14 березня 2024 р.Справа № 524/9130/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Курило Л.В.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Нестеренко С.Г., вул. Першотравнева, 29/5, м. Кременчук, Полтавська, 39600, року по справі № 524/9130/23
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України , Інспектора роти № 1 БПП в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Семеська Дмитра Володимирович
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Інспектора роти № 1 БПП в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Семеська Дмитра Володимирович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якому просив суд скасувати постанову інспектора роти № 1 БПП в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Семеська Дмитра Володимировича від 17 листопада 2023 року, серії ЕАТ №8159347 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на протиправність притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, оскільки він не порушував Правил дорожнього руху.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.01.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Залишено без змін постанову інспектора роти № 1 БПП в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Семеська Д.В. від 17 листопада 2023 року, серії ЕАТ №8159347 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.01.2024 та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що під час відеофіксації правопорушення в поле зору відеокамери дійсно попадає автомобіль КІА СІД, який рухається по проспекту Лесі Українки в м. Кременчуці та перетинає світлофор в районі комплексу Спортлайф. Однак, за час відеофіксації даний автомобіль двічі зникає з поля зору камери і достовірно встановити, що проїзд світлофору здійснив саме позивач немає можливості. Також, згідно з пунктом 8.11 ПДР водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. У рішенні суд зазначив, що жовтий сигнал світлофору ввімкнувся о 15:59:10 год, а автомобіль перетнув лінію об 15:59:11 год, тобто через 1 секунду. Тобто, за такий проміжок часу водій автомобіля не міг забезпечити зупинку автомобіля на світлофорі, або ж, якщо й зупинився б то на пішоходному переході, створивши перешкоду для руху пішоходів. На відео відсутні учасники дорожнього руху для яких би водій КІА СІД створив перешкоди чи небезпеку для дорожнього руху. Крім того, як зазначено у постанові, факт проїзду регульованого пішохідного переходу на заборонений жовтий сигнал світлофора стався близько 16 год. 03 хв., в той час, згідно відеозапису відповідача рух автомобіля зафіксовано в 15.59.10 год. Однак, ні суд в рішенні ні відповідач в відзиві не змогли пояснити, чому так значно різняться час, зазначений в постанові як час вчинення порушення та час зйомки на автомобілі патрульної поліції.
Відповідачі не скористались своїм правом на подання відзивів на апеляційну скаргу.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою інспектора роти № 1 БПП в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Семеська Д.В. від 17 листопада 2023 року, серії ЕАТ №8159347 у справі про адміністративне правопорушення позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за те, що він, як зазначено у постанові, цього дня, близько 16 год. 03 хв., керуючи транспортним засобом KIA CEED, р.н. НОМЕР_1 в м. Кременчук по просп. Лесі Українки, 120, проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.п. 8.7.3 "ґ" ПДР України.
Не погодившись з постановою про накладення адміністративного стягнення, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення знайшов своє підтвердження під час розгляду справи та відповідачем було дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, то оскаржувана постанова винесена законно і не підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону визначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395 (далі Інструкція).
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п. 4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 2 ст. 122 КУпАП України.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 2 ст. 122 КУпАП України, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що посадова особа органів Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням ПДР України його учасниками, які реалізуються, зокрема, шляхом розгляду справ про адміністративні правопорушення у разі їх виявлення.
У свою чергу, у випадку встановлення під час судового розгляду справи відсутності факту скоєння особою адміністративного правопорушення, належним способом захисту порушених прав та інтересів особи, є скасування відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення у судовому порядку.
Що стосується наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Положеннями ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями ст. 280 КУпАП закріплено обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02.07.2015 р. № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України “Про дорожній рух” від 30.06.1993 р. № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Згідно з п. 8.1 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Пунктом 8.7.3 ПДР України встановлено, що сигнали світлофора мають, серед іншого, такі значення: а) зелений дозволяє рух; в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух. Для інформування водіїв про час (у секундах), що залишився до кінця горіння сигналу зеленого кольору, можуть застосовуватися цифрові табло; ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; д) жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу; е) червоний сигнал, у т.ч. миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів (п. 8.10 ПДР України).
Таким чином, перед вмиканням забороняючого жовтого сигналу світлофору, вмикається зелений миготливий сигнал світлофору, що інформує водія про подальше вмикання забороняючих сигналів світлофору (жовтого, червоного) та необхідність виконання п.8.10 ПДР щодо зупинення автомобіля перед перехрещуваною проїзною частиною. Далі вмикається жовтий сигнал світлофору, що забороняє рух.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП проїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем до суду надано відеозапис приладу фіксації з патрульного автомобіля.
Дослідивши наданий відповідачем відеозапис, колегія суддів зазначає, що з нього вбачається факт вчинення позивачем порушення ПДР України (проїзду регульованого пішохідного переходу на заборонений сигнал світлофора), а саме, що миготливий зелений сигнал світлофору, розташованого перед пішохідним переходом по просп. Лесі Українки, увімкнувся о 15:59:07 (файл video_video_2023-11-17). При ввімкненні жовтого сигналу світлофору, що забороняє рух (час 15:59:10) водій транспортного засобу KIA CEED, наближаючись до світлофору не зменшив швидкість, не зупинив автомобіль перед стоп-лінією, продовжив рух на заборонений жовтий сигнал світлофора, що на момент проїзду горів вже 1с (час 15:59:11). Наданий відеозапис фіксує рух вказаного транспортного засобу як у момент маневру, так і в момент заїзду на АЗС, до водія підійшли інспектори патрульної служби. При цьому, жодних інших транспортних засобів, тим більше схожих на автомобіль позивача, за його автомобілем та в одному напрямку руху з ним не слідувало, що виключає можливість вчинення вказаного порушення іншим транспортним засобом.
З приводу посилання скаржника на те, що за такий проміжок часу водій автомобіля не міг забезпечити зупинку автомобіля на світлофорі, або ж, якщо й зупинився б то на пішоходному переході, створивши перешкоду для руху пішоходів, а на відео відсутні учасники дорожнього руху для яких би водій КІА СІД створив перешкоди чи небезпеку для дорожнього руху, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 8.11 ПДР України, водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Разом з тим, п. 12.1 ПДР України визначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Тобто, на думку колегії суддів, позивач під'їжджаючи до регульованого пішохідного переходу, не врахував дорожню обстановку, не вибрав необхідної безпечної швидкості руху, яка б дозволяла зупинити свій автомобіль з дотриманням вимог п.п.8.7.3, 8.10 ПДР України, не вдаючись при цьому до екстреного гальмування та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Зазначене підтверджує обставини, зазначені в постанові серії ЕАТ №8159347 від 17.11.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а саме пункту 8.7.3 ПДР України.
Крім того, на місці розгляду справи позивача було ознайомлено із усіма правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що підтверджується матеріалами відео фіксації з нагрудної камери інспектора, зокрема, правом на отримання правової допомоги, яким позивач скористався.
З приводу посилання позивача на відмінність вказаного у постанові часу скоєння адміністративного правопорушення (16 год. 03 хв) від часу, який міститься у наданому відповідачем відеозапису (15 год. 59 хв.), колегія суддів зазначає, що в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищевикладене, суд звертає увагу, що відмінність у часі скоєння адміністративного правопорушення, що вказаний у постанові (16 год. 03 хв) від часу, який міститься у наданому відповідачем відеозапису (15 год. 59 хв.) не впливає на кінцевий результат та не може бути прийняте в якості єдиної підстави для скасування оскаржуваної постанови.
З урахуванням викладеного, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги висновків колегії суддів не спростовують.
Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Ураховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду цієї справи рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, тому відсутні правові підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.01.2024 по справі № 524/9130/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Курило
Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц