14 березня 2024 року справа №200/5184/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 200/5184/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та зобов'язання повторно призначити пенсію,
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року - скасовано, а справу № 200/5184/23 в частині позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 29.01.1993 по 15.09.1994 на Гірницькому ШСУ тресту «Селидіввуглебуд» в якості підземного гірничого майстра; з 05.02.1998 по 07.02.1998 в якості гірничого робітника підземного ІІІ розряду з повним робочим днем у шахті та з 07.02.1998 по 31.07.1998 у якості гірничого майстра на дільниці прохідничих робіт № 1 з повним робочим днем у шахті на приватному підприємстві «Рудник» - направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
До апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, оскільки, на думку заявника, апеляційним суд не вирішив питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Розглянувши подану заяву, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Так, згідно з частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини четвертої статті 252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
За правилами статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Стаття 139 КАС України передбачає можливість розподілу судових витрат при повному чи частковому задоволенні позовних вимог.
За загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 139 КАС України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, компенсуються понесені у зв'язку з розглядом справи судові витрати за рахунок іншої сторони. У разі часткового задоволення адміністративного позову судові витрати розподіляються за принципом пропорційності.
Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Порядок вирішення питання щодо розподілу судових витрат визначений статтею 143 КАС України. Зокрема, за приписами частин третьої, п'ятої цієї статті суд може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з пунктом 15 частини першої статті 4 КАС України ухвала письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання.
Необхідно розрізняти судові рішення, якими вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання, від рішень, якими вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги.
Закінчення розгляду справи є вирішення спору по суті судом першої, апеляційної або касаційної інстанції.
Із матеріалів справи слідує та було зазначено вище, постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року - скасовано, а справу № 200/5184/23 у відповідній частині направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Тому, судом апеляційної інстанції прийнято судове рішення про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду, не вирішуючи при цьому спір по суті.
Отже, з огляду на вказані правові норми постанова суду апеляційної інстанції про направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду не є судовим рішенням, ухваленням якого завершується розгляд справи, а тому підстави для прийняття додаткового судового рішення відсутні.
Аналогічний підхід застосований Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалі від 17 жовтня 2018 року у справі № 800/234/17, у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 160/3496/19, в ухвалах від 20 грудня 2019 року у справі № 826/4788/17, від 12 травня 2020 року у справі № 817/589/17.
Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що у випадках передачі справи для продовження розгляду розподіл судового збору у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної скарги, здійснює адміністративний суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи по суті, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Таким чином, відповідно ст.139 КАС України питання розподілу судових витрат має вирішуватись судом при винесенні остаточного рішення по справі.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що питання повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір», стаття 7 якого визначає вичерпний перелік підстав повернення сплаченої суми судового збору та не передбачає повернення такого у разі винесення судом апеляційної інстанції судового рішення про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи вищенаведене, оскільки Перший апеляційний адміністративний суд 15 лютого 2024 року вирішив повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, не приймаючи рішення по суті позовних вимог, то підстави для зміни розподілу судових витрат та, відповідно, ухвалення додаткового рішення, відсутні.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 200/5184/23 - відмовити.
Повне судове рішення - 14 березня 2024 року.
Ухвала суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук