14 березня 2024 року м.Чернігів Справа № 620/682/24
Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 22 листопада 2023 року о/р № 974230810533 про відмову у переведені ОСОБА_1 на пенсію про втраті годувальника;
-зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перевести позивача, ОСОБА_1 , на пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% пенсії ОСОБА_2 , яку він отримував на день смерті, та виплатити її з часу звернення за призначенням такої пенсії.
Позов мотивовано тим, що відповідно до статті 37 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вона має право на призначення пенсії, у зв'язку з втратою годувальника, у розмірі 50% від фактичного розміру пенсії, яку отримував за життя її чоловік.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 16.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що чоловік позивача отримував пенсію за вислугу років як льотчик цивільної авіації відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Разом з тим, базовою величиною для визначення спірного розміру пенсії є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області подано до суду відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд виходить з меж заявлених позовних вимог та враховує такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб від 28.11.2005 серії НОМЕР_1 позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 (а.с. 16), який отримував пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробувального складу цивільної авіації відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 21.10.2023 серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17).
14.11.2023 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказану заяву розглянуто за екстериторіальним принципом ГУ ПФУ в Житомирській області, яке рішенням від 22.11.2023 у задоволенні заяви відмовило. Відмова мотивована тим, що чинним законодавством не передбачено призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника за померлого чоловіка, який отримував пенсію як льотчик цивільної авіації (а.с. 16).
Вважаючи вказану відмову протиправною позивачка звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначені статтею 36 Закону №1058-IV, за змістом якої пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до статті 37 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Тобто базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв'язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058-IV, є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №523/13150/16-а, від 01.06.2022 у справі №620/3519/18.
Матеріалами справи підтверджується, що чоловік позивачки за життя отримував пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробувального складу цивільної авіації, призначену відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ).
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що відповідно до норм Закону №1058-IV вона має право на переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, яка має бути розрахована виходячи з 50% від фактичного розміру пенсії, яку отримував її чоловік.
Однак такі доводи позивача базуються на неправильному розумінні статті 37 Закону №1058-IV, якою, як вже зазначалось вище, передбачено, що обчислення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника здійснюється виходячи саме з розміру пенсії за віком померлого годувальника.
Враховуючи викладене, оскільки позивач звернулась за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника саме на підставі Закону №1058-IV, розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Іншого цим Законом не передбачено.
З урахуванням наведеного, суд погоджується із позицією ГУ ПФУ в Житомирській області, що позивач не має право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, розрахованої з 50% розміру пенсії, яку отримував її чоловік, оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що він отримував пенсію за віком. Натомість, матеріалами справи підтверджено факт того, що він отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII.
Разом з тим, як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.11.2023 у справі № 620/5200/22 розглянувши спір з подібних правовідносин, позивач може оформити пенсію у зв'язку із втратою годувальника, розраховану з розміру пенсії за віком годувальника відповідно до Закону №1058-IV, якщо ОСОБА_2 мав на неї право.
У свою чергу, вказана обставина ГУ ПФУ в Житомирській області під час розгляду заяви позивачки від 14.11.2023 залишена поза увагою.
З огляду на зазначене та положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, враховуючи, що відповідачем під час під час прийняття спірного рішення про відмову в переведенні позивачки з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника не досліджувались питання щодо того: якого розміру пенсію за віком отримує позивач, чи мав право на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV померлий годувальник, а якщо мав, то який мав бути її розмір та чи не зміниться у бік зменшення розмір пенсії позивача внаслідок переведення її на пенсію по втраті годувальника, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення від 22.11.2023, зобов'язання ГУ ПФУ в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.11.2023.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи задоволення позову повністю, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь позивача судовий збір у сумі 1211,20 грн
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 22 листопада 2023 року о/р № 974230810533 про відмову у переведені ОСОБА_1 на пенсію про втраті годувальника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.11.2023 про перехід на інший вид пенсії, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ - 13559341).
Суддя В.В. Падій