14 березня 2024 року справа №200/5759/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року (повне судове рішення складено 06 листопада 2023 року) у справі № 200/5759/23 (суддя в І інстанції Чучко В.М. ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2016 під час її перерахунку з 80% на 70% відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років 80% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат;
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2022 на підставі довідки Територіального медичного об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області №33/25-2408 від 26.10.2022, у відповідності до вимог ст. ст. 43, 51, 55 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з 01.12.2022 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального медичного об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області №33/25-2408 від 26.10.2022 , у відповідності до вимог ст. ст. 43, 51, 55 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2022 день проведення перерахунку.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2016 під час її перерахунку з 80% на 70% відповідних сум грошового забезпечення, та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років 80% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат, з підстав, передбачених ч. 2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Така ухвала мотивована тим, що позивачем у встановлений законом та ухвалою суду від 19 жовтня 2023 року строк не було наведено обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, та відповідних письмових доказів, які б свідчили про поважність причин його пропуску.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що приймаючи ухвалу про повернення частини позовних вимог позовної заяви, суд не повно і не всебічно з'ясував обставини у справі, не застосував принцип верховенство права (ст. 8 Конституції України), а також не врахував положення ст.66 Закону № 2262-XII та ч. 5 ст. 1З Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Окрім того, на думку апелянта, статтями 123 і 169 КАС України не передбачено повернення частини позовних вимог.
Апелянт звертає увагу суду на те, що позивачу об'єктивно стало відомо про порушене право щодо зменшення розміру грошового забезпечення з 80% на 70% тільки з 30.06.2023, оскільки про це стало відомо з листа-відповіді відповідача № 11713- 10744/П-02/8-0500/23, а виконувати вимоги Закону № 2262-XII та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідач відмовився 02.10.2023, що і призвело до зверненню до суду за захистом порушених прав.
У клопотанні про долучення доказів позивач просив апеляційний суд долучити відповідь відповідача від 05.03.2024 №5023-4023/П-02/80500/2 та витяги з електронної пенсійної справи від 04.04.2012 та 27.02.2024.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, ухвалою місцевого суду від 19.10.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали усунути недоліки поданого адміністративного позову шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
На виконання вимог вказаної ухвали 31.10.2023 до суду першої інстанції надійшло клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначив, що позивач об'єктивно не міг знати про зменшення розміру пенсії, оскільки вона тільки збільшувалась або була незмінною, адже перерахунок пенсій МВС з 01.01.2016 здійснювався у 2018 році, тому позивач не міг припустити, що органи Пенсійного фонду можуть порушувати приписи Закону № 2262-XII та зменшувати відсоткове значення розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення, і тільки після отримання відповіді 30.06.2023 позивач дізнався про порушення своїх прав. Разом з цим, позивач з березня 2021 року хворів, переніс операцію на легенях, пережив окупацію м. Маріуполя, з якого евакуювався в червні 2022 року, в листопаді 2022 року потрапив до лікарні з серцевим нападом і проходив довгий курс реабілітації, що підтверджується відповідними лікарськими виписками. Лише у травні 2023 року позивач мав можливість звернутись до відповідача за інформацією щодо перерахунку пенсії, та 30.06.2023 отримав відмову в перерахунку та протокол за своєю пенсійною справою, після чого йому стало відомо про порушене право на отримання належного розміру пенсії, оскільки позивачу незаконно зменшено з 80% до 70% сум грошового забезпечення та відмовлено в перерахунку пенсії за оновленою довідкою.
В даному випадку судом першої інстанції було дотримано приписи зазначено норми КАС України, та у зв'язку з визнанням неповажними причин пропуску строку звернення до суду, зазначених у позові, було надано позивачу можливість заявити про інші поважні причини пропуску строку звернення до суду.
За правилами частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Стосовно цих правовідносин права позивача підлягають захисту у межах шестимісячного строку звернення до суду.
Висновок про це міститься в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів, що він звернувся до суду у межах шестимісячного строку звернення до суду після того, як дізнався про порушення своїх прав.
На думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів (п.21 постанови Верховного Суду від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19).
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву (пункти 36 та 37 вказаної цієї ж постанови Верховного Суду).
Так, позивач звернувся до суду із позовними вимогами про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років 80% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат, 10.10.2023, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з позовом, що встановлений статтею 122 КАС України.
При цьому, у вказаній заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не навів обґрунтованих причин, з яких він раніше не міг звернутись до відповідача із заявою щодо розміру складових його пенсії та до суду із позовом в межах строку звернення до суду.
Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а тому, як наслідок, обґрунтовано відмовив у її задоволенні, оскільки позивач мав достатньо часу для звернення до суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк.
В аспекті наведеного слід зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Зважаючи на обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, суд приходить до переконання про необхідність повернення позовної заяви, а також зауважує що позивачем не наведено обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду у цій категорії спорів.
Враховуючи викладене, позивачем не усунуті недоліки позовної заяви, яку залишену без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишену без руху, у встановлений судом строк.
Згідно п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позивачем у встановлений законом та ухвалою суду від 19 жовтня 2023 року строк не було наведено обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, та відповідних письмових доказів, які б свідчили про поважність причин його пропуску, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовна заява в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2016 під час її перерахунку з 80% на 70% відповідних сум грошового забезпечення, та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років 80% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат, підлягає поверненню.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала суду є обґрунтованою, ухваленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Додані до клопотання про долучення витягів з пенсійної справи та відповіді пенсійного органу також не впливають на спірні правовідносини та не спростовують висновки суду.
Слід додати, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду в нинішній справі зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з 01.12.2022 провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» від 26.10.2022 №33/25-2408, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, із виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсій за період з 01.12.2022 до моменту здійснення перерахунку пенсії.
Проте, відповідачем ще не визначений відсоток грошового забезпечення при перерахунку пенсії позивача з 01.12.2022, тому після прийняття відповідачем відповідного рішення позивач може, з дотриманням вимог законодавства (в тому числі, щодо строку звернення до суду), за бажанням, захистити свої права з 01.12.2022.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 200/5759/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 14 березня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
А. В. Гайдар