майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"07" березня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1141/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Лозинської І.В.,
секретар судового засідання: Звєрєва С.Р.
за участю представників сторін:
від позивача: (в режимі відеоконференції): Москаль Я.О. - ордер на надання правничої
(правової) допомоги серії ВК №1118649 від 01.02.2024; Климець І.О. - ордер на надання
правничої (правової) допомоги серії ВК №1118650 від 01.02.2024
від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Дочірнього підприємства "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"
до Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області
про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області від 06.10.2021 № 1120
У засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення господарського суду та повідомлено дату складення повного рішення відповідно до ст. 238 ГПК України.
ДП "Житомиртурист" ПрАТ "Укрпрофтур" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення № 1120 від 06.10.2021, а також стягнення 2270,00 грн судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає спірне рішення незаконним, таким, що прийнято відповідачем з перевищенням повноважень та таким, що порушує законне право власності позивача.
Ухвалою від 10.11.2021 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання (а. с. 51 у т. 1).
06.12.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 01.12.2021 з додатками із запереченнями проти позовних вимог (а. с. 62 - 76 у т. 1).
08.02.2022 до суду від відповідача надійшов лист від 08.02.2022 з відповідними поясненнями та з ксерокопіями протоколу №30 засідання виконкому Житомирської міської ради від 21.12.1972 та рішення №1045 від 21.12.1972 "Про представлення до урядових нагород багатодітних матерів" (а. с. 143 - 155 у т. 1).
21.02.2022 до суду від позивача надійшли письмові пояснення з додатками (а. с. 164 - 264 у т. 1).
Ухвалою від 23.02.2022 господарський суд закрив підготовче провадження, призначив засідання суду для розгляду справи по суті (а. с. 268 у т. 1).
08.07.2022 до суду від позивача надійшла заява про зупинення розгляду справи до набрання законної сили рішенням у справі №906/672/18 (а. с. 71,72 у т. 2).
Ухвалою від 08.07.2022 господарський суд зупинив провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі 906/672/18 (а. с. 84, 85 у т. 2).
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/672/18 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено (а. с. 86 - 91 у т. 2).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.12.2022 у справі №906/672/18 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 залишено без змін (а. с. 92 - 97 у т. 2).
Ухвалою від 12.01.2024 господарський суд провадження у справі поновив, призначив судове засідання для розгляду справи по суті (а. с. 98 у т. 2).
Ухвалою від 04.03.2024 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 07.03.2024 о 14:30 для надання можливості сторонам підготуватись до судових дебатів (а. с. 118 у т. 2).
До суду від сторін надійшли такі документи:
- 05.03.2024 - від позивача - додаткові пояснення у справі від 05.03.2024 (а. с. 119 - 133 у т. 2);
- 07.03.2024 - від відповідача - заява про розгляд справи без участі представника відповідача, у якій також просить відмовити у задоволенні позову (а. с. 134 - 136 у т. 2).
Представники позивача в засіданні суду в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Виходячи з того, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача в режимі відеоконференції, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
У провадженні Господарського суду Житомирської області перебувала справа № 906/672/18 за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України до: 1) Приватного акціонерного товариство "Укрпрофтур"; 2) Дочірнього підприємства "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Житомирська обласна рада; 2) Комунальне некомерційне підприємство "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Лісовий берег" Житомирської обласної ради; 3) Обласний медичний центр вертебрології і реабілітації Житомирської обласної ради; 4) Виконавчий комітет Житомирської міської ради; 5) державний реєстратор виконавчого комітету Житомирської міської ради Баренко Є.О.; 6) Публічне акціонерне товариство "ЕК "Житомиробленерго"; 7) Житомирська обласна державна адміністрація, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Федерація професійних спілок України, про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння.
Рішенням від 23.06.2022 у справі № 906/672/18 Господарський суд Житомирської області позов задоволив та зазначив, що власником спірного майна є держава в особі уповноваженого органу - Фонду державного майна України, який не приймав рішень щодо відчуження спірного майна, тому майно із власності держави не вибувало; при цьому рішення виконкому Житомирської міської ради від 21.12.1972, на яке йде посилання в оформленому на відповідача 2) свідоцтві, не стосується спірного майна, а отже видача такого свідоцтва не має жодних юридичних наслідків та не спростовує належності спірного майна державі.
Постановою від 20.09.2022 Північно-західний апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції від 23.06.2022 у справі №906/672/18 скасував, в позові відмовив, зазначивши у цій постанові, серед іншого, таке (а. с. 86 - 91; 123 - 128у т. 2):
- рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №371 від 14.05.1968 виділено Житомирській обласній раді по туризму земельну ділянку площею 1,5 га для будівництва туристичної бази на 265 місць;
- побудована у 1972-1973 роках туристична база "Лісовий берег" була передана Житомирській обласній раді по туризму та екскурсіях;
- рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №9 від 03.01.1974 затверджено акт державної прийомки комплексу туристської бази - готелю на 275 місць у лісопарковій зоні Корбутівки корисною площею 5775 кв.м;
- постановою Президії Центральної Ради по туризму та екскурсіях №8-3 від 27.07.1982 затверджено Положення про Українську республіканську раду по туризму і екскурсіях, відповідно до якого вказана Рада є органом, який здійснює керівництво радами по туризму і екскурсіям, іншими підвідомчими установами, організаціями, підприємствами туристично-екскурсійної системи профспілок на території УРСР та працює під керівництвом Центральної Ради по туризму і екскурсіях Української республіканської ради профспілок (Укрпрофрада);
- Президія Федерації незалежних профспілок України постановою №П-7-7 від 23.08.1991 прийняла рішення про перетворення Української республіканської ради з туризму та екскурсій в закрите акціонерне товариство "Укрпрофтур";
- 04.10.1991 Рада Федерації незалежних профспілок та Фонд соціального страхування України уклали установчий договір і затвердили статут ЗАТ "Укрпрофтур"; у переліку майна, переданого Федерацією незалежних профспілок України в статутний фонд вказаного товариства є вищезазначена туристична база "Лісовий берег";
- постановою Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 у справі №138/7 за позовом ФДМУ до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та ЗАТ "Укрпрофтур" про визнання недійсними установчого договору та статуту №АТ "Укрпрофтур", в позові відмовлено;
- 07.02.1997 туристична база "Лісовий берег" була зареєстрована Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації на праві власності за Житомирським обласним дочірнім підприємством "Житомиртурист";
- загальними зборами акціонерів українського ЗАТ по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" (протокол від 14.04.1998 №6/6) затверджений статут обласного дочірнього підприємства по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" у новій редакції, який зареєстровано виконкомом Житомирської обласної ради 20.11.2000;
- згідно із статутом підприємство є правонаступником Житомирського обласного дочірнього підприємства "Житомиртурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпротур" та засноване на власності ЗАТ "Укрпрофтур";
- майно підприємства становлять основні фонди, оборотні кошти та інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства; для забезпечення діяльності підприємства ЗАТ "Укрпрофтур" передало йому у господарське відання майно, проіндексована вартість якого станом на 01 січня 2000 року становила 2925000 грн;
господарські суди у справі №17/5007/98/11, виходячи зі змісту нормативних актів, стосовно права власності держави України після розпаду Союзу РСР та історії реорганізації ПАТ "Укрпротур" (Українське акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Укрпротур" є правонаступником Української республіканської ради по туризму та екскурсіях і створено на базі майна засновників Федерації професійних спілок України, яка є правонаступником ради Федерації незалежних профспілок України, Української республіканської Ради профспілок та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності), дійшли висновку, що право власності на спірне майно набула держава Україна;
- відтак, передача спірного майна у відання Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої після розпаду СPCP стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому - Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним; отже, спірне майно було майном громадської організації колишнього Союзу PCP, розташованим на території України; за таких обставин, на момент створення Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужене виключно за згоди власника;
- з огляду на викладене, суди апеляційної (постанова від 12.04.2017) та касаційної інстанції (постанова 03.10.2017) при розгляді справи №17/5007/98/11 в частині позову про визнання права власності на нерухоме майно, дійшли висновку про те, що держава стала власником майна, яке перебувало та перебуває у володінні Федерації професійних спілок України та створених нею суб'єктів господарювання, а ФДМУ є органом, уповноваженим від імені держави та в її інтересах здійснювати право власності на таке майно;
- господарські суди у справі №17/5007/98/11 дійшли висновку про те, що Фонд державного майна України, на який покладено обов'язок з управління державним майном, про порушення права власності держави щодо спірного майна дізнався ще у 1996 році, складаючи перелік установ, організацій і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходилися у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях Федерації профспілок України Загальносоюзної конфедерації профспілок (колишнього ВЦРПС), до якого було включено туристичну базу "Лісовий берег";
- з огляду на що, вже на час видачі свідоцтва 10.01.2001 та на червень 2007 р. (підтвердження ЗАТ "Укрпрофтур" в процесі інвентаризації переліків майна, переданого у статутний фонд суб'єктів господарювання у період з 01.01.1994 по 01.01.2007), ФДМУ було відомо про фактичного суб'єкта користування спірним майном;
- тобто, належно виконуючи обов'язки органу, уповноваженого від імені держави та в її інтересах здійснювати право власності на таке майно, ФДМУ об'єктивно мав можливість дізнатись про існування свідоцтва про право власності на туристичну базу "Лісовий берег" від 10.01.2001 та своєчасно звернутись до суду з відповідним позовом;
- враховуючи викладене, факт пропуску строку позовної давності щодо захисту права власності держави на спірний об'єкт є преюдиціальним у даній справі та не підлягає повторному доведенню в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України, позаяк такі обставини встановлені господарськими судами в межах справи №17/5007/98/11, спір у якій виник між тими ж сторонами та щодо того ж об'єкта нерухомого майна; відмінністю між вказаними справами є лише обраний позивачем спосіб захисту права власності держави, зокрема, у справі №17/5007/98/11 - визнання права власності у порядку ст. 392 ЦК України, у межах даного провадження - витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) на підставі ст. 387, 388 ЦК України;
- окрім того, державна реєстрація на спірний об'єкт нерухомого майна була здійснена 21.06.2006 року; державна реєстрація такого права є засвідченням/визнанням державою вже набутого особою права власності, про що державним реєстратором робиться запис у державному реєстрі; отже, вчиняючи таку реєстраційну дію та визнаючи право власності на об'єкт нерухомого майна, держава є беззаперечно обізнаною з інформацією щодо належності такого об'єкта нерухомого майна конкретному суб'єкту на праві власності;
- відтак, враховуючи встановлену нормами ст. 257 ЦК України загальну позовну давність тривалістю у три роки та факт звернення прокурора 09.08.2018 із вимогами у даній справі, тобто поза межами вказаного трирічного строку, а також приймаючи до уваги у порядку ч. 4 чт. 75 ГПК України преюдиціальні обставини встановлені господарськими судами у справі №17/5007/98/11, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову в частині витребування майна із чужого незаконного володіння з підстав пропуску строку позовної давності;
- у зв'язку з наявністю підстав для застосування строку позовної давності у даній справі та відповідно відмови у задоволенні позовної вимоги про витребування майна на підставі ст. 387 ЦК України як основної вимоги, позовна вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на нерухомість за ДП "Житомиртурист" не підлягає до задоволення як похідна з тих же підстав.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.12.2022 постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 у справі №906/672/18 залишено без змін (а. с. 129 - 131 у т. 2).
Під час розгляду справи №906/1141/21 Господарський суд Житомирської області встановив таке.
Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №371 від 14.05.1968 виділено Житомирській обласній раді по туризму земельну ділянку площею 1,5 га для будівництва туристичної бази на 265 місць (а. с. 253 у т. 1).
В матеріалах справи є копія Акту державної прийомки будівлі літньої туристичної бази площею 1603,5 кв. м. на 200 місць в м. Житомирі (Корбутівка, гідропарк) від 1972 року, в грифі якого "затверджено" зазначено рішення виконкому Житомирської міської ради від 21.12.1972 № 1045 (а. с. 234 - 239 у т. 1).
Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №9 від 03.01.1974 затверджено акт державної прийомки комплексу туристської бази - готелю на 275 місць у лісопарковій зоні Корбутівки корисною площею 5775 кв.м. (а. с. 63 у т. 1).
В матеріалах справи також є копія Державного акту на право постійного користування землею від 10.05.1994, виданого туристичній базі "Лісовий берег" обласного підприємства "Житомиртурист" на 1.8300 га для розміщення бази (а. с. 246 - 249 у т. 1).
10.01.2001 виконавчим комітетом Житомирської міської ради Обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" видано Свідоцтво про право власності на туристичну базу "Лісовий берег" (а. с. 12, 13; 250, 251 у т. 1), в якому вказано, що його видано на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 21.12.1972 № 1045, тобто саме такого, яке зазначено у вказаному вище Акті державної прийомки будівлі літньої туристичної бази площею 1603,5 кв. м. на 200 місць в м. Житомирі (Корбутівка, гідропарк) від 1972 року.
21.07.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на вказаний об'єкт нерухомості. Підставою внесення запису зазначено рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Баренка Євгена Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30663864 від 27.07.2016 (а. с. 14 - 16 у т. 1).
В подальшому, рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 06.10.2021 за № 1120 "Про свідоцтво на право власності" визнано свідоцтво про право власності на туристичну базу "Лісовий берег" від 10.01.2001 таким, що не видавалося виконавчим комітетом Житомирської міської ради обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" та є недійсним (а. с. 74 у т. 1).
У цьому рішенні органу місцевого самоврядування вказано, що підставою видачі означеного свідоцтва про право власності зазначено рішення виконкому Житомирської міської ради від 21.12.1972 №1045, з копії якого, завіреної державним архівом Житомирської області вбачається, що його назва "Про представлення до урядових нагород багатодітних матерів", суть полягає виключно у нагородженні восьми багатодітних матерів і жодним чином не стосується правовідносин власності щодо будівель туристичної бази.
Позивач, посилаючись на незаконність вказаного рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради, вважаючи його таким, що прийнято відповідачем з перевищенням повноважень та таким, що порушує законне право власності позивача, оскаржив його до Господарського суду Житомирської області.
У відзиві на позовну заяву від 01.12.2021 відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає що Свідоцтво про право власності на будівлі туристичної бази "Лісовий берег" від 10.01.2001 видане на підставі неіснуючого рішення виконкому Житомирської міської ради від 21.12.1972 №1045, яке фактично стосується представлення до нагородження багатодітних матерів; що власником комплексу будівель туристичної бази "Лісовий берег" є держава Україна відповідно до наведених нормативних актів (а. с. 62 - 64 у т. 1).
2. Норми права, які застосував Господарський суд Житомирської області.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за, зокрема, захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а у ч. 1 ст. 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, серед іншого, відносяться визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Аналогічні положення закріплені у ст. 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
За ч. 2 ст. 393 ЦК України власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта, зокрема, органом державної влади або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України та ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
3. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Гарантоване державою місцеве самоврядування передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами ст. 8, 19, 140, 143, 144, 146 основного Закону України.
Також главою 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Разом з тим, у діючому законодавстві України відсутні повноваження виконавчого комітету органу місцевого самоврядування визнавати такими що не видавались свідоцтва про право власності чи визнавати їх недійсними, а тому відповідач приймаючи оскаржуване рішення перевищив свої повноваження,
Згідно з ч. 10 ст. 59 цього ж Закону, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Отже, підставами для визнання акта органу місцевого самоврядування недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Крім того, враховуючи, що у Свідоцтві про право власності на туристичну базу "Лісовий берег", виданому виконавчим комітетом Житомирської міської ради Обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" 10.01.2001 зазначено рішення виконкому Житомирської міської ради від 21.12.1972 № 1045 (а. с. 12, 13; 250, 251 у т. 1), яке вказано у Акті державної прийомки будівлі літньої туристичної бази площею 1603,5 кв. м. на 200 місць в м. Житомирі (Корбутівка, гідропарк) від 1972 року (а. с. 234 - 235 у т. 1), відсутні підстави вважати вказане Свідоцтво підробленим.
Посилання у лівому куті Акту державної прийомки будівлі літньої туристичної бази у грифі "затверджено" на рішення виконкому Житомирської міської ради від 21.12.1972 № 1045 свідчить, що посадовій особі, яка власноруч виконала запис щодо вказаного рішення, було відомо про наявність такого рішення або його проекту.
Та обставина, на яку посилається відповідач, що рішення виконкому Житомирської міської ради №1045 від 21.12.1972 щодо затвердження Акту державної прийомки будівлі літньої туристичної бази не приймалося, так як щодо нього відсутні дані у протоколі №30 засідання виконкому Житомирської міської ради від 21.12.1972 (а. с. 145 - 152 у т. 1), а наявне рішення з такими ж датою і номером стосується представлення до урядових нагород багатодітних матерів (а. с. 153 у т. 1), може свідчити лише про недоліки в організації роботи Житомирської міської ради у зазначений період чи допущену помилку.
У пункті 71 рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
Верховний Суд у постанові від 16.10.2019 у справі № 460/762/16 дійшов висновку, зокрема, що намагання виправити допущену в минулому органом влади "помилку" не може мати наслідком непропорційне втручання у нове право відповідача та перекладати на нього усі негативні наслідки такої "помилки".
Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.
За викладених обставин, твердження відповідача щодо невідповідності рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 21.12.1972 №1045, на підставі якого видане Свідоцтво про право власності на туристичну базу "Лісовий берег", фактичному рішенню виконавчого комітету Житомирської міської ради від 21.12.1972 №1045 "Про представлення до урядових нагород багатодітних матерів", не береться судом до уваги.
4. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розподіл судових витрат врегульовано ст.129 ГПК України, за п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на задоволення позову, судовий збір у сумі 2270,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 06.10.2021 № 1120 "Про свідоцтво на право власності".
3. Стягнути з Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області (10014, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 04053625) на користь Дочірнього підприємства "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" (10005, м. Житомир, Чуднівське шосе, буд. 1, код ЄДРПОУ 02658815):
- 2270,00 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 15.03.24
Суддя Лозинська І.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам Електронний суд