Справа № 606/1908/23
14 березня 2024 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області, в складі:
головуючого судді - Марціцкої І.Б.
за участю секретаря - Пасько І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м.Теребовля, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про про зменшення розміру аліментів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить зменшити розмір аліментів, які з нього стягуються за рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 05.12.2018 року в розмірі частини заробітку (доходу) на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 до 1417 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із набранням рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги мотивовані тим, що встановлений судом розмір аліментів повинен бути зменшений, так як позивач у 2023 році звільнився з роботи за станом здоров'я. Державний виконавець розраховує розмір аліментів виходячи з середньої заробітної плати по регіону, відповідно, вказана сума не відповідає реальним доходам позивача. ОСОБА_1 сплачуючи такий розмір аліментів, залишається без засобів для існування, а тому просив задоволити позовні вимоги.
Ухвалою судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 04.10.2023 було відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 29.11.2023 було закрито підготовче провадження у справі з призначенням розгляду справи за участю сторін.
Позивач ОСОБА_1 в призначене судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, клопотань не надавав. Представник позивача - адвокат Саламандрик А.І. в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без участі позивача та його представника. Позовні вимоги задовільнити з підстав викладених у позові.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась. Про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, заперечень, клопотань, заяв не надала.
Неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, вивчивши матеріли справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини прийшов до наступного висновку.
Так, судом встановлено, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народився син, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1
Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26.05.2014 розірвано шлюб між позивачем та відповідачем.
Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23.04.2014 справа № 606/784/14-ц постановлено стягувати з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 аліменти в твердій грошовій сумі на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 08.04.2014 року.
Згодом, Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 05.12.2018 року справа № 606/1269/18 постановлено збільшити розмір аліментів та стягувати з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі всіх видів заробітку, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили.
Постановою заступника начальника відділу Теребовлянського районного відділу ДВС від 05.02.2019 відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого листа від 22.01.2019 року № 606/1269/18 про стягнення аліментів.
Відповідно до копії Трудової книжки НОМЕР_1 заповненої на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 звільнився з роботи за угодою сторін, інформація про подальше працевлаштування відсутня.
Підставою звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів є посилання позивача на зміну матеріального стану, що унеможливлює проведення сплати аліментів у розмірі, визначеному судовим рішенням.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений за домовленістю сторін або рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, ОСОБА_1 посилається на те, що у нього змінився матеріальний стан, оскільки на теперішній час він не може працевлаштуватись та отримувати дохід.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Так, посилаючись на зміну матеріального стану ОСОБА_1 вказує на відсутність у нього на теперішній час роботи та постійного джерела доходу. Водночас, матеріали справи не містять жодного доказу, який би вказував на те, що ОСОБА_1 у 2023р. не отримував будь який дохід (заробіток). Не надані суду документи, які б підтверджували розмір доходу (заробітку) позивача, який він отримував на час стягнення з нього аліментів.
Відтак, позивачем не доведено, що з часу стягнення з нього аліментів (2018 р.) та до теперішнього часу його дохід (заробіток) значно став меншим.
Крім того, суд вважає, що позивач не позбавлений можливості працевлаштування з метою отримання доходів та належного і гідного утримання дитини.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі у зв'язку з їх недоведеністю.
Згідно ст.141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.12,81,141,263, 280-282 ЦПК України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про про зменшення розміру аліментів- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник позивача: адвокат Саламандрик Андрій Іванович місцезнаходження: вул. Б.Хмельницького, 8/2, м. Чернівці
Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складене 14.03.2024.
Суддя І. Б. Марціцка