Справа № 541/3731/23
Номер провадження 2/541/103/2024
іменем України
13 березня 2024 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Шатілової Л.Г.,
за участю секретарів судового засідання - Гуриної В.М., Непокупної Л.М.,
представників позивача -Чайковського Д.В., Давиденко К.Ю.,
відповідача ОСОБА_1 та його представника- адвоката Руль М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миргород в режимі відеоконференції цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Комунального підприємства «Тепловодсервіс» Миргородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -
КП «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії. В обґрунтування позову зазначили, що відповідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» КП «Миргородтеплоенерго» ( а на даний час його правонаступник КП «Тепловодсервіс»), як виконавець послуг забезпечує постачання теплової енергії індивідуальному споживачеві ОСОБА_1 у житлове приміщення (квартиру) за адресою кв. АДРЕСА_1 . Облік відпущеної теплової енергії відповідачу здійснюється за особовим рахунком, відкритим для фіксації коштів, що надходять за послуги з теплопостачання.
31.08.2020 року та 01.10.2021 року на офіційному сайті КП «Миргородтеплоенерго» обліковано Типові публічні договори про надання комунальних послуг для їх укладення шляхом приєднання всіма споживачами послуг. Умови цих договорів однакові для всіх споживачів і набирають чинності через 30 днів з дня їх опублікування на офіційному сайті. Враховуючи, що протягом 30 днів з моменту офіційного опублікування договору та розміщення інформації про договори у відповідача не виникло заперечень щодо їх укладення, між позивачем та відповідачем виникли фактичні договірні відносини на підставі Типових індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії. Станом на 01.09.2023 за отримані комунальні послуги за період з 01.10.2020 по 31.08.2023 відповідач заборгував позивачу 15850,12 грн, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь. Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача інфляційні витрати 2455,17 грн та 3% річних 654,05 грн, що в сумі становить 3109,37 грн та судовий збір сплачений при зверненні до суду.
Ухвалою суду від 02.11.2023 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
17.11.2023 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній не погоджувався з позовними вимогами КП «Миргородтеплоенерго» посилаючись на те, що ніяких договорів з КМ «Миргородтеплоенерго» він не укладав і не акцептував. Ліцензії КП «Миргородтеплоенерго» на право постачання теплової енергії не актуальні і по ним закінчився строк (діяли з 06.08.2012 по 01.08.2017); акт вводу загальнобудинкового теплового лічильника від 21.08.2021 не був підписаний представником ОСББ «Старосвітська 3», а був підписаний лише представником позивача; всі проекти типових договорів, які додані до позовної заяви, вважав нікчемними; оборотна відомість по відповідачу (абоненту 051123370), яка додана до позовної заяви, не є розрахунком заборгованості. Зазначив, що ним визнаються тарифи про які йому письмово повідомив директор «Миргородтеплоенерго» листом №1914 від 14.12.2015 року - це тариф 780 грн., та тариф 1433,38 грн. за 1 Гкал, відповідно до Постанови КМУ № 560 від 26.06.2019 року за якими він здійснював розрахунки та сплачував послуги. У зв'язку з тим що ним станом на 10.11.2023 року сплачено 27752,13 грн за період з 1 січня 2020 року по 01.10.2023 року, просив відмовити в стягненні заборгованості, як такої, що не підтверджена відповідними розрахунками, також, просив відмовити в стягненні інфляційних витрат та 3% річних, а також сплаченого судового збору (а.с. 64-67).
24.11.2023 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що між позивачем та відповідачем виникли фактичні договірні відносини на підставі Типових індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії. Наявність договору між позивачем та відповідачем від 11 грудня 2015 року №5/123/37/0 регулює відносини, що виникли у період, який не є заявленим до суду у позовній заяві, тобто до жовтня 2020 року. Щодо непогодження з відповідачем тарифів вказали, що встановлення цін/тарифів на комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування, що передбачено ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» і не входять до повноважень позивача. До КП «Тепловодсервіс» від КП «Миргородтеплоенерго» перейшло все майно, права та обов'язки, всі дозвільні документи (в тому числі ліцензії та дозволи), які належали станом на 24.07.2023, тобто у період заборгованості на яку заявлений позов з 01.10.2020 по 31.08.2023 КП «Тепловодсервіс» здійснювало свою господарську діяльність на підставі ліцензій, виданих КП «Миргородтеплоенерго». У зв'язку з чим просили задовольнити позовні вимоги (а.с.102-103).
13.02.2024 року від представника позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення, в яких зазначається, що позивач - КП «Тепловодсервіс» є правонаступником майна, прав і обов'язків КП «Миргородтеплоенерго» та КП «Миргородводоканал», про що були складені відповідні передавальні акти, затвердженні рішенням Миргородської міської ради. На підставі цього, Позивач на законних підставах здійснює свою господарську діяльність з надання послуг тепло та водопостачання у Миргородському районі, зокрема й у квартири АДРЕСА_2 .
Відповідач, як власник цієї квартири (Відповідач визнає це у Відзиві), є споживачем комунальних послуг. Облік кількості наданих йому послуг здійснювався за особовим рахунком, відкритим для фіксації коштів, що надходять за послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення.
Відповідач отримував такі послуги, та сплачував деякі кошти. Проте, на момент подачі позову склалася заборгованість 15850,12 грн, ціна позову з урахуванням індексу інфляції та 3% річних - 18959,49 грн.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та нормативно-правовими актами, розробленими і затвердженими для врегулювання цих відносин.
Згідно із ч. 5 ст. 13 цього Закону, відмова споживача від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитого. Тому відсутність письмових договорів про надання житлово-комунальних послуг не могло і не може бути підставою для звільнення Відповідача від оплати отриманих послуг у повному обсязі. Діючим законодавством, для стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги, наявність договорів між Сторонами у письмовому вигляді не вимагається. Тому доводи Відповідача про те, що відсутність таких договорів виключає стягнення заборгованості, не заслуговують на увагу.
Комерційний облік комунальних послуг, розподіл їх між споживачами, встановлення, обслуговування, заміна вузлів обліку входить до сфери дії Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Згідно до вимог частини 2 статті 3 цього закону, вузлами обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у будівлі, тобто таке обладнання є обов'язковим.
Загальнобудинковий вузол обліку споживання теплової енергії у будинку АДРЕСА_3 (далі - Прилад комерційного обліку) був введений в експлуатацію ще у 2009 році. У 2017 році пройшов планову перевірку, про що був складений відповідний акт введення в експлуатацію від 06.10.2017 року. Після цього, у 2021 році, була здійснена чергова перевірка приладу обліку і актом від 25.08.2021 року, він був введений в експлуатацію. Усі акти були складені відповідно до існуючих вимог з усіма необхідними підписами.
Тому Позивач ставить під сумнів відповідність поданої Відповідачем разом з Відзивом копії примірнику акту вводу в експлуатацію Приладу комерційного обліку від 25.08.2021 року без підпису представника теплоспоживаючого підприємства оригіналу, бо у Позивача наявний цей акт з підписом.
Таким чином, посилання Відповідача на порушення порядку встановлення Приладу комерційного обліку, що на його думку висловилося у відсутності в акті вводу в експлуатацію Приладу комерційного обліку підпису представника теплоспоживаючого підприємства, не заслуговує на увагу.
Представник позивача зазначає, що відповідач не навів ніяких аргументів, підтверджених достовірними і достатніми доказами, які б мали істотне значення для правильного вирішення спору. У Відзиві були наведені лише суперечливі доводи та факти, які не спростовують аргументів Позову. Просить задовольнити позовні вимоги.
08.03.2024 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, в яких зазначено, що до КП «Тепловодсервіс» Миргородської міської ради від Комунального підприємства «Миргородтеплоенерго» та Комунального підприємства «Миргородводоканал» Миргородської міської ради перейшло все майно, права та обов'язки обох підприємств ( в тому числі наявні станом на 24.07.2023 ліцензії та дозволи). У період заборгованості, на яку заявлено позов, тобто з 01.10.2020 по 31.08.2023, КП «Тепловодсервіс» здійснювало свою господарську діяльність на підставі ліцензій (серія АД №№№041719, 041720, 041721), виданих КП «Миргородтеплоенерго», термін дії яких припинено лише 06.02.2024 року.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.
Відповідач та його представник - адвокат Руль М.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований та є власником квартири АДРЕСА_4 (а.с. 55, 124-125) та є споживачами послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за вказаною адресою.
Ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII визначено, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Ст. 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.
Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.
Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
Таким чином, відповідач зобов'язаний щомісячно оплачувати комунальні послуги, які надаються позивачем.
В результаті неналежного виконання обов'язку по оплаті, спожитих у вказаний період послуг, станом на 01.09.2023 у відповідача виникла заборгованість за отримані комунальні послуги (постачання теплової енергії) за період з 01.10.2020 року по 31.08.2023 року в розмірі 15850,12 грн., 2455,32 грн. інфляційних втрат, 654,05 грн - 3% річних за період з 01.10.2020 по 31.01.2022, що підтверджується оборотною відомістю по абоненту ОСОБА_1 АДРЕСА_5 та розрахунком до позовної заяви (а. с. 51-53).
Рішенням Миргородської міської ради від 27 липня 2023 року № 229 «Про затвердження передавальних актів та унормування діяльності Комунального підприємства «Тепловодсервіс» Миргородської міської ради» затверджено передавальний акт Комунального підприємства «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради, складений станом на 24.07.2023 комісією з реорганізації КП «Миргородтеплоенерго». Тобто, до Комунального підприємства «Тепловодсервіс» Миргородської міської ради, (далі - КП «Тепловодсервіс»), як правонаступника, від Комунального підприємства «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради перейшло все майно, права та обов'язки, які йому належали. Відповідні відомості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
Рішеннями виконавчого комітету Миргородської міської ради від 17 листопада 2020 року № 352 та від 22 грудня 2020 року № 29 затверджено корегування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води по категоріям споживачів.
Рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради від 14 липня 2021 року №284 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води по категоріях споживачів КП «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради» затверджено тарифи на період з 01 жовтня 2021 року по 30 вересня 2022 року.
Рішеннями виконавчого комітету Миргородської міської ради від 13 жовтня 2021 року № 457, від 17 листопада 2021 № 489 та 17 грудня 2021 року №538 затверджено корегування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води по категоріям споживачів.
КП «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради було суб'єктом господарювання та надавало комунальні послуги споживачам відповідно до умов договору.
Рішенням Миргородської міської ради 24 травня 2023 року № 110 «Про реорганізацію Комунальних підприємств «Миргородтеплоенерго» та «Миргородводоканал» Миргородської міської ради», припинено комунальне підприємство «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради в результаті реорганізації шляхом приєднання до комунального підприємства «Тепловодсервіс» Миргородської міської ради та установлено, що КП «Тепловодсервіс» Миргородської міської ради (код ЄДРПОУ 45136285. юридична адреса: вул. Якова Усика, 7. м. Миргород Полтавської області) є правонаступником майна, прав та обов'язків КП «Миргородтеплоенерго».
КП «Тепловодсервіс» Миргородської міської ради є виконавцем послуг з виробництва та постачання теплової енергії, призначеної для централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води), що постачається до житлового приміщення шляхом транспортування через магістральні теплові мережі та внутрішньо домові розподільчі системи.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, строк дії ліцензії КП «Миргородтеплоенерго» закінчився 01.08.2017 року ( які перейшли від КП Миргородтеплоенерго»), оскільки у період заборгованості з 01.10.2020 року по 31.08.2023 року КП «Тепловодсервіс» здійснювало свою господарську діяльність на підставі ліцензій, виданих КП «Миргородтеплоенерго», що не суперечить ст.15 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності».
За змістом ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов'язанні.
Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.
Разом з тим, згідно зі ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Виходячи з тлумачення п. 2 ст. 205 ЦК України, п. 2 ст. 642 ЦК України, можна зробити висновок, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов'язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом.
Таким чином, договір про надання послуг з централізованого опалення є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання).
31 серпня 2020 року та 01 жовтня 2021 року Комунальним Підприємством «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради на офіційній сторінці «МИРГОРОДТЕПЛОЕНЕРГО» (https://mte.pl.ua/) та офіційній сторінці Миргородські міської ради (http://mvrgorod.pl.ua), опубліковано типовий публічний договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для його укладання всіма споживачами послуг, умови цього договору однакові для всіх споживачів та набирають чинності через 30 днів з дня йог публікації на офіційній сторінці.
Оскільки протягом 30 днів з моменту опублікування договору і розміщення інформації про договори на інформаційних стендах у боржника не виникло заперечень щодо його укладання, виходячи з практики викладеної постановою ВСУ від 22 лютого 2018 року по справі №641/2634/16, постановою ВСУ від 11 листопада 2019 року по справі № 646/834/17 між КП «Миргородтеплоенерго» та відповідачем виникли фактичні договірні відносини на підставі Типового Договору з індивідуальним споживачем про надання послуг з постачання теплової енергії.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (Постанова Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 401/710/15-ц).
Отже, згідно із зазначеними нормами законодавства відповідач зобов'язаний оплатити спожиті послуги з центрального опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до оборотної відомості по абоненту ОСОБА_1 АДРЕСА_5 та розрахунку заборгованості до позовної заяви підприємства-позивача відповідач має заборгованість перед КП «Тепловодсервіс» за оплату комунальних послуг з постачання теплової енергії та гарячої води станом на 01 вересня 2023 року в розмірі 15850,12 грн, яка виникла за період з 01 жовтня 2020 року по 31 серпня 2023 року (а.с. 51-53).
Згідно з п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги(водопостачання, газ теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно зі ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони(замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов'язання за ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 623 ЦК України Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредитору завдані цим збитки.
За змістом наведених норм вбачається, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню до виконання як договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Згідно з положеннями статей 525, 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що КП «Тепловодсервіс» Миргородської міської ради надає комунальні послуги відповідачу, який проживає за адресою: квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією по нарахуванню суми заборгованості.
У результаті невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг станом на 01.09.2023 у відповідача виникла заборгованість за період з 01.10.2020 по 31.08.2023 в сумі 15850,12 грн.
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Дослідивши письмові докази, на підставі ст. 12 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст. 13 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем прострочено сплату комунальної послуги, що призвело до порушення права КП «Тепловодсервіс» на своєчасне та повне отримання плати за надані послуги з постачання теплової енергії для централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Отже, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії в сумі 15850,12 грн, 2455,17 грн - інфляційних витрат, 654,05 грн. - 3% річних, відповідно до наданого позивачем розрахунку. (а. с. 51-53)
При цьому , суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на порушення порядку встановлення Приладу комерційного обліку з тієї підстави, що на наданій відповідачем суду копії акту вводу в експлуатацію вузла обліку споживання теплової енергії по будинку АДРЕСА_3 відсутній підпис представника теплоспоживаючого підприємства, оскільки в судовому засіданні представником позивача був наданий оригінал вищевказаного акту на якому є підпис представника теплоспоживаючого підприємства - голови ОСББ.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується копією довідки МСЕК (а.с.132), за таких обставин, витрати із судового збору підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.
Керуючись ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 11, 205, 322, 509, 526, 610-612, 623, 625, 633,641, 642, 901, 903 ЦК України, ст.ст 67, 68 ЖК України, ст.ст. 12, 81, 133, 141, 144, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
Позов Комунального підприємства «Тепловодсервіс» Миргородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість в розмірі 18959 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 34 коп., що складається з заборгованості за послуги з постачання теплової енергії - 15850,12 грн., інфляційних витрат - 2455 грн. 17 коп., 3% річних - 654 грн. 05 коп. на користь КП «Тепловодсервіс» Миргородської міської ради (р/р НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», ЄДРПОУ 45136285, ІПН 451362816206).
Головному управлінню Державної казначейської служби України у Полтавській області повернути Комунальному підприємству «Тепловодсервіс» Миргородської міської ради судовий збір, який було сплачено на р/р UA768999980313181206000016305, отримувач платежу ГУК у Полт.обл/Миргород р-н/22030101, за платіжною інструкцією №997 від 31.10.2023 року в розмірі 2864( дві тисячі вісімсот шістдесят чотири) гривні 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Комунальне підприємство «Тепловодсервіс» Миргородської міської ради, юридична адреса м.Миргород, Полтавська область, вул. Я.Усика, 7, код ЄДРПОУ 45136285.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_5 .
Повний текст рішення виготовлений 15 березня 2024.
Суддя: Л. Г. Шатілова