Номер провадження: 11-кп/813/965/24
Справа № 495/8958/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
про задоволення відводу
12.03.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши заяву захисника про відвід судді ОСОБА_4 від розглядуматеріалів кримінального провадження №12023162240000917 від 09.08.2023 року за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 на вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.12.2023 року, стосовно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Білгород-Дністровський Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-08.07.2022 року Київським районним судом м. Одеси за ч.3 ст.185, ч.4 ст. 185 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 (три) роки,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України,
встановив:
Оскарженим вироком ОСОБА_8 визнаний винуватим у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, та йому призначено покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднано покарання не відбуте за вироком Київського районного суду м. Одеси від 07.08.2022 року та остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України, у строк відбування призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_8 зараховано строк його попереднього ув'язнення з 20.05.2014 року по 02.09.2016 року, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили не обирався.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахується з моменту його затримання.
Вироком суду вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження в даному кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_8 та прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_9 , кожен окремо, подали апеляційні скарги.
Прокурор просить вирок місцевого суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог КПК України та неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.263 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, частково приєднати до покарання призначеного за цим вироком, не відбуте покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 07.08.2022 року та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі. В іншій частині вирок місцевого суду прокурор просить залишити без змін.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги прокурор зазначає, що місцевий суд не мав повноважень зараховувати ОСОБА_8 за правилами ст.72 КК України строк його попереднього ув'язнення в іншому кримінальному провадженні та в порушення вимог ст.374 КПК України не зазначив в мотивувальній частині вироку наявність або відсутність обтяжуючих обставин.
Обвинувачений просить вирок місцевого суду змінити в частині призначеного покарання та призначити йому покарання у виді штрафу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що він не був обізнаний, що вилучений нього ніж відноситься до холодною зброї, оскільки він придбав його у промисловому магазині. Звертає увагу, що він буде більш корисним для суспільства, сплативши штраф, а не перебуваючи в місцях позбавлення волі за рахунок держави.
Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, вирок суду першої інстанції в даному кримінальному провадженні не оскаржений.
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями Одеського апеляційного суду, в провадження складу колегії суддів: головуючий суддя - ОСОБА_2 , судді: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , розподілені матеріали судової справи (№495/8958/23, номер провадження апеляційного суду №11-кп/813/965/25) за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 на вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.12.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_8 .
До початку судового розгляду, 12.03.2024 року захисником ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , заявлено відвід судді ОСОБА_4 з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.75 КПК України.
Заслухавши адвоката ОСОБА_7 , який підтримав заяву про відвід судді ОСОБА_4 ; прокурора, яка заперечувала проти задоволення заявленого клопотання; обговоривши доводи заяви про відвід; перевіривши матеріали судової справи; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Сторона захисту, заявляючи відвід судді ОСОБА_4 зазначає, що в період з 2009 по 2012 роки захисник ОСОБА_7 працював помічником у судді ОСОБА_4 , в той час коли суддя працював у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області. Наведені обставини, на думку захисника, можуть викликати сумніви в учасників судового процесу та сторонніх спостерігачів щодо неупередженості судді ОСОБА_4 під час розгляду даного кримінального провадження.
Згідно п.4 ч.1 ст.75 КПК України (далі - КПК) суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ч.1 ст.80 КПК за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що безсторонність (неупередженість) суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення ЄСПЛ у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії», «Пуллар проти Сполученого Королівства», «Мироненко і Мартенко проти України»).
Проте між суб'єктивною та об 'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення ЄСПЛ у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надає вимога об'єктивної безсторонності (рішення ЄСПЛ у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
Забезпечення достатніх гарантій виключення будь-яких обґрунтованих сумнівів у безсторонності судді досягається, у тому числі, шляхом вирішення відводів.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. ЄСПЛ зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду».
Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими» (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява №33949/02).
Колегія суддів, дійшовши висновку щодо наявності підстав для задоволення заявленого відводу судді-учаснику колегії суддів, окрім вимог п.4 ч.1 ст.75, ст.80 КПК України, також враховує положення ст.126 Конституції України, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в п.11 Постанови «Про незалежність судової влади» №8 від 13.06.20007 року, ст.15 Кодексу суддівської етики, - відповідно до яких неупереджений розгляд справ є обов'язком судді.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є обов'язком судді. Відповідно до цінності 2 принципу «Неупередженість» Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН №2006/23 від 27.07.2006 року, неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов'язків.
Згідно з п. 2.5. застосування цінності 2 принципу «Неупередженість» Бангалорських принципів, суддя повинен взяти самовідвід від участі від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Європейський суд з прав людини щодо тлумачення понять «незалежний», «безсторонній» та щодо визначення критеріїв неупередженості (безсторонності): суб'єктивний та об'єктивний у рішенні у справі «Агрокомплекс» проти України» (рішення від 06.10.2011 р., заява № 23465/03) зазначив: «…незалежність та неупередженість судів, із об'єктивної точки зору, вимагає, щоб кожен окремий суддя був вільним він неналежного впливу».
Приймаючи до уваги наведені вище вимоги законодавства України, практики Європейського суду з прав людини та Бангалорських принципів поведінки суддів, керуючись положеннями ст.ст. 75, 81 КПК, з метою дотримання, в першу чергу, прав обвинуваченого на неупереджений розгляд справи, а також для забезпечення виконання положень ст.ст. 2, 7, 8, 9, 21, 28 КПК, якими регламентовані завдання кримінального провадження, загальні засади кримінального судочинства, зокрема: верховенство права, доступ до правосуддя та розумність строків розгляду справи, а також для повного, всебічного та неупередженого розгляду справи, запобігання виникненню будь-яких сумнівів в учасників процесу щодо безсторонності суду, що у подальшому може бути розцінене як порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заявлений відвід.
Керуючись ст.ст. 75, 80, 376, 401 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
задовольнити заяву захисника ОСОБА_7 про відвід судді ОСОБА_4 від розглядуматеріалів кримінального провадження №12023162240000917 від 09.08.2023 року за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 на вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.12.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України.
Матеріали судового провадження №11-кп/813/965/24 передати до апарату Одеського апеляційного суду для визначення іншого складу суду в порядку, передбаченому ст.35 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4