14 березня 2024 року справа №200/6131/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року (повне судове рішення складено 06 грудня 2023 року) у справі № 200/6131/23 (суддя в І інстанції Тарасенко І.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання вчинити дії щодо призначення пенсії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління), в якому просила:
1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18.08.2023 № 056230001663, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
2) зобов'язати Управління призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» - з 19.08.2020 - з дати звернення із заявою про призначення пенсії та виплатити заборгованість, яка виникне із призначенням пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.08.2023 № 056230001663 їй було відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку з недосягненням віку 55 років.
ОСОБА_1 вважала вказане вище рішення відповідача протиправним, у зв'язку із чим звернулась із цим позовом до суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 18.08.2023 № 056230001663, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2
Зобов'язано Управління повторно розглянути заяву позивачки від 19 серпня 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків суду в даному судовому рішенні.
У іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на виконання Постанови Верховного суду від 14.07.2023 по справі № 200/8218/20-а повторно розглянуто заяву від 19.08.2020 ОСОБА_1 та додані до неї документи. Встановлено, що заява на призначення пенсії не містить дати і особистого підпису, надана за формою, що не передбачена Порядком 22-1. Заява надіслана поштою, про що свідчить конверт. В заяві наявні помилки в даті настання 50-річного віку заявниці “1920” замість вірного “2020”. До заяви додані, зокрема, копії паспорту, ідентифікаційного номеру, трудової книжки, довідок про підтвердження наявного пільгового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 263-к-1 від 30.07.2020, № 263-к від 30.07.2020, які видані ЧАО «Новокраматорський машинобудівний завод».
Довідки про підтвердження наявного пільгового стажу № 263-к-1 від 30.07.2020, № 263-к від 30.07.2020, які видані ЧАО «Новокраматорський машинобудівний завод» надані в копіях, про що зазначено в нижньому правому кутку “згідно з оригіналом 19.08.2020”.
Таким чином, основні документи про стаж, вік і заробітні плату надані не в оригіналах, або не в сканованих копіях оригіналів, або не завірені у встановлений законом порядку.
Апелянт звертає увагу, що страховий стаж позивача обчислений на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу та склав 22 роки 07 місяців 00 днів. Пільговий стаж за Списком 2 не підтверджений в установленому порядку.
До страхового стажу позивача враховані наступні періоди: з 01.01.1998 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.07.2020.
За результатами виконання Постанови Верховного суду від 14.07.2023 по справі № 200/8218/20-а прийнято рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.08.2023 № 056230001663 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України № 1788 в редакції після внесення змін Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у зв'язку з відсутністю заяви про призначення пенсії встановленого зразка, відсутністю оригіналів документів про стаж, вік і заробітну плату та відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років та недосягненням пенсійного віку 55 років.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з рішенням місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 , досягнувши 50-річного віку, 19 серпня 2020 року звернулась із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991.
Посадові особи відповідача відмовились приймати заяву, з поясненням того, що позивач не має права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Після чого позивач направив вказану заяву засобами поштового зв'язку рекомендованим листом.
28 серпня 2020 року позивач отримала лист Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.08.2020 № 0531-02-8/6149 про результати розгляду заяви, зі змісту якого вбачалось, що заяву про призначення пенсії позивач має подати особисто або через представника, або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.
Не погодившись із такими діями, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.10.2020 у справі № 200/8218/20-а, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, було повністю відмовлено.
Постановою Верховного суду від 14.07.2023 по справі № 200/8218/20-а було скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.10.2020 у справі № 200/8218/20-а та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 року та було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.08.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійного забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.
У зв'язку із не призначенням пенсії, ОСОБА_1 01 серпня 2023 року звернулась телефоном гарячої лінії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з питання, щодо розгляду її заяви про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, та виконання рішення Верховного Суду у справі № 200/8218/20-а від 14 липня 2023 року.
Як зазначав позивач у своєму позові, а відповідачем не зазначене іншого, жодної інформації по суті свого питання ОСОБА_1 не отримала.
Разом з тим, позивачу повідомили, що її пенсійна справа взагалі відсутня в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, а щодо рішення Верховного Суду у справі № 200/8218/20-а від 14 липня 2023 року, інформація також відсутня.
02 серпня ОСОБА_1 особисто звернулась до відділу обслуговування громадян у м. Краматорську ГУ ПФУ в Донецькій області, де їй також повідомили про те, що будь-яка інформація про її пенсійну справу у них відсутня.
03 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Пенсійного фонду України із скаргою на бездіяльність посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
24 серпня 2023 року ОСОБА_1 у відділі обслуговування громадян (м. Краматорськ), отримала рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.08.2023 № 056230001663 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
31 серпня 2023 року, не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулась із скаргою до Пенсійного фонду України.
13 вересня 2023 року ОСОБА_1 отримала лист Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України від 08.09.2023 № 33627-34452/Б-03/8-2800/23, у відповідь на свою скаргу, щодо спірного рішення.
У зазначеному листі позивачу було повідомлено про те, що Постановою Верховного Суду від 14.07.2023 не зазначено, яку редакцію Закону України № 1788 необхідно застосовувати, тому Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на виконання Постанови ВС від 14.07.2023 за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.10.2020 прийняло рішення про відмову у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» статті 13 Закону України № 1788 в редакції, чинній після внесення змін Законом України № 213.
Отже, спірним питанням цієї справи є правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.08.2023 № 056230001663, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з такого.
Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволені позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 Закон № 1058-IV доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 цього Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До цих змін порядок призначення пенсій на пільгових умовах визначався ст. 13 Закону № 1788-ХІІ. Так, п. б ст.13 цього закону в редакції, чинній до 01.04.2015 передбачала, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Рішенням Конституційного суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнано неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Положення зазначеним нормативно-правових актів суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).
Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону № 1058-ІV.
Оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи документів на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах їй виповнилося 53 роки, страховий стаж становив 36 років 05 місяців 21 день, пільговий стаж - 19 років 06 місяців 16 днів, що відповідає вимогам п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач набув право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Тому відмова Пенсійний фондом позивачу в призначенні пенсії є протиправною.
При вирішенні цього спору, судами враховано правові висновки Верховного Суду, які викладені в рішенні від 03.11.2021 за результатами розгляду зразкової справи у справі № 360/3611/20.
Положеннями частини 3 статті 291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права, суд виходить з наступних міркувань.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також слід звернути увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
В той же час слід вказати на те, що відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії з тієї причини, що у резолютивній частині Постанови Верховного суду від 14.07.2023 по справі № 200/8218/20-а не було зазначено, яку саме редакцію Закону України «Про пенсійного забезпечення» треба застосовувати при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення їй пенсії, є порушенням органу Пенсійного фонду України, що посягає на гарантовані Конституцією України права позивача та є проявом надмірного формалізму.
Крім того, колегія суддів вважає слушними доводи позивача про те, що заява про призначення пенсії на пільгових умовах за змістом містить всю необхідну інформацію, зазначення якої передбачається Порядком № 22-1 для вирішення питання про призначення пенсії. Звернення позивача до відповідача засобами поштового зв'язку із заявою, складеною особисто, а не на бланку, зумовлено тим, що відповідач неправомірно відмовлявся приймати у неї документи для призначення пенсії.
При цьому Верховний Суду в постанові від 14.07.2023 у справі № 200/8218/20-а ухвалив рішення, яким визнав протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.08.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та зобов'язав відповідача розглянути цю заяву.
Слід наголосити, що відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів.
відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального
страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
повідомляє про необхідність дооформления документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Позивачка стверджує, що після отримання постанови Верховного Суду від14.07.2023 року у справі 200/8218/20-а, а саме в серпні 2023 року, вона особисто зверталася до відділу обслуговування громадян в м. Краматорську, та була готова надати додані до заяви документи в оригіналах, натомість їй повідомили, що її справа взагалі відсутня, та жодних документів не переглянули і не перевірили наявність підстав для призначення пенсії на пільгових умовах.
Отже, при новому розгляді заяви відповідачеві слід виконати вимоги п. 4.2 Порядку № 22-1, зокрема, за потреби повідомити про необхідність дооформления документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Отже, з огляду на викладене, окружний суд дійшов правильного висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.08.2023 № 056230001663 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 200/6131/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 14 березня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
І. В. Геращенко