Номер провадження: 11-кп/813/1134/24
Справа № 495/4319/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11.03.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської обл. від 05.02.2024, якою в підготовчому судовому засіданні під час розгляду к/п №12023162240000135 від 06.02.2023 відносно:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бритівка Білгород-Дністровського району Одеської обл., громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 04.04.2024 включно, із визначенням розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою суду 1-ої інстанції від 05.02.2024 в підготовчому судовому засіданні в процесі розгляду обвинувального акту в межах к/п №12023162240000135 від 06.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України було задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно ОСОБА_6 строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, до 04.04.2024 включно, з утриманням в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор», із визначенням застави, в якості альтернативного запобіжного заходу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн. та покладено у разі внесення застави певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Мотивуючи зазначене рішення, суд послався на те, що прокурором було доведено існування в зазначеному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення, обумовлені тяжкістю покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим, на теперішній час не допитані свідки та потерпілий, а також тим, що на розгляді в Білгород-Дністровському міськрайсуді Одеської обл. знаходиться низка інших кримінальних проваджень за обвинуваченням ОСОБА_6 .
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що не погоджується із оскаржуваною ухвалою суду, з огляду на те, що судом 1-ої інстанції не взято до уваги, що прокурором не доведено та не надано жодного доказу на підтвердження існування в зазначеному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Посилаючись на викладені обставини, обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою застосувати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Прокурор ОСОБА_8 , про час і місце проведення апеляційного розгляду справи призначений на 12 год. 11.03.2024 був повідомлений належним чином до апеляційного суду не з'явився, будь-яких клопотань не заявляв, тому керуючись приписами ст. 422-1 КПК України, колегія суддів вважає за можливим провести судове засідання за відсутності прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що на розгляді в Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської обл. від 05.02.2024 знаходиться к/п №12023162240000135 від 06.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України, судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дали можливість суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та за результатами перевірки в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України доказів, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Статтею 422-1 КПК України визначений порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Разом з тим, аналіз зазначеної норми кримінального процесуального закону свідчить про те, що апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки має право витребувати із суду 1-ої інстанції лише оскаржувану ухвалу та відповідне клопотання сторони обвинувачення, якщо таке подавалось (заявлялось).
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Разом із тим, зважаючи на обставини інкримінованого ОСОБА_6 злочину, вчиненого за з корисливих мотивів, їх характеру, тяжкості та суспільної небезпечності, а також можливої міри покарання, колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки, виходячи з вищевикладеного, є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик переховування обвинуваченого від суду.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Водночас, зважаючи на те, що свідки та потерпілий на теперішній час безпосередньо судом ще не допитані, остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого не прийнято, існують ризики того, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків та потерпілого у вказаному кримінальному провадженні.
Апеляційний суд також вважає, що в зазначеному кримінальному провадженні існує ризик можливого вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_6 раніше судимий за вчинення тяжкого, корисливого злочину, притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченому ч. 1 ст. 122 КК України в іншому кримінальному провадженні, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення та схильність до вчинення злочинів.
При цьому, апеляційний суд зауважує на тому, що ризики це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих наслідків для кримінального провадження та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання.
Отже, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про наявність підстав для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, апеляційний суд вважає безпідставними.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі , залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду 1-ої інстанції про продовження строку тримання під вартою відносно нього підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 315, 331, 370, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської обл. від 05.02.2024, якою відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, під час судового розгляду кримінального провадження в підготовчому судовому засіданні продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 04.04.2024 включно, із визначенням розміру застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4