2017 року, яким стягнуто з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стверджує, що відповідач неповністю сплачує аліменти, внаслідок чого у нього станом на 02 серпня 2021 року утворилася заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 30 153 грн. Зазначає, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Вказує, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Вважає, що за період з 13 лютого 2017 року по 02 серпня 2021 року пеня, яка підлягає стягненню з відповідача за прострочення сплати аліментів становить 206 143,40 грн., однак враховуючи, що розмір пені не може бути більшим ніж 100 відсотків заборгованості, з відповідача підлягає стягненню 30 153 грн.
З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 30 153 грн.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 10 травня 2022 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 15000 грн.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_3 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що частково сплачував аліменти на утримання доньки, а причиною виникнення заборгованості зі сплати аліментів стала відсутність у нього доходів, що підтверджується належними доказами, оскільки він є фізичною особою-підприємцем, відтак він не вчиняв умисних дій щодо ухилення від сплати аліментів, а заборгованість виникла не з його вини. Зазначає, що йому безпідставно нараховано заборгованість за період з 13 грудня 2017 року по 19 березня 2018 року, тобто до відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення з нього аліментів на утримання доньки, та пеню на цю заборгованість в розмірі 9750,48 грн., які включені для нарахування пені в наступних періодах. Вказує, що суд не перевірив наданий державним виконавцем розрахунок заборгованості, який містить розбіжності в сумах порівняно з іншим розрахунком державного виконавця, однак суд не з'ясував причин розбіжностей, взявши до уваги останній в часі розрахунок без перевірки його правильності. Звертає увагу, що не мав можливості оскаржити розрахунок заборгованості, оскільки державний виконавець не повідомляв його про наявність розрахунку, не надсилав такий на його адресу, а він дізнався про розрахунок лише під час розгляду справи в суді першої інстанції. Вважає, що позов подано не в інтересах доньки, а з метою змусити його відмовитися від батьківських прав на доньку, використовуючи при цьому його скрутне фінансове становище. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з наявною у відповідача заборгованістю зі сплати аліментів розмір пені за період з лютого 2017 року по липень 2021 року становить 206 143,40 грн, однак розмір пені не може перевищувати загальний розмір заборгованості по аліментах, а тому, враховуючи майновий стан відповідача та те, що причиною несвоєчасної сплати аліментів та наявності заборгованості є нерегулярні та незначні доходи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка (пеня) за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 15000 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства, та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03 лютого 2017 року.
Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим 15 травня 2014 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, підтверджується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочним рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 21 листопада 2017 року стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 лютого 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
28 грудня 2017 року на виконання вищезазначеного заочного рішення суду Яворівським районним судом Львівської області видано виконавчий лист № 460/582/17, який пред'явлено до виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 19 березня 2018 року відкрито виконавче провадження № 55901610 з виконання виконавчого листа № 460/582/17, виданого 28 грудня 2017 року Яворівським районним судом Львівської області.
З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості по аліментах, проведеного державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Ценюхом Н.Б. в межах виконавчого провадження № 55901610, вбачається, що станом на 04 лютого 2019 року заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів становить 26521,20 грн.
09 квітня 2019 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Буциком Р.Я. проведено розрахунок заборгованості по аліментах ОСОБА_3 , відповідно до якого заборгованість станом на 31 березня 2019 року становить 13 023,47 грн.
Крім того, в матеріалах справи наявні розрахунки заборгованості по аліментах ОСОБА_3 проведені державними виконавцями Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області в межах виконавчого провадження № 55901610 04 лютого 2019 року, 14 березня 2019 року, 09 квітня 2019 року, 25 квітня 2019 року, 10 травня 2019 року, 10 листопада 2020 року, 02 серпня 2021 року, 01 жовтня 2021 року, 18 жовтня 2021 року та на 05 квітня 2022 року, за якими заборгованість станом на 04 лютого 2019 року становить 26 521,20 грн., на 14 березня 2019 року - 27 578,95 грн., на 09 квітня 2019 року - 13023,47 грн., на 25 квітня 2019 року - 1752,00 грн., на 10 травня 2019 року - 1752,00 грн., на 10 листопада 2020 року - заборгованість відсутня, на 02 серпня 2021 року - 30153,66 грн., на 01 жовтня 2021 року - переплата в розмірі 859,41 грн., на 18 жовтня 2021 року - 29947,66 грн., а на 05 квітня 2022 року - переплата в розмірі 174,84 грн.
Звертаючись з позовними вимогами, ОСОБА_4 просила стягнути пеню за прострочення сплати аліментів за період з 13 лютого 2017 року по 02 серпня 2021 року.
Згідно з розрахунком заборгованості по аліментах, проведеним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Мельником Ю.Р. в межах виконавчого провадження №55901610, вбачається, що станом на 02 серпня 2021 року заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів становить 30153,66 грн.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верхового Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц.
Згідно з наданим позивачем розрахунком пеня за прострочення ОСОБА_3 сплати аліментів за період з 13 лютого 2017 року по 02 серпня 2021 року становить 206 143,40 грн.
Заперечуючи щодо позовних вимог, відповідча, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду іншого розрахунку на спростування долученого до позовної заяви розрахунку пені.
Однак, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 196 СК України, розмір пені не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, тобто 30153,66 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Згідно з реєстраційними базами даних та податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 сума доходу від здійснення підприємницької діяльності за періоди з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року та з 01 січня 2020 року по 30 вересня 2020 року становить 0,00 грн., що підтверджується довідками, виданими ГУ ДПС у Львівській області від 09 червня 2021 року № 16446/6/13-01-54-05 та від 05 липня 2021 року № 19342/6/АП/13-01-54-05 відповідно.
Довідкою від 31 травня 2021 року № 121, виданою Золочівським професійним ліцеєм, підтверджується, що за період з вересня 2020 року по травень 2021 року ОСОБА_3 нарахована заробітна плата в розмірі 4410 грн.
Наявними в матеріалах справи квитанціями підтверджується, що відповідач вносив платежі з листопада 2020 року по серпень 2021 року на погашення суми заборгованості зі сплати аліментів.
Враховуючи те, що стаття 196 СК України передбачає, що розмір пені, що підлягає стягненню з платника аліментів, нарахованої у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, не може бути більше 100 відсотків заборгованості, зважаючи на те, що розмір пені значно перевищує розмір заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів, що станом на 02 серпня 2021 року становив 30153,66 грн., беручи до уваги майновий стан відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення пені за прострочення сплати аліментів, а також погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром пені, який підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , що становить 15000 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що відсутня вина відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, оскільки йому не було відомо про наявність рішення суду щодо стягнення з нього аліментів, а жодних дій щодо ухилення від сплати аліментів він не вчиняв, не заслуговують на увагу з огляду на те, що матеріальне забезпечення дитини до досягнення нею повноліття є обов'язком батьків незалежно від наявності відповідного рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини, а належних та допустимих доказів того, що заборгованість утворилася з незалежних від нього причинвідповідачем не надано.
Безпідставними є доводи апелянта про те, що судом взято до уваги неправильний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, оскільки розрахунок заборгованості від 02 серпня 2021 року є чинним, не оскаржувався відповідачем в судовому порядку, а відтак не встановлена його невідповідність вимогам законодавства, чинного на час проведення такого розрахунку.
Покликання апелянта на відсутність у нього заборгованості по сплаті аліментів не спростовують висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені, оскільки пеня нарахована за несвоєчасну сплату аліментів, а несвоєчасна сплата відповідачем аліментів підтверджується розрахунком заборгованості по аліментах.
Доводи апелянта про те, що позов у даній справі подано не в інтересах неповнолітньої дитини, а з метою позбавлення його в подальшому батьківських прав, є голослівними, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суд першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 10 травня 2022 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 14.03.2024 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк