Справа №443/2206/23
Провадження №2/443/115/24
іменем України
14 березня 2024 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа територіальної громада села Сидорівка в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
ОСОБА_1 звернулася до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, у якому просить: визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , право на 1/2 частину земельної частки (паю) на території Сидорівської сільської ради, площею 2,38 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія НОМЕР_4 від 05.05.1997 року; визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , право на 1/2 частину земельної частки (паю) на території Сидорівської сільської ради, площею 2,38 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія НОМЕР_4 від 05.05.1997 року; визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , право на земельну частку (пай) на території Сидорівської сільської ради, площею 2,92 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія НОМЕР_5 від 05.05.1997 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території Сидорівської сільської ради, загальною площею 2,38 га, що належало померлому на підставі Сертифікату на право на земельну часту (пай) серії НОМЕР_6 від 05.05.1997 року.
Заповіту від ОСОБА_5 у виконкомі Сидорівської сільської ради не посвідчувалося. Оскільки ОСОБА_5 , на випадок своєї смерті, заповіту не залишив, то спадкування відбулося за законом. Окрім позивачки спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 була його дружина ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_3 , однак вона спадщину не прийняла у жоден із способів передбачених законом. Натомість, позивачка та її матір ОСОБА_6 спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли в рівних частинах, проте юридично не оформили своїх спадкових прав.
Згодом позивачка подала заяву про прийняття спадщини після смерті свого батька в Жидачівську державну нотаріальну контору, внаслідок чого нотаріусом заведено спадкову справу № 391 від 25.12.2001 року. Свідоцтва про право на спадщину відносно земельної частки (паю) на території Сидорівської сільської ради, позивачці нотаріусом не видавалося.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивачки ОСОБА_6 . Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Сидорівської сільської ради, площею 2,92 умовних кадастрових гектари, що належало їй на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_5 від 05.05.1997 року. Також у склад спадщини увійшло право на 1/2 частину земельної частки (паю) на території Сидорівської сільської ради, загальною площею 2,38 га, що належало померлому її чоловікові ОСОБА_5 на підставі Сертифікату на право на земельну часту (пай) серії НОМЕР_6 від 05.05.1997 року, що вона фактично успадкувала, але юридично не оформила своїх спадкових прав.
У виконкомі Сидорівської сільської ради від імені ОСОБА_6 заповіт посвідчувався в реєстрі під № 9 від 19.03.1999 року. Згідно вищевказаного заповіту, ОСОБА_6 заповіла тільки житловий будинок в АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 . Остання звернулася із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 в Жидачівську державну нотаріальну контору, внаслідок чого нотаріусом заведено спадкову справу № 111/2017, а 09.08.2017 року їй видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом відносно житлового будинку.
Натомість, позивачка прийняла частину спадкового майна, що не охоплена заповітом, після смерті своєї матері в порядку спадкування за законом, вступивши у управління та володіння спадковим майном у піврічний термін, проте юридично не оформила своїх спадкових прав. Згодом позивачка вирішила юридично оформити спадщину відносно прав на земельні частки (паї), а тому 27.10.2023 року звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору з метою отримання свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті свого батька ОСОБА_5 та матері ОСОБА_6 , однак нотаріус відмовив, у зв'язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що знаходяться на території Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належали померлим і є спадковим майном.
Оскільки правовстановлюючі документи на спадкове майно втрачено, то представник позивачки, адвокат Яременко І.О., звернувся із адвокатським запитом у Відділ №5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, щоб отримати інформацію про наявність у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 28.12.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 21.02.2024 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явилась. Представник позивачки подав заяву в який просить розглядати справу без участі позивача та її представника. Заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, подала заяву у якій просить розглядати справу без її участі. Позовні вимоги визнає та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивачки.
Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, подала заяву в якій просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги визнає, та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивачки.
Третя особа - територіальна громада села Сидорівка в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області заяву про розгляд справи без участі представника Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено наступні обставини.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання народилася у с. Сидорівка, Львівська область, а її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 06.11.1996 року (а.с.10).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території Сидорівської сільської ради, загальною площею 2,38 га, що належало померлому на підставі Сертифікату на право на земельну часту (пай) серії НОМЕР_6 від 05.05.1997 року (а.с.16).
Згідно довідки Журавненської селищної ради №51 від 05.04.2023 року, ОСОБА_5 дійсно проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з ним до дня його смерті та на момент смерті проживала його дружина ОСОБА_6 . Заповіту від ОСОБА_5 у виконкомі Сидорівської сільської ради не посвідчувалося (а.с.11).
Згідно з довідкою виданою виконкомом Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 03.03.2017 про те, що гр. ОСОБА_5 до дня своєї смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований і проживав в АДРЕСА_1 . Від імені ОСОБА_5 виконком Сидорівської сільської ради посвідчував заповіт під № 5 від 08.02.1996 р. в користь ОСОБА_9 1988. До дня смерті та на день смерті ОСОБА_5 проживав разом з дружиною ОСОБА_6 . ОСОБА_9 вступила в управління спадковим майном в 6-ти місячний термін (спадкова справа а.с.9).
Відповідно до заповіту від 08.02.1996 року ОСОБА_5 житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_9 (спадкова справа а.с.11).
Оскільки ОСОБА_5 , на випадок своєї смерті, заповіту на земельну частку (паю) на території Сидорівської сільської ради, площею 2,38 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія НОМЕР_4 від 05.05.1997 року, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №248 від 21.04.1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на середню частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по Сидорівській сільській раді за №260, не залишив, то спадкування відбулося за законом.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, спадкоємців за заповітом і за законом.
Стаття 529 ЦК УРСР 1963 року визначає, , при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала 6 при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Окрім позивачки спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 була його дружина ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_3 , однак вона спадщину не прийняла у жоден із способів передбачених законом. Натомість, позивачка та її матір ОСОБА_6 спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли в рівних частинах, проте юридично не оформили своїх спадкових прав.
У ст. 549 ЦК УРСР 1963 року встановлювалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Згідно ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Водночас, на відміну від ЦК УРСР 1963 року, чинний ЦК не передбачає прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном. Під фактичним вступом у володіння спадковим майном розуміються будь-які дії спадкоємця з управління, розпорядження і використання майна, підтримання його в належному стані, сплати податків, страхових внесків, інших платежів, здійснення за рахунок спадкового майна витрат, погашення боргів спадкодавця та ін.
У цьому аспекті важливе значення має дія цивільного законодавства у часі. За загальним правилом ЦК застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Відтак, ідеться про спадщину, яка відкрилася з 01.01.2004. Утім, як зазначено у п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, правила книги 6 ЦК застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. З цього приводу необхідно керуватися роз'ясненням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК слід розуміти таким чином, що правила книги 6 ЦК можуть бути застосовані лише до спадщини, яка відкрилася після 01.07.2003 і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 ЦК УРСР 1963 року.
Отже, щодо спадщини, яка відкрилася до 01.01.2004, допускається фактичний вступ у володіння нею, а тому за наявності документів, що підтверджують фактичне прийняття спадщини, нотаріусом може бути видане свідоцтво про право на спадщину. При цьому спадкоємець, який фактично вступив у володіння й управління спадщиною до 01.01.2004, не обмежений строком у праві на отримання свідоцтва про право на спадщину.
Згодом позивачка подала заяву про прийняття спадщини після смерті свого батька в Жидачівську державну нотаріальну контору, внаслідок чого нотаріусом заведено спадкову справу № 391 від 25.12.2001 року. Свідоцтва про право на спадщину відносно земельної частки (паю) на території Сидорівської сільської ради, позивачці нотаріусом не видавалося.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивачки ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 14.03.2017 року (а.с.13).
Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Сидорівської сільської ради, площею 2,92 умовних кадастрових гектари, що належало їй на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_5 від 05.05.1997 року. Також у склад спадщини увійшло право на 2 частину земельної частки (паю) на території Сидорівської сільської ради, загальною площею 2,38 га, що належало померлому її чоловікові ОСОБА_5 на підставі Сертифікату на право на земельну часту (пай) серії НОМЕР_6 від 05.05.1997 року, що вона фактично успадкувала, але юридично не оформила своїх спадкових прав (а.с.18).
Згідно довідки видана Журавненською селищною радою Стрийського району Львівської області №52 від 05.04.2023 про те, що ОСОБА_6 до дня смерті і на день смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала і була зареєстрована АДРЕСА_1 . В Сидорівській сільській раді від імені померлої ОСОБА_6 від 19.03.1999 року за реєстровим №9. На день смерті заповідача заповіт не змінено і не скасовано. ОСОБА_1 займалася похоронам своєї матері ОСОБА_6 та прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін після її смерті (а.с.14).
Відповідно до ст. 534 ЦК УРСР 1963 року, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Відповідно до ст. 537 ЦК УРСР 1963 року, частина майна, що залишилась незаповіданою, розподіляється між спадкоємцями за законом, закликаними до спадкоємства в порядку статей 529-533 цього Кодексу. До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом, яким інша частина майна була залишена за заповітом, якщо в заповіті не передбачено інше.
Згідно вищевказаного заповіту, ОСОБА_6 заповіла тільки житловий будинок в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 . Остання звернулася із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 в Жидачівську державну нотаріальну контору, внаслідок чого нотаріусом заведено спадкову справу № 111/2017, а 09.08.2017 року їй видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом відносно житлового будинку.
Натомість, позивачка прийняла частину спадкового майна, що не охоплена заповітом, після смерті своєї матері в порядку спадкування за законом, вступивши у управління та володіння спадковим майном у піврічний термін (ст. 549 ЦК УРСР 1963 року), проте юридично не оформила своїх спадкових прав.
Згодом позивачка вирішила юридично оформити спадщину відносно прав на земельні частки (паї), а тому звернулась у Жидачівську державну нотаріальну контору, однак, постановою державного нотаріуса Жидачівської ДНК Матусека В.В. №352/02-31 від 27.10.2023 року та постановою державного нотаріуса Жидачівської ДНК Матусека В.В. №353/02-31 від 27.10.2023 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, у зв'язку з тим, що відсутній оригінал правовстановлюючого документа на земельну частку (пай), що знаходиться на земельну частку (пай), що знаходиться на території Сидорівської сільської ради, Стрийського райну (Жидачівського району), Львівської області, що належала померлому і є спадковим майном (а.с.20, 21).
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Згідно з ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Предметом спору у даній справі є право на земельні ділянки (паї), які знаходиться на території Сидорівської сільської ради.
Оскільки, правовідносини з приводу спадкування виникли у листопаді 1997 року, то відповідно до Перехідних положень ЦК України 2003 року регулюються нормами ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 524 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Стаття 529 ЦК УРСР 1963 року визначає, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК УРСР 1963 року, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину (ч.1 ст.550 ЦК УРСР).
Відповідно до положень ст. ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із вимогами ст.ст.1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку не заявив про відмову від спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право протягом шестимісячного строку подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Водночас, згідно з роз'ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.
Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз'яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Доказом того, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 належало право на земельну частку (пай) для ведення селянського (фермерського) або колективного господарства, розташовану на території Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, копія Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) Серія НОМЕР_4 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 2,38 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, розташована на території Сидорівської сільської Ради народних депутаті для ведення селянського (фермерського) або колективного господарства (а.с.16).
Доказом того, що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 належало право на земельну частку (пай) для ведення товарного селянського (фермерського) або колективного господарства, розташовану на території Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, є копія Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) Серія НОМЕР_5 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 2,92 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, розташована на території Сидорівської сільської Ради народних депутаті для ведення селянського (фермерського) або колективного господарства (а.с.18).
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) або колективного господарства, які розташовані на території Сидорівської сільської ради, Жидачівського району Львівської області.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , право на 1/2 частину земельної частки (паю) на території Сидорівської сільської ради, площею 2,38 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія НОМЕР_4 від 05.05.1997 року, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №248 від 21.04.1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на середню частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по Сидорівській сільській раді за №260.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , право на 1/2 частину земельної частки (паю) на території Сидорівської сільської ради, площею 2,38 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія НОМЕР_4 від 05.05.1997 року, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №248 від 21.04.1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на середню частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по Сидорівській сільській раді за №260.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , право на земельну частку (пай) на території Сидорівської сільської ради, площею 2,92 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія НОМЕР_5 від 05.05.1997 року, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №248 від 21.04.1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на середню частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по Сидорівській сільській раді за №261.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя С.І. Сливка