Постанова від 14.03.2024 по справі 440/12777/23

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 р. Справа № 440/12777/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Слободянюк Н.І.) від 10.11.2023 по справі № 440/12777/23

за позовом ОСОБА_1

до Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області

про визнання дій протиправними та скасувати рішення, зобов'язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області двадцять восьмої (позачергової) сесії сільської ради восьмого скликання від 20 червня 2023 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у приватну власність площею до 2,0 га для ведення особистого селянського господарства;

зобов'язати Коломацьку сільську раду Полтавського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею до 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до Коломацької сільської ради із клопотанням від 13 грудня 2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею до 2,00 га за рахунок земель комунальної власності Коломацької сільської ради. Рішенням двадцять восьмої (позачергової) сесії Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання від 20 червня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в с. Коломацьке. З вказаним рішенням позивач не погоджується, вважаючи, що воно не відповідає вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 по справі № 440/12777/23 позовні вимоги залишено без задоволення.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 по справі № 440/12777/23 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Коломацької сільської ради із клопотанням від 13 грудня 2021 року (вх. №440 від 18 грудня 2021 року) /а.с. 51/, в якому просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства. До вказаного клопотання додав копії паспорта громадянина України, довідки про присвоєння номера платника податків, довіреності та викопіювання місця розташування бажаної земельної ділянки /а.с. 52-56/.

Листом Виконавчого комітету Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області №02-40/14 від 06 січня 2022 року /а.с. 57/ ОСОБА_1 на його заяву повідомлено, що на картографічному матеріалі вказана ним земельна ділянка площею 0,8994 га сформована з кадастровим номером 5324082701:01:001:0283 та цільовим призначенням - "для іншого сільськогосподарського призначення", на якій знаходяться будівлі (баня та склади), що перебувають у його власності.

Не погодившись з бездіяльністю Коломацької сільської ради у вирішенні клопотання від 13 грудня 2021 року, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2022 року у справі № 440/2502/22 /а.с. 12-17/ адміністративний позов ОСОБА_1 до Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправною бездіяльність Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області щодо нерозгляду по суті клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 13 грудня 2021 року та неприйняття відповідного рішення за результатами його розгляду на підставі статей 118 та 122 Земельного кодексу України; зобов'язано Коломацьку сільську раду Полтавського району Полтавської області розглянути клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 13 грудня 2021 року та за результатами його розгляду по суті прийняти відповідне рішення згідно статті 118 Земельного кодексу України, яке оформити у формі рішення відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Рішенням вісімнадцятої (позачергової) сесії Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання від 12 липня 2022 року "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Коломацьке" /а.с. 22/ вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в с. Коломацьке у власність у зв'язку з тим, що бажана земельна ділянка має інше цільове призначення, що вказано в заяві, а також направити проект договору оренди землі, з метою погодження та подальшого укладення.

Зазначене рішення органу місцевого самоврядування було оскаржено позивачем і рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у справі № 440/1525/23 /а.с. 27-30/ адміністративний позов ОСОБА_1 до Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області від 12 липня 2022 року "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Коломацьке" в частині відмови гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в с. Коломацьке; зобов'язано Коломацьку сільську раду Полтавського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 13 грудня 2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням двадцять восьмої (позачергової) сесії Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання від 20 червня 2023 року "Про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/1525/23 про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га в с. Коломацьке" /а.с. 31, 59/, керуючись статтями 12, 118, 121, 123 Земельного кодексу України, статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, відповідно до наказу №548 від 23 липня 2010 року “Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель” та розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 від 11 липня 2022 року на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду про повторний розгляд клопотання щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 25 квітня 2023 року вирішено, зокрема, відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в с. Коломацьке у власність в зв'язку з тим, що бажана земельна ділянка має інше цільове призначення, що вказано в заяві.

Не погодившись з рішенням Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області двадцять восьмої (позачергової) сесії сільської ради восьмого скликання від 20 червня 2023 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у приватну власність площею до 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03 жовтня 2023 року /а.с. 62-66/ земельна ділянка з кадастровим номером 5324082701:01:001:0283 відноситься до категорії земель «Землі сільськогосподарського призначення» та виду цільового призначення «Для іншого сільськогосподарського призначення». Із заявою про зміну цільового призначення бажаної земельної ділянки позивач до відповідача не звертався. у клопотанні позивачем зазначено про його намір отримати у власність земельну ділянку з цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства». Також суд вказав, що земельна ділянка, стосовно якої позивачем подано відповідне клопотання, включає земельну ділянку комунальної власності площею 0.8994 га (кадастровий номер 5324082701:01:001:0283) з цільовим призначенням “Для іншого сільськогосподарського призначення”, що не заперечується позивачем та підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Таким чином, на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення земельна ділянка з кадастровим номером 5324082701:01:001:0283 мала цільове призначення: “Для іншого сільськогосподарського призначення”. НА підставі цього, судом зроблений висновок, що земельна ділянка, на яку позивач бажає отримати дозвіл на розробку документації, площею 0,8994 га (кадастровий номер 5324082701:01:001:0283), вже є сформованою та має інше цільове призначення, а відтак до спірних правовідносин не підлягає застосуванню стаття 118 ЗК України, а підлягає застосуванню стаття 79-1 ЗК України, а тому, позивач безпідставно звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями ч. 3 ст. 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Положеннями ч. ч. 1 - 5 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України.

Згідно із ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 6 наведеної норми передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За змістом ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

За змістом п. "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Положеннями п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 № 280/97-ВР (далі по тексту - Закон № 280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом ст. 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

З огляду на вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України дотримання відповідним уповноваженим органом встановленої законом процедури є обов'язковим та узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2019 року у справі № 820/688/17, відповідно до якої рішення відповідача про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може відповідати критеріям, установленим частиною 2 статті 2 КАС України , якщо не надає чіткої та зрозумілої відповіді стосовно наявності причини (причин), які унеможливлюють позитивне вирішення порушеного позивачем питання.

Так, ч. 7 ст. 118 ЗК України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.

Так само, ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного органу місцевого самоврядування, виконані усі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, то відповідно підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.10.2018 у справі № 806/1316/18 зазначив, що перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, який визначений ч. 7 ст. 118 ЗК України, є вичерпним.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права викладена у ряді постанов Верховного Суду, зокрема, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 17.04.2018 у справі № 812/1557/17, від 24.04.2018 у справі № 814/1961/17, від 19.06.2018 у справі № 806/2687/17, у справі № 806/2982/17 та у справі № 820/5348/17, від 10.07.2018 у справі № 806/3095/17, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17 та у справі № 360/2334/17, від 09.10.2020 у справі № 1840/3664/18, від 06.12.2019 у справі № 813/4498/16, від 15.08.2019 у справі № 806/987/18, та від 16.09.2021 у справі № 480/4011/18.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням вісімнадцятої (позачергової) сесії Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання від 12 липня 2022 року "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Коломацьке" вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в с. Коломацьке у власність у зв'язку з тим, що бажана земельна ділянка має інше цільове призначення, що вказано в заяві, а також направити проект договору оренди землі, з метою погодження та подальшого укладення.

Зазначене рішення органу місцевого самоврядування було оскаржено позивачем та рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у справі № 440/1525/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області від 12 липня 2022 року "Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Коломацьке" в частині відмови гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в с. Коломацьке; зобов'язано Коломацьку сільську раду Полтавського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 13 грудня 2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог у справі № 440/1525/23 судом встановлені обставини та зроблені наступні висновки.

Так, із викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки, інформації про земельну ділянку, слідує, що бажана для позивача земельна ділянка площею 2,0 га (земля під господарськими будівлями і дворами), відноситься до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності.

Також суд зазначив, що цільове призначення бажаної земельної ділянки (сільськогосподарського призначення) відповідає тому виду використання (для ведення особистого селянського господарства), для якого позивач має намір отримати у власність.

Суд також зазначив, що в межах кожної категорії земель виокремлено декілька видів цільового призначення земель, а поділ земель на окремі види цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів визначено Класифікацією видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548 (далі - Наказ № 548).

При цьому, на підставі аналізу норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, судом зроблений висновок, що земельні ділянки, призначенні для надання громадянам України для ведення особистого селянського господарства, є одним із видів використання з основним цільовим призначенням "землі сільськогосподарського призначення", а тому, звернення позивача із відповідною заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га із цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства" лише вносило зміни щодо мети її використання.

На підставі цього, судом також зроблений висновок, що перешкод у неможливості наданні цієї земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства судом не встановлено, а оскаржуване рішення відповідача не містить обґрунтованих мотивів, які б вказували, що спірна земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, не може використовуватись останнім для ведення особистого селянського господарства.

За наведених вище обставин, в рамках розгляду справи № 440/1525/23, суд дійшов висновку, що ті підстави відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення документації із землеустрою, які визначені Коломацькою сільською радою в оскаржуваному рішенні від 12.07.2022, не знайшли свого належного підтвердження в ході судового розгляду цієї справи, а тому таке рішення відповідача в частині відмови гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в с. Коломацьке, є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, вирішуючи спірні правовідносини в межах справи № 440/1525/23, суд зобов'язав Коломацьку сільську раду Полтавського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 13 грудня 2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Судове рішення у справі № 440/1525/23 відповідачем не оскаржувалося та набрало законної сили 26.05.2023 р.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В свою чергу, рішенням двадцять восьмої (позачергової) сесії Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання від 20 червня 2023 року "Про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/1525/23 про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га в с. Коломацьке", керуючись статтями 12, 118, 121, 123 Земельного кодексу України, статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, відповідно до наказу № 548 від 23 липня 2010 року “Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель” та розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 від 11 липня 2022 року на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду про повторний розгляд клопотання щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 25 квітня 2023 року вирішено, зокрема, відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в с. Коломацьке у власність в зв'язку з тим, що бажана земельна ділянка має інше цільове призначення, що вказано в заяві.

Наведене свідчить про те, що на виконання судового рішення у справі № 440/1525/23, відповідачем прийняте рішення від 20.06.2023, яке є аналогічним змістом та підставами для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки рішенню, яке приймалося цим же відповідачем 12.07.2022 та щодо якого ухвалене рішення суду, яке набрало законної сили і яким встановлено, що така підстава для відмови, як «бажана земельна ділянка має інше цільове призначення» є протиправною.

Як вказувалося вище, ч. 7 ст. 118 ЗК України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.

Так само, ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного органу місцевого самоврядування, виконані усі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, то відповідно підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

Як зазначалося вище, ОСОБА_1 звернувся до Коломацької сільської ради із клопотанням від 13 грудня 2021 року (вх. № 440 від 18 грудня 2021 року), в якому просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у приватну власність для ведення особистого селянського господарства. До вказаного клопотання додав копії паспорта громадянина України, довідки про присвоєння номера платника податків, довіреності та викопіювання місця розташування бажаної земельної ділянки.

В свою чергу, у спірному рішенні відповідача від 20.06.2023 не зазначено підстав для відмови в у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які передбачені ч. 7 ст. 118 ЗК України та з цього рішення відповідача не вбачається, що при його прийнятті були враховані висновки суду у справі № 440/1525/23, у зв'язку з чим рішення Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області двадцять восьмої (позачергової) сесії сільської ради восьмого скликання від 20 червня 2023 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у приватну власність площею до 2,0 га для ведення особистого селянського господарства є протиправним.

Посилання суду першої інстанції на те, що земельна ділянка, на яку позивач бажає отримати дозвіл на розробку документації, площею 0,8994 га (кадастровий номер 5324082701:01:001:0283), вже є сформованою та має інше цільове призначення, а відтак до спірних правовідносин не підлягає застосуванню стаття 118 ЗК України, а підлягає застосуванню стаття 79-1 ЗК України, колегія суддів зазначає, що відповідачем заяву позивача було розглянуто саме на підставі ст. ст. 12, 118, 121, 123 ЗК України і при розгляді цієї заяви, наслідком якої було прийняття рішення від 20.06.2023 р. відповідач не посилався на приписи ст. 79-1 ЗК України та не відмовляв позивачу з цих підстав у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у приватну власність площею до 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області двадцять восьмої (позачергової) сесії сільської ради восьмого скликання від 20 червня 2023 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у приватну власність площею до 2,0 га для ведення особистого селянського господарства є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку правовідносинам, з приводу яких виник спір у цій справі, колегія суддів враховує, що повторний розгляд звернення позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем був здійснений на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 у справі № 440/1525/23, яким Коломацьку сільську раду Полтавського району Полтавської області зобов'язано повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 13 грудня 2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

При цьому колегія суддів зазначає, що вищевказаним судовим рішенням від 25.04.2023 у справі № 440/1525/23, яке набрало законної сили, було встановлено, що перешкод у неможливості наданні цієї земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства судом не встановлено, а оскаржуване рішення відповідача не містить обґрунтованих мотивів, які б вказували, що спірна земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, не може використовуватись останнім для ведення особистого селянського господарства.

Колегія суддів наголошує, що ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У контексті відносин цієї справи, повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні, регламентовано статтею 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.02.2019 р. у справі № 814/702/17.

Колегія суддів враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом зокрема у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 0840/2979/18, в якій Судом було також зазначено про те, що виходячи з норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у власність земельних ділянок вбачається, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Колегія суддів зазначає, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян. Одержання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або у користування є лише початковою стадією у процедурі вирішення питання про передачу земельної ділянки зацікавленій особі.

Дозвіл на розроблення проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Аналогічні висновки щодо застосування норм права були наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц.

У постанові від 29.09.2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) Великою Палатою Верховного Суду було зазначено, що у дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо.

Критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 у справі № 812/1312/18.

Суд враховує, що права позивача у спірних правовідносинах порушені неодноразовою протиправною бездіяльністю відповідача.

Приймаючи рішення у цій справі суд також враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15, яка полягає у тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Колегія суддів зазначає, що повторна відмова позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за відсутності підстав, визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України, свідчить про відсутність наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з цього питання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Спосіб захисту порушеного права має забезпечувати реальне його відновлення.

Верховний Суд у своїй практиці також неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12).

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути саме ефективний захист порушеного права, колегія суддів вважає, що захист прав позивача шляхом зобов'язання Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею до 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, згідно клопотання від 13.12.2021 р. у цьому випадку відповідає означеному принципу ефективності юридичного захисту, та забезпечить реальне відновлення прав позивача.

Судом першої інстанції не було враховано наведених вище обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 по справі № 440/12777/23 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області двадцять восьмої (позачергової) сесії сільської ради восьмого скликання від 20 червня 2023 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у приватну власність площею до 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

Зобов'язати Коломацьку сільську раду Полтавського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею до 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, згідно поданого ним клопотання від 13 грудня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21046294) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя І.С. Чалий

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов

Попередній документ
117661717
Наступний документ
117661719
Інформація про рішення:
№ рішення: 117661718
№ справи: 440/12777/23
Дата рішення: 14.03.2024
Дата публікації: 18.03.2024
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (11.04.2024)
Дата надходження: 31.08.2023
Предмет позову: визнання дій протиправними та скасувати рішення, зобов'язати вчинити певні дії