пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
13 березня 2024 року Справа № 903/1015/23
за позовом: Комунального підприємства “Ковельводоканал” Ковельської міської ради, м. Ковель, Волинська обл.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут” м. Луцьк
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 1 199 609 грн. 38 коп.
Суддя Кравчук А.М.
Секретар судового засідання Мачульська Л.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Гетьман І.О., довіреність від 27.06.2023
від відповідача: Корнійчук І.М., наказ
встановив: 25.09.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Комунального підприємства “Ковельводоканал” Ковельської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут” про визнання недійсними додаткових угод №2 від 20.07.2021, №3 від 21.07.2021, №4 від 22.07.2021, №5 від 27.08.2021, №6 від 29.10.2021, №7 від 16.11.2021, №8 від 01.12.2021, №9 від 03.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021 №23-21/184-1/21 та стягнення 1 199 609 грн. 38 коп.
Позовна заява обґрунтована безпідставним збільшенням відповідачем вісім разів вартості електричної енергії.
Ухвалою суду від 28.09.2023 позовну заяву Комунального підприємства “Ковельводоканал” Ковельської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут” про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 1 199 609 грн. 38 коп. залишено без руху. Зобов'язано позивача не пізніше 5-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки заяви та подати суду докази сплати судового збору в сумі 18 788 грн. 00 коп.; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Позивач ухвалу суду отримав 28.09.2023, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції від 28.09.2023.
Строк для усунення недоліків - по 03.10.2023.
На адресу суду надійшло клопотання позивача, яке надіслане засобом поштового зв'язку 03.10.2023, про усунення недоліків позовної заяви та долучення доказів сплати судового збору в сумі 18 788 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 05.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.11.2023 о 10 год. 30 хв. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.
Відповідач ухвалу суд отримав 09.10.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 159).
Строк для подання відзиву - по 24.10.2023.
24.10.2023 на адресу суду надійшов відзив відповідача, згідно якого позовні вимоги заперечує. Зазначає, що чинним законодавством не регламентовано та не визначено якими саме документами може підтверджуватися коливання ціни товару на ринку, не визначено ані їх форму, ані зміст. Кожна додаткова угода укладалась сторонами з повідомленням про зміну ціни за одиницю товару та з наданням документального підтвердження із зазначенням коливання ціни на ринку. Ціна, за якою постачалась електрична енергія, була нижчою ніж ціна, за якою відповідач купував електричну енергію. Збільшення ціни договору на 9,99% за одиницю було максимально допустимо, попри реальне збільшення ціни на +25%. Позовна заява суперечить попередній поведінці позивача, який уклав 9 додаткових угод до договору і є недобросовісною.
Позивач відзив відповідача отримав 30.10.2023, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" №0505120108110.
Строк для подання відповіді на відзив - по 02.11.2023.
01.11.2023 надійшла відповідь позивача на відзив, згідно якої позовні вимоги підтримує. Зазначає, що надані відповідачем довідки та висновки не підтверджують коливання ціни на електроенергію продовж спірного періоду, а довідки ТПП та роздруківки з сайту ДП “Оператор ринку” лише констатують рівень цін на електроенергію.
Відповідач у заяві від 24.10.2023 та представник у судовому засіданні 01.11.2023 просять зупинити провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22, яка є аналогічною даній справі.
Позивач у запереченнях від 01.11.2023 у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи просить відмовити, оскільки сторони та підстави позовів у справах №922/2321/22 та №903/1015/23 різні, а тому правовідносини не є подібними, а тому зупинення провадження є недоцільним та призведе лише до затягування розгляду справи. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 розгляд справи призначено на 07.11.2023, тобто найближчим часом.
Ухвалою суду від 01.11.2023 провадження у справі зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22.
05.02.2024 надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі, оскільки 24.01.2024 Великою Палатою Верховного Суду завершено розгляд справи №922/2321/22.
Ухвалою суду від 06.02.2024 провадження у справі поновлено, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 28.02.2024 о 14 год 00 хв.
Суд протокольною ухвалою від 28.02.2024 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 13.03.2024 о 14 год 00 хв.
У судовому засіданні учасники справи дали пояснення, заперечення, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
27.10.2020 КП «Ковельводоканал» проведено відкриті торги (з публікацією англійською мовою) щодо закупівлі електричної енергії, 09310000-5 (електрична енергія) в обсязі 4 800 000 кВт/год, з очікуваною вартістю 11 558 400 грн 00 коп.
Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено на веб-сайті уповноваженого органу з питань закупівель «prozorro» за № UA-2020-10-27-003180-с (а.с. 16-18).
За результатом проведеного аукціону переможцем торгів визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» з пропозицією 7 474 655 грн 00 коп.
04.01.2021 між КП «Ковельводоканал» та ТОВ «Волиньелектрозбут» укладено договір за № 23-21 /184/-1/21 про постачання електричної енергії споживачу, згідно умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1.). Обсяг електроенергії становить 4 800 000 кВт/год (п. 2.3). Загальна ціна договору становить 7 474 655 грн 00 коп, в т.ч. ПДВ 1 245 775 грн 83 коп (п. 5.3). Договір набирає чинності з моменту підписання , скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 включно (п. 13.1). Умови договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документа, підписаного сторонами договору. Змінені умови договору вступають в силу після підписання (п. 13.7) (а.с. 19-21).
Додатком №2 до договору сторони визначили комерційну пропозицію, зокрема ціну - 1,5572197 грн за 1 кВт/год (а.с. 23 на звороті-24).
Між КП «Ковельводоканал» та ТзОВ «Волиньелектрозбут» до договору №23-21/184-1/21 від 04.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу укладено додаткові угоди з додатками «комерційна пропозиція» (а.с. 25-59):
- №1 від 12.03.2021, якою збільшено ціну електроенергії до 1,62166 грн за 1 кВ/ год., застосовується до правовідносин між сторонами з 01.01.2021;
- №2 від 20.07.2021, якою збільшено ціну електроенергії до 1,747229 грн за 1 кВ/год, застосовується до правовідносин між сторонами з 01.03.2021;
- №3 від 21.07.2021, якою збільшено ціну електроенергії до 1,814281 грн за 1 кВ/год, застосовується до правовідносин між сторонами з 01.05.2021;
- №4 від 22.07.2021, якою збільшено ціну електроенергії до 1,959092 грн за 1 кВ/год, застосовується до правовідносин між сторонами з 01.07.2021;
- №5 від 27.08.2021, якою збільшено ціну електроенергії до 2,118371 грн за 1 кВ/год, застосовується до правовідносин між сторонами з 01.09.2021;
- № 6 від 29.10.2021, якою збільшено ціну електроенергії до 2,293561 грн за 1 кВ/год, застосовується до правовідносин між сторонами з 01.10.2021;
- №7 від 16.11.2021, якою збільшено ціну електроенергії до 2,486252 грн за 1 кВ/год, застосовується до правовідносин між сторонами з 01.11.2021;
- №8 від 01.12.2021, якою збільшено ціну електроенергії до 2,698194 грн за 1 кВ/год, застосовується до правовідносин між сторонами з 11.11.2021;
- №9 від 03.12.2021, якою збільшено ціну електроенергії до 2,931308 грн за 1 кВ/год, застосовується до правовідносин між сторонами з 12.11.2021.
Підставою для укладання додаткових угод ТОВ "Волиньелектрозбут" визначено наявність обставин збільшення ціни за одиницю електричної енергії. Зокрема, в обґрунтування наявності факту коливання ціни на електричну енергію в період між 20.07.2021, 21.07.2021, 22.07.2021, 27.08.2021, 29.10.2021, 16.11.2021, 01.12.2021, 03.12.2021 та, відповідно, підстав для укладання оспорюваних додаткових угод відповідачем надано листи з пропозицією щодо укладення додаткових угод до договору, роздруківки з сайту ДП «Оператор ринку» та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати (а.с. 60-75).
У відповідності до ст. 180 ГК України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
В частині першій ст. 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 185 ГК України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі” істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
Відповідно до пункту 4 Порядку зміни умов договору, зміна умов договору оформляється сторонами шляхом підписання додаткової угоди, яка набуває чинності з моменту її підписання сторонами (якщо сторони не погодять інший термін (строк) набрання чинності додатковою угодою) та є невід'ємною частиною договору.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір №23-21/184-1/21 від 04.01.2021 та вісім додаткових угод, якими змінено ціну за одиницю товару, внаслідок чого ціна на електричну енергію збільшилась із 1,62166 грн за 1 кВт/год (визначена додатковою угодою №1) до 2,931308 грн за 1 кВт/год, тобто на 88% від первинної ціни за договором.
В результаті виконання договірних зобов'язань позивачу поставлено відповідачем електроенергію в кількості 3 575 456 кВт/год на загальну суму 6 997 783 грн 36 коп, що підтверджується актами приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії та платіжними дорученнями (а.с. 76-108).
Суд зазначає, що будь який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємство має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
В абзаці 2 частини 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21).
Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначив, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Велика Палата Верховного Суду у постанові №922/2321/22 від 24.01.2024 дійшла висновку, що відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.
Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.
При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.
Додаткові угоди №№ 2-9 укладено на підставі роздруківки з сайту ДП «Оператор ринку», цінових довідок Харківської торгово-промислової палати.
Суд зазначає, що чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).
Разом з тим, судом враховується, що у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 року у справі № 912/1580/18).
Висновки торгово-промислової палати можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку, але вказані довідки не відповідають вищезазначеним вимогам та не містять інформацію щодо ринкової вартості електричної енергії станом на попередні календарні дати, у тому числі на дату подання цінової пропозиції, дату укладення договору, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни з моменту укладення договору до дати укладення оспорюваних додаткових угод.
Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19).
Надаючи оцінку інформаційним довідкам торгово-промислових палат, суд вважає, що вони не підтверджують коливання ціни електричної енергії на ринку, не містять розрахунку її вартості станом на дату подання цінової пропозиції і дату укладення додаткових угод до договору; такими доказами не наведено динаміки зміни ціни в бік збільшення або зменшення, тому не можуть бути належним доказом у справі.
Згідно правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду № 910/15637/19 від 03.09.2020, №910/13436/19 від 10.09.2020, №910/14155/21 від 19.07.2022, ЗУ "Про торгово-промислові палати України" не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення договорів.
Отже, відповідач не довів поставку електричної енергії за ціною нижчою, ніж ціна, за якою відповідач купував, обставин такого коливання цін станом на дату укладення кожної з додаткових угод, а тому їх укладенням порушено визначену зазначеним Законом граничну межу зміни ціни товару, що спотворює результати торгів та нівелює економію, яку отримано під час підписання договору та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку зі збільшенням ціни на електричну енергію обсяги поставки внаслідок укладення додаткових угод №№2-9 склали лише 3 575 456 кВт/год на суму 6 997 783 грн 36 коп замість визначених у договорі 4 800 000 кВт/год.
Разом з цим, при поставці відповідачем такої ж кількості електричної енергії позивачу за первісною ціною 1,62166, визначеною в договорі від 04.01.2021, вартість поставленого товару становила б 5 798 173 грн 98 коп.
Відтак, відповідачем недопоставлено позивачу електроенергії на суму1 224 544 грн кВт/год, що призвело до недоотримання позивачем товару, на який розраховувалося при укладенні вказаного договору, що жодним чином не узгоджується із загальними принципами, визначеними у Законі України «Про публічні закупівлі».
Враховуючи вищевикладене, розглянувши матеріали та перевіривши обставини справи суд зазначає, що укладені додаткові угоди №№ 2-9 до договору від 04.01.2021 суперечать вимогам законодавства, зокрема, Закону України «Про публічні закупівлі» та положенням статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки товар поставлений за цінами вищими, ніж вказано в основному договорі про постачання , а об'єм спожитого природного газу зменшився, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що такі угоди слід визнати недійсними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду №922/2321/22 від 24.01.2024.
Судом враховано, що відповідач не довів належними та допустимими доказами коливання ціни на ринку, необхідність збільшення ціни за товар, неможливість виконання договору, а також те, що договір для нього був невигідним, збитковим.
Визнання недійсним попередніх вимог тягне недійсність наступних.
За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно з частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
КП «Ковельводоканал» зайво сплачені за поставлений товар грошові кошти в сумі 1 199 609 грн 38 коп внаслідок збільшення ціни та зменшення об'єму поставленого товару за укладеними всупереч законодавству спірними додатковими угодами, у зв'язку з чим підлягають стягненню з відповідача.
При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).
ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 39 466 грн 14 коп відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на нього.
Керуючись ст. ст. 13, 14, 73-80, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсними додаткові угоди №2 від 20.07.2021, №3 від 21.07.2021, №4 від 22.07.2021, №5 від 27.08.2021, №6 від 29.10.2021, №7 від 16.11.2021, №8 від 01.12.2021, №9 від 03.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021 №23-21/184-1/21 (конкурентна процедура закупівлі UA-2020-10-27-003180-с), укладеного між Комунальним підприємством «Ковельводоканал» Ковельської міської ради (попередня назва в договорі Ковельське управління водопровідно-каналізаційного господарства «Ковельводоканал») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (вул. Єршова, 11а, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Комунального підприємства «Ковельводоканал» Ковельської міської ради (вул. Геологів, 2, м. Ковель, Волинська обл., код ЄДРПОУ 05500871)
- 1 199 609 грн 38 коп боргу та 39 466 грн 14 коп витрат по сплаті судового збору, а всього: 1 239 075 грн 52 коп (один мільйон двісті тридцять дев'ять тисяч сімдесят п'ять грн 52 коп).
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення
складений 14.03.2024.
Суддя А. М. Кравчук