05 березня 2024 року справа № 580/11830/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
11.12.2023 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в поліції;
визнати протиправним та скасувати висновок про призначення одноразової грошової допомоги, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції відповідно до вимог Закону України “Про Національну поліцію” від 02 липня 2015 року №580-VIII, Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 у справі №580/1291/23, яке було залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 відповідачем повторно розглянуто заяву позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги в результаті визначення інвалідності, що настала внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в поліції та листом від 10 листопада 2023 року № 29/К-305 зазначено, що складено висновок яким відмовлено ОСОБА_1 у призначені одноразової грошової допомоги, в зв'язку з перевищенням терміну, між датою звільнення та датою встановлення інвалідності, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 97 ЗУ “Про Національну поліцію”, а саме шести місяців від дати звільнення зі служби в поліції.
Позивач стверджує, що фактично шестимісячний термін з дати звільнення ОСОБА_1 зі служби сплинув 04 вересня 2022 року, однак йому встановлено II групу інвалідності 27 вересня 2022 року, тобто через 22 дні після спливу такого шестимісячного строку, тому вказаний шестимісячний строк пропущений із поважних та незалежних від нього причин, зумовлених видачею Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області направлення на МСЕК через 14 днів з дати звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, а також у зв'язку з обмеженнями, які запроваджені через встановлення на території України воєнного стану.
Окрім того, позивач зазначає, шо протягом 13 днів, які припали на період встановленого законом шестимісячного строку для визначення позивачу групи інвалідності він перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Звенигородська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Звенигородської міської ради.
Отже, виходячи із вищевикладених обставин, на переконання позивача, відмова Головного управління Національної поліції в Черкаській області у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням II групи інвалідності, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, що викладена в листі №29-К-305 від 10 листопада 2023 року є протиправною.
Ухвалою від 05.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
23.01.2024 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Стверджує, що оскільки 2 група інвалідності у зв'язку із травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків, встановлена позивачу після 6 місяців з дня звільненні зі служби в поліції, а тому з урахуванням, визначених ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» строків, позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги.
Ухвалою від 05.03.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив службу з 16.08.2004 до 06.11.2015 в органах внутрішніх справ України та з 07.11.2015 до 04.03.2022 в органах Національної поліції України, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 та довідкою Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 18.03.2022 №12/18-К-46.
Відповідно до свідоцтва про хворобу медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області” від 09.02.2022 №16, діагноз і постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва): захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням служби в поліції. Постанова М(ВЛ)К ДУ “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області” про придатність до військової служби: непридатний до служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 21.02.2022 №58 о/с майора поліції ОСОБА_1 , інспектора чергового сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №2 Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, 04.03.2022 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію" (через хворобу).
18.03.2022 відповідач видав позивачу направлення на медико-соціальну експертну комісію №12/18-нап-8 для визначення групи інвалідності або відсотків втрати працездатності.
Згідно з довідкою МСЕК серії 12 ААВ № 640447, позивачу з 27.09.2022 встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново. Причина інвалідності - захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням служби в поліції.
Ступінь втрати професійної працездатності 80 відсотків, що підтверджується довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 28.09.2022 серії 12 ААА № 054113.
30.11.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції.
15.12.2022 відповідач склав висновок “Про призначення одноразової грошової допомоги”, відповідно до якого одноразову грошову допомогу позивачу не призначено.
Відповідач листом від 23.12.2022 № 29/К-305 повідомив позивача про відсутність правових підстав для призначення одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність позивачу була встановлена після спливу шести місяців від дня звільнення зі служби в поліції.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 у справі №580/1291/23, що залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано висновок про призначення одноразової грошової допомоги від 15.12.2022, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, код ЄДРПОУ 40108667) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 30 листопада 2022 року щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаних судових рішень, начальником ГУНП в Черкаській області 08.11.2023 затверджено висновок “Про призначення одноразової грошової допомоги”, відповідно до якого відмовлено ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з перевищенням терміну між датою звільнення та датою встановлення інвалідності, передбаченої п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: 6 місяців від дати звільнення зі служби в поліції (дата звільнення 04.03.2022, інвалідність встановлена 27.09.2022).
Листом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 10.11.2023 №29/К-305 позивачу повідомлено, що на підставі п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Зважаючи, що позивач звільнений зі служби в поліції 04.03.2022, а інвалідність встановлена 27.09.2022, відсутні підстави для призначення одноразової грошової допомоги, оскільки термін, передбачений Законом України «Про Національну поліцію», перевищений.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся в суд з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.97 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
На підставі підп. «б» п.4 ч.1 ст.99 Закону №580-VIII розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, у разі визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Згідно з ч.2 ст.97 Закону №580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону України «Про Національну поліцію», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4).
Згідно з підп.2 п.1 Розділу ІІ Порядку №4 у разі встановлення поліцейському інвалідності днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
На підставі п.1 Розділу ІІІ Порядку №4 формування документів для призначення та виплати ОГД в органах поліції, закладах освіти здійснюється бухгалтерською службою у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП), підрозділами правового забезпечення органів поліції та закладів освіти, а також працівниками медичних (військово-лікарських) комісій МВС (далі - ВЛК).
Формування документів для призначення та виплати ОГД поліцейським, які були відряджені до органів державної влади, здійснюється органом поліції, в якому особа займала посаду до відрядження, або органом поліції, наказом якого особа була звільнена зі служби в поліції.
СДНОП визначають обставини настання події та відповідають за правильність кваліфікації нещасних випадків, які призвели до втрати працездатності, згідно із законодавством України.
ВЛК відповідають за перевірку матеріалів на відповідність діагнозу, за яким установлено втрату працездатності, переліку хвороб, отриманих під час проходження служби, згідно із законодавством України.
Підрозділи кадрового забезпечення відповідають за достовірність інформації про періоди служби даним з особової справи та правильність визначення випадків для виплати грошової допомоги, згідно із законодавством України.
Бухгалтерські служби відповідають за правильність обчислення та перерахування до установ банку ОГД згідно з реквізитами, зазначеними в заяві (рапорті) особою, яка має право на цю виплату, згідно із законодавством України.
Керівники органів поліції, закладів освіти відповідають за правильність призначення сум ОГД, згідно із законодавством України.
Відповідно до п.2 Розділу ІІІ Порядку №4 посадові особи органів поліції, навчальних закладів у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.
На підставі п.3 Розділу ІІІ Порядку №4 заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, закладів освіти за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до органів державної влади.
На підстави п.5. Розділу ІІІ Порядку №4 для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає:
1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності;
2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках);
3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати);
4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
6) копії акта (актів) розслідування нещасного випадку, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, за формами, визначеними МВС, зокрема про те, що цей випадок не пов'язаний з учиненням поліцейським кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності);
8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).
Для вирішення спору суд враховує висновки Верховного Суду у постановах від 19.09.2018 у справі №373/1188/16-а, від 20.09.2018 у справі №296/9456/16-а, від 01.11.2018 у справі №822/3788/17, 22.01.2019 у справі №2340/2663/18, від 15.04.2019 у справі №823/1798/18, від 10.10.2019 у справі №822/1083/18, від 05.02.2020 у справі №810/836/18, від 23.04.2020 у справі №822/999/18 та від 23.09.2021 у справі №2240/3024/18, де Верховний Суд висловив позицію, згідно з якою положення пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України “Про Національну поліцію” застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1) причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
2) інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Оцінюючи наявність у позивача вказаних умов суд врахував, що відповідно до свідоцтва про хворобу медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області” від 09.02.2022 №16, діагноз і постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва): захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням служби в поліції. Постанова М(ВЛ)К ДУ “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області” про придатність до військової служби: непридатний до служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 21.02.2022 №58о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію" (через хворобу).
Згідно з довідкою МСЕК серії 12 ААВ №640447, позивачу з 27.09.2022 встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново. Причина інвалідності - захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням служби в поліції.
При цьому, підставою відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги спірним висновком від 08.11.2023 є перевищення терміну між датою звільнення та датою встановлення інвалідності, передбаченої п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: 6 місяців від дати звільнення зі служби в поліції (дата звільнення 04.03.2022, інвалідність встановлена 27.09.2022).
Суд врахував, що вказаним обставинам Черкаський окружний адміністративний суд уже надавав оцінку під час розгляду справи №580/1291/23, зазначивши в рішенні від 14.07.2023, що дійсно визначення позивачу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаних з проходженням ним служби в поліції відбулося після спливу шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 97 Закону №580-ІV.
Враховуючи, що позивач був звільнений 04.03.2022, шестимісячний строк з дати його звільнення із служби минув 05.09.2022 (враховуючи, що останній день шестимісячного строку припав на вихідний день - 04.09.2022).
У рішенні від 14.07.2023 у справі №580/1291/23 суд вказав, що пропущення шестимісячного строку з дати звільнення позивача зі служби до дати встановлення останньому інвалідності відбулося у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України, що стало причиною несвоєчасного встановлення групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаних із проходженням служби в поліції (пропущено 22 дні після спливу шестимісячного строку звільнення позивача зі служби), а прийняття в Україні відповідних законодавчих (нормативних) документів відповідними органами, поставило в залежність можливість реалізації вказаних прав позивача. Таким чином, фактично через форс-мажорний випадок позивач не зміг своєчасно реалізувати своє право на відповідний соціальний захист, передбачений законами України. Введення воєнного стану, встановленого Указом Президента від 24.02.2022 № 64/2022, включено до переліку обставин непереборної сили форс-мажорний.
З огляду на викладене під час розгляду справи №580/1291/23 суд дійшов висновку, що фактично шестимісячний термін з дати звільнення позивача зі служби сплинув 05.09.2022 (04.03.2022 дата звільнення), однак йому становлено ІІ групу інвалідності 27.09.2022 (довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 28.09.2022 серія 12ААВ № 640447), тобто на 22-й день після спливу такого шестимісячного строку, тому вказаний шестимісячний пропущений позивачем із поважних та незалежних від нього причин, у зв'язку з обмеженнями, які запроваджені через встановлення в Україні воєнного стану.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими підстави прийняття спірного висновку від 08.11.2023, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з перевищенням терміну між датою звільнення та датою встановлення інвалідності, передбаченої п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію».
Як установлено судом, позивача звільнено зі служби в поліції через хворобу та встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в поліції.
Отже, на переконання суду, у позивача наявні усі необхідні умови для отримання одноразової грошового допомоги відповідно до п.4 ч.1 ст.97 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію», а тому оскаржуваний висновок про відмову у призначенні вказаної допомоги є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, ст.101 Закону №580-VIII визначений вичерпний перелік підстав, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються. Так, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Наявності вказаних підстав для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у позивача не доведено.
Щодо вимоги зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції відповідно до вимог Закону України “Про Національну поліцію” від 02 липня 2015 року №580-VIII, Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4, суд зазначає таке.
Відповідно до п.1 Розділу 4 Порядку №4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу ІІІ, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).
На підставі п.3 Розділу 4 Порядку №4 рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.
Пунктом 6 Розділу 4 Порядку №4 визначено, що поліцейським або членам сім'ї загиблого поліцейського нарахування та виплата ОГД здійснюється після надходження коштів на зазначені цілі до відповідного органу поліції, навчального закладу. Виплата проводиться фінансовим підрозділом за останнім місцем проходження служби поліцейським шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку або через касу органу поліції, навчального закладу. Реквізити для проведення операції переказу коштів на поточний рахунок (МФО, код за ЄДРПОУ, номер транзитного рахунку, номер карткового рахунку, реєстраційний номер облікової картки платника податків) зазначаються у заяві (додаток 4).
ОГД виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження, в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання органів поліції або навчальних закладів (п.6 Розділу 4 Порядку №4).
Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження).
Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справа №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а та від 12.04.2018 справа №826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.
Натомість, у цій справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі “Олссон проти Швеції” від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
У постанові від 26 червня 2018 року у справі №809/1231/16 Верховний Суд зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Суд наголошує, що відповідно до ст.13 Європейської конвенції з прав людини кожен, чиї права, свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Крім того, відповідно до рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Враховуючи, що під час розгляду цієї справи встановлено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, суд дійшов висновку зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції.
За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
У позовній заяві позивач просить відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч.6-7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з абз.1 ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд врахував, що в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач не надав жодного доказу.
Відповідне до висновків Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України”, в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.
Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, відсутні підстави для їх стягнення на користь позивача.
Зважаючи, що позивач звільнений від сплати судового збору і не надав доказів понесених судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням 2 групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати висновок, затверджений 08.11.2023 начальником ГУНП в Черкаській області, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням 2 групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.57, код ЄДРПОУ 40108667) прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням 2 групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.97 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію", Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ