Провадження №2/748/83/24
Єдиний унікальний № 748/4171/23
"15" березня 2024 р.м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області
в складі:
головуючого - судді: Меженнікової С.П.,
при секретарі: Крошка І.С., Іващенко О.А.,
з участю представника позивача - адвоката Новика М.С., відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 200000,00 грн за договором позики (борговою розпискою від 14.11.2022 року).
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.11.2022 з відповідачем було укладено договір позики, згідно з яким відповідач отримав у борг грошові кошти у розмірі 200 000 грн строком на десять місяців, зобов'язавшись повертати борг частинами до 20 числа кожного місяця - по 20 000 грн, але не пізніше 14 вересня 2023 року, в частині зобов'язання про повернення всієї суми. Оскільки відповідач не повернув суму позики, тому позивач, посилаючись на ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, просить стягнути борг в примусовому порядку.
Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2023 року вказану вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав повноваження на представлення його інтересів - адвокату Новику М.С. (а.с. 10,11).
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Новик М.С. заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, зазначивши, що 14.11.2022 від позивача грошових коштів він не отримував. Взагалі він у позивача брав позику не 200 000,00, а 80 000 грн, які не повернув, і не у 2022 році, а у 2019 році. Розписку про отримання коштів 14.11.2022 він писав під тиском керівництва в/ч НОМЕР_1 , де він на той час проходив військову службу.
Свідок ОСОБА_3 , яка була допитана за клопотанням відповідача ОСОБА_1 , в судовому засіданні пояснила, що їй зателефонував чоловік - ОСОБА_2 , позивач по справі, та попросив погодитися позичити його другу- ОСОБА_1 , відповідачу по справі, 200 000,00 грн. Вона не хотіла погоджуватися, але чоловік її запевнив, що ОСОБА_1 напише розписку і через 10 місяців зможе повернути їм гроші, так є військовослужбовцем і отримує зарплату. Для передачі грошей ОСОБА_1 , вона взяла з собою батька - ОСОБА_4 , так як сума була не маленька і вона хвилювалася. Коли вони зустрілися з ОСОБА_1 , у того розписка була вже написана, він тільки на місці дописав, що буде кошти повертати кожен місяць. Після цього вона передала йому гроші. По сьогоднішній день ОСОБА_1 жодної суми не повернув. Щодо свого батька, який у розписці вказаний також, як свідок, вказала, що він не прийшов на засідання, оскільки має проблеми зі здоров"ям.
Вислухавши учасників судового процесу, свідка ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом з розписки, наданої стороною позивача, 14 листопада 2022 року між позивачем та відповідачемукладено договір позики грошових коштів, згідно умов якого, ОСОБА_1 отримав у ОСОБА_2 у борг грошові кошти в сумі 200 000,00 грн на термін 10 місяців та зобов'язався, починаючи з 14.11.2022 і до 14.09.2023, кожного місяця до 20-го числа, повертати позику частинами, по 20 000,00 грн щомісяця. Всю суму позики зобов"язався повернути до 14.09.2023 (а.с.9).
Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передання грошової суми позичальнику.
Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 753/1349/20 (провадження № 61-14052св21).
Отже, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який підтверджує не тільки факт укладення договору позики та зміст його умов, але й факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, є договір, який, в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові.
Наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов'язання у ОСОБА_1 , яке виникло перед ОСОБА_2 на час розгляду даної справи лишилось не виконане.
Отже, відповідач, в порушення вимог закону, в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань, а саме, грошові кошти, що були попередньо отримані, згідно умов договору позики, не повернув.
Відповідачем не надано доказів щодо погашення боргу за указаним договором позики, а тому суд виходить з об'єму наданих позивачем доказів відповідно до ст. ст. 76, 81 ЦПК України.
Твердження відповідача про те, що розписку він писав під тиском керівництва військової частини, в порушення ст.81 ЦПК України, не підтвердженні жодним доказом. Слід зазначити, що судом надавалася відповідачу можливість подати докази на підтвердження своїх заперечень на позов. У справі двічі оголошувалася перерва, перший раз для надання можливості відповідачу скористатися правовою допомогою, а другий - в зв"язку із задоволенням клопотання відповідача про виклик та допит свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які зазначені в розписці.
Доводи відповідача про те, що він 14.11.2022 не брав у боргу у позивача 200 000,00 грн спростовуються розпискою від 14.11.2022, яка, відповідно до правової позиції Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 753/1349/20, підтверджує факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Ураховуючи, що позивачем було представлено суду оригінал договору позики, за правилами ст. 545 ЦК України, вказана обставина свідчить про наявність у ОСОБА_1 невиконаного у строк боргового зобов'язання перед ОСОБА_2 , а тому суд ураховуючи положення ст. ст. 509, 525, 526, 1046, 1049 ЦК України, у межах заявлених вимог знаходить вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 200 000,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2000 грн 00 коп. та витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 207, 611,625, 1046-1049 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики від 14 листопада 2022 року в сумі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2000 грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000,00 (п'ять тисяч) грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 15.03.2024 року.
Суддя:С. П. Меженнікова