Справа № 539/815/24
Провадження № 1-кп/539/156/2024
15.03.2024 м.Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області, в складі:
головуючого, судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Лубенського міськрайонного суду Полтавської області кримінальне провадження № 12024170570000158 від 13.02.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця ст. Дідрівка Миргородського району Полтавської області, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, особою з інвалідністю не являється, не судимого, військовозобовязаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, -
ОСОБА_4 , 12 лютого 2024 року близько 18-30 год. не виконав вимоги поліцейських - патруля Лубенського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області у складі поліцейського СРПП Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області сержанта поліції ОСОБА_7 (особовий жетон НОМЕР_2 ), призначеного на посаду наказом начальника ГУНП в Полтавській області №175 о/с від 20.04.2022, та інспектора СРПП Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 (особовий жетон НОМЕР_3 ), призначеного на посаду наказом начальника ГУНП в Полтавській області № 97 о/с від 20.02.2021, про зупинку транспортного засобу, яким він керував, а саме автомобіля «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_4 , чим допустив порушення ч.1 ст.122-2 КУпАП.
Під час переслідування працівниками поліції, автомобіля «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_4 , за кермом якого перебував ОСОБА_4 , останній о 18-34 год. зупинився біля домогосподарства за адресою: Полтавська область, Лубенський район, с. Вовчик, вул. Сухомлина, 59, та при виході з автомобіля був запрошений працівниками поліції до службового автомобіля «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_5 , для складання адміністративних матеріалів за вчинення адміністративного правопорушення .
У відповідності до Примітки 1 статті 364 КК поліцейський СРПП Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області сержант поліції ОСОБА_7 та інспектор СРПП Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області лейтенант поліції ОСОБА_8 здійснюють функції представників влади та є службовими особами.
В подальшому, 12.02.2024 о 18- 48 год ОСОБА_4 , перебуваючи на задньому пасажирському сидінні службового автомобіля «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_5 , за адресою: Полтавська область, Лубенський район, с. Вовчик, вул. Сухомлина, 59, діючи із прямим умислом, з метою уникнення притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122-2 КУпАП, під час складання на нього адміністративних матеріалів, запропонував інспектору СРПП Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_8 та поліцейському СРПП Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області сержанту поліції ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 3000 гривень, за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122-2 КУпАП.
Після цього поліцейський СРПП Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області старший лейтенант поліції ОСОБА_8 здійснив виклик на лінію оператора «102» та повідомив про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, з метою документування його протиправних дій.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення- злочин, передбачений ч.1 ст. 369 КК України, тобто пропозицію службовій особі надати неправомірну вигоду, за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
23.02.2024 року у даному кримінальному провадженні між прокурором Лубенської окружної прокуратури Полтавської області та підозрюваним ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості згідно з вимогами ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.
Відповідно до змісту угоди про визнання винуватості прокурор та підозрюваний ОСОБА_4 , за участю його захисника ОСОБА_5 , дійшли згоди щодо формулювання підозри і кваліфікації дій за ч.1 ст. 369 КК України. Підозрюваний повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні і зобов'язався: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні. Сторони угоди про визнання винуватості також погодились на призначення покарання, з урахуванням обставин, що пом'якшують підозрюваному ОСОБА_4 покарання, за ч.1 ст. 369 КК України, у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17 000 грн. Крім того, прокурор та підозрюваний ОСОБА_4 визначили наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості і окремо, умисного невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України.
В судовому засіданні прокурор зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України і КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження угоди про визнання винуватості та заявив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди про визнання винуватості зобов'язання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.
Захисник ОСОБА_5 також просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Вирішуючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості.
Згідно п.1 ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватими, згідно ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів (ч.1 ст. 369 КК України).
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч.4 ст. 474 КПК України та що укладення угоди сторонами є добровільним.
Разом з тим, судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогами чинного законодавства, інтересам суспільства чи окремих громадян, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
За угодою про визнання винуватості сторони узгодили призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, визначеного Законом про кримінальну відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України.
Обвинувачений в судовому засіданні підтримав угоду про визнання винуватості, наполягав на її затвердженні та погодився на призначення узгодженого сторонами угоди покарання.
Інші учасники кримінального провадження також просили про затвердження угоди про визнання винуватості.
Вказані обставини, свідчать про те, що укладення угоди про визнання винуватості не буде суперечити правам та інтересам обвинуваченого.
Судом встановлено, що сторони за угодою про визнання винуватості погодили призначення покарання з урахуванням положень ст.ст. 65-67, 289 КК України.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, суд приходить до висновку, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості.
Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст. 369 КК України є правильною. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винними, відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, та за вимогами п.1) ч.4 ст. 469 КПК України передбачено можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, щодо нетяжких злочинів.
Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін і інших осіб.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, та призначення обвинуваченому ОСОБА_4 узгодженого сторонами покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.
Керуючись ст.ст.314, 369-371, 373, 374, 475 КПК України, суд
Угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні внесеному 13.02.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170570000158, укладену 23.02.2024 року між прокурором Лубенської окружної прокуратури Полтавської області та обвинуваченим (на час укладення угоди підозрюваним) ОСОБА_4 , затвердити.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 369 КК України та призначити узгоджене угодою покарання у виді однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази:
- DVD - R диск з відеозаписом з боді-камери поліцейського залишити в матеріалах кримінального провадження.
З підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, на вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а засудженими з моменту отримання копії вироку.
Роз'яснити засудженому, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 Кримінального кодексу України, а також тягне за собою наслідки, встановлені статтею 476 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1