запорізький апеляційний суд
Провадження №33/807/199/24Головуючий у 1-й інстанції Наумова І.Й.
Єдиний унікальний №333/1207/23Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.
Категорія - ст.130 ч.1 КУпАП
08 березня 2024 року м.Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі ОСОБА_1 , захисника Колісника А.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19 грудня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ),
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Згідно з постановою суду, 09.02.2023 року о 15 год. 53 хв. у м.Запоріжжі по вул.Очаківська, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Kadett», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Свої вимоги мотивував тим, що він через фізіологічні особливості свого організму не зміг надати медичному персоналу необхідну кількість сечі для проведення дослідження. В нього було виявлено ряд медичних захворювань, які і стали причиною неможливості надати необхідну кількість сечі для дослідження. Зупинка транспортного засобу під його керуванням була неправомірною.
Заслухавши ОСОБА_1 , захисника Колісника А.Є., які підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у скарзі, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконано вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, повно та всебічно розглянуто обставини справи, дотримано вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.
Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується
- відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №388804 від 09.02.2023 року, підписаному особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до якого водій ОСОБА_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (поведінка що не відповідає обстановці, підвищена жвавість ходи, звужені зіниці очей, що не реагують на світло), відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння;
- направленням на огляд водія транспортного засобу до КНП «ОКЗНПД» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 09.02.2023 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено ознаки наркотичного сп'яніння;
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 1042 від 09.02.2023 року згідно якого ОСОБА_1 відмовився від відповідного медичного огляду;
- актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 1042 від 09.02.2023 року, за результатами проведеного лікарем огляду у ОСОБА_1 були виявлені зовнішні ознаки сп'яніння, запах алкоголю з рота відсутній, відмова від повного медичного огляду;
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, зі змісту якого об'єктивно вбачається фактична відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відповідно до встановленого порядку та процедура оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, що причиною відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння було те, що він не зміг здати сечу для проведення експертизи, апеляційний суд зазначає наступне.
На відеозаписі з нагрудної камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 відмовився надавати біологічний матеріал для аналізу, пояснюючи це тим, що він не може. При цьому працівники поліції та лікар (фельдшер) надали ОСОБА_1 більш ніж достатній час (майже дві години) для надання біологічного матеріалу. Для цього йому було надано можливість випити води, щоб забезпечити здачу необхідної кількості сечі для проведення лабораторного дослідження. Однак матеріал для аналізу ОСОБА_1 надано не було.
Відповідно до пунктів 12, 13 Розділу ІІІ Інструкції №1452/735, для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров у разі неможливості відібрати такі зразки як слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя рук.
Вказана альтернатива встановлена для тих випадків, коли відсутня реальна об'єктивна можливість здати якийсь із зазначених видів біологічного середовища.
Суду не надано жодних належних доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 будь-яких захворювань, які б унеможливлюють проведення дослідження з використанням біологічного середовища у вигляді сечі. ОСОБА_1 умисно відмовлявся від здачі матеріалу, і це тривало певний тривалий час.
Апеляційний суд не бере до уваги наданий ОСОБА_1 висновок спеціаліста уролога від 06.12.2023 відповідно до якого у ОСОБА_1 наявний діагноз ССД обох нирок, кісти нирок, хронічний простатит у стадії загострення, а також УЗД сечовидільної системи, оскільки вищевказаний діагноз був встановлений ОСОБА_1 06.12.2023 року, протокол про вищевказане адміністративне правопорушення складений 09.02.2023, належних відомостей, що станом на 09.02.2023 ОСОБА_1 хворів хворобами, які б завадили йому здати аналіз сечі протягом двох годин, суду не надано.
Про наявність у нього будь-яких хвороб ОСОБА_1 в медичному закладі, при оформленні лікарем висновку про відмову в проходженні огляду на стан сп'яніння, не заявляв, що підтверджується відеозаписами з боді-камер працівників поліції.
Мотиви відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не мають значення для висновків про наявність в діях водія складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд зауважує, що всупереч протилежним доводам ОСОБА_1 , відповідно до п.2.5 ПДР проведення огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського є обов'язком водія, при цьому жоден із нормативних документів не дає водієві права оспорювати таку вимогу поліцейського.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення, є необґрунтованими. З матеріалів справи встановлено, що усі докази суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.
Об'єктивна сторона поставленого у провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення проявляється у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вимога про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 була такою, яка не ставила під сумнів факт відмови.
Більш того, факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, враховуючи наявні докази та пряме зазначення про це в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ніким не оспорюється.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому "Інструкція"). За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Відповідно до п.2 Розділу I Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаки наркотичного сп'яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння, всупереч протилежним доводам останнього, викладені поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на огляд з метою виявлення стану сп'яніння.
Суд зважає на те, що підставою для висунення вимоги ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є суб'єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані наркотичного сп'яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених п.4 розділу І Інструкції ознак наркотичного сп'яніння.
Відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 , тим самим, порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення.
Крім того, апеляційний суд наголошує, що питання поважності чи неповажності причин зупинки автомобіля поліцейськими не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, а відтак вирішення цього питання не може бути підставою для скасування постанови суду. Крім того, апелянтом не надано доказів встановлення незаконності дій працівників поліції і їх протиправної поведінки під час зупинки транспортного засобу, яка нібито мала місце 09.02.2023 року.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі з'ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам належну оцінку та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують.
У зв'язку з наведеним, у суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи. Досліджені судом докази є допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19 грудня 2023 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Гончар
Дата документу Справа № 333/1207/23