Справа № 457/1435/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/77/24 Доповідач: ОСОБА_2
11 березня 2024 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 07 грудня 2023 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Трускавця, Львівської області, не одруженого, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого 21.02.2022 Трускавецьким міським судом Львівської області за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 15.11.2023 року скасовано звільнення від відбування покарання, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_11
оскарженим вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, та призначено покарання за ч. 2 ст. 296 КК України у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Трускавецького міського суду Львівської області від 21.02.2022 року і за сукупністю вироків остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років один місяць.
Термін відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту затримання його по виконанню даного вироку.
Вирішено питання речових доказів.
Окрім того, ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 07.12.2023 року, яка не оскаржувалась та вступила у законну силу, задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України у зв'язку з передачею на поруки кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України. Звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, на підставі ст. 47 КК України, у зв'язку з передачею його на поруки колективу кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП ОСОБА_12 , за умови, що він протягом року з дня передачі його на поруки виправдає довіру колективу та не порушуватиме громадського порядку. Роз'ясненои ОСОБА_8 , що у разі порушення ним умов передачі на поруки, відповідно до ч. 2 ст.47 КК України він буде притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 296 КК України на загальних підставах.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 , 24.07.2023 приблизно о 23 годині 10 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись неподалік кафе «Річки» Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Річки», який розташований за адресою: Львівська область, місто Трускавець, вулиця Тараса Шевченка, 21, де спільно з ОСОБА_8 , маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вирішив вчинити хуліганство.
Реалізуючи свій протиправний намір ОСОБА_13 спільно з ОСОБА_8 , діючи умисно, з метою грубого порушення громадського порядку, спокою громадян проживаючих у готелі та відвідувачів кафе «Річки», з мотивів явної неповаги до суспільства та загальноприйнятих норм моралі, діючи із особливою зухвалістю, нахабно виявляючи зневажливе ставлення до існуючих у суспільстві правил поведінки, помітивши відчинені двері кафе «Річки» ТзОВ «Магазин «Річки», забіг з оголеним торсом на територію літнього майданчику даного кафе, та розпочав чіплятися до відвідувачів, за що отримав зауваження від ОСОБА_14 який в той час перебував у даному закладі.
Використовуючи такий малозначний привід як зауваження, ОСОБА_13 спільно з ОСОБА_8 умисно та безпідставно вступив в словесну суперечку з ОСОБА_14 у ході якої став висловлюватися в його бік ненормативною лексикою та погрозами фізичної розправи відпочиваючим та персоналу вказаного закладу, під час якої нанесли удари руками в область обличчя та тулуба потерпілому ОСОБА_14 , внаслідок чого останній, не втримавши рівноваги, впав на коліна та лікті отримавши тілесні ушкодження у вигляді: синця на передній поверхні правого ліктя, садна на передній поверхні обох колінних суглобів, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, внаслідок чого, грубо порушив громадський порядок, спокій громадян, які відпочивали в кафе та мешкали у готелі « ІНФОРМАЦІЯ_3 », чим порушив нормальну діяльність даного закладу.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України - як хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб.
Не погоджуючись із оскарженим вироком суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити оскаржений вирок та застосувати щодо нього положення ст.69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.296 КК України, у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
В мотивах своєї апеляційної скарги зазначає, що, вирок суду надто суворий. Судом при призначенні покарання правильно враховано обставину, що пом'якшує вину, а саме: щире каяття. Проте, судом не враховано, що добровільно відшкодовано потерпілим заподіяні збитки, а тому останні не мають до будь-яких претензій до нього, що також є пом'якшуючою вину обставиною.
В той самий час, суд неправильно до обтяжуючих обставин відніс вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, оскільки стан алкогольного сп'яніння не підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами.
Також, призначаючи покарання, суд вірно врахував, що він має фактичне місце проживання, не одружений, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, а потерпілі не мають до мене жодних претензій.
Одночасно, покликання суду на те, що у зв'язку з тим, що обвинувачений є раніше судимим, а також, що веде негативний спосіб життя і через вік та характеризуючи дані не має на меті стати на шлях виправлення, є необґрунтованими припущеннями і не підтверджені будь-якими належними, допустимими та достовірними доказами.
Також, недостовірними є твердження суду в оскаржуваному вироку про те, що обвинувачений не працює. На даний час, у зв'язку із введенням воєнного стану та тотальним безробіттям в Дрогобицькому регіоні в цілому, не має можливості офіційно працевлаштуватись, хоча вживає для цього усіх заходів. Проте, постійно працює за усною домовленістю із фізичними особами на різних будівництвах, в домашньому господарстві і т.п., а саме виконує підсобні та інші роботи.
Вважає, що судом в оскаржуваному вироку невірно зазначено, що суд не вбачає підстав для застосування с г.69 КК України до обвинуваченого. Окрім того, судом не враховано стан здоров'я обвинуваченого, в тому числі і наявність важких захворювань (медична документація долучається).
Не взято судом до уваги і належну процесуальну поведінку під час судового розгляду даного кримінального провадження, своєчасно з'являвся на виклики в суд і не вчинив жодного правопорушення, що в свою чергу повністю спростовує висновок досудової доповіді, складеної Дрогобицьким МРВ філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Державної установи «Центр Пробації», про неможливість мого виправлення без ізоляції від суспільства.
Окрім того, судом при ухваленні оскаржуваного вироку не враховано, що обвинувачений оскаржив в апеляційному порядку ухвалу Трускавецького міського суду від 15.11.2023 року у справі №457/1065/21 про скасування звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання згідно вироку Трускавецького міського суду Львівської області від 21.02.2022 року у виді позбавлення волі строком на п'ять років, як незаконну. Тобто, дана ухвала не набрала законної сили. Рішення Львівським апеляційним судом по даний час не прийнято.
Отже, судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосовано вимоги ст.69 КК України і, як наслідок, призначено занадто суворе покарання, яке не відповідає особі обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився , про причини неявки не повідомив, був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи, зокрема і через оголошення , розміщене на сайті Львівського апеляційного суду, що у свою чергу , відповідно до вимог ст. 405 КПК України, не є перешкодою для слухання справи за відсутності обвинуваченого ОСОБА_6 та участі його захисника.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 на підтримку поданої апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_10 , прокурора ОСОБА_7 , які заперечили проти апеляційних вимог, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_6 дотримано.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 розглядалось судом першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки ОСОБА_6 визнав винуватість, відтак суд першої інстанції обмежився допитом обвинувачених, представника потерпілого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі доказами, є обґрунтованим та в апеляційному порядку учасниками кримінального провадження не оскаржується і не може бути оскаржений.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Щодо призначеного судом першої інстанції покарання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 296 КК України, то слід зазначити наступне.
Згідно зі ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Крім того, призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № № 205/7091/16-к (№ 51 - 1532 км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
При призначенні покарання, суд першої інстанції належним чином врахував усі конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, згідно положення ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, вчиненим умисно за попередньою змовою з ОСОБА_8 , в умовах воєнного стану, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який не перебуває на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога, по місцю проживання характеризується посередньо, у потерпілих відсутні будь-які претензії матеріально чи морального характеру, однак не працює, не має постійного джерела доходу, та раніше судимий, згідно досудової доповіді виправлення ОСОБА_6 без позбавлення волі неможливе, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що обвинуваченому ОСОБА_6 слід призначити покарання у межах санкції статті, за якою він притягається до кримінальної відповідальності у виді позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, засадам гуманності і справедливості.
Окрім того слід врахувати, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 15 листопада 2023 року, якою задоволено подання старшої інспекторки Дрогобицького МРВ філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_15 та скасовано звільнення від відбування призначеного ОСОБА_6 покарання з випробуванням і направлено останнього для відбування призначеного покарання, згідно вироку Трускавецького міського суду Львівської області від 21 лютого 2022 року, без змін. Такий факт також вказує, що обвинувачений ОСОБА_6 не бажає ставати на шлях виправлення та не робить для себе належних висновків, продовжуючи злочинну діяльність.
Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість виправлення обвинуваченого з обранням покарання у виді позбавлення волі. Таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та не є суворим.
Колегією суддів не знайдено підстав для пом'якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , у тому числі застосування до нього положень ст. ст. 69 чи 75 КК України.
Таким чином, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 , викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не заслуговують на увагу. Підстав для пом'якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли слугувати причиною скасування чи зміни вироку, колегією суддів не встановлено. Відтак вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405,407, 419 КПК України, колегія суддів
вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 07 грудня 2023 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4