ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.02.2024Справа № 910/1785/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до BNP Paribas SA, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Акціонерного товариства "Укрсиббанк", про визнання правочину недійсним у частині та застосування наслідків його недійсності,
за участю представників:
позивача: Артамонової К.А. ;
відповідача: Прохур К.В. ;
третьої особи: Слюсара О.Б.;
У лютому 2021 року фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до BNP Paribas SA та European Bank for Reconstruction and Development (далі - ЄБРР) про визнання недійсним правочину щодо обов'язкового продажу акцій Акціонерами акціонерного товариства "Укрсиббанк" відповідно до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій АТ "Укрсиббанк" від 8 лютого 2018 року, складеної BNP Paribas SA, а також застосування наслідків недійсності правочину щодо обов'язкового продажу акцій акціонерами Банку відповідно до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Банку від 8 лютого 2018 року шляхом зобов'язання BNP Paribas SA повернути у власність позивача прості іменні акції Банку у кількості 20 штук у порядку, встановленому законодавством України про депозитарну систему, а саме: шляхом переведення прав на відповідні акції з власного рахунку у цінних паперах на рахунок у цінних паперах, відкритий на ім'я ОСОБА_1 . Разом із вищевказаною позовною заявою позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів в Акціонерного товариства "Укрсиббанк".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 лютого 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
18 лютого 2021 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 10 лютого 2021 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2021 року позовну заяву фізичної особи ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1785/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 2 вересня 2021 року. Крім того, цією ухвалою провадження у даній справі було зупинено у зв'язку направленням судом судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
4 березня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла заява фізичної особи ОСОБА_1 від цієї ж дати, у якій позивач просив продовжити встановлений йому строк на подання нотаріально завіреного перекладу на англійську й французьку мови вказаних документів до 22 березня 2021 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 березня 2021 року поновлено провадження у справі, продовжено позивачу строк на здійснення перекладу ухвали суду від 22 лютого 2021 року № 910/1785/21, позовної заяви разом з доданими до неї документами та прохання про вручення судових та позасудових документів на англійську та французьку мови, а також надання нотаріально завіреного у встановленому законом порядку перекладу вказаних документів у трьох примірниках до суду до 22 березня 2021 року та зупинено провадження у справі.
23 березня 2021 року на адреси Royal Courts of Justice The Senior Master (For the attention of the Foreign Process Section) та Ministеre de la Justice Direction des Affaires Civiles et du Sceau було надіслано листи від 22 лютого 2021 року з копіями позовних заяв з доданими до них документами та копіями ухвали Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2021 року для вручення відповідачам.
5 липня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду від BNP Paribas SA надійшов відзив на позовну заяву від 2 липня 2021 року, в якому відповідач зазначав, що сквіз-аут було проведено з дотриманням чинного законодавства. При цьому, ціна обов'язкового продажу акцій, на думку відповідача, є справедливою та обґрунтованою. У свою чергу, невиплата дивідендів позивачу за 2017-2018 роки зумовлена припиненням його статусу як акціонера, що є наслідком реалізації відповідачем свого права на сквіз-аут. Крім того, за доводами відповідача, позивач обрав неналежний (неефективний) спосіб захисту його порушеного права. Разом із відзивом відповідач подав заперечення від 2 липня 2021 року на клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 вересня 2021 року поновлено провадження у справі № 910/1785/21.
Цього ж дня від позивача надійшла заява від 2 вересня 2021 року про продовження позивачу строку на подання відповіді на відзив до 30 вересня 2021 року та про відкладення підготовчого засідання.
У підготовчому засіданні 2 вересня 2021 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання позивача про продовження процесуального строку для подачі відповіді на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 вересня 2021 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Акціонерне товариство "Укрсиббанк" (далі - Банк), підготовче засідання відкладено на 2 грудня 2021 року та зупинено провадження у справі.
6 вересня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній вказав, що ринкова вартість акцій Банку була визначена некоректно, оскільки оцінювачем не було враховано вимоги Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891 (далі - Методика). Крім того, BNP Paribas SA не було обґрунтовано, яким чином були захищені права й інтереси акціонерів та інвесторів Банку внаслідок проведення процедури сквіз-ауту. У свою чергу, позивач не надав згоди на ціну обов'язкового продажу акцій та порядок її формування.
15 вересня 2021 року від BNP Paribas SA надійшли заперечення на відповідь на відзив, у якій цей відповідач вказав, що позивач не спростував аргументів щодо справедливого характеру ціни обов'язкового продажу, її відповідності рівню дійсної ринкової вартості, дотримання критерію пропорційності втручання у право позивача й інших міноритаріїв при проведенні сквіз-ауту. При цьому, позивач не надав жодних пояснень щодо оскарження ним процедури сквіз-ауту в частині акцій інших міноритаріїв, як і не навів обґрунтувань того, як скасування вказаної процедури поновить порушене право позивача на справедливу компенсацію.
30 вересня 2021 року від European Bank for Reconstruction and Development надійшли вербальні ноти щодо його участі в судових процесах.
29 листопада 2021 року від позивача надійшло клопотання про призначення в справі судової економічної експертизи. Разом із вказаним клопотанням подано висновок експертів від 24 листопада 2021 року № 1041/59701.
30 листопада 2021 року через загальний відділ діловодства суду від Банку надійшли письмові пояснення по суті спору від цієї дати, у яких вказана особа посилалася на те, що позивач не довів порушення відповідачами чи Банком законодавства в частині здійснення самої процедури примусового викупу акцій. У свою чергу, примусовий викуп акцій Банку проведено з легітимною метою, ринкова вартість та ціна обов'язкового продажу акцій були визначені й затверджені відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" (далі - Закон). При цьому, позивач отримав справедливу та обґрунтовану компенсацію за майно, у зв'язку з чим втручання в його право власності було правомірним. Відтак, вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Ухвалами суду від 2 грудня 2021 року поновлено провадження у справі № 910/1785/21 та відкладено підготовче засідання на 22 грудня 2021 року.
16 грудня 2021 року через загальний відділ діловодства суду від BNP Paribas SA надійшли клопотання від вказаної дати про залишення без розгляду висновку експертів, поданого позивачем, та заперечення від зазначеної дати проти клопотання позивача про призначення судової економічної експертизи у даній справі.
20 грудня 2021 року через загальний відділ діловодства суду від Банку надійшли заперечення від цієї ж дати проти клопотання позивача про призначення експертизи.
21 грудня 2021 року до суду від Постійного Представництва European Bank for Reconstruction and Development у місті Києві надійшло звернення з перекладом на українську мову щодо участі даної установи в справі № 910/1785/21.
Цього ж дня через загальний відділ діловодства суду від BNP Paribas SA надійшло клопотання від вказаної дати про поновлення строку на подання доказу та приєднання висновку експерта до матеріалів справи.
Також 21 грудня 2021 року через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення проти клопотань BNP Paribas SA щодо відмови в приєднанні до матеріалів справи висновку експертів, про залишення без розгляду такого висновку та про відмову в задоволенні клопотання позивача про призначення судової економічної експертизи.
22 грудня 2021 року до суду надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач просив суд визнати недійсним правочин у частині обов'язкового продажу акцій фізичної особи ОСОБА_1 акціонерами Банку відповідно до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Банку від 8 лютого 2018 року, складеної BNP Paribas SA, а також просив застосувати наслідки недійсності вказаного правочину шляхом зобов'язання BNP Paribas SA повернути у власність позивача прості іменні акції Банку в кількості 20 штук у порядку, встановленому законодавством України про депозитарну систему, а саме: шляхом переведення прав на відповідні акції з власного рахунку в цінних паперах на рахунок у цінних паперах, відкритий на ім'я ОСОБА_1
22 грудня 2021 року суд постановив протокольні ухвали про: залишення без розгляду клопотання позивача про витребування доказів, подане разом із позовом, про прийняття до розгляду заяви позивача про зміну предмета позову, про поновлення позивачу та відповідачу строків для долучення доказів до матеріалів справи.
Також після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частину ухвали про закриття провадження в справі в частині позовних вимог, пред'явлених до ЄБРР.
У той же день суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 27 січня 2022 року.
27 січня 2022 року в підготовчому засіданні позивач подав заяву від цієї ж дати про зміну предмета позову, у зв'язку з чим, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви до 17 лютого 2022 року.
14 лютого 2022 року через загальний відділ діловодства суду від BNP Paribas SA надійшли заперечення від цієї ж дати проти прийняття заяви про зміну предмета позову від 27 січня 2022 року.
Водночас підготовче засідання, призначене на 17 лютого 2022 року, не відбулося у зв'язку тимчасовою непрацездатністю судді Павленка Є.В. у період з 7 лютого 2022 року по 18 лютого 2022 року.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 21 лютого 2022 року сторін повідомлено про те, що судове засідання у цій справі призначено на 17 березня 2022 року. Однак, вказане засідання не відбулося у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнного стану.
7 квітня 2022 року на електронну пошту суду від Банку надійшло клопотання від 12 березня 2022 року про відкладення розгляд справи.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 31 травня 2022 року учасників справи повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 30 червня 2022 року.
30 червня 2022 року на електронну адресу суду від позивача надійшли: заява про відкликання заяви про зміну предмета позову від 27 січня 2022 року та клопотання про відкладення підготовчого засідання.
У цей же день суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про задоволення заяви позивача про відкликання заяви про зміну предмета позову від 27 січня 2022 року, про відкладення підготовчого засідання на 21 липня 2022 року.
21 липня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 11 серпня 2022 року.
11 серпня 2022 року на електронну адресу суду позивач подав заяву про уточнення підстав для призначення експертизи та переліку питань експерту, у зв'язку з чим суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 18 серпня 2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 серпня 2022 року призначено судову експертизу, судові витрати, пов'язані з її проведенням, покладено на позивача, провадження у даній справі зупинено. Матеріали справи супровідним листом від 7 вересня 2022 року № 910/1785/21/3701/2022 були направлені до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ).
У листопаді 2022 року на адресу суду надійшов лист директора КНДІСЕ від 28 жовтня 2022 року № 24318/22-71 з проханням погодити кандидатуру залученого для виконання експертизи фахівця-оцінювача Максимова С.Й., який не є працівником вказаної експертної установи, не є судовим експертом, проте має відповідну кваліфікацію для проведення оцінки.
Листом від 16 листопада 2022 року № 06-07/61/2022 суд витребував матеріали справи № 910/1785/21 з експертної установи, які повернулися до суду 8 грудня 2022 року.
Ухвалою від 13 грудня 2022 року поновлено провадження у справі № 910/1785/21 та було призначено засідання на 22 грудня 2022 року.
22 грудня 2022 року на електрону пошту суду від BNP Paribas SA надійшли пояснення від 21 грудня 2022 року щодо можливості залучення до проведення судової експертизи фахівця-оцінювача Максимова С.Й.
Цього ж дня на електрону пошту суду від позивача надійшли його пояснення від 21 грудня 2022 року щодо можливості залучення до проведення судової експертизи вказаного фахівця-оцінювача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 грудня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання КНДІСЕ від 28 жовтня 2022 року № 24318/22-71 про погодження кандидатури залученого для виконання експертизи фахівця-оцінювача - Максимова С.Й. Матеріали справи № 910/1785/21 повернуто до КНДІСЕ для продовження проведення експертизи. Провадження у справі № 910/1785/21 зупинено.
3 березня 2023 року до суду повернулися матеріали справи № 910/1785/21 разом з листом КНДІСЕ від 3 лютого 2023 року № 24318/22-71, якими повідомлено про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи в цій справі у зв'язку з несплатою позивачем вартості її проведення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 березня 2023 року поновлено провадження у справі № 910/1785/21 та призначено засідання на 30 березня 2023 року. Цією ж ухвалою було зобов'язано позивача у строк до 27 березня 2023 року надати суду докази оплати вартості експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 серпня 2022 року в справі № 910/1785/21.
27 березня 2023 року на електронну адресу суду від позивача надійшла заява від 24 березня 2023 року, у якій останній просив повернути дану справу до КНДІСЕ для проведення експертизи, призначеної ухвалою від 18 серпня 2022 року, у зв'язку з повною оплатою її вартості. На підтвердження даної обставини заявник надав копію квитанції про оплату від 4 лютого 2023 року № 188676844 на суму 120 057,72 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 березня 2023 року зупинено провадження у даній справі, у зв'язку з чим матеріали справи супровідним листом від 12 квітня 2023 року № 910/1785/21/2295/2023 були направлені до КНДІСЕ для продовження проведення експертизи.
4 травня 2023 року на адресу суду надійшов лист директора КНДІСЕ з проханням залучити до проведення експертизи в рамках даної справи Гунявого В.С. , який є співробітником КНДІСЕ та має відповідну кваліфікацію для проведення оцінки. Окрім цього, для повного й всебічного дослідження фінансової звітності, яка надалі буде використана для проведення оцінки, запропоновано залучити судового-експерта економіста.
Листом від 9 травня 2023 року № 06-07/25/2023 суд витребував матеріали справи № 910/1785/21 з експертної установи та запропонував останній надати належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують рівень кваліфікації та інші дані щодо зазначеної особи.
22 червня 2023 року до суду повернулися матеріали справи № 910/1785/21 разом із копіями: свідоцтва про реєстрацію у Державному реєстрі оцінювачів від 30 березня 2005 року № 2531, свідоцтва від 26 вересня 1998 року № 9, а також довідкою від 6 червня 2023 року № 14 з місця роботи Гунявого В.С .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 червня 2023 року поновлено провадження у справі № 910/1785/21, засідання призначено на 6 липня 2023 року. Цією ж ухвалою було запропоновано учасникам справи надати суду в строк до 5 липня 2023 року письмові пояснення щодо можливості залучення до проведення судової експертизи Гунявого В.С.
6 липня 2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшли пояснення щодо залучення судового експерта від 5 липня 2023 року.
Цього ж дня на електронну адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення від 5 липня 2023 року щодо листа КНДІСЕ від 25 квітня 2023 року № 5518/5685-4-23/11 та щодо залучення фахівця-оцінювача до проведення експертизи в даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 липня 2023 року клопотання КНДІСЕ від 25 квітня 2023 року № 5518/5685-4-23/11 задоволено, залучено до проведення судової експертизи в справі № 910/1785/21 співробітника КНДІСЕ Гунявого В.С. та зупинено провадження у даній справі. У зв'язку з цим матеріали справи супровідним листом від 25 липня 2023 року № 910/1785/21/4486/2023 були направлені до КНДІСЕ.
22 грудня 2023 року до суду повернулися матеріали справи № 910/1785/21 разом із висновком експертів від 14 грудня 2023 року № 13542/23-72/25319/23-42 за результатами проведення призначеної у даній справі експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 грудня 2023 року поновлено провадження у справі № 910/1785/21, підготовче засідання призначено на 24 січня 2024 року.
22 січня 2024 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо висновку експертів від 14 грудня 2023 року № 13542/23-72/25319/23-42.
23 січня 2024 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення на висновок експертів від 14 грудня 2023 року № 13542/23-72/25319/23-42, у яких також було заявлено клопотання про зобов'язання експертів КНДІСЕ Гунявого В.С. та Полєннікова М.О. надати письмові пояснення щодо їхнього висновку.
У підготовчому засіданні 24 січня 2024 року представником позивача уточнено клопотання від 23 січня 2024 року та заявлено усне клопотання про виклик вищевказаних експертів у судове засідання для надання пояснень щодо їх висновку. Вказаним представником позивача також було заявлені усні клопотання: про проведення повторної експертизи в справі та про оголошення перерви в підготовчому засіданні.
У цьому ж підготовчому засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про відмову в задоволенні усних клопотань представника позивача: про проведення повторної експертизи в даній справі та про оголошення перерви в підготовчому засіданні; про задоволення усного клопотання позивача про виклик експертів КНДІСЕ Гунявого В.С. та Полєннікова М.О. в судове засідання для надання пояснень щодо їх висновку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 січня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15 лютого 2024 року. Цією ж ухвалою викликано у призначене судове засідання для надання усних пояснень щодо висновку експертів від 14 грудня 2023 року № 13542/23-72/25319/23-42 за результатами проведення призначеної у справі № 910/1785/21 експертизи: судового експерта Полєннікова М.О. та експерта Гунявого В.С., а також позивача (його уповноваженого представника). Даною ухвалою роз'яснено експертам та учасникам справи наслідки їх неявки в судове засідання на виклик суду.
13 лютого 2024 року через систему "Електронний суд" від BNP Paribas SA надійшли письмові пояснення від 12 лютого 2024 року щодо заперечень позивача на висновок експертів від 14 грудня 2023 року № 13542/23-72/25319/23-42. У цих поясненнях відповідач зазначив, що при складанні висновку експерти визначили ринкову вартість однієї постої акції Банку саме у 100 % пакеті його акцій, а не у міноритарному пакеті, як вказував позивач. При цьому, визначення способу та методу оцінки майна й майнових прав належить до виняткової компетенції експерта. Крім того, експертами у їх висновку досліджено можливість застосування усіх методичних підходів, передбачених положеннями Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), та Національного стандарту № 3 "Оцінка цілісних майнових комплексів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 року № 1655 (далі - Національний стандарт № 3), вказані особи застосували методичний підхід, який найбільш повно відповідає меті оцінки. Також експерти прямо зазначили у висновку про те, що при його складанні керувалися саме положеннями Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств (далі - Методика оцінки акцій). У зв'язку з цим заперечення позивача на висновок експертів у даній справі зводяться виключно до його незгоди з висновком і вони жодним чином не свідчать про порушення експертами вимог законодавства України у сфері оцінки майна та майнових прав.
14 лютого 2024 року через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання від цієї ж дати про повернення на стадію підготовчого провадження та призначення повторної експертизи у даній справі.
У судовому засіданні 15 лютого 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постанови протокольні ухвали: про відмову в задоволенні клопотання позивача в частині повернення до попередньої стадії розгляду справи та по залишення без розгляду клопотання у частині призначення повторної експертизи. У цьому ж судовому засіданні оголошено перерву до закінчення повітряної тривоги внаслідок загрози ракетної небезпеки на території міста Києва. Після закінчення оголошеної перерви судовими експертами були надані усні пояснення та відповіді на питання учасників справи стосовно їх висновку від 14 грудня 2023 року № 13542/23-72/25319/23-42 та наголошено на неможливість застосування майнового підходу до даних правовідносин при визначенні ринкової вартості акцій Банку. Судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 29 лютого 2024 року.
29 лютого 2024 року через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких останній у черговий раз вказав на невідповідність висновку експертів вимогам чинного законодавства. У додаткових поясненнях позивачем також було заявлено клопотання про відкладення призначеного судового засідання на іншу дати з метою рецензування висновку.
У судовому засіданні 29 лютого 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Представник позивача у цьому судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у його позові (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 22 грудня 2021 року), просив їх задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 був акціонером Банку, якому належало 20 простих іменних акцій останнього, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписки про стан рахунку в цінних паперах на 8 лютого 2018 року та виписки від 4 лютого 2021 року вих. № 1425 про операції з цінними паперами за період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.
4 червня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" від 23 березня 2017 року № 1983-VIII (далі - Закон № 1983-VIII), яким доповнено Закон статтею 652 щодо обов'язкового продажу акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1983-VIII визначено, що протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства, має право застосувати положення статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства" виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті. Для реалізації прав, передбачених статтею 652 Закону України "Про акціонерні товариства", заявник вимоги зобов'язаний у строки, передбачені цим пунктом, подати товариству повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими статтею 652 Закону України "Про акціонерні товариства", і публічну безвідкличну вимогу відповідно до положень статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства". Заявник вимоги втрачає право скористатися положеннями статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства" у разі пропуску ним передбачених цим пунктом строків направлення і публікації повідомлення і публічної безвідкличної вимоги.
Станом на 4 червня 2017 року ЄБРР був бенефіцарним власником 196 761 133 423 простих іменних акцій та 6 009 332 166 привілейованих акцій, що становило 40 % статутного капіталу Банку; BNP Paribas SA був бенефіціарним власником 295 140 944 862 простих іменних акцій та 9 013 998 240 привілейованих акцій, що становило 59,9998% статутного капіталу Банку.
21 грудня 2017 року вказані юридичні особи - акціонери уклали договір про співпрацю щодо підвищення рівня корпоративного управління в Банку шляхом реалізації права вимоги обов'язкового продажу акцій міноритарними акціонерами, за умовами якого вказані юридичні особи набули статусу осіб, що діють спільно та є власниками домінуючого пакета акцій в сукупному розмірі 99,9998 % статутного капіталу Банку.
За умовами пункту 2.1. зазначеного правочину BNP Paribas SA є уповноваженою особою з метою набуття всіх прав та виконання всіх обов'язків для реалізації процедури сквіз-ауту.
21 грудня 2017 року BNP Paribas SA надіслав на адресу Банку повідомлення про намір скористатися правами, визначеними Законом про корпоративне управління, та копію вищевказаного правочину. У повідомленні відповідач вказав, що викуп акцій здійснюватиметься за ринковою вартістю, яка буде визначена суб?єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на дату отримання Банком цього повідомлення, та доручив останньому направити відповідне повідомлення Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР).
Цього ж дня спостережною радою Банку було прийнято рішення, оформлене протоколом № 6, про обрання Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Увекон" (далі - Оцінювач), як оцінювача для проведення незалежної оцінки акцій Банку з метою визначення їх ринкової ціни відповідно до Закону.
22 грудня 2017 року Банк на виконання вимог Закону розмістив на своєму веб-сайті та у загальнодоступній інформаційній базі даних НКЦПФР відповідне повідомлення BNP Paribas SA та листом від вказаної дати за вих. № 13-2-2/52173 направив до НКЦПФР копію договору про співпрацю та копію повідомлення про наміри.
27 грудня 2017 року між Банком та Оцінювачем було укладено договір № 0041/2017 про проведення оцінки однієї простої та однієї привілейованої акцій Банку для визначення ринкової вартості з метою здійснення обов'язкового їх продажу в порядку, визначеному Законом.
22 січня 2018 року Оцінювачем було складено звіт про оцінку акцій Банку (далі - Звіт), у якому ринкова вартість однієї простої акції станом на 21 грудня 2017 року визначена на рівні 1,09 копійок (0,0109 грн), ринкова вартість однієї привілейованої акції - 40,05 копійок (0,4005 грн).
24 січня 2018 року спостережною радою Банку було прийнято рішення, оформлене протоколом № 1, про: затвердження результатів незалежної оцінки ринкової вартості простих іменних акцій, проведеної Оцінювачем; затвердження ринкової вартості простих іменних акцій у розмірі 0,0109 грн (1,09 копійки) за одну просту іменну акцію; затвердження ціни обов'язкового продажу простих іменних акцій Банку відповідно до Закону № 1983-VIII у розмірі 0,02 грн (2 копійки) за одну просту іменну акцію; затвердження результатів незалежної оцінки ринкової вартості привілейованих акцій, проведеної Оцінювачем; затвердження ринкової вартості привілейованих акцій у розмірі 0,4005 грн (40,05 копійок) за одну привілейовану акцію; затвердження ціни обов'язкового продажу привілейованих акцій Банку відповідно до Закону № 1983-VIII у розмірі 0,41 грн (41 копійка) за одну привілейовану акцію.
Вказані рішення спостережної ради ані позивачем, ані іншими особами в установленому законом порядку не оскаржувалися та є чинними на час розгляду даного спору.
25 січня 2018 року Банк направив BNP Paribas SA повідомлення про затверджену спостережною радою Банку ринкову вартість та ціну обов?язкового продажу акцій Банку.
2 лютого 2018 року між BNP Paribas SA та АТ "Райффайзен Банк Аваль" укладено договір рахунку умовного зберігання (ескроу) № 150-3/1Е.
8 лютого 2018 року Банк отримав від BNP Paribas SA публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій за ціною за ціною 0,02 грн за одну просту іменну акцію.
9 лютого 2018 року Банк листом від вказаної дати № 13-2-2/7040 направив до НКЦПФР засвідчені копії: безвідкличної вимоги та договору рахунку умовного зберігання (ескроу) від 2 лютого 2018 року № 150-3/1Е, укладеного між BNP Paribas SA та АТ "Райффайзен Банк Аваль".
14 лютого 2018 року Публічним акціонерним товариством "Національний депозитарій України" було складено реєстр власників цінних паперів Банку, відповідно до якого станом на 13 лютого 2018 року акціонерами Банку були: BNP Paribas SA - власник 295 140 944 862 простих іменних акцій та 9 013 998 240 привілейованих акцій Банку, що складало 59,9998% статутного капіталу останнього; ЄБРР - власник 196 761 133 923 простих іменних акцій та 6 009 332 166 привілейованих акцій Банку, що складало 40% статутного капіталу Банку; позивач - власник 20 простих іменних акцій Банку, а також інші 134 особи (далі - міноритарні акціонери) - власники 756 002 простих іменних акцій, що сукупно складало 0,0002% статутного капіталу Банку.
19 лютого 2018 року Банк надіслав усім міноритарним акціонерам копію безвідкличної вимоги BNP Paribas SA. Цього ж дня Банк надав АТ "Райффайзен Банк Аваль" перелік осіб, у яких будуть придбані акції, із зазначенням сум коштів, що підлягають сплаті відповідачем на користь кожного із зазначених міноритарних акціонерів.
21 лютого 2018 року Банк направив BNP Paribas SA повідомлення про надсилання міноритарним акціонерам копій його безвідкличної вимоги.
Цього ж дня на виконання процедури сквіз-ауту відповідач перерахував на рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий в АТ "Райффайзен Банк Аваль", 15 120,44 грн оплати за міноритарний пакет, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями електронних SWIFT-повідомлень про оплату.
22 лютого 2018 року Банк проінформував ПАТ "Національний депозитарій України" про здійснення відповідачем оплати за міноритарний пакет.
23 лютого 2018 року права на увесь міноритарний пакет акцій були переведені на BNP Paribas SA, з урахуванням чого кількість акцій, які перебували у власності останнього, збільшилася до 295 141 700 884 простих іменних акцій.
Докази, які підтверджують вищезазначені обставини, надані сторонами та третьою особою з їхніми заявами по суті справи, містяться в матеріалах цієї справи і не заперечуються та не оспорюються її учасниками.
Внаслідок проведення обов'язкового продажу акцій Банку на підставі публічної безвідкличної вимоги BNP Paribas SA від 8 лютого 2018 року належні позивачу спірні акції також були відчужені на користь відповідача.
Відповідно до частини 5 статті 41 Конституції України примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Аналогічне положення міститься у частині 3 статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Акція є об'єктом права власності відповідно до статті 177 ЦК України, частини 1 статті 4 Закону, статті 6 Закону "Про цінні папери та фондовий ринок".
Процедура обов'язкового продажу акцій на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій ("сквіз-аут") запроваджена Законом № 1983-VIII, яким доповнено Закон статтею 652, що встановлює порядок обов'язкового продажу акцій міноритарних акціонерів на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій.
Зокрема, особа (особи, що діють спільно), яка внаслідок придбання акцій товариства з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, стала (прямо або опосередковано) власником домінуючого контрольного пакета акцій, протягом наступного робочого дня з дня набуття нею права власності на такий пакет акцій зобов'язана подати офіційним каналом зв'язку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і до товариства повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій. Повідомлення має містити інформацію про: кількість акцій товариства, що належали особі та її афілійованим особам до набуття домінуючого контрольного пакета акцій товариства; структуру власності особи та її афілійованих осіб (якщо станом на дату повідомлення афілійованим особам належали акції товариства); ціну, передбачену пунктами 1 та 2 частини 5 цієї статті; дату набуття домінуючого контрольного пакета акцій товариства; інформацію, передбачену пунктом 6 частини 8 цієї статті. Інформація про структуру власності подається в обсязі і за формою, затвердженими Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Якщо особа набула домінуючий контрольний пакет акцій товариства, діючи спільно з третіми особами, які не є її афілійованими особами, до повідомлення також включається інформація про кількість акцій товариства, що належали таким третім особам до набуття особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства. У такому разі до повідомлення також додається копія договору, на підставі якого особа і треті особи узгоджують свої дії щодо набуття домінуючого контрольного пакета акцій товариства. Зазначеним договором визначається сторона договору, уповноважена його сторонами на вчинення правочинів щодо набуття акцій товариства в інтересах групи осіб, що діють спільно (уповноважена особа). Передбачені цією статтею права і обов'язки особи, яка набуває право власності на домінуючий контрольний пакет акцій товариства, покладаються на уповноважену особу. Товариство не пізніше наступного робочого дня з дати отримання повідомлення зобов'язане розмістити його на веб-сайті товариства та у базі даних особи, яка провадить діяльність із оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків. Товариство не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання повідомлення повинно затвердити ринкову вартість акцій товариства, визначену суб'єктом оціночної діяльності відповідно до статті 8 цього Закону, та повідомити її особі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
Протягом 90 днів з дня подання повідомлення відповідно до частини другої цієї статті та за умови виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 651 цього Закону, особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа, має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства. У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги, всі акціонери акціонерного товариства, крім осіб, що діють спільно із такою особою, та її афілійованих осіб, та саме товариство зобов'язані у безумовному порядку продати належні їм акції цього товариства заявнику вимоги. Разом із поданням товариству публічної безвідкличної вимоги її заявник надсилає товариству копію договору, укладеного між заявником вимоги та банківською установою, у якій відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу) відповідно до вимог частини 9 цієї статті. Заявник вимоги може подати до товариства публічну безвідкличну вимогу тільки після виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 651 цього Закону.
Саме в силу прямих приписів вищевказаних норм законодавства відповідач, як власник 295 140 944 862 простих іменних акцій та 9 013 998 240 привілейованих акцій, що становило 59,9998% статутного капіталу Банку, а також як особа, яка діяла спільно з іншим власником акцій, разом із яким був власником домінуючого пакета акцій в сукупному розмірі 99,9998 % статутного капіталу Банку, мав право здійснити викуп акцій в загальній кількості 756 002 простих іменних акцій, що належали позивачу та іншим міноритарним власникам акцій Банку.
Згідно з частиною 5 статті 652 Закону ціною обов'язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних: найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття; найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи; ринкова вартість акцій товариства, визначена суб'єктом оціночної діяльності відповідно до статті 8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.
Відповідно до статті 8 Закону ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Рішення про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства. Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається: для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність; для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як середній біржовий курс таких цінних паперів на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів. У разі якщо цінні папери перебувають в обігу на двох і більше фондових біржах та їхній середній біржовий курс за останні три місяці обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, на різних біржах відрізняється, ринкова вартість цінних паперів визначається наглядовою радою (якщо створення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства - виконавчим органом товариства) у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, у разі якщо неможливо визначити ринкову вартість цінних паперів за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, - як вартість цінних паперів станом на таку дату, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин 1 і 2 цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення.
Частиною 9 статті 652 Закону визначено, що заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, у якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції (їхні спадкоємці або правонаступники, або інші особи, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів). Перерахування всього обсягу грошових сум у порядку, встановленому частиною 9 цієї статті, є належним виконанням заявником вимоги зобов'язання щодо оплати акцій, що придбаваються (абзац 2 частини 13 статті 652 цього Закону). Центральний депозитарій цінних паперів протягом трьох робочих днів з дня отримання від товариства інформації про перерахування в повному обсязі грошових сум за акції, що придбаваються заявником вимоги, у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему, здійснює зняття обмеження, встановленого відповідно до частини 10 цієї статті, та забезпечує переведення депозитарними установами прав на відповідні акції з рахунків їхніх власників на рахунок заявника вимоги (абзац 1 частини 14 статті 652 цього Закону).
Разом із цим, підставою для звернення до суду з вказаним позовом, зокрема, є невірне визначення, на думку позивача, дійсної ринкової вартості належних йому 20 простих акцій, які були продані в обов'язковому порядку на підставі статті 652 Закону.
У повідомленні від 21 грудня 2017 року вказано, що викуп акцій у акціонерів Банку здійснюватиметься в порядку статті 652 Закону за ринковою вартістю, яка буде визначена суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Як вбачається з матеріалів справи та було підтверджено учасниками справи в підготовчому засіданні 18 серпня 2022 року, акції Банку не включені до біржового реєстру, а тому їх вартість має бути обрахована як ринкова вартість, що визначена суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на дату отримання Банком повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими статтею 652 Закону, тобто станом на 21 грудня 2017 року.
Судом встановлено, що спостережна рада Банку 24 січня 2018 року затвердила ринкову вартість 1 однієї простої іменної акції у розмірі 0,02 грн (2 копійки) (пункт 1.1 протоколу № 1 від 24 січня 2018 року), яка була використана у безвідкличній вимозі, як один з орієнтирів у визначенні ціни пропозиції акціонера, який володіє домінуючим пакетом акцій.
З матеріалів справи вбачається, що вартість цінних паперів, зокрема, спірних 20 простих акцій, була визначена за результатами звіту, проведеного ТОВ "Консалтингова компанія "Увекон" від 22 січня 2018 року. У вказаному звіті вказано, що ринкова вартість однієї простої акції номінальною вартістю 1 коп. становить 1,09 коп.
У висновку експертів від 24 листопада 2021 року № 1041/59701, виконаному ТОВ "Експертна група "Ес енд ДІ", який був наданий позивачем, вказано, що документально не підтверджується висновок ТОВ "Консалтингова компанія "Увекон" про номінальну та ринкову вартість цінних паперів станом на 21 грудня 2017 року.
Отже, жодною із сторін не було надано висновку експерта, у якому було визначено дійсну ринкову вартість однієї спірної простої акції станом на 21 грудня 2017 року, з урахуванням приписів законодавства, що регулювало спірні правовідносини.
У зв'язку з цим ухвалою Господарського суду міста Києва і було призначено судову експертизу, на вирішення експерта було поставлене наступне питання: "якою була ринкова вартість 1 (однієї) простої акції Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" (ідентифікаційний код: 09807750) станом на 21 грудня 2017 року, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність?".
У висновку експертів від 14 грудня 2023 року № 13542/23-72/25319/23-42 за результатами проведення судової економічної експертизи встановлено, що ринкова вартість однієї простої акції Банку станом на 21 грудня 2017 року склала 0,0109 грн.
Тобто, вказана вартість простих акцій Банку відповідає вартості акцій, визначеній за результатами звіту, проведеного ТОВ "Консалтингова компанія "Увекон" від 22 січня 2018 року.
Позивач, заперечуючи проти вказаного висновку судових експертів, посилався на те, що при проведенні судової експертизи у порушення приписів чинного законодавства не застосовувалися в сукупності всі три методи для проведення оцінки. Також експертами не було застосовано Методику та Методику про оцінку акцій.
У розділі "Оцінка ринкової вартості банків" висновку судових експертів (сторінки 30- 34 висновку) зазначено, що при визначенні ринкової вартості простої акції Банку застосовувався виключно дохідний метод.
Суд звертає увагу позивача на те, що базою оцінки було визначено ринкову вартість 1 простої акції в складі загального пакету акцій (усієї кількості емітованих простих та привілейованих акцій), а не тільки в складі міноритарного пакету акцій, як помилково зазначав позивач.
У свою чергу, експерти обґрунтували неможливість застосування майнового підходу, посилаючись на специфіку об'єкта оцінки - Банку, у якого крім основних засобів та інших звичайних активів є і кредити, які видані його позивальникам. Оскільки у даному випадку визначення вартої акцій проводиться в ретроспективі (на певну дату), визначення вартості прав вимоги за кредитами, що були взяті в минулому, неможливо.
Крім того, як зазначили експерти в судовому засіданні, цей метод, з урахуванням специфіки його формули, може бути застосований виключно при ліквідації (припиненні) юридичної особи, коли можливо остаточно встановити всі активи та пасиви такого підприємства.
Так само, неможливо було використати й порівняльний метод, оскільки останній не враховує розвиток об'єкта оцінки. Крім того, в Україні відсутній розвинений ринок банків, відкриті й прозорі інформаційні дані про розрахункову або фактичну (ринкову) вартість банків, їх акцій, у зв'язку з чим цей підхід при оцінці ринкової вартості банківського бізнесу в Україні не може бути застосований.
Суд критично ставиться до позиції позивача, яка полягає у тому, що для оцінки вартості акцій виключним та обов'язковим є витратний (майновий метод). Позивач посилається на пункт 38 Національного стандарту № 1, у якому перелічені основні методичні підходи, що застосовуються для проведення оцінки майна. Проте, за змісту вказаної норми не вбачається обов'язковість застосування саме цього методу у процедурі оцінки фінансових інтересів, а лише встановлюється, що цей метод може використовуватися тільки для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів.
Крім того, з положень Національних стандартів №№ 1, 3 вбачається, що остаточне рішення про застосування того чи іншого підходу обирає саме оцінювач виходячи з власної професійної думки щодо доцільності їх застосування, з урахуванням наявності достовірних вихідних даних для кожного методичного підходу та мети оцінки. Жоден із методичних підходів (майновий, дохідний, порівняльний) не є обов'язковим, а тому незастосування конкретного методичного підходу не є порушенням у сфері оцінки майна.
Надаючи оцінку висновку експертів, суд зазначає, що відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, проведення експертиз, експертних досліджень з оцінки майна здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" щодо методичного регулювання оцінки майна.
Згідно із статтею 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Нормативно-правові акти, які регулюють питання вартості (ціни) майна, не повинні суперечити положенням (національним стандартам) оцінки майна. Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування.
Як прямо зазначено у висновку судових експертів (сторінка 4 цього висновку), експертиза проводилася із застосуванням: Національних стандартів №№ 1, 3, Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств від 29 січня 2016 року (реєстраційний код у Реєстрі методик проведення судових експертиз № 0.1.18) та Методики проведення судових експертиз "Методи, способи та прийоми, які використовуються при проведенні судово-економічних експертиз" від 3 березня 2011 року (реєстраційний код у Реєстрі методик проведення судових експертиз № 11.0.08).
У ході розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами існування недоліків у вказаному висновку експертів, які вплинули на достовірність остаточного висновку щодо визначення ринкової вартості 1 простої акції Банку станом на 21 грудня 2017 року в розмірі 0,0109 грн, яка базується на результатах дохідного методу.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Аналогічна норма міститься в частині 4 статті 236 ГПК України.
Суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 15 червня 2022 року в справі № 905/671/19, на яку посилався позивач обґрунтовуючи необхідність обов'язкового застосування судовим експертом майнового методу при оцінці акцій.
При цьому, ані Законом, ані іншими нормативно-правовими актами у сфері оцінки та оціночної діяльності, не передбачено визначення оцінювачами "справедливої вартості" акцій. Натомість, порядок визначення ринкової вартості майна акціонерного товариства, зокрема цінних паперів (акцій) прямо встановлений у статті 8 Закону, відповідно до якого суб'єктом оціночної діяльності визначається саме ринкова вартість акцій товариства на день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.
Згідно із статтею 8 Закону ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Інших положень щодо обов'язкових критерій оцінки майна (акцій) Закон не містить.
Крім того, як вже було зазначено судом, положеннями Закону України "Про судову експертизу", Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень" від 8 жовтня 1998 року № 53/5, Національних стандартів №№ 1, 3, прямо вказано, що визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, методів дослідження) належить до виключної компетенції експерта виходячи із його власної професійної думки щодо доцільності їх застосування, з урахуванням наявності достовірних вихідних даних для кожного методичного підходу та мети оцінки.
Відтак, висновки Верховного Суду, викладені в його постанові від 15 червня 2022 року в справі № 905/671/19, прямо суперечать вищевказаним положенням чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Саме тому місцевим господарським судом при призначенні експертизи у цій справі було поставлене питання про визначення саме ринкової вартості 1 простої акції Банку на спірну дату без будь-яких обмежень експерта у визначенні ним способу проведення такої експертизи (вибору певних методик, методів дослідження).
Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Оцінивши висновок експертів від 14 грудня 2023 року № 13542/23-72/25319/23-42 у сукупності з наданими в судовому засіданні поясненнями експертів КНДІСЕ Гунявого В.С. та Полєннікова М.О. щодо вказаного висновку за результатами проведення призначеної у даній справі експертизи, а також у сукупності зі звітом ТОВ "Консалтингова компанія "Увекон" від 22 січня 2018 року та іншими наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість ціни однієї простої акції Банку в розмірі 0,0109 грн, що була визначена у вищевказаних документах.
Крім того, суд звертає увагу на те, що ціна викупу простої акції, яка була затверджена спостережною радою Банку, становила не 0,0109 грн, а 0,02 грн, що є майже вдвічі більшою, від визначеної у звіті ринкової ціни таких акцій.
У судовому засіданні представник позивача вказав, що заявлена позовна вимога стосується саме визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги відповідача про придбання акцій в усіх власників акцій Банку від 8 лютого 2018 року.
Розглядаючи запроваджену процедуру викупу акцій в порядку статті 652 Закону через призму вимог цивільного законодавства, публічна безвідклична вимога має ознаки одностороннього правочину, визначеного частиною 3 статті 202 ЦК України. Законом передбачена оферта акціонера, який володіє домінуючим пакетом акцій, яка не вимагає акцепту з боку міноритарних акціонерів, проте створює для останніх права та обов'язки за вимогою закону.
Згідно із Законом, формування умов оферти є виключним правом акціонера, який володіє домінуючим пакетом акцій. Останній зобов'язаний сформувати пропозицію у відповідності до частини 5 статті 652 Закону, виходячи із декількох сформованих вартостей, у тому числі на підставі ринкової вартості акцій товариства, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до статті 8 цього Закону станом на день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства. При цьому, залучення суб'єкта оціночної діяльності є виключним правом Банку (третьої особи в даній справі), спостережна рада якого і затверджує ринкову вартість викупу таких акцій.
У свою чергу, відповідач у даній справі позбавлений права визначати ціну придбання таких акцій. Публічна безвідклична вимога є одностороннім правочином примусового викупу акцій, вчиняючи який особа може погодитись із ціною викупу акцій, визначеною компетентним органом товариства, однак така особа за змістом діючого законодавства позбавлена можливості впливати на встановлення її розмірів.
При цьому, позовні вимоги, які обґрунтовані виключно несправедливою ціною викупу акцій, були пред'явлені не до Банку, як особи, яка визначила таку ціну, а до BNP Paribas SA. Разом із цим, позивач не оспорював законність самої процедури викупу акцій відповідно до статті 652 Закону, а лише вказував на несправедливість сум отриманої ним компенсації.
Відповідно до частин 1- 3 статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2- 5 статті 13 цього Кодексу (частина 3 статті 16 ЦК України).
При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.
У випадку, коли особа фактично не оспорює законність процедури викупу акцій відповідно до статті 652 Закону, а лише вказує на несправедливість сум отриманої нею компенсації, така особа не має вимагати визнання недійсним правочину публічної безвідкличної вимоги, права і обов'язки з якого (правочину) виникли у всіх міноритарних акціонерів, у тому числі й тих, які ціну викупу акцій несправедливою не вважали, адже в такому випадку реалізація способу захисту, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України, може порушити права останніх, зокрема, внаслідок стягнення отриманої компенсації за продані акції у результаті застосування наслідків недійсності правочину. Належним способом захисту особи на отримання справедливої, на її думку, ціни акцій, який не буде вступати у протиріччя з правами інших осіб, буде позов про стягнення недоотриманої суми компенсації, до предмету доказування у якому входить правомірність/справедливість ціни викупу акцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 14 грудня 2021 року в справі № 905/2291/19
Суд також виходить із того, що, навіть, у випадку оспорювання одним (а не усіма) міноритарним акціонером окремого правочину саме в частині примусового викупу у нього акцій, з підстав вчинення такого одностороннього правочину з порушенням вимог законодавства, це не повинно мати наслідком оспорення/визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги, адже в такому випадку може бути дестабілізований цивільний оборот, порушено права інших міноритарних акціонерів, які або погодились з отриманою компенсацією та не вважають процедуру примусового викупу акцій неправомірною, або лише оспорюють справедливість визначення ціни акцій, вимагаючи виплати належної компенсації, але, при цьому, не заперечуючи правомірність викупу.
Визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги за позовом не всіх міноритарних акціонерів може завдати шкоди і мажоритарному акціонеру, який здійснює викуп акцій, через порушення принципу юридичної визначеності.
З огляду на викладене вище, а також те, що право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, суд зазначає, що звернення до суду з вимогою про визнання недійсною безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій товариства, яка виступала правовою підставою подальшого примусового продажу акцій товариства як у позивача, так і у інших міноритарних акціонерів, які вказану вимогу не оспорюють, є таким, що виходить за нормативно встановлені межі реалізації прав особи та може порушити права інших осіб, що також є самостійною підставою для відмови в задоволенні вказаної вимоги.
Крім того, згідно із статтею 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Визнання недійсним правочину, оформленого публічною вимогою відповідача в частині обов'язкового продажу акцій позивача, жодним чином не відновить порушене, на думку позивача, право на отримання ним справедливої компенсації за належне йому майно, оскільки така вимога є результатом проведення процедури свіз-ауту та затвердження ціни обов'язкового продажу акцій Банку, яка була затверджена саме рішеннями спостережної ради Банку, оформленими протоколами від 21 грудня 2017 року № 6 та 24 січня 2018 року № 1, які позивачем або іншими міноритаріями не оскаржувалися взагалі.
З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що вказана позовна вимога обґрунтована саме його незгодою з вартістю акцій, які підлягали примусовому викупу, зокрема, в абзаці 5 сторінки 7 позовної заяви позивач прямо вказує: "...вважаємо, що ціна викупу, визначена у публічній вимозі від 8 лютого 2018 року є несправедливою та такою, що не відповідала рівню дійсної ринкової вартості акцій Банку станом на 21 грудня 20217 року, а відтак при вичинені оскаржуваного правочину не було дотримано критерій пропорційності втручання у право власності позивача…".
Фактично, метою подання даного позову, з урахуванням наведених у ньому доводів щодо порушених прав позивача, є захист саме майнових, а не корпоративних прав ОСОБА_1 , які останній може реалізувати шляхом визнання його права на належну компенсацію, стягнення компенсації за продані акції, стягнення збитків. У свою чергу, як вже було зазначено судом, публічна вимога відповідача була фактично лише елементом процедури сквіз-ауту, яка вичерпала свою дію з моменту її опублікування (направлення) міноритаріям.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним правочину в частині обов'язкового продажу акцій фізичної особи ОСОБА_1 акціонерами Банку відповідно до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Банку від 8 лютого 2018 року, складеної BNP Paribas SA, у зв'язку з чим дана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Враховуючи недоведеність позивачем правових підстав для визнання недійсним правочину в частині обов'язкового продажу акцій фізичної особи ОСОБА_1 акціонерами Банку відповідно до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Банку від 8 лютого 2018 року, складеної BNP Paribas SA, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні похідної вимоги щодо застосування наслідки недійсності вказаного правочину шляхом зобов'язання BNP Paribas SA повернути у власність позивача прості іменні акції Банку в кількості 20 штук.
Інші доводи, на які посилався позивач під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано: 13 березня 2024 року.
Суддя Є.В. Павленко