вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"14" березня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/910/22
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Свалява ЛХЗ 2018» від 13.03.2024 (вх. №02.3.1-02/2008/24) про вжиття заходів забезпечення позову у справі №907/910/22
за позовом Свалявської міської ради Закарпатської області, м. Свалява Закарпатської області
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Свалява ЛХЗ 2018», м. Свалява Закарпатської області
про стягнення 1 981 363,60 грн,
Свалявська міська рада Закарпатської області звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ "Свалява ЛХЗ 2018" з вимогою стягнення 1 981 363,60 грн безпідставно збережених коштів.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023, позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Свалява ЛХЗ 2018" на користь Свалявської міської ради безпідставно збережені грошові кошти за користування земельними ділянками за період часу з листопада 2019 по червня 2022 року включно у розмірі 1 448 418,38 грн, а також витрати на оплату судового збору в сумі 21 725,66 грн. В іншій частині щодо стягнення безпідставно збережених коштів з листопада 2018 по жовтень 2019 року - у позові відмовлено.
На виконання рішення Господарського суду Закарпатської області 04.08.2023 судом видано наказ на його примусове виконання.
Від товариства з обмеженою відповідальністю «Свалява ЛХЗ 2018» 13.03.2024 на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову (вх. №02.3.1-02/2008/24) шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2024, головуючим суддею для розгляду заяви боржника про забезпечення позову визначено суддю Андрейчука Л.В.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає наступне.
08.08.2023 постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечи О.В. відкрито виконавче провадження №72476760. Відбувається примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2023 у справі №907/910/22.
Водночас, до Господарського суду Закарпатської області представником ТОВ «Свалява ЛХЗ 2018» подано заяву про розстрочення виконання судового рішення від 07.03.2023 у справі № 907/910/22 та затвердження графіку виконання судового рішення щомісячними платежами строком на 19 календарних місяців.
Задля збереження фактичної спроможної господарської діяльності ТОВ «Свалява ЛХЗ 2018» заявник просить зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, а саме: наказу Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2023 у справі № 907/910/22.
Згідно з ч.1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з'ясування додаткових обставин з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.
Розглянувши подану заяву, суд дійшов наступних висновків.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.1, 12 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Відповідно до ч.1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
За ч.1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
За змістом наведеного вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).
Разом з тим, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №908/309/21, від 04.11.2021 у справі №907/416/21, від 24.06.2021 у справі №310/9167/20, від 12.01.2023 у справі №334/9179/21).
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Конституції України, судове рішення є обов'язковими до виконання.
Згідно ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції (абз. 1 ч. 1 ст. 327 ГПК України).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.
Європейський суд з прав людини зауважив, що "право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін" (Жовнер проти України, N 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29.06.2004 року).
При виконанні судових рішень слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №905/3773/14-908/5138/14).
Враховуючи норми п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", зупинення виконавчого провадження є виключним правом державного виконавця. Суд не може підміняти повноваження державного виконавця, а лише здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку, визначеному розділом VI ГПК України.
Суд звертає увагу, що справа №907/910/22 розглянута судом, рішення у справі вступило в законну силу та є обов'язковим на всій території України.
Отже, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання зупинення стягнення за виконавчим документом, оскільки, провадження щодо примусового виконання судового рішення є проявом процесуального принципу обов'язковості судового рішення, без нього даний принцип перетворюється в декларативний, а тому, зупинення стягнення можливе лише у випадках оскарження самого рішення, на виконання якого було видано виконавчий лист або при оскарженні виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Заява товариства з обмеженою відповідальністю «Свалява ЛХЗ 2018» не відповідає меті правового інституту забезпечення позову, не направлена на реальне та ефективне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Таким чином, суд констатує, що заявляючи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник не навів обставин та не подав належних доказів, з якими законодавство пов'язує необхідність для їх вжиття. Окрім цього, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили, тому в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Свалява ЛХЗ 2018» від 13.03.2024 (вх. №02.3.1-02/2008/24) про вжиття заходів забезпечення позову належить відмовити.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.
Керуючись статтями 136-140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Свалява ЛХЗ 2018» від 13.03.2024 (вх. №02.3.1-02/2008/24) про вжиття заходів забезпечення позову у справі №907/910/22 - відмовити.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України до Західного апеляційного господарського суду.
Ухвалу складено та підписано 14.03.2024
Суддя Л.В. Андрейчук