14 березня 2024 року справа №200/4540/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі № 200/4540/23 (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
В серпні 2023 року ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві протиправними щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” незаконними, скасування рішення від 01.08.2023 №052630003943, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за віком на пільгових умовах на підставі ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з часу звернення, тобто з 25.07.2023.
В обґрунтування зазначила, що на час звернення із відповідною заявою позивач набула право на пенсію, оскільки мала необхідний пільговий та страховий стажі.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі № 200/4540/23 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 01 серпня 2023 року №05263003943. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 , від 24.07.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII) з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 19.07.1989 по 01.03.2002 “телефоніст міжміського телефонного зв'язку”. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до п. “е” ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2017 року по 10 жовтня 2017 року - не менше 26 років 6 місяців. Стаж за вислугу років для визначення права на пенсію враховується лише по 10.10.2017. Загальний стаж позивача складає 33 роки 9 місяців 8 днів, документи на підтвердження стажу за вислугу років не надані. Відмова у призначенні пенсії обумовлена відсутністю стажу за вислугу років.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 24 липня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до управління із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.
01 серпня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві прийнято рішення №052630003943 яким відмовлено у призначенні пенсії “по інвалідності у зв'язку із відсутністю стажу за вислугу років” (мова оригіналу). Загальний страховий стаж складає 33 роки 9 місяців 8 днів.
Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним позивач звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України „Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII та Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.
Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено розділом XIV-І “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян”.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 цього Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До цих змін порядок призначення пенсій на пільгових умовах визначався ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Так, п. б ст.13 цього закону в редакції, чинній до 01.04.2015 передбачала, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213-VІІІ), який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом “б” статті 13 Закону № 1788-ХІІ, зокрема, вік жінкам до 55 років.
Рішенням Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для чоловіків після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, для жінок - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині пенсійного віка для жінок. Перший із цих законів визначав вік для жінок 55 років, тоді як другий - 50 років.
Положення зазначеним нормативно-правових актів суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України „Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII та „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України”).
Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим ля особи, а не Закону № 1058-ІV. Під час ухвалення рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).
Під час розгляду справи судом встановлено, що на час звернення позивачки до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії їй виповнилося 52 роки, страховий стаж складав повних 33 роки. При зверненні із заявою від 24.07.2023 право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах як особі, що була зайнята повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, позивачка буде мати за умови наявного пільгового стажу більше 10 років.
Щодо пільгового стажу судом встановлено таке.
В трудовій книжці НОМЕР_1 наявні записи про роботу, зокрема:
№4 - 19.07.1989 - про прийняття телефоністом на дільниці міжнародного телефонного зв'язку в Дружківський вузол зв'язку (перейменовано в Дружківський філіал зв'язку Донецького обласного підприємства зв'язку, в подальшому реорганізовано та створено Дружківський вузол електрозв'язку (1994 рік), Дружківський технічний вузол електрозв'язку (1996 рік), Цех №10 центру електрозв'язку Донецької дирекції “Укртелеком” (1998 рік), перейменовано у Донецьку філію відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”) (наказ №83-к від 18.07.1989),
№14 - 01.01.2002 - про переведення телефоністом міжнародного телефонного зв'язку І класу бригади телефоністів міжміського телефонного зв'язку та довідкової служби міської телефонної мережі 09 дільниці комплексного обслуговування та прийому платежів цеху №10,
№15 - 23.02.2005 - про переведення електромонтером станційного устаткування телефонного зв'язку,
№16 - 18.07.2007 - про звільнення.
До заяви про призначення пенсії також додана довідка від 21.02.2019 №47/01-18.
У довідці від 21.02.2019 №47/01-18, що складена підприємством під назвою /государственное предприятие “КОМТЕЛ”/ (м.Донецьк) наведені відомості про період роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у Дріжківському міському вузлу зв'язку. Зазначено, що у період з 18.07.1989 (наказ від 18.07.1989 №83-К) по 01.03.2002 виконувала роботи по з'єднанню міжміських телефонних розмов, як телефоніст міжміського телефонного зв'язку, постійно працюючий з мікротелефонною гарнітурою. Професія телефоніста міжміського телефонного зв'язку передбачена постановою Кабінету Міністрів СССР №10 від 26.01.1991, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162. Підстава для видачі довідки: накази по особовому складу за період роботи з 1989 по 2002, копії наказів про атестацію робочих місць від 13.10.1993 №307, від 28.12.1998 №237, від 25.12.2001 №275. В довідці, зокрема, зазначено, що архівні документи Донецького філіалу ПАТ “Укртелеком” передані “КОМТЕЛ”.
Під час розгляду справи встановлено, що період роботи з 19.07.1989 по 01.03.2002 (записи про які наявні в трудовій книжці, а про пільговий характер роботи зазначено в довідці від 21.02.2019 №47/01-18) не зараховано до пільгового стажу за Списком №2. Рішення про відмову в призначенні пенсії містить посилання на те, що довідка видана в м.Донецьк, тобто на території де органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р м. Донецьк відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Указом Президента № 32/2019 від 07.02.2019, яким затверджені межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, м. Донецьк віднесено до тимчасово окупованих.
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй у документі “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії” зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але “у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів”.
Верховний Суд у постанові від 22.10.2018 у справі №235/2357/17 щодо призначення пенсії підтвердив обґрунтованість врахування судами першої та апеляційної інстанцій довідок, які видані на тимчасово окупованій території, та зазначив, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. На думку Верховного Суду у вказаному рішенні у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі даної справи за умови підтвердження необхідних для призначення пенсії обставин, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Із врахуванням викладеного, суд вважає безпідставними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо не зарахування до пільгового стажу за Списом №2 періоду роботи з 19.07.1989 по 01.03.2002, записи про який наявні в трудовій книжці позивача, а про характер роботи (виконання робіт по з'єднанню міжміських телефонних розмов, як телефоніст міжміського телефонного зв'язку, постійно працюючий з мікротелефонною гарнітурою) вказано у довідці від 21.02.2019 №47/01-18.
Крім того, з рішення вбачається, що при вирішенні питання про призначення пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві керувалося вимогами п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та Списком професій, що затверджений постановою КМУ від 12.10.1993 №583. Такі дії є безпідставними з огляду на таке.
Приписи п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначають умови для призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1993 №583 затверджені:
Список текстильних виробництв і професій, робота на яких дає робітницям право на пенсію за віком після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;
Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років;
Список професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років;
Список професій і посад плавскладу окремих видів суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку;
Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України;
Перелік посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку;
Список сезонних робіт, зайнятість на яких протягом повного сезону зараховується до стажу для призначення пенсії за рік роботи;
Перелік видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховуються страхові внески, та які не враховуються при визначенні середньомісячного заробітку для обчислення пенсій.
Разом з цим, під час розгляду справи встановлено, що позивач у період з 19.07.1989 по 01.03.2002 виконувала роботи по з'єднанню міжміських телефонних розмов, як телефоніст міжміського телефонного зв'язку, постійно працюючий з мікротелефонною гарнітурою.
Вказана професія не відноситься а ні до п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а ні до Списків професій, що затверджені постановою КМУ від 12.10.1993 №583.
Професія телефоніста міжміського телефонного зв'язку входить до розділу XXIX “ЗВ'ЯЗОК” Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджені, що затверджений постановою Кабінету Міністрів СССР №10 від 26.01.1991 та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.
Отже, у випадку спірних правовідносин, набуття права на пенсію за віком на пільгових умовах як особі, що працювала на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, повинно вирішуватися з урахуванням вимог пункту “б” статті 13 Закону № 1788-ХІІ (в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII) з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15).
Суд наголошує, що право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах при зверненні із заявою від 24.07.2023 ОСОБА_1 має при досягненні 50 років, при наявному загальному стажі роботи не менше 20 років, з яких не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку що під час прийняття рішення від 01.08.2023 №052630003943 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві не забезпечило всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх поданих позивачем документів, не зарахувало до пільгового стажу відповідний період роботи, у зв'язку з чим вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за віком на пільгових умовах на підставі ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 25.07.2023, суд зазначає таке.
Згідно частини першої статті 44 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Згідно з пунктом 4.1 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Абзацом 14 пункту 4.2 Порядку №22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з абзацами 2, 3 пункту 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Судом встановлено, що органом, уповноваженим на прийняття рішення за результатами розгляду заяви позивача, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві. Вказаним управлінням здійснено розгляд заяви позивача від 24.07.2023 та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії. За вказаних обставин, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги звернуті до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зобов'язання останнього призначити позивачу пенсію з 25.07.2023.
Відповідно до статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В цьому контексті, суд зазначає, що відновленням порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити повторний розгляд заяви позивача від 24.07.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII) з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 19.07.1989 по 01.03.2002 “телефоніст міжміського телефонного зв'язку”.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі № 200/4540/23 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі № 200/4540/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 14 березня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді І.В. Геращенко
Е.Г. Казначеєв