61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
06.03.2024 Справа №905/25/24
Господарський суд Донецької області у складі:
судді Лободи Т.О.
при секретарі судового засідання Білик М.Л.,
розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат", м. Обухів Київської області, код 05509659,
до Приватного акціонерного товариства "Грета", м. Дружківка Донецької області, код 00153488,
про стягнення 422 626,41 грн,
за участю представників сторін:
позивача - Бугаєнка Ю.М.,
відповідача - не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Київський картонно-паперовий комбінат" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Грета" про стягнення заборгованості за Договором поставки №664/43/2021 від 24.12.2021 в загальній сумі 422 626,41грн, з якої 257 242,58грн - сума основного боргу, 41 016,52 грн - пені, 14 351,51 грн - 3% річних та 110 015,80 грн - інфляційних втрат. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки №664/43/2021 від 24.12.2021 в частині оплати вартості отриманого товару.
РУХ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 09.01.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 905/25/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" до Приватного акціонерного товариства "Грета" про стягнення 422 626,41 грн, вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 07.02.2024 о 10:30 год, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
17.01.2024 на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на позову заяву, який був підписаний представником за довіреністю.
Вказаний відзив суд не розглядав, оскільки він підписаний неповноважною особою та поданий у спосіб, не передбачений ГПК України.
17.01.2024 у встановлений судом строк від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відзив на позовну заяву, поданий відповідачем через систему "Електронний суд" 17.01.2024, відповідає вимогам ГПК України, а тому прийнятий судом до розгляду.
29.01.2024 у встановлений судом строк (здано до поштового відділення 22.01.2024) до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 07.02.2024 відклав підготовче засіданні по справі на 21.02.2024 о 10:30 год.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 21.02.2024, яка занесена до протоколу судового засіданні, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 06.03.2024 об 11:30 год.
Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2024 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, зазначених у заявах по суті справи, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом доставлення ухвали суду від 21.02.2024 до його електронного кабінету в системі "Електронний суд", у поданому до суду відзиві на позовну заяву просив суд розглянути справу без участі представника відповідача.
Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, враховуючи, що він належними чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а також враховуючи його клопотання, викладене в відзиві на позовну заяву.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договором поставки №664/43/2021 від 24.12.2021 в частині оплати вартості поставленої продукції. В позовній заяві позивач також зазначає, що у зв'язку з повномасштабним вторгненням РФ до України відповідач не повернув позивачу підписані екземпляри накладних за спірними поставками, проте, позивач має в наявності інші документи та факти (товарно-транспортні накладні, податкові накладні, часткова оплата за поставлений товар), що в сукупності підтверджують факт поставки товару відповідачу.
Проти посилань відповідача на можливість зменшення штрафних санкцій заперечує, вказує, що відповідач не надав належних доказів в обґрунтування складного матеріального становища, форс-мажорні обставини також не підтверджені належними доказами. Крім того, позивач зазначив, що з відкритих джерел інформації, а саме інтернет-ресурсів, ним встановлено, що продукція відповідача і на даний час реалізовується на багатьох торгівельних платформах. Одночасно позивач посилається на те, що 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а їх нарахування здійснено в відповідності до положень ст. 625 ЦК України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач повністю не визнає позовні вимоги. Заперечуючи проти позову, відповідач підтверджує факт укладення між сторонами Договору поставки № 664/43/2021 від 24.12.2021, однак, зазначає, що через знаходження підприємства відповідача у безпосередній близькості до місць проведення активних бойових дій, товариством було прийняте рішення про тимчасове припинення господарської діяльності. Посилаючись на надзвичайні та невідворотні обставини, які склались не з вини відповідача, зазначає про неможливість виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору з позивачем. Вказує, що на даний час відповідач не має можливості надати суду інформацію і документи щодо факту отримання від позивача товару на умовах Договору згідно даних бухгалтерського та складського обліку, так як ПрАТ "Грета" з самого початку повномасштабної агресії фактично не працює, працівники на підприємстві відсутні, бухгалтерських та складських документів в розпорядженні відповідача немає і доступ до них відсутній. Стверджує, що вказана у позовній заяві господарська операція поставки товару за Договором відповідачу не підтверджена позивачем передбаченими законом належними та достатніми первинними документами, тобто відсутні правові підстави для стягнення заборгованості у вигляді основного боргу.
Відповідач у відзиві на позов послався на те, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних не передбачено умовами укладеного договору між сторонами, а також з посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 24.04.2023 № 231/05-5.4 зазначає, що пред'явлені вимоги позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку 3% річних, інфляційних втрат і пені у період дії в Україні воєнного стану є незаконними, тим паче, що відсутні правові підстави для стягнення заборгованості у вигляді основного боргу.
На думку відповідача, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, можливе зменшення розміру суми пені судом. Вказує, що з моменту введення воєнного стану в Україні й до сьогоднішнього дня відповідач у зв'язку із знаходженням у зоні ведення бойових дій і постійними обстрілами повністю припинив свою господарську діяльність, не має жодного доходу, майже усі працівники підприємства звільнені з роботи і евакуйовані з міста, а територія підприємства неодноразово постраждала від ворожих обстрілів, в результаті чого завдано значну шкоду рухомому та нерухомому майну підприємства.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ПЕРЕВІРКА ЇХ ДОКАЗАМИ.
Заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
24.12.2021 Приватне акціонерне товариство "Київський картонно-паперовий комбінат" (постачальник) та Приватне акціонерне товариство "Грета" (покупець) уклали Договір поставки №664/43/2021 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити й передати у власність покупця гофрокартонну продукцію виробництва ПрАТ "Київський КПК", іменовану надалі "товар", а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах даного Договору.
Найменування, кількість і асортимент товару, що поставляється, вказуються в Додатках (Специфікаціях) до даного Договору, що є невід'ємною частиною або Заявках Покупця (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 1.4 Договору загальна сума договору визначається фактичною сумарною вартістю товарів, поставлених згідно цього Договору за весь строк його дії станом на останній день терміну дії Договору.
Товар поставляється на умовах, обумовлених в даному Договорі і Додатках (Специфікаціях) до договору (п. 3.1 Договору).
За умовами п. 3.5 Договору зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в момент передачі товару. Передачею товару вважається:
- передача товару покупцеві, якщо постачальник зобов'язаний доставити товар;
- передача товару в розпорядження покупця на складі постачальника;
- передача товару перевізникові, призначеному покупцем.
З моменту передачі товару до покупця переходить право власності на товар і ризик випадкової загибелі або раптового ушкодження товару.
Згідно з п. 5.1 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання та неналежне виконання умов цього договору відповідно до законодавства України.
Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що при несвоєчасній оплаті поставленого товару покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочення. Дана умова застосовується при оплаті товару після його поставки.
Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Суд зазначає, що Договір підписано сторонами та скріплено їх печатками, що свідчить про набрання чинності Договором.
30.12.2021 сторони уклали Додаток №1 до Договору поставки №664/43/2021 від 24.12.2021, яким погодили асортимент, ціну, умови поставки та оплати товару.
Так, відповідно до п. 3 Додатку №1 до Договору товар поставляється на умові: DAP (Інкотермс 2010) Донецька обл., м. Дружківка, вул. Чайковського, 1. При умові DAP доставка товару здійснюється тільки при кількості не менше ніж автомобільна норма.
Пунктом 4 Додатку №1 до Договору сторони погодили умови оплати: протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження товару на склад постачальника.
Даний додаток вступає в силу з дати підписання та діє до підписання нового Додатку.
Вказаний Додаток № 1 до Договору підписано сторонами, що свідчить про набрання ним чинності.
Факт укладення Договору з додатком до нього не оспорюється сторонами.
За твердженням позивача в січні-лютому 2022 року ним здійснено поставку товару ПрАТ "Грета" на підставі Договору на загальну суму 457 242,58 грн, на підтвердження чого надано копії:
- накладних №КлН_00479206 від 10.01.2022 на суму 397 941,58 грн та №КлН_00482557 від 03.02.2022 на суму 59 301,00 грн;
- товарно-транспортних накладних за накладними №КлН_00479206 від 10.01.2022 та №КлН_00482557;
- податковими накладними № 334 від10.01.2022 та № 226 від 03.02.2022, з роздруківкою з програми M.E.DOC про затвердження контрагентом.
Суд зазначає, що в позовній заяві позивач посилається на накладну № КлН_004530536 від 03.02.2022, а додана накладна № КлН_00482557 від 03.02.2022. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що в тексті позовної заяви допущена технічна описка, фактично одна із спірних поставок була здійснена 03.02.2022 за накладною № КлН_00482557, а також відповідно до товарно-транспортної накладної, яка виписана на підставі саме накладної № КлН_00482557, копії яких додані до матеріалів справи.
Як стверджує позивач, в порушення умов Договору відповідач оплатив поставлений товар лише частково на загальну суму 200 000,00 грн, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 257 242,58 грн.
У травні 2023 року позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 43-3488 від 03.05.2023, в якій просив протягом 30 днів з моменту отримання цієї претензії здійснити оплату поставленого товару та пеню за прострочення в загальній сумі 390 703,89 грн. У претензії позивач зазначає, що станом на 03.05.2023 ПрАТ "Грета" має заборгованість за Договором поставки 664/43/2021 від 24.12.2021 у розмірі 257 242,58 грн, розмір пені складає 133 461,31 грн. В матеріалах справи наявна копія рекомендованого повідомлення про вручення відповідачу 17.05.2023 поштового відправлення. Як вказував представник позивача в судовому засіданні, вказане повідомлення про вручення стосується саме цієї претензії.
Однак, заборгованість оплачена не була.
Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст.173 Господарського кодексу України (надалі ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з вищевказаного договору, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором поставки.
Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Таким чином, обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Отже, відповідно до правил доказування саме позивач має довести обставину поставки та передачі продукції відповідно до умов укладеного договору належними та допустимими доказами.
Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент здійснення спірної поставки продукції) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Також, за приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (абзац другий пункту 2.1); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1); документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).
Умовами п. 3.5 Договору передбачено, що зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в момент передачі товару. Передачею товару вважається:
- передача товару покупцеві, якщо постачальник зобов'язаний доставити товар;
- передача товару в розпорядження покупця на складі постачальника;
- передача товару перевізникові, призначеному покупцем.
Відповідно до п. 3 Додатку №1 до Договору товар поставляється на умові: DAP (Інкотермс 2010) Донецька обл., м. Дружківка, вул. Чайковського, 1.
Відповідно до Правил Інкотермс 2010 DAP (Delivered at Place - Постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс, що означає, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення.
Отже, сторони погодили, що зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в момент передачі товару в розпорядження покупця на складі постачальника.
Суд звертає увагу на те, що сторони не конкретизували в договорі яким саме первинним документом має підтверджуватися передача товару покупцеві.
Позивачем до позовної заяви додані копії накладних №КлН_00479206 від 10.01.2022 на суму 397 941,58 грн (підписана прийомоздавальником вантажу та багажу постачальника (позивача) ОСОБА_1 з проставленням печатки товариства, а також водієм ОСОБА_2 , підпис та відтиск печатки покупця відсутні) та №КлН_00482557 від 03.02.2022 на суму 59 301,00 грн (підписана прийомоздавальником вантажу та багажу постачальника (позивача) ОСОБА_1 з проставленням печатки товариства, а також водієм ОСОБА_3 , містить напис про прийняття товару від покупця інженером по комплектації обладнання ОСОБА_4 , але підпис та відтиск печатки покупця відсутні).
Дослідивши надані позивачем накладні, суд встановив, що фактично такі накладні є видатковими накладними. Видаткова накладна - це первинний документ постачальника, який підтверджує факт передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи до іншої, від постачальника до покупця. Наразі не існує однієї затвердженої форми видаткової накладної.
Однак, надані суду накладні не відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, оскільки вони не підписані відповідачем та не скріплені печаткою підприємства відповідача, накладна №КлН_00479206 від 10.01.2022 не містить даних (П.І.Б.) та посади особи, яка б підписала ці накладні від ПрАТ "Грета", а тому не можуть бути беззаперечними доказами факту поставки продукції та отримання такої продукції відповідачем.
Встановлені недоліки в оформлені зазначених накладних не можуть вважатись неістотними, оскільки перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від відповідача.
Позивач зазначає, що у зв'язку з повномасштабним вторгненням РФ до України відповідач не повернув позивачу підписані екземпляри накладних за спірними поставками.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, не заперечує факт отримання товару, але зазначає, що не має можливості надати суду інформацію і документи щодо факту отримання від позивача товару на умовах Договору згідно даних бухгалтерського та складського обліку, оскільки ПрАТ "Грета" з самого початку повномасштабної агресії Росії проти України фактично не працює, працівники на підприємстві відсутні, бухгалтерських та складських документів в розпорядженні відповідача немає і доступ до них відсутній.
Суд зазначає, що у разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Доказами, які підтверджують факт поставки товару можуть бути в тому числі товарно-транспортні накладні.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.
Пунктом 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерством транспорту України № 363 від 14.10.1997 (надалі - Правила №363), встановлено правила оформлення документів на перевезення.
Відповідно до п. 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом (п. 11.3 Правил №363).
Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники (п. 11.4 Правил №363).
У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику (п. 11.5 Правил № 363).
Позивачем до позовної заяви додані копії товарно-транспортних накладних за накладними № КлН_00479206 від 10.01.2022 та № КлН_00482557 від 03.02.2022.
Надані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні оформлені належним чином, у відповідності до вимог законодавства України та містять всі необхідні дані і реквізити. Кожна накладна містить вичерпну інформацію про зміст та обсяг господарської операції, які повністю співпадають з такою інформацією, зазначеною у спірних накладних. Товарно-транспортні накладні містять підписи осіб, які приймали участь у здійсненні операції, а саме підписи вантажовідправника та вантажоодержувача. Підписи засвічені печаткою або штампом таких осіб. Надані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, крім вищезазначеної інформації, містять дані про перевізника, автомобіль, водія, його підпис, місце завантаження і місце розвантаження товару, яке співпадає з місцем, погодженим сторонами в Додатку №1 до договору.
Одночасно суд зазначає, що в товарно-транспортній накладній за накладною № КлН_00479206 від 10.01.2022 відсутні дані про відповідальну особу вантажоодержувача, а саме П.І.Б. та посади. Разом з цим, на думку суду, не зазначення у такій накладній розшифровки підпису особи (без вказівки прізвища та посади), що отримала товар, у разі існування інших реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не є безумовною підставою для висновку, що така товарно-транспортна накладна не є первинним документом, який ілюструє відповідну господарську операцію та дає змоги дійти висновку про її зміст.
З урахуванням наведених норм, за висновком суду, відсутність у товарно-транспортній накладній прізвища та назви посади особи, яка отримала товар, за наявності її підпису, який засвідчений відтиском штампу покупця, яка в даному випадку використовувалася, а також наявність усіх інших обов'язкових реквізитів первинного документу, не може свідчить про те, що така накладна є неналежним доказом у справі, а також не є підставою для невизнання господарської операції (поставки товару). Відтиск печатки та штампу на товарно-транспортних накладних є свідченням участі особи в здійсненні господарської операції за цими накладними.
За результатами аналізу вказаних накладних, останні відповідають вимогам щодо заповнення обов'язкових реквізитів у відповідності до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
При отриманні товару відповідачем жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності, в товарно-транспортних накладних не зазначено. Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків за кількістю, якістю та відсутності необхідних товаросупровідних документів (в графі "Супровідні документи на вантаж" міститься інформація про спірні видаткові накладні).
Щодо додаткового підтвердження факту належного постачання позивачем спірного товару та, відповідно, належне його отримання відповідачем, суд вважає за необхідне зауважити наступне.
До матеріалів справи позивач додав довідку АТ "Райффайзен Банк" вих. №В6/19-7838 від 14.09.2023, з якої вбачається наступні надходження коштів на рахунок позивача від ПрАТ "Грета":
- 14.02.2022 в сумі 100 000,00 грн, призначення платежу "гофроящик зг.рах.КлН_00479206 від 10.01.2022, у т.ч. ПДВ 20% 16 666,67 грн";
- 23.02.2022 в сумі 100 000,00 грн, призначення платежу "гофроящик зг.рах.КлН_00479206 від 10.01.2022, у т.ч. ПДВ 20% 16 666,67 грн".
Суд зазначає, що матеріали справи не містять рахунків на оплату за спірними поставками. У судовому засіданні представник позивача зазначав, що рахунки на спірні поставки не виставлялись, номери, зазначені в призначенні платежу, відповідають номерам накладних, представник позивача стверджував, що оплата відповідачем була здійснена саме за спірною поставкою, яка відбулась 10.01.2022 року.
Враховуючи відсутність доказів існування інших договірних відносин між сторонами, зважаючи на те, що найменування товару, номер та дата рахунку, зазначені в призначенні платежу, співпадають з найменуванням товару, номером та датою накладної № КлН_00479206 від 10.01.2022, суд дійшов висновку, що вищевказані оплати товару відбулись саме за такою накладною.
Як на доказ поставки продукції та прийняття її відповідачем позивач також посилається на податкові накладні № 344 від 10.01.2022 та № 226 від 03.02.2022. Вказані податкові накладні містить вичерпну інформацію про зміст та обсяг господарської операції, які повністю співпадають з такою інформацією, зазначеною у спірних накладних.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.
Оцінюючи податкові накладні в сукупності з іншими доказами у справі, суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19, податкова накладна (залежно від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд установлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки, вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.
Суд зазначає, що доказів формування відповідачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями матеріали справи не містять. Разом з тим, позивачем до матеріалів справи додано роздруківку з програми податкової, в якій здійснюється подача таких податкових накладних, про їх затвердження контрагентом. Зокрема, податкова накладна № 226 від 03.02.2022 затверджена відповідачем, про що проставлена відповідна печатка головним бухгалтером Богдановою Л.М.
Тобто, отримавши вищевказані податкові накладні в програмі, відповідач не відхилив їх (за умови якщо б такої господарської операції (поставки товару) не відбулось), а затвердив їх. Доказів не включення сум ПДВ за зазначеними податковими накладними до складу податкового кредиту відповідач до матеріалів справи не надавав.
З урахуванням наведеного, суд зазначає про врахування судом наданих позивачем податкових накладних в якості доказу реальності події поставки.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.
Суд зазначає, що відповідач, заперечуючи проти позову, обмежився лише посиланням на те, що позивачем не надані до матеріалів справи підписані відповідачем накладні на спірні поставки, що за позицією відповідача свідчить про не підтвердження позивачем фактів поставки належними та достатніми первинними документами. При цьому, відповідачем не спростовані факти підписання ним товарно-транспортних накладних, часткової оплати товару та затвердження виставлених позивачем податкових накладних.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку в їх сукупності, суд дійшов висновку, що поставки позивачем та отримання відповідачем товару за Договором поставки № 664/43/2021 від 24.12.2021 згідно накладних № КлН_00479206 від 10.01.2022 на суму 397 941,58 грн та № КлН_00482557 від 03.02.2022 на суму 59 301,00 грн, відбулись.
Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором.
За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи з умов Договору, строк оплати за поставлений товар за накладною № КлН_00479206 від 10.01.2022 до 09.02.2022 включно та за накладною № КлН_00482557 від 03.02.2022 до 05.03.2022.
Однак, в порушення умов Договору відповідач лише частково і з порушенням встановленого строку оплатив товар на загальну суму 200 000,00 грн, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 257 242,58 грн.
Враховуючи викладене, а також те, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також докази, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 257 242,58 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як вбачається з позовної заяви, позивач також просить стягнути 3% річних у сумі 14 351,51 грн та інфляційні втрати в сумі 110 015,80 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З наданих позивачем розрахунків вбачається, що ним здійснено нарахування 3% річних за період прострочення з 10.02.2022 по 26.12.2023 на суму заборгованості в розмірі 197 941,58 та за період з 08.03.2022 по 26.12.2023 на суму заборгованості в розмірі 59 301,00 грн, а також здійснено нарахування інфляційних втрат за період з 10.02.2022 по 26.12.2023 на суму заборгованості в розмірі 197 941,58 грн та за період з 08.03.2022 по 26.12.2023 на суму заборгованості в розмірі 59 301,00 грн.
Перевіривши наданий розрахунок 3% річних у сумі 14 351,51 грн, суд встановив, що таке нарахування відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, арифметично обчислення здійснені вірно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що такі нарахування інфляційних втрат на суми заборгованості за визначені позивачем періоди арифметично здійснені невірно.
Здійснюючи перерахунок інфляційних втрат, суд звертає увагу на те, що статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, отже, сукупний індекс інфляції за весь період прострочення вираховується і з урахуванням тих місяців, в яких індекс інфляції був менше одиниці.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за заявлені позивачем періоди прострочення та на заявлені позивачем суми заборгованості за встановленою чинним законодавством методикою, суд встановив, що вірною сумою інфляційних втрат є 79 373,25 грн, а отже вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими. В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 30 642,55 грн суд відмовляє як необґрунтовано нараховані.
Заперечуючи проти позовних вимог в частині нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, відповідач зазначає, що в укладеному між позивачем та відповідачем Договорі у розділі 5 "Відповідальність сторін" відсутнє посилання на таку відповідальність боржника.
Суд зазначає, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, саме в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України). А тому посилання відповідача про непогодженість такої відповідальності в умовах спірного договору та, як наслідок, безпідставність такого нарахування, є необґрунтованим.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Позивач також просить стягнути з відповідача 41 016,52 грн пені.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що при несвоєчасній оплаті поставленого товару покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочення. Дана умова застосовується при оплаті товару після його поставки.
З наданих позивачем розрахунків пені вбачається, що ним нарахована пеня в сумі 30 586,04 грн за період прострочення з 10.02.2022 по 10.08.2022 на суму заборгованості в розмірі 197 941,58 грн, та в сумі 10 430,48 грн за період з 08.03.2022 по 05.09.2022 на суму заборгованості в розмірі 59 301,00 грн.
Судом перевірено наданий розрахунок та встановлено, що розмір пені за заявлені позивачем періоди та суми боргу складає 41 509,87 грн.
Враховуючи, що позивачем заявлена до стягнення сума пені в розмірі 41 016,52 грн, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 41 016,52 грн є обґрунтованими.
У відзиві на позов відповідач зазначає, що при розгляді даної справи необхідно врахувати те, що підприємство відповідача тривалий час не функціонує в умовах воєнного стану, на час розгляду справи відповідач теж позбавлений можливості вести господарську діяльність з метою отримання прибутку, і стягнення пені в повному обсязі вочевидь перетвориться на несправедливо непомірний тягар для підприємства та не спрямовано на розумне стимулювання відповідача виконувати зобов'язання. Враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та необхідністю забезпечення балансу інтересів сторін, відповідач вказує на можливість зменшення судом розміру суми пені.
Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин.
Зазначені норми є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд має оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 12.09.2019 № 910/10427/18).
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу та пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин. Суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.
Позивач та відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Зменшення заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондуються із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно із приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Отже, саме відповідач повинен довести наявність обставин, які зумовлюють застосування вище зазначених норм. В цьому полягає реалізація принципу змагальності сторін, який закріплений, у тому числі в ст. 74 ГПК України, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Вказуючи у відзиві на позов про можливість зменшення розміру пені судом, відповідач не надав жодного доказу в обґрунтування підстав такого зменшення, зазначивши лише про те, що підприємство відповідача тривалий час не функціонує в умовах воєнного стану, на час розгляду справи відповідач теж позбавлений можливості вести господарську діяльність з метою отримання прибутку. Так, відповідачем не надано ані наказів від 28.02.2022 № 176 "Про тимчасове призупинення діяльності" та від 24.03.2022 № 177 "Про тимчасове призупинення трудових відносин", на які відповідач посилається в відзиві, ані документів своєї фінансової звітності, з яких можливо було б встановити фінансовий стан підприємства, ані доказів відсутності коштів на рахунках. Доказів того, що підприємство постраждало від обстрілів, про що вказує відповідач у відзиві, також до суду не надано.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, вся територія Дружківської міської територіальної громади Донецької області включена до переліку територій можливих бойових дій (дата виникнення можливості бойових дій 24.02.2022), а не територій активних бойових дій, як вказує відповідач.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2022 року № 679-р дійсно триває обов'язкова евакуація населення Донецької області, що не свідчить про неможливість виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та про його фінансовий стан.
Суд також зазначає, що військова агресія РФ проти України та введення воєнного стану в країні не є безумовними обставинами для звільнення від виконання зобов'язань та нарахованих штрафних санкцій на такі зобов'язання.
Таким чином, відповідач не довів існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені.
У відзиві на позов відповідач також посилається на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а також на лист Торгово-промислової палати України від 24.04.2023 № 231/05-5.4, отриманий відповідачем у відповідь на подану ним заяву, в якому ТПП вказала про відсутність необхідності для отримання Сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Суд зазначає, що наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката. Однак, лист Торгово-промислової палати України вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є належним та допустимим доказом наявності форс-мажорних обставин у даних спірних правовідносинах.
Відповідачем не доведено, що порушення щодо несплати відповідачем поставленого товару сталося внаслідок випадку або непереборної сили, що відповідно до приписів ст. 617 ЦК України могло б бути підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, в разі якщо б таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Як вже зазначив суд, такі обставини, як військова агресія та введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами, які позбавляють відповідача можливості та необхідності виконати свої грошові зобов'язання. Факт військової агресії Російської Федерації проти України не може бути беззаперечним доказом наявності форс-мажору за відсутності безпосереднього впливу на можливість здійснення оплати за договором.
До того ж, відповідач, в порушення умов п. 6.3 Договору не повідомляв позивача про настання обставин непереборної сили, що позбавляє його можливості посилатись на форс-мажорні обставини щодо спірних зобов'язань. Протилежних доказів матеріали справи не містять.
Стосовно посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 24.04.2023 № 231/05-5.4 суд зазначає, що вказаний лист було надано відповідачу на його звернення щодо засвідчення форс-мажорних обставин через неможливість виконання зобов'язань за Генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) № Т 09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018, укладеним між АТ "Таскомбанк" та ПрАТ "Грета", тобто такий лист не стосується даних спірних правовідносин. Крім того, в вказаному листі є посилання щодо змін в законодавстві, які стосуються лише договорів, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), а тому посилання на такий лист та відповідні норми закону в правовідносинах з поставки товару також є безпідставними.
Відповідач у відзиві на позов також зазначає, що Законом України від 11.04.2023 № 3048-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану" внесені зміни в Закон України "Про виконавче провадження", якими забороняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України (з дати віднесення територій до таких, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій до моменту виключення таких територій з переліку). Вказує, що ПрАТ "Грета" зареєстровано і розташовано у місті Дружківка Донецької області й згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, Дружківська міська територіальна громада віднесена з 24 лютого 2022 року до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.
Суд не приймає такі заперечення відповідача, оскільки вказані зміни до законодавства стосуються стадії виконання судового рішення та вжиття заходів з його примусового виконання.
До того ж, як вже вказав суд, Дружківська міська територіальна громада Донецької області включена до переліку територій можливих бойових дій (дата виникнення можливості бойових дій 24.02.2022).
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в сумі 257 242,58 грн, пені в сумі 41 016,52 грн, 3 % річних в сумі 14 351,51 грн, інфляційних втрат в сумі 79 373,25 грн. В іншій частині позов не підлягає задоволенню.
Суд звертає увагу на те, що в своєму рішенні у справі "Проніна проти України" Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Отже, решту аргументів сторін суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують вищевикладених висновків суду.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору в сумі 5 879,76 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в іншій частині судовий збір залишається за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Грета" (84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Чайковського, буд. 1, код 00153488) на користь Приватного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, буд. 130, код 05509659) заборгованість за Договором поставки № 664/43/2021 від 24.12.2021 в сумі 257 242,58 грн, пеню в сумі 41 016,52 грн, 3 % річних в сумі 14 351,51 грн, інфляційні втрати в сумі 79 373,25 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 5 879,76 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 15.03.2024.
Суддя Т. О. Лобода