12 березня 2024 року м. Дніпросправа № 280/2358/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.08.2023, (суддя суду першої інстанції Артоуз О.О.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Запоріжжі, в адміністративній справі №280/2358/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
17.04.2023 ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
визнати бездіяльність відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті грошового забезпечення та додаткової винагороди за період з 01.03.2022 по 27.05.2022, протиправною;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення та додаткову винагороду за період з 01.03.2022 по 27.05.2022;
встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення (ст. 382 КАС України).
Позовну заяву мотивовано тим, що позивачка проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства Оборони України. Під час повномасштабного вторгнення з боку рф позивач, знаходячись на діючій військовій службі, залишилася на окупованій території за місцем свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , та не змогла внаслідок швидкої окупації міста, та тим фактом, що на утриманні перебуває неповнолітня дитина, евакуюватися та прибути до місця тимчасової дислокації до смт. Врадіївка Первомайського району Миколаївської області. За вказаним фактом відповідач провів службове розслідування внаслідок чого, позивачу призупинено грошове забезпечення з 01.03.2022. Після прибуття позивача на службу 28.05.2022 відповідачем проведено службове розслідування, на підставі якого видано наказ про поновлення виплати грошового забезпечення позивачу з 28.05.2022, а також наказано помічнику командира відповідача з фінансово - економічної роботи після встановлення об'єктивних причин відсутності особового складу військової частини поновити виплати грошового забезпечення та нарахувати призупинене грошове забезпечення після проведення перевірки органами військової прокуратури, ДБР, тощо. Листом слідчого ДБР 21.07.2022 відповідача повідомлено про те, що в діях позивача відсутні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, кримінальне провадження за вказаним фактом закрито. Позивач 09.09.2022 звернулась до відповідача з рапортом про виплату належних їй коштів за період з 01.03.2022 по 27.05.2022, проте відповідь не отримала, грошове забезпечення виплачене не було. На адвокатський запит, 03.01.2023 представником позивача отримано відповідь відповідача якою було фактично відмовлено у виплаті грошового забезпечення оскільки позивач не несла службу за вказаний період.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 14.08.2023 відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову. Позивач зазначає, що суд першої інстанції був вправі вийти за межі позовних вимог в цій справі, відтак окреме оскарження позивачем наказу «Про призупинення виплати грошового забезпечення не є необхідним». Також, позивач зазначає, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям гарантована державою, вичерпний перелік підстав для невиплати грошового забезпечення визначений Положенням №260 та Постановою КМУ №168, інших підстав для невиплати грошового забезпечення законодавством не передбачено.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому військова частина НОМЕР_1 посилається на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, наголошує на законності підстав призупинення виплати грошового забезпечення, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства Оборони України.
24 лютого 2022 року окупаційними військами Російської Федерації здійснено повномасштабне вторгнення на територію України, у зв'язку з чим командуванням військової частини прийнято рішення про евакуацію усього особового складу та техніки Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України до тимчасового пункту дислокації м. Первомайськ Миколаївської області. Евакуація здійснювалася із залученням штатної техніки військової частини та особистого транспорту військовослужбовців у військових ешелонах, під командуванням тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 .
Наказом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2022 № 16 “Про призначення службового розслідування” з метою з'ясування причин і умов відсутності на військовій службі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 на військовій службі вирішено провести службове розслідування стосовно відсутності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 на військовій службі.
Згідно п. 3 Акту службового розслідування від 23.03.2022 службовим розслідуванням встановлено, що з 01.03.2022 на військовій службі відсутні військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 , зокрема, солдат ОСОБА_1 - радіотелеграфіст радіостанції інформаційно-телекомунікаційного вузла польового вузла звязку військової частини НОМЕР_1 . Згідно пояснень начальника зв'язку військової частини НОМЕР_1 залишилась на окупованій території (м. Мелітополь) по причині догляду за малолітніми дітьми.
Наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2022 № 24 “Про результати службового розслідування” службове розслідування завершено. Пунктом 2 вказаного наказу, військовослужбовцям, в тому числі і солдату ОСОБА_1 призупинено грошове забезпечення з 01.03.2022.
Крім того, відповідно до вищевказаного наказу, службовим розслідуванням встановлено, що у зв'язку з перебуванням більшості військовослужбовців на непідконтрольній українській державі території, а також відсутності зв'язку з цими військовослужбовцями неможливо провести службове розслідування відповідно до вимог нормативно - правових актів (відібрати пояснення) та встановити точну причину відсутності військовослужбовців на військовій службі, що є фактором, який обмежує посадову особу, яка проводить службове розслідування, у зв'язку з чим не має можливості встановити точну причину. Вищевказані військовослужбовці відсутні на військовій службі згідно пояснень командирів підрозділів за різними причинами (стан здоров'я, догляд за дітьми, відсутність транспорту тощо), більшість вказаних причин не підтверджені документально та не є підставою для рахування такого військовослужбовця присутнім на військовій службі з 01.03.2022.
В ході проведення службового розслідування встановлено факт відсутності на військовій службі в пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 вищевказаних військовослужбовців, 50 з яких вважаються такими, які на даний момент не виконують завдань в складі Збройних Сил України щодо відсічі Збройної агресії Російської Федерації проти України.
28 травня 2022 року позивач прибула до місця тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 .
Актом службового розслідування причин і умов, що сприяли відсутності на військовій службі в пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 та перебування на окупованій території Мелітопольського району оператора - лінійного наглядача відділення телекомунікації інформаційне-телекомунікаційного вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 , радіотелеграфіста радіостанції інформаційно-телекомунікаційного вузла польового вузла звязку військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 та можливого вчинення ними правопорушення, встановлено, що позивач була відсутньою на військовій службі з 25.02.2022 по 27.05.2022 (91 добу) та 28.05.2022 прибула до пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 та приступила до виконання службових обов'язків за посадою. В зазначений період відсутності на військовій службі перебувала за місцем проживання: АДРЕСА_3 . Солдат ОСОБА_1 протягом свого перебування на тимчасово окупованій території Запорізької області перебувала на зв'язку з командуванням польового вузла зв'язку військової частини. Встановлено, що вказаний військовослужбовець є матір'ю неповнолітніх дітей, яких не було можливості евакуювати на момент початку бойових дій, що і стало головною причиною перебування на окупованій території протягом тривалого часу. По службі солдат ОСОБА_1 характеризується позитивно, в її діях не вбачається ознак порушень присяги, своїх функціональних обов'язків чи боягузтва.
З 28.05.2022 позивачу поновлено виплату грошового забезпечення.
Слідчим першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі листом від 21.07.2022 № 17-01-5125 повідомлено командиру військової частини НОМЕР_1 про те, що слідчим “…здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022081370000212 від 06.06.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, за фактом нез'явлення на службу військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 21 липня 2022 року кримінальне провадження № 42022081370000212 від 06.06.2022 було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.”.
09 вересня 2022 року позивачем подано на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт в якому ОСОБА_1 просила надати вказівку начальнику фінансово-економічної служби про виплату всіх належних їй коштів за період з 01.03.2022 по 27.05.2022, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
Відповідачем 30.12.2022 представнику позивача надано відповідь на адвокатський запит від 30.12.2022 з якої вбачається, що позивачем дійсно було написано рапорт за результатами розгляду якого резолюцією командира прийнято рішення покласти обов'язки щодо виконання цього рапорту на начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 . Зазначено, що начальником фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 було надано мотивовану відповідь в усній формі, оскільки письмова відповідь на рапорт у військових частинах заборонено. Щодо виплати солдату Передрій додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 зі змінами з 01.03.2022 по 27.05.2022 повідомлено, що оскільки ОСОБА_4 не несла службу у визначений період, знаходилася в окупації та не виконувала службових обов'язків визначених за посадою, дана додаткова винагорода на неї за період з 01.03.2022 по 27.05.2022 не поширюється.
Не погодившись з бездіяльністю відповідача стосовно невиплати грошового забезпечення за період з 01.03.2022 по 27.05.2022 позивач звернулась до суду з адміністративним позовом в цій справі.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що після прибуття позивача в пункт тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 останньою не було надано жодних документальних підтверджень поважності причин її відсутності на військовій службі у період з 01.03.2022 по 27.05.2022. Доказів зворотного матеріали справи не містять. Разом з тим суд звернув увагу, що на момент звернення до суду із даною позовною заявою наказ т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2022 №24 “Про результати службового розслідування”, яким було призупинено ОСОБА_1 виплату грошового забезпечення у період її відсутності на військовій службі з 01.03.2022 по 19.05.2022 є чинним та у судовому порядку не оскаржувався, а відтак у відповідача відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди за вказаний період.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України” (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Так, за приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Наведені норми Дисциплінарного статуту ЗСУ дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Статтею 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Згідно з статтею 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначено Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608.
Відповідно до пункту 2 Розділу І Порядку № 608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).
Згідно зі статтею 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець
Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок (ст.13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно зі статтею 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України “Про оборону України” дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Отже, аналізуючи наведені норми, слід зазначити, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ. При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).
Пунктом 2 розділу IV Порядку №608 визначено, що особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді; ознайомлюватися з необхідними документами, за потреби - знімати з них (отримувати) копії та долучати до матеріалів службового розслідування; отримувати інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України; проводити огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування, за результатами якого складати акт огляду з обов'язковим зазначенням: предмета огляду та його стислого опису; часу, дати, місця (населеного пункту) огляду; посади, військового звання, прізвища та імені особи, яка складає документ; військового звання, прізвища та імені посадової (службової) особи, яка бере участь у службовому розслідуванні (за необхідності); прізвища, імені, по батькові та фактичної адреси проживання двох присутніх осіб; фактичного місцезнаходження військової частини, установи, підприємства тощо; місця складання документа (номер службового кабінету або іншого приміщення); у разі використання технічних (відео-, фото- або аудіо-) засобів - цифрового пристрою, його назви, моделі; підписів присутніх осіб на кожному аркуші та їх прізвищ, ініціалів, підписів на останньому аркуші; підпису особи, яка склала акт огляду, на останньому аркуші.
Так, 15.03.2022 з метою встановлення причин і умов, що сприяли відсутності на військовій службі з 01.03.2022 військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у пункті тимчасової дислокації під час воєнного стану та Російської збройної агресії проти Української держави т.в.о. командира військової частини видно наказ № 16 “Про призначення службового розслідування”.
23 березня 2022 року т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 24 “Про результати службового розслідування”, згідно з пунктом 1 якого службове розслідування завершене. Пунктом 2 наказу, військовослужбовцям, серед яких є позивач призупинено грошове забезпечення з 01.03.2022.
Також, відповідно до вищевказаного наказу, службовим розслідуванням встановлено, що у зв'язку з перебуванням більшості військовослужбовців на непідконтрольній українській державі території, а також відсутності зв'язку з цими військовослужбовцями неможливо провести службове розслідування відповідно до вимог нормативно - правових актів (відібрати пояснення) та встановити точну причину відсутності військовослужбовців на військовій службі, що є фактором, який обмежує посадову особу, яка проводить службове розслідування, у зв'язку з чим не має можливості встановити точну причину. Вищевказані військовослужбовці відсутні на військовій службі згідно пояснень командирів підрозділів за різними причинами (стан здоров'я, догляд за дітьми, відсутність транспорту тощо), більшість вказаних причин не підтверджені документально та не є підставою для рахування такого військовослужбовця присутнім на військовій службі з 01.03.2022.
Як правильно вказав суд першої інстанції, метою службового розслідування стосовно позивача було саме встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, які мають значення для прийняття відповідного рішення за вже встановленим фактом відсутності позивача на військовій службі у місці тимчасової дислокації військової частини, а отже, не було обов'язком особи, які проводять службове розслідування вчиняти дії в розумінні зазначеного пункту 2 розділу IV Порядку №608.
Відповідно до Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” було розроблено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197.
Цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (пункт 1 розділу I Порядку №60).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), допомоги.
Згідно пункту 3 розділу І Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Пунктом 8 розділу І Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується:
за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати;
якщо виплачуються академічні стипендії;
за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше;
за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки;
за час тимчасового виконання обов'язків понад два місяці за новими посадами у зв'язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату);
за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом;
за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Пунктом 16 розділу І Порядку №260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022, якою установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови №168 визначено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, Міністром оборони України надіслана телеграма від 25.03.2022 №248/1298, пунктом 2 якої передбачалося, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Пунктами 5, 6 вказаного наказу передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установі організації) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Згідно з пунктом 10 рішення Міністра оборони України до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень не включаються військовослужбовців, які:
беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки; проходять службу у багатонаціональних органах військового управління за кордоном;
добровільно здалися в полон - з дня захоплення в полон, оголошеного наказом командира;
самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - з дня самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), оголошеного наказом командира;
відбувають покарання на гауптвахті та в дисциплінарних частинах - з дня початку відбування покарання, оголошеного наказом командира;
усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади - з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира;
відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення;
перебували у стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння - за місяць, у якому здійснено таке порушення;
навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство (крім випадків доведення особи до самогубства, встановленого судом) - за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство;
у разі вчинення інших дій (бездіяльності), які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення; перебували:
під вартою чи домашнім арештом; на навчанні за кордоном;
у відпустках, за якими відповідно до законодавства України не передбачено збереження грошового забезпечення.
Аналіз змісту вищенаведених правових норм свідчить про те, що військовослужбовцям гарантовано державою належне грошове забезпечення, до складу якого входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Водночас не виплачується грошове забезпечення військовослужбовцю лише у випадках, перерахованих вище. На період воєнного стану Постановою №168 також передбачено виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. або 30 000 грн. в залежності від того, чи бере військовослужбовець безпосередню участь у бойових діях, виплата якої здійснюється на підставі наказів командирів. Наведений вище перелік підстав для невиплати грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Так, призупинення виплати позивачці грошового забезпечення з 01.03.2022 відбулося внаслідок проведеного на підставі наказу від 15.03.2022 №16 службового розслідування за результатами якого не було з'ясовано причини та умов, що сприяли відсутності на військовій службі ОСОБА_1 в пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 .
Враховуючи, що позивач станом на час проведення згаданого службового розслідування знаходилася на тимчасово непідконтрольній Україні території, що об'єктивно унеможливило на той час з'ясувати дійсні обставини її відсутності у військовій частині, суд вважає, що відповідачем, задля виключення можливої державної зради, співпраці з державою агресором або дезертирства з боку позивача, було правомірно прийнято наказ від 23.03.2022 № 24 “Про результати службового розслідування”, яким призупинено ОСОБА_1 виплату грошового забезпечення у період її відсутності на військовій службі з 01.03.2022 по 27.05.2022.
Після прибуття позивача в пункт тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 останньою не було надано жодних документальних підтверджень поважності причин її відсутності на військовій службі у період з 01.03.2022 по 27.05.2022. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
В свою чергу, на момент звернення до суду із даною позовною заявою наказ т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2022 №24 “Про результати службового розслідування”, яким було призупинено ОСОБА_1 виплату грошового забезпечення у період її відсутності на військовій службі з 01.03.2022 по 19.05.2022 є чинним та у судовому порядку не оскаржувався, а відтак у відповідача відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди за вказаний період.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи позивача про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди за період проходження служби з 01.03.2022 по 27.05.2022 та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення та додаткову винагороду за вказаний період не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, отже задоволенню не підлягають.
Стосовно посилань позивача на те, що суд першої інстанції мав можливість вийти за межі позовних вимог та вирішити незаявлену позову вимогу, зокрема скасувати наказу військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2022 №24 “Про результати службового розслідування”, яким було призупинено ОСОБА_1 виплату грошового забезпечення у період її відсутності на військовій службі з 01.03.2022 по 19.05.2022, суд апеляційної інстанції зазначає, що по-перше вихід за межі позовних вимог це право, а не обов'язок суду, по-друге вихід за межі позовних вимог допускається в разі, якщо суд, установивши порушення прав та інтересів особи вважає за необхідне визначити ефективний спосіб судового захисту, який би відновив права та захистив інтереси особи в повній мірі. В даному випадку за наслідками розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач мав підстави для призупинення виплати грошового забезпечення позивачу та констатував відсутність протиправного характеру в діях відповідача, при цьому суд звернув увагу також і на чинність наказу про призупинення виплати грошового забезпечення. Таким чином, суд першої інстанції не мав обґрунтованих підстав для виходу за межі позовних вимог ОСОБА_1 та вирішення вимог, які нею не заявлялись в адміністративному позові.
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування - відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.08.2023 в адміністративній справі № 280/2358/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай
суддя Н.І. Малиш