06 березня 2024 р. Справа № 520/22415/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2023, суддя Полях Н.А., по справі № 520/22415/23
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головне управління ДПС у Харківській області № 63526-2405-2030-UA63120270000028556 від 28.06.2023.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано повідомлення-рішення Головне управління ДПС у Харківській області філія (відокремлений підрозділ) ДПС України у формі податкового повідомлення рішення № 63526-2405-2030-UA63120270000028556 від 28.06.2023 про нарахування ФОП ОСОБА_1 земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік, сума податкового зобов'язання складає 52822,23 грн.
Головне управління ДПС у Харківській області, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що у власності позивача перебуває нежитлове приміщення, з огляду на що останній набув обов'язок зі сплати земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, незалежно від реєстрації права власності чи користування земельною ділянкою під цим об'єктом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судовим розглядом, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ФОП ОСОБА_1 є власником частини нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 569,6 кв.м. (договір купівлі-продажу від 14.02.2013).
Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення № 63526-2405-2030-UA63120270000028556 від 28.06.2023, яким позивачу нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2023 рік у розмірі 52822,23 грн.
Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі та у спосіб, що визначений податковим законодавством.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 14.1.72, 14.1.73, п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно з п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Пунктом 287.8 ст. 287 Податкового кодексу України визначено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Колегія суддів звертає увагу на те, що центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відповідно до пункту 1 Положення про зазначений орган, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15.
Таким чином, належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», - відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату.
При цьому, контролюючий орган уповноважений здійснювати нарахування фізичним особам податкових зобов'язань із земельного податку на підставі даних Державного земельного кадастру щодо площі земельної ділянки, її нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів індексації, а також рішення сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад щодо ставок земельного податку.
Судовим розглядом встановлено, що у власності позивача перебуває частина нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 569,6 кв.м., з яких 1-го поверху: коридор площа 4,3 кв.м., сходинкова клітина 7,3 кв. метри, коридор 7,4 кв. метри, сходинкова клітина 7,0 кв. метри, усього по 1 поверху 26 кв.м; 2 поверх: сходинкова клітина 7,1 кв. м. та 7,0 кв.м. усього по 2 поверху 14,1 кв.м.; 3 поверх: коридори, кабінети, сходинкові клітини, усього по 3 поверху 529,5 кв.м.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_1 є не єдиним власником будівлі по АДРЕСА_1 .
При цьому, відповідачем не надано доказів внесення відомостей про земельну ділянку, на якій розташовано нежитлове приміщення до Державного земельного кадастру.
Так, відповідно до п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:
1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Таким чином, розрахункова площа земельної ділянки стосовно якої контролюючим органом здійснюється нарахування податкового зобов'язання з земельного податку, повинна бути визначена пропорційно до частки нежитлових приміщень позивача в загальній площі нежитлової будівлі, для чого слід з'ясувати загальну площу нежитлової будівлі, загальну площу земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля та здійснити розрахунок площі частки земельної ділянки, якою користується позивач, пропорційно до частки його нежитлових приміщень в загальній площі нежитлової будівлі.
Втім, із наведеного податковим органом розрахунку земельного податку встановлено, що його розмір визначено на формулою: Цзд = Б*Кі*Км2*КмЗ ср.*Кф*РЬ, де Км2 - зональний коефіцієнт КмЗ - коефіцієнт для зон впливу локальних факторів (1% ) Кф - коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки (для вказаного платника Кф становить 3,0 - землі комерційного використання).
Отже, при здійсненні нарахування земельного податку відповідачем не було враховано частки нежитлових приміщень позивача в нежитловій будівлі, площі земельної ділянки, якою ОСОБА_1 користується, пропорційно до її частки в нежитловій будівлі, тобто без урахування положень п. 286.6 ст. 286, п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 63526-2405-2030-UA63120270000028556 від 28.06.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 по справі № 520/22415/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов І.С. Чалий
Постанова складена в повному обсязі 14.03.24.