Справа № 439/2007/23 Головуючий у 1 інстанції: Бунда А.О.
Провадження № 22-ц/811/3752/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
14 березня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 30 листопада 2023 року, -
у жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 29 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», укладено електронний кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 1105-9937. Стверджує, що для підписання кредитного договору позичальнику надано одноразовий ідентифікатор А165, використання якого є моментом підписання договору. Зазначає, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір не був би укладеним, а кредитні кошти не перераховані відповідачу. Вказує, що за умовами кредитного договору відповідачу надано кредит в розмірі 16800 грн. строком на 300 календарних днів з стандартною процентною ставкою 3,00% в день. Вважає, що надавши відповідачу кредит за умовами кредитного договору № 1105-9937 від 29 жовтня 2022 року,повністю виконав взяті на себе зобов'язання Наголошує, що сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов'язки. Звертає увагу, що внаслідок порушення умов виконання кредитного договору у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка станом на 26 вересня 2023 року становить 150 108,00 грн., що складається із: простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 116800 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 133 308,00 грн. В подальшому позичальнику направлено вимогу про усунення порушення умов кредитного договору № 1105-9937 від 29 жовтня 2022 року щодо сплати процентів на строк понад одного місяця, однак така вимога проігнорована позичальником. Вважає, що має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати закінчення строку кредитування. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 1105-9937 від 29 жовтня 2022 року в розмірі 150 108,00 грн.
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 30 листопада 2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 1105-9937 від 29 жовтня 2022 рокув розмірі простроченої заборгованості за тілом кредиту 16 800 грн. та 2147,20 грн. судового збору.
В задоволенні решти вимог - відмовлено.
Рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір яких встановлюється договором. Зазначає, що відповідач був проінформований про розмір відсотків за користування кредитними коштами та погодився з таким розміром, підписавши кредитний договір. Вказує, що помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що умовами договору передбачено нарахування неправомірно великої суми компенсації у разі невиконання зобов'язань за договором відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки проценти за користування кредитом нараховувалися відповідно до ст.ст. 1048, 1054 ЦК України, і не є компенсацією у разі невиконання зобов'язань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, норма п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовується щодо вимог про нарахування пені, а не до всіх умов кредитного договору, в тому числі і відсотків. Вважає, що суд першої інстанції помилково ототожнив проценти за користування кредитом, що нараховуються протягом строку дії кредитного договору з неустойкою, що нараховується за порушення виконання боржником зобов'язань за кредитним договором. Звертає увагу, що умовами кредитного договору № 1105-9937 від 29 жовтня 2022 року передбачена фіксована процентна ставка за користування кредитними коштами в розмірі 3,00% в день. З наведених підстав просить рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 30 листопада 2023 року ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 30 листопада 2023 року призначено на 17 год. 00 хв. 04 березня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 14 березня 2024 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 04 березня 2024 року, датою ухвалення постанови є саме 14 березня 2024 року.
З апеляційної скарги вбачається, що рішення суду оскаржується лише в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами, а відтак законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» в частині стягнення заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що визначені умовами договору відсотки є несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст.10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що 29 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 105-99371, за умовами якого відповідачка отримала грошові кошти в розмірі 16800 грн.
Як вбачається з матеріалів справи кредитні кошти в розмірі 16800 грн. перераховані ОСОБА_1 на його банківську карту НОМЕР_1 за допомогою системи Liqpay.
Пунктом 4.6 договору про відкриття кредитної лінії № 105-99371 від 29 жовтня 2022 року передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за стандартною процентною ставкою, що становить 3,00% річних за кожен день користування кредитом.
Строк кредитування, тобто, строк, на який надається кредит позичальнику - 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту. Дата повернення (виплати) ) кредиту: 25.08.2023 року (п. 4.8 договору про відкриття кредитної лінії № 105-99371 від 29 жовтня 2022 року).
Відповідно до п. 4.9, 4.10 договору про відкриття кредитної лінії № 105-99371 від 29 жовтня 2022 року реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 1024055,00 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 168 000,00 грн., що включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом в розмірі 151 200,00 грн.
Розмір відсотків за користування кредитними коштами та порядок їх нарахування узгоджено сторонами договору, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Отже, за користування кредитним коштами за договором про відкриття кредитної лінії № 105-99371 від 29 жовтня 2022 року у позичальника виник обов'язок зі сплати відсотків в розмірі 3,0 % в день на залишок заборгованості.
Оскільки строк дії договору про відкриття кредитної лінії № 105-99371 від 29 жовтня 2022 року закінчився 25 серпня 2023 року, кредитодавець мав право нараховувати відсотки за користування кредитними коштами лише до 25 серпня 2023 року.
З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором про відкриття кредитної лінії № 105-99371 від 29 жовтня 2022 року вбачається, що така станом на 25 серпня 2023 року становить 147420 грн., що складається із заборгованості за основним боргом в розмірі 16800 грн. та заборгованості за залишком нарахованих, не погашених відсотків в розмірі 133308 грн. (а.с. 19-21).
Оскільки позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, що передбачено умовами договору про відкриття кредитної лінії № 105-99371 від 29 жовтня 2022 року, проценти нараховувалися позивачем в межах строку кредитування та за процентною ставкою, встановленою умовами договору, нараховані проценти, про стягнення яких просить позивач, є процентами за користування кредитними коштами нарахованими відповідно до ст.ст. 1048, 10561 ЦК України.
У частині третій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Така компенсація може застосовуватися у випадку невиконання зобов'язання, однак не може застосовуватися за відсутності факту прострочення боржником виконання свого зобов'язання.
Разом з тим, проценти відповідно до ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України є платою за користування кредитними коштами та нараховуються в межах строку дії кредитного договору незалежно від його виконання.
На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції про те, що у п. 4.6 договору передбачено нарахування неправомірно великої суми компенсації у разі невиконання зобов'язань за договором відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки проценти за користування кредитом нараховано відповідно до ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України, а відтак такі не є компенсацією за невиконання зобов'язань за договором в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».
28 вересня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до ОСОБА_1 з вимогою № 1105-9937/в, в якій вимагало протягом 10 календарних днів з дати отримання цієї вимоги усунути порушення умов виконання кредитного договору № 105-99371 від 29 жовтня 2022 року шляхом сплати заборгованості за процентами на зазначені банківські реквізити Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», однак така вимога виконана не була.
Відповідач, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження сплати ним заборгованості за процентами за користування кредитними коштами.
Враховуючи те, що відсотки за користування кредитними коштами нараховано в межах строку дії кредитного договору, сплата відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 3,0% в день передбачена умовами договору про відкриття кредитної лінії № 105-99371 від 29 жовтня 2022 року, а підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 погодився з такими умовами надання кредиту, однак, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору у нього виникла заборгованість, яка ним не сплачена, колегія приходить до висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами за кредитним договором № 1105-9937 від 29 жовтня 2022 року в розмірі 133 308,00 грн.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» щодо стягнення заборгованості за процентами, то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню 3220,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Оскільки судом першої інстанції стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір в розмірі 2147,20 грн., тобто в повному розмірі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - задовольнити.
Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 30 листопада 2023 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за процентами - скасувати та ухвалити в цій частині постанову, якою цю позовну вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за процентами за користування кредитними коштами за кредитним договором № 1105-9937 від 29 жовтня 2022 року в розмірі 133 308,00 грн.
В решті рішення суду - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 3220,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 14.03.2024 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк