07 березня 2024 року м. Дніпросправа № 205/7525/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2023 ( суддя першої інстанції Костромітіна О.О.) в адміністративній справі №205/7525/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.07.2023 року відносно нього була винесена постанова серії ЕАС №7320128 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої він, нібито, керував автомобілем Ford Mondeo р/н НОМЕР_1 і не пред'явив посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п.2.1 а ПДР. Згідно із вказаною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 гривень. Вважає, що постанова серії ЕАС №7320128 в справі про адміністративне правопорушення є незаконною та неправомірною, побудована на припущеннях, є однобічною. Прийняття даної постанови не передувало належне з'ясування обставин та умов, за яких відбувалося керування ним транспортним засобом, не містить жодних об'єктивних та належних доказів, які б підтверджували вчинення ним даного правопорушення. Дана постанова винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, із якою він категорично не згоден та заперечує проти неї, а тому вважає, що вона повинна бути скасована судом, а провадження у справі закрито. Зазначає, що він не керував автомобілем Ford Mondeo р/н НОМЕР_1 , а просто сидів у ньому (курив), а зупинив його екіпаж патрульної поліції взагалі біля калитки його будинку, де він мешкає, тобто не під час руху за кермом вказаного автомобіля, а коли він був пішоходом і йшов від автомобіля до свого будинку, куди його працівники поліції не пустили і застосували до нього заходи фізичного характеру, кайданки, нанесли ушкодження і в результаті ще склали відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, зазначає, що документи на автомобіль, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та його посвідчення водія були всередині автомобіля, а його особисті документи були вдома, і він пояснив поліцейським, що для того щоб надати їм свої документи йому необхідно зайти додому, але це зробити йому вони не дозволили. Поліцейський не звернув увагу і не перевірив той факт, що він не був водієм та не керував автомобілем, а тому його вимога про надання ним посвідчення водія була незаконною і неправомірною. Звертає увагу, що ним була написана заява та скарга до УПП в Дніпропетровській області на неправомірні і незаконні дії працівників поліції, які діяли із грубим порушенням норм чинного законодавства України, перевищували свої повноваження в даній ситуації, застосували заходи фізичного впливу до нього, в результаті чого він був змушений викликати швидку допомогу, яка потім відвезла його до лікарні, де встановили, що він отримав струс мозку та інші ушкодження. Дані факти підтверджуються довідками з лікарні №16 та №4, куди його було відведено на кареті швидкої допомоги. Крім того, звертає увагу на таку невідповідність в діях поліцейського, який склав вищевказану постанову, а саме у п.4 постанови вказана серія і номер його посвідчення водія НОМЕР_2 . Тобто, з однієї сторони поліцейський притягає його до відповідальності за не пред'явлення посвідчення водія, а з іншої сторони, у самій же постанові вказує серію та номер його посвідчення водія, що свідчить про невідповідність дій поліцейського. Також, інспектором не були роз'яснені його права за ст.268 КУпАП та строк оскарження постанови за ст.289 КУпАП, що підтверджується відсутністю його підпису у п.8 даної постанови. Зважаючи на вищевказані факти, що поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, постанова не містить жодних доказів, які б підтверджували вчинення ним адміністративного правопорушення, то він вважає, що справа повинна бути відносно нього закрита, а постанова скасована.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2023 позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, не надання належної оцінки обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на доведеність вчинення позивачем правопорушення та правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено, що 08.06.2023 року поліцейським взводу 1 роти 4 батальйону 3 УПП Тлустенко Д.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення а ч.1 ст.126 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.
З постанови вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Mondeo днз НОМЕР_1 , в м.Дніпро, по вул.Погоріла, в районі будинку 49, не пред'явив посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п.2.1 а Правил дорожнього руху України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, зокрема, виходив з того , що відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, не надано суду документів, відеозаписів чи інших доказів, які стали підставою для прийняття рішення про притягнення до відповідальності позивача.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Статтями 8, 18, 23 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що на поліцію покладено завдання регулювати дорожній рух та здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху України та його учасниками, при цьому поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.
Частиною 1 статті 35 вищевказаного Закону встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (частина 2).
Відповідно до частини 1 статті 32 цього ж Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках:
1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;
2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;
5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
Відповідно до п. 2.4 (а) Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР.
Відповідно до п. 2.1 «а» ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 2.1 «г» ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.126 КУпАП).
Отже відповідно до наведених положень правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується з обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи (пункт 2.4 ПДР України).
При цьому відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 в адміністративній справі №127/19283/17, притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальними правилами статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пункту 1 статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень (п.1).
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких, зокрема, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, тощо.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Положеннями статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
До адміністративного позову позивачем було надано фрагмент відеозапису на якому відображено лише початок спілкування водія з інспектором поліції, вказаним записом жодним чином не зафіксовано рух вищевказаного автомобіля позивачем ОСОБА_1 , перебування його на сидінні водія та будь-яких інших дій, які б вказували, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Mondeo, державний номерний знак НОМЕР_1 , і в момент зупинки автомобіля поліцією автомобіль рухався та ним керував саме ОСОБА_1 . На відеозапису зафіксовано, як робітники поліції під'їхали до автомобіля, який не рухався, поряд з яким проходив позивач.
Водночас відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні статті 72 КАС України на підтвердження наявності викладених в оскаржуваній постанові обставин, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції.
З огляду на положення ч.2 ст.77 КАС України та предмет спору у цій справі, доведення вчинення особою адміністративного правопорушення належними та допустимими доказами законодавством покладено на суб'єкта владних повноважень, про що також наголошено в постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №177/525/17.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року в справі №760/3696/16-а, від 18 липня 2019 року в справі №216/5226/16-а, від 17 березня 2020 року в справі № 482/83/17.
Отже, враховуючи, що обов'язок доказування покладається на відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем під час судового розгляду справи правомірності прийнятого ним рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Також колегія суддів зазначає, що лише встановлений факт вчинення особою правопорушення, який зафіксований належними та допустимими доказами, та за умови дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, може свідчити про правомірність та обґрунтованість рішень суб'єктів владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2023 в адміністративній справі №205/7525/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили 07 березня 2024 року та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 07 березня 2024 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя А.В. Суховаров