Справа № 450/4033/23 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
Провадження № 33/811/272/24 Доповідач: Партика І. В.
12 березня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Найди Володимира Степановича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 січня 2024 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Згідно постанови, ОСОБА_1 , 10 серпня 2023 року, о 11 год. 20 хв., на 22 км + 100 м автодороги «Львів-Пустомити-Меденичі» керував транспортним засобом марки «Рено» номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову, закрити провадження у справі.
Наголошує, що з постановою місцевого суду він не погоджується, винним себе не визнає, оскільки постанова місцевого суду є незаконною та упередженою, так як не опитано всіх учасників справи, не досліджено всіх обставини справи, чим порушено його конституційні права.
Повідомляє, що протокол про адміністративне правопорушення складено із суттєвими порушеннями чинного законодавства України, працівниками поліції не опитано свідків та пасажирів.
Наголошує, що місцевим судом не було допитано свідків, а працівниками поліції не відсторонено його від керування транспортним засобом, а матеріали справи не містять даних, що автомобіль здійснював рух, а перебування нетверезої особи за кермом автомобіля, який стоїть на місці, не тягне за собою відповідальності.
Окрім того, зазначає, що рапорт працівника поліції не може вважатися належним та допустимим доказом вини особи, також патрульними поліцейськими не надано йому можливості скористатися правовою допомогою.
Звертає увагу, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, є неналежним доказом, оскільки працівниками поліції не повідомлено його про відеофіксацію та дане відео потрапило до мережі інтернет, внаслідок чого порушено його приватність.
Також наголошує, що він прибував до місцевого суду за кожним викликом.
Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №016799 від 10 серпня 2023 року (а.с. 1), відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння рук), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 10 серпня 2023 року (а.с. 2), згідно із яким у водія виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння кінцівок рук, почервоніння обличчя) від огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора він відмовився;
- інформацією із направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 серпня 2023 року (а.с. 3), з якого вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі від якого він відмовився;
- рапортом сержанта поліції А. Коваля від 10 серпня 2023 року (а.с. 4), з якого встановлено, що працівниками поліції було зупинено автомобіль «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який із незрозумілих причин маневрував по дорозі, під час опитування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, запропоновано йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки автомобіля та в медичному закладі, від якого він відмовився;
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено в суді апеляційної інстанції, на якому зафіксовано зупинку автомобіля «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_1 ,після чого працівник поліції повідомив водієві про відеофіксацію, його права та обов'язки, під час опитування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, після чого запропоновано водієві пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі від якого водій відмови вився, працівниками поліції роз'яснено водієві наслідки відмови, після чого ОСОБА_1 повідомлено, що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, через деякий час його ознайомлено із протоколом про адміністративне правопорушення, вилучено посвідчення водія, вручено копію протоколу.
Доводи апелянта, що місцевим судом не допитано всіх учасників справи та не досліджено всіх обставини справи, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки як вбачається з постанови місцевого суду (а.с. 45-48),місцевим судом повно та об'єктивно досліджено матеріали справи відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП та враховано аргументи адвоката та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Аргументи апелянта, що протокол про адміністративне правопорушення складено із суттєвими порушеннями чинного законодавства України, не заслуговують на увагу апеляційного суду.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Як вбачається з матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №016799 від 10 серпня 2023 року (а.с.1) складено відповідно до вимогам ст. 256 КУпАП.
Твердження апелянта, що працівниками поліції не опитано свідків та пасажирів його автомобіля, апеляційним судом розцінюються критично, оскільки як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, працівниками поліції не залучалися свідки під час опитування водія та складання протоколу про адміністративне правопорушення, також у справі відсутні анкетні дані пасажира, який нібито був очевидцем події.
Отже, винуватість водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена повністю.
Що ж стосується посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не відсторонили від керування транспортним засобом, то слід зазначити, що вказані доводи не є тією безумовною підставою для визнання дій водія такими, що не містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд розцінює критично аргументи апелянта, що матеріали справи не містять даних, що автомобіль здійснював рух, оскільки такі спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, з якого вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував, що він виконував функції водія.
Доводи сторони захисту, що працівник поліції не надано водію можливості скористатися правовою допомогою, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки ОСОБА_1 було роз'яснено, працівниками поліції, його пава та обов'язки та він не висловлював бажання скористатися правовою допомогою адвоката чи спеціаліста в галузі права.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки такі спростовуються вимогами ст. 251 КУпАП.
Згідно з пунктом 2 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
За таких обставин, суд вважає доводи апелянта щодо безперервності відеофіксації неспроможними та такими, що не впливають на кваліфікацію дій водія, оскільки на відео в повному обсязі зафіксовано процес спілкування поліцейських при виконанні ними службових обов'язків із водієм з фіксацією обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №016799 від 10 серпня 2023 року (а.с. 1), а саме опитування водія та пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, та його відмову водія від проходження такого огляду.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 січня 2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.