номер провадження справи 24/80/21
28.02.2024 Справа № 908/1239/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1239/21
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобенерго” (вул.Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 00130926)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 19355964)
про визнання правочину недійсним
за участю представників:
від позивача: Садова А.В., довіреність № 104 від 22.05.2023
від відповідача: Гриценко В.С.
Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобенерго” звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про визнання недійсним правочину у формі заяви Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” від 11.12.2020 за № 42-30/26786 в частині погашення заборгованості Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” за послуги з розподілу електричної енергії.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2021 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Позивач у позовній заяві зазначив, зокрема, про наступне. На адресу позивача надійшла заява відповідача від 11.12.2020 № 42-30/26786 (односторонній правочин) про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, даною заявою відповідачем, зокрема, було погашено послуги з розподілу електричної енергії. Позивач вважає, що на момент вчинення даний правочин суперечив імперативним вимогам встановленим нормами матеріального права, а саме - Закону України «Про ринок електричної енергії», ст. 601 ЦК України та ст. 202 ГК України, а також умовам договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. Так, за змістом статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів. Відповідно до п. 4.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за № 312, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів. В свою чергу, пунктом 5.2 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії встановлено, що оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за цим договором здійснюється на поточний рахунок оператора. Пунктом 1.3 додатку № 4 до договору також визначено, що розрахунки за надані послуги з розподілу електричної енергії проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора системи. Тобто розрахунки за надані послуги з розподілу електричної енергії проводяться виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора системи розподілу, що виключає можливість проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки під час застосування такого механізму грошові кошти не надходять на рахунок Оператора системи розподілу, що не відповідає вимогам Закону та договору. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 203, 215, 598, 599, 601, 602 ЦК України, ст.ст. 202, 203 ГК України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Договором про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1239/21 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/80/21. Підготовче судове засідання призначено на 31.05.2021 об 11 год. 30 хв.
31.05.2021 Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” поданий до суду відзив на позовну заяву (№28-23/13062 від 28.05.2021), в якому останній проти позову заперечив, зазначивши, зокрема, про наступне. За заявою відповідача № 42-30/26786 від 11.12.2020 припинені зарахуванням зобов'язання на загальну суму 120967,43 грн., вимоги за якими є зустрічними, однорідними, строк їхнього виконання настав, та за якими відсутні обмеження, за наявності яких припинення зобов'язань зарахуванням не допускається. Припинення зустрічних грошових зобов'язань зарахуванням відповідає нормам частини 3 ст. 203 ГК України та нормам ст. 601 ЦК України. Вимоги, за якими 11.12.2020 були припинені зобов'язання зарахуванням, не є вимогами, щодо яких нормами частини 5 статті 203 ГК України і нормами статті 602 ЦК України, установлена недопустимість зарахування зустрічних однорідних вимог. Припинення зустрічних грошових зобов'язань зарахуванням (за заявою № 42-30/26786 від 11.12.2020) не порушує норми Закону України «Про ринок електроенергії» і норми «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за № 312, а також умови договорів № 12-7, № 1005 і № 42 з урахуванням умов Публічного договору. Крім того, відповідач просить суд у разі задоволення вимог судовий збір у розмірі 2270,00 грн. покласти на позивача, а у разі незадоволення вимог, судовий збір у сумі 11380,00 грн. також покласти на позивача.
Також, 31.05.2021 відповідачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої господарської справи № 908/533/21 за позовом Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобенерго” про визнання одностороннього правочину, оформленого заявою № 38 від 27.01.2021, недійсним.
Ухвалою суду від 31.05.2021 відкрито підготовче провадження, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 05.07.2021 об 11 год. 45 хв., відкладено розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 09.06.2021 підготовче судове засідання у справі № 908/1239/21 перенесено на 27.07.2021 о 09 год. 30 хв.
30.06.2021 Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобенерго” подана до суду відповідь на відзив (від 29.06.2021 № 33-33/220), в якій спростовує позицію відповідача оскільки і законом і договором встановлено порядок здійснення оплати послуги з розподілу електричної енергії виключно в грошовій формі.
07.07.2021 на адресу суду від відповідача надішли заперечення № 28-23/16133 від 05.07.2021 відповідно до приписів ст. 167 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 23.07.2021 підготовче судове засідання у справі № 908/1239/21 перенесено на 04.08.2021 об 11 год. 00 хв.
Ухвалою від 04.08.2021 відкладено підготовче засідання на 31.08.2021 о 10 год. 40 хв.
У судовому засіданні 31.08.2021 представник не наполягав на розгляді заяви про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 31.08.2021 закрито підготовче провадження у справі № 908/1239/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.10.2021 об 11 год. 50 хв.
06.10.2021 позивачем подано суду клопотання про зупинення провадження у справі № 908/1239/21 до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобенерго” у подібних правовідносинах по справі №908/2097/20.
Ухвалою суду від 06.10.2021 зупинено провадження у справі № 908/1239/21 до закінчення перегляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги на судове рішення у подібних правовідносинах у справі № 908/2097/20.
06.07.2022 відповідачем подано клопотання про поновлення провадження у справі № 908/1239/21.
12.09.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшли пояснення по справі
26.09.2023 від ПАТ «Запоріжжяобленерго» надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 908/1239/21.
Ухвалою суду від 28.09.2023 поновлено провадження у справі № 908/1239/21, підготовче засідання призначено на 19.10.2023 о 12 год. 40 хв.
Ухвалою суду від 19.10.2023 відкладено підготовче засідання на 15.11.2023 об 11 год.30 хв.
Ухвалою суду від 09.11.2023 задоволено заяву Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про участь у судовому засіданні 15.11.2023 об 11год. 30 хв. в режимі відеоконференції у справі №908/1239/21.
Ухвалою суду від 15.11.2023 вирішено повернутися на стадію підготовчого провадження у справі № 908/1239/21. Підготовче засідання призначено на 05.12.2023 об 15 год. 00 хв.
30.11.2023 відповідачем подана суду заява, в якій просить суд: долучити до матеріалів справи заяву із викладеними у ній запереченнями та поясненнями; не приймати до розгляду докази, подані з порушення процесуального строку їх подання, та які не стосуються предмета доказування (є неналежними доказами), а саме не розглядати «додаткову угоду про внесення змін до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії» без номеру, дати і підписів сторін, подану 09.09.2022 (після закриття підготовчого провадження), разом з документом, не передбаченим серед письмових заяв, які подаються учасниками справи в позовному провадженні; врахувати, що на момент вчинення відповідачем оспорюваного правочину жодних заборон та обмежень на припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не було встановлено ні Законом «Про ринок електричної енергії», ні договорами, укладеними між сторонами, в тому числі і договором № 42 від 31.08.2011 з урахуванням заяв-приєднання від 01.01.2019; врахувати, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» оскаржувались правочини щодо припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вчинені у грудні 2020 року, та ці правочини не були визнані недійсними після перегляду справ в касаційному порядку; долучити до матеріалів справи копію договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 42/77-121-08-19-08381, складений станом на 01.01.2021; відмовити в задоволенні позову ПАТ «Запоріжжяобленерго» в повному обсязі.
05.12.2023 позивачем подано клопотання, в якому просить суд визнати поважними причини пропуску строку для подання письмового доказу по даній справі; встановити ПАТ «Запоріжжяобленерго» додатковий строк для подання письмового доказу; долучити до матеріалів справи паперову копію Додаткової угоди № 3 про внесення змін до договору споживача (непобутового) про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.04.2020.
Судове засідання 05.12.2023 не відбулося у зв'язку з тривалою повітряною тривогою та відсутністю технічної можливості провести судове засідання в режимі відео конференції.
Враховуючи неможливість проведення судового засідання, ухвалою суду від 05.12.2023 відкладено підготовче засідання на 22.12.2023 о 14год. 30 хв.
Ухвалою суду від 14.12.2023 задоволено заяву Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про участь в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції у справі № 908/1239/21.
22.12.2023 від відповідача надійшли заперечення щодо поданого позивачем клопотання від 05.12.2023. Просить суд відмовити в задоволенні клопотання.
Ухвалою суду від 22.12.2023 частково задоволено клопотання ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 05.12.2023. Визнано причини пропуску для подання письмового доказу поважними. Поновлено строк для подання письмового доказу. Долучено до матеріалів справи паперову копію Додаткової угоди № 3 про внесення змін до договору споживача (не побутового) про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.04.2020, що міститься за посиланням зазначеним позивачем в заяві від 05.12.2023. В частині вимог про встановлення додаткового строку ПАТ «Запоріжжяобенерго» для подання письмового доказу - відмовлено. Закрито підготовче провадження, Розгляд справи по суті призначити на 17.01.2024 о 14 год. 30 хв.
В судовому засіданні оголошено протокольну перерву до 14.02.2024 та до 28.02.2024.
27.02.2024 відповідачем подані суду додаткові пояснення, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 28.02.2024 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву, запереченнях та поясненнях. Просить суд в позові відмовити.
В засіданні 28.02.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи, суд
З 01.01.2019 Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (позивач) розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, що видана на підставі постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415. Тобто з 01.01.2019 позивач є Оператором системи розподілу та надає послугу з розподілу.
На виконання вимог законодавства в сфері електроенергетики, зокрема, постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 позивач, для забезпечення публічності, розмістило на офіційному веб-сайті ОСР: http//www.zoe.com.ua, «Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії» та Заяви-приєднання споживача. За цим посиланням розміщено також: тексти усіх Додаткових угод до Договору.
Згідно ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі Закон), договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (НКРЕКП).
Приписами статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
В свою чергу, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (відповідач) з 01.01.2019 приєдналось до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі Договір) шляхом підписання заяв-приєднання, копії яких містяться в матеріалах справи.
14.12.2020 на адресу позивача надійшла заява відповідача про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 11.12.2020 № 42-30/26786 на суму 120967,43грн.
Тобто даною заявою відповідач припинив, з однієї сторони, зобов'язання відповідача перед позивачем з оплати послуги з розподілу електричної енергії, а з іншої сторони, зарахував заборгованість позивача за надану послугу з утримання технологічних електричних мереж спільного використання.
Разом із цим, позивач вважає, що вказаний односторонній правочин відповідача у формі заяви від 11.12.2020 № 42-30/26786 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог вчинено з порушенням норм чинного законодавства, яке допускає здійснення розрахунків за використану електричну енергію виключно в грошовій формі.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на наступних підставах.
Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (частини перша - третя).
Виходячи з наведених норм законодавства, оспорювана заява відповідача від 11.12.2020 № 42-30/26786 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, який спричиняє припинення взаємних грошових зобов'язань сторін, визначених у цій заяві.
За визначенням частини п'ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
При цьому, стаття 602 Цивільного кодексу України містить невичерпний перелік випадків коли зарахування зустрічних вимог не допускається: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 41) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Тобто особливістю вказаного способу припинення зобов'язань є те, що результатом проведення зарахування є припинення одночасно кількох зобов'язань, тобто припинення прав та обов'язків сторін в рамках кількох зобов'язань, за якими контрагенти мають однорідні вимоги один до одного. При цьому цивільно-правова модель зарахування зустрічних однорідних вимог передбачає існування двох зобов'язань, суб'єктивний склад яких збігається. Більш того, застосування механізму зустрічних вимог має відбуватись за відсутності спору стосовно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.
Таким чином, норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України передбачають випадки в яких не допускається проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема, якщо це встановлено договором або законом.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 75 Закону України “Про ринок електричної енергії” розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку. Покупці електричної енергії, які купують електричну енергію в електропостачальників, вносять плату за отриману електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника в одному з уповноважених банків.
Частиною 96 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії"" встановлено, що учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до п. 4.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила), розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1.1.2 Правил встановлено, що учасники роздрібного ринку електричної енергії (учасники роздрібного ринку) - електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу, з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.
Тобто на позивача (Оператор системи розподілу) та на відповідача (Споживач) розповсюджується дія Закону та Правил і обов'язковість дотримання встановлених імперативних норм щодо проведення розрахунків виключно в грошовій формі.
В свою чергу, пунктом 5.2. Договору встановлено, що оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за цим Договором здійснюється на поточний рахунок оператора.
Також, пунктом 1.3 Додатку № 4 «Порядок розрахунків до договору» до Договору встановлено, що розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. Розрахунки за надані послуги з розподілу електричної енергії проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора системи, вказаний в п. 13 Договору. За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок Оператора системи. Не допускається припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог з наданої послуги з розподілу електричної енергії в односторонньому порядку за заявою однієї із сторін.
Будь-яких заперечень відповідача щодо змісту даних умов договору та змін до нього до позивача не надходило, а тому відповідач є обізнаним з забороною визначеною умовами публічного договору щодо проведення зарахування за надану послугу з розподілу електричної енергії.
Отже, як договором, так і Законом встановлено, що розрахунки з оплати послуги розподілу електричної енергії здійснюються в грошовій формі виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора системи розподілу, що виключає можливість припинення такого зобов'язанняшляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.
Тобто, як нормами Закону, так і публічним Договором встановлено, що розрахунки за надані послуги розподілу електричної енергії проводяться виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора системи розподілу, що виключає можливість проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки під час застосування такого механізму грошові кошти не надходять на рахунок Оператора системи розподілу, що не відповідає вимогам Закону та Договору.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Вчинений відповідачем правочин в частині погашення заборгованості з наданої послуги з розподілу електричної енергії суперечить вимогам Закону та Договору, оскільки відповідачем не враховано особливості застосування такого інституту зарахування, і припинення зобов'язальних правовідносин сторін у такий спосіб можливо лише при дотримані сукупності вказаних імперативних умов.
Вищевикладене спростовує позицію відповідача оскільки і законом і договором встановлено порядок здійснення оплати послуги з розподілу електричної енергії виключно в грошовій формі.
Таким чином, оспорювана заява відповідача від 11.12.2019 № 42-30/26786 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог суперечить нормам законодавства та умовам договору, що є підставою для визнання недійсним правочин у формі заяви на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
На підставі викладеного суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у розмірі 2270,00 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати недійсним правочину у формі заяви Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” від 11.12.2020 за № 42-30/26786 в частині погашення заборгованості Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” за послуги з розподілу електричної енергії.
Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 00130926) - 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 15.03.2024.
Суддя Т.А. Азізбекян