Справа № 459/330/24
Провадження № 1-кп/459/24/2024
14 березня 2024 року Червоноградський міський суд Львівської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Червонограді кримінальне провадження № 12024141150000064 стосовно обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Соснівки, Львівської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, приватного підприємця, неодруженого, батька двох малолітніх дітей, згідно ст. 89 КК України не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в учиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,
ОСОБА_4 11.01.2024, близько 03 год. 40 хв., будучи визнаним винним постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 03.02.2022, яка набрала законної сили 25.02.2022, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу, а також будучи визнаним винним постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 31.05.2022, яка набрала законної сили 11.06.2022, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, та якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 12 (дванадцять) років 8 (вісім) місяців 14 (чотирнадцять) днів без конфіскації транспортного засобу, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов суду та будучи ознайомленим з ними, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.1 ст.129-1 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, керував автомобілем марки «Mitsubishi Carisma», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Сокальській, у м. Червоноград, Львівської області, був зупинений працівниками ВРПП Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав та пояснив, що 11.01.2024 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками ВРПП Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській областіна вул. Сокалька, у м. Червонограді. У вчиненому розкаявся.
Оскільки фактичні обставини справи не оспорюються учасниками судового провадження, показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, з'ясувавши правильність розуміння обвинуваченим фактичних обставин справи, не маючи сумнівів у добровільності його позиції, тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку, що дослідження фактичних обставин справи слід обмежити допитом обвинуваченого та дослідженням даних, що характеризують його особу.
Учасникам розгляду справи роз'яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України.
Виходячи з показань обвинуваченого, суд вважає, що його вина в умисному невиконанні постанов суду, що набрали законної сили, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, доведена.
У судових дебатах прокурор просила призначати обвинуваченому покарання у виді штрафу у розмірі 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а захисник - такий самий вид покарання у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Призначаючи покарання, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КК України умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
За змістом ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч. 1). Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ч. 2). Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ч. 3).
Згідно із передбаченими ст. 65 КК України загальними засадами призначення покарання суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання (ч. 1). Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (ч. 2).
Судом ураховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, за своїм характером вчинене проти правосуддя та стосується умисного невиконання двох постанов суду у справах про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 та ч. 3 ст. 130 КУпАП, тобто вчинені повторно протягом року та особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню відповідно,що свідчить про стійке небажання обвинуваченого виконувати рішення суду та підвищує ступінь суспільної небезпечності злочину.
Враховується й особа винного, як батька двох малолітніх дітей, без судимості, який на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, відносно якого заяв та скарг від сусідів не поступало.
Пом'якшуючими покарання обставинами є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину; обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, не встановлено.
З огляду на вищенаведене та те, що обвинувачений вчинив злочин, пов'язаний із умисним невиконанням, зокрема, постанови суду, згідно із якою на ньогонакладено додаткове адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 51 тис. грн, а максимальний розмір покарання у виді штрафу за інкримінований йому злочин становить 17 тис. грн, суд вважає, що призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу ні у розмірах, у яких просили його призначити прокурор чи захисник, ні як такого згідно із санкцією ч. 1 ст. 382 КК України не відповідатиме меті покарання, оскільки не може бути необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Тому суд призначає обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, проте на рівні найнижчої межі, передбаченої для цього виду покарання у ч. 2 ст. 63 КК України, тобто строком в 1 рік.
При цьому враховуючи вищенаведені тяжкість злочину, особу винного, пом'якшуючі покарання обставини, відсутність судимості, дані досудової доповіді стосовно обвинуваченого, відповідно до якої його виправлення можливе без позбавлення волі, суд дійшов висновку про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України на строк в 1 рік з покладенням на нього окремих обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 392, 395 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 винуватим в учиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком в 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю в 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази, зазначені у постановах слідчого Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області: від 16.01.2024, 17.01.2024, 19.01.2024, 30.01.2024, - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.На вирок суду учасниками судового провадження може бути подана апеляційна скарга через суд першої інстанції до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - протягом цього ж строку з моменту вручення копії вироку.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_1