Дата документу 12.03.2024Справа № 554/11490/21
Провадження № 2/554/583/2024
12 березня 2024 року Октябрський районний суд м.Полтави
в складі головуючого судді Чуванової А.М.,
за участю секретаря Єсліковської О.А.,
за участю учасників справи:
представник позивача: Титаренко В.Г.,
відповідач: ОСОБА_1
представник відповідача: адвокат Лук'яненко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,-
У грудні 2021 року позивач ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання. В поданій до суду позовній заяві посилався на те, що відповідачам надані послуги з теплопостачання в квартиру по АДРЕСА_1 , загальною опалювальною площею 79,1 кв.м; за період з 01.10.2018 року по 01.10.2021 року існує заборгованість в розмірі 36018,01 гривень. Крім того, вважає, що відповідно до ст.625 ЦК України відповідачі мають сплатити вказану суму боргу із врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних. Просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за отримані послуги з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в розмірі 40777,61 гривень.
Ухвалою суду від 31.01.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 19.04.2022 року позовні вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги теплопостачання в частині стягнення індексу інфляції в сумі 3009,61 грн. та 3% річних в сумі 1649,99 грн. -залишено без розгляду.
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 19.04.2022 року позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» суму заборгованості за послуги теплопостачання в розмірі 36018,01 гривень та повернення судового збору в сумі 2270 гривень.
Відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просила скасувати заочне рішення суду від 19.04.2022 року. Зазначила, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.08.2020 року ОСОБА_1 набула у власність 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивач законним способом отримав інформацію про смерть її матері та набуття відповідачем у власність зазначеної квартири, а судом не з'ясовано підстави звернення з позовом, що виключає законність судового рішення та є підставою для його скасування (т.1 а.с.44-48).
Позивач в письмових поясненнях на заяву про перегляд заочного рішення зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.10.2020 року є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , тобто по 1/2 частці в кожного. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.08.2020 року ОСОБА_1 набула у власність 1/2 частки зазначеної квартири після смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Виходячи з норми ч.1 ст.1216 ЦК України, до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перейшли не лише права, а й обов'язки, в тому числі і обов'язок по оплаті за надані послуги з теплопостачання по квартирі АДРЕСА_2 (т.1 а.с.65-67).
Ухвалою суду від 14.08.2023 року скасовано заочне рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 19.04.2022 року та призначено до розгляду справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов підтримала, просила вимоги задовольнити повністю. Зазначила, що договір не укладався зі споживачами, але позивач надавав послуги за вказаною адресою, оплат не проводилося. Відповідачі є співвласниками квартири, по 1/2 частці. Заборгованість необхідно стягнути з жовтня 2018 року, оскільки опалювальний сезон було розпочато 24.10.2018 року. Спадкоємці не повідомили позивача про відкриття спадщини, тому вони дізнались про це лише 10.08.2020 року, та одразу звернулись із завою до суду про видачу судового наказу. 02.11.2020 року судом було відмовлено у видачі судового наказу. Вважає, що строк звернення до суду не було пропущено.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнала частково. Зазначила, що відповідачі згодні сплатити борг з 10.08.2020 року, оскільки вони з 2018 року не були власниками житла, в квартирі ніхто з них не був зареєстрований, їх мати померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник відповідача - адвокат Лук'яненко О.А. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі. Зазначив, що 10.08.2020 року було оформлено право власності і лише з цього часу нараховується борг.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином. Суд вважає, відповідно до ст.223 ЦПК України, розглянути справу у відсутність відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів.
Заслухавши представника позивача, відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати відповідачів - ОСОБА_3 , якій на праві власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.13).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №228344918 від 16.10.2020 року, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину, виданих 10.08.2020 року Другою полтавською державною нотаріальною конторою (т.1 а. с. 5-6).
Згідно з розрахунком заборгованості (т.1 а.с.7), заборгованість за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1 , за період з жовтня 2018 року по вересень 2021 року становить 36 018,01 грн.
Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені в статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом із тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, в складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Отже, відповідач, прийнявши спадщину, незалежно від того чи отримав він свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власності на успадковане нерухоме майно, він має належним чином утримувати майно, що належить йому.
Така позиція міститься зокрема в постановах Касаційного цивільного суду Верховного суду від 15.03.2018 по справі № 489/2924/16-ц, від 15.03.2018 по справі №401/710/15-ц.
За положеннями статей 319, 322 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом, з 10.08.2020 року власниками житлового приміщення стали відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняли 06.10.2018 року спадщину - квартиру АДРЕСА_2 , та отримали свідоцтва про право на спадщину, видані 10.08.2020 року державним нотаріусом Другої полтавської державної нотаріальної контори (т.2, а.с.3,7, 113,115).
Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули право власності у порядку спадкування, а тому відповідно до ст.1218 ЦК України отримали всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті, в тому числі і обов'язки щодо сплати боргу за надані послуги з постачання теплової енергії, гарячої води.
Із змісту частини першої статті 1281 ЦК України вбачається, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Відповідно до частини другої цієї статті кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Згідно із частиною третьою вказаної статті, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
За змістом частини четвертої статті 1281 Цивільного кодексу України кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Із спадкової справи, копія якої надана Другою полтавською державною нотаріальною конторою на виконання ухвали суду від 19.02.2024 року, вбачається, що спадкоємці не повідомили кредитора спадкодавця, яким є ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» .
Як зазначив представник, позивачу стало відомо лише 10.08.2020 року, що відповідачі прийняли спадщину та отримали свідоцтва про право на спадщину. Позивач дізнався про прийняття спадщини та 02.11.2020 року пред'явив вимогу до спадкоємців шляхом подачі до суду заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, тому суд дійшов висновку про дотримання позивачем вимог частини третьої статті 1281 ЦК України.
Виходячи з викладеного, в період з жовтня 2018 року (час прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ) по 01.10.2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як володільці (власники) квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачами послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, за особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Статтею 162 ЖК України передбачено обов'язок особи, як власника квартири, своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором.
Тому, суд приходить до висновку, що з відповідачів підлягає стягненню сума заборгованості за послуги з теплопостачання за період з жовтня 2018 року по 01.10.2021 року в сумі 36018,01 гривень.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і електричної енергії) за індивідуальним договором складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України; плати за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, які забезпечують надання такої послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками.
Нормою статті 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно п.п. 17, 18 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Система (щомісячна або авансова) та форма (готівкова або безготівкова) оплати послуг визначається у договорі між споживачем і виконавцем. Після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкових засобів обліку, виконавець здійснює коригування плати за надану послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитої кожним споживачем послуги, що відображається в платіжному документі періоду, наступного за здійсненням коригування. Відповідно до п. 30 вказаних Правил споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно до ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг теплопостачання, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до вимог частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За правилами ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
У даному випадку норми права не передбачають солідарної відповідальності співвласників щодо задоволення вимоги кредитора. Договору з цього приводу теж немає. Відтак такі кошти підлягають стягненню у розмірі, який відповідає частці спадкоємця у спадщині та співвласника квартири.
При дослідженні наданого позивачем розрахунку заборгованості з усіма його складовими, суд прийшов до висновку про те, що зазначений розрахунок зроблено вірно та у повній відповідності до інших наявних у справі доказів, та стверджує порушення відповідачами обов'язків щодо своєчасної та повної сплати отриманих послуг, тому вважає за можливе покласти останній в основу судового рішення. Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за послуги теплопостачання в сумі 36018,01 гривень в рівних частках (по 1/2), з кожної по 18009 гривень. Тому, вимоги позивача про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати в сумі 2270 гривень, по 1135 гривень з кожної.
Керуючись ст.ст. 12,13,81,141,263-265 ЦПК України, ст.ст.16,525,526,541 ЦК України, суд -
Позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , та ОСОБА_1 ,проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (місцезнаходження: м.Полтава, вул.Комарова,2а; р/рахунок № НОМЕР_4 в АБ «УкргазБанк», МФО 320478, ЗКПО 03338030) суму заборгованості за послуги теплопостачання в розмірі 36018,01 гривень в рівних частках (по 1/2), з кожної по 18009 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , та ОСОБА_1 ,проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (місцезнаходження: м.Полтава, вул.Комарова, 2а; р/рахунок № НОМЕР_4 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 03338030), повернення судового збору в сумі 2270 гривень по 1135 гривень з кожної.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст судового рішення складено 15.03.2024 року.
Учасники справи:
позивач: Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго», місцезнаходження: м.Полтава, вул.Комарова,2а; код ЄДРПОУ 03338030;
відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
відповідач: ОСОБА_1 ,адреса: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Суддя А.М.Чуванова