12 березня 2024 року справа № 580/12325/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимошенко В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
22 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу №031969 від 05.12.2023.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що її протиправно притягнуто до відповідальності згідно з оскаржуваною постановою, оскільки позивач не здійснював перевезення вантажу автомобілем марки МАN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тобто позивач на момент проведення перевірки не був перевізником в розумінні Закону України “Про автомобільний транспорт”, так як вищезазначений транспортний засіб був переданий позивачем в користування (оренду) іншій юридичній особі - товариству з обмеженою відповідальністю «Зернова Надія».
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державну службу України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845).
Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що під час рейдової перевірки 30.10.2023 транспортного засобу марки МАN, реєстраційний номер НОМЕР_1 виявлено такі порушення: «перевищення встановлених законодавством вагових параметрів від 10% до 20 % при перевезенні вантажу, а саме на одиночну вісь допустимо 11500 кг., фактично 15420 кг. Під час здійснення ГВК водій ТЗ не надав посвідчення водія відповідної категорії, ТТН за 30.10.2023, протокол перевірки та адаптації тахографа, роздруківку даних роботи цифрового тахографа водія за 30.10.2023 та самостійно залишив зону ГВК без дозволу інспектора, чим порушив ПКМУ №879, п. 22.5 ПДР, наказ МТЗУ №340 від 07.06.2010, наказ МТЗУ №385 від 24.06.2010, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того зазначив, що відсутність у позивача статусу суб'єкта господарювання на момент перевірки, не звільняє його від відповідальності, оскільки під час перевірки встановлено, що ним здійснювались вантажні перевезення з перевищенням вагових параметрів понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків, а частина 15 статті 60 Закону № 2344-1 передбачає застосування адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до автомобільних перевізників, до яких, за визначенням статті 1 цього Закону і належить ОСОБА_1 .
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій вона просить позов задовольнити повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
За результатами здійснення 30.10.2023 головними спеціалістами Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом виявлено, що о 11 год. 55 хв. на а/д Р-03 підїзд до М-03, 4 км + 100 м Київська обл., с. Проліски ОСОБА_1 за допомогою водія (не назвався), який керував транспортним засобом марки MAN д/н НОМЕР_2 з напівпричіпом марки BENALU д/н НОМЕР_3 здійснював перевезення вантажу.
Під час перевірки виявлено порушення: «перевищення встановлених законодавством вагових параметрів від 10% до 20 % при перевезенні вантажу, а саме на одиночну вісь допустимо 11500 кг., фактично 15420 кг. Під час здійснення ГВК водій ТЗ не надав посвідчення водія відповідної категорії, ТТН за 30.10.2023, протокол перевірки та адаптації тахографа, роздруківку даних роботи цифрового тахографа водія за 30.10.2023 та самостійно залишив зону ГВК без дозволу інспектора, чим порушив ПКМУ №879, п. 22.5 ПДР, наказ МТЗУ №340 від 07.06.2010, наказ МТЗУ №385 від 24.06.2010, cm. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», про що складено акт проведення перевірки № АР 012086 від 30.10.2023.
Листом № 4681/41/23-23 від 08.11.2023 позивачу завчасно було направлено повідомлення про розгляд справи на 05.12.2023 (з 09-30 год. до 12.00 год.).
05.12.2023 на розгляд справи прибули представники товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова Надія» та повідомили, що транспортний засіб MAN д/н НОМЕР_2 з напівпричіпом марки BENALU д/н НОМЕР_3 , який на праві власності належить позивачу нібито передано згідно договору оренди ТОВ «Зернова Надія», проте будь-який письмових доказів на підтвердження вказаної обставини не надали.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області, 05.12.2023 стосовно позивача винесено постанову №031967 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України „Про автомобільний транспорт" (перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад І0% але не більше 20%) , в сумі 17000 грн - яка не є предметом розгляду у даній справі та оскаржувану постанову №031969 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів перелік яких визначений ст. 48 Закону в сумі 17000,00 грн.
Не погоджуючись з постановою №031969 про накладення штрафу, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України “Про автомобільний транспорт” №2344-III від 05.04.2001, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2344-III), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з ч. 7 ст. 6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення №103), у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з п. 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.
Згідно з п. 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 4 Порядку №1567 передбачено, що Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
За приписами пунктів 13 - 15 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Отже, відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону №2344-ХІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Як передбачено абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ХІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Враховуючи зміст вищевказаних норм, слідує висновок, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.
Таким чином, приписи ст. 60 Закону №2344-III передбачають наявність спеціального суб'єкта відповідальності автомобільного перевізника.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, з наступними змінами та доповненнями (далі Правила №363).
Згідно з розділом І Правил №363 перевізник фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Системний аналіз викладених вище правових норм свідчить про те, що відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не інші особи (власники транспортних засобів, тощо).
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, транспортний засіб марки MAN д/н НОМЕР_2 з напівпричіпом марки BENALU д/н НОМЕР_3 , який у спірному випадку підлягав перевірці, був зареєстрований на позивача - ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_4 (автомобіль) та серія НОМЕР_5 (напівпричіп).
Однак, вищезазначений транспортний засіб марки MAN д/н НОМЕР_2 з напівпричіпом марки BENALU д/н НОМЕР_3 станом на момент проведення рейдової перевірки був переданий у користування іншій юридичній особі - товариству з обмеженою відповідальністю «Зернова Надія», що підтверджується договором оренди від 14.10.2022, предметом якого є транспортний засіб марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 та договором найму транспортного засобу від 06.01.2023, предметом якого є транспортний засіб марка - BENALU, спеціалізований напівпричіп н/пр - самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
У матеріалах справи міститься копія договору поставки від 02.03.2023 №02/03/23, товарно-транспортна накладна від 30.10.2023 №1, видаткова накладна від 30.10.2023 №143, які підтверджують, що перевізником вантажу 30.10.2023 транспортним засобом марки MAN д/н НОМЕР_2 з напівпричіпом марки BENALU д/н НОМЕР_3 - виступало саме товариство з обмеженою відповідальністю «Зернова Надія», а не позивач.
Таким чином, дослідивши письмові докази, які долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивач - ОСОБА_1 у даному випадку не є перевізником в розумінні ст. 1 Закону №2344-III та не має відношення до подій, які описані в акті перевірки від 30.10.2023 №АР01.2086 та в оскаржуваній постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05.12.2023 №031967, однак відповідач під час розгляду справи про порушення, не забезпечив належного з'ясування дійсної особи перевізника.
У зв'язку із вищевикладеними обставинами, суд дійшов висновку визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області від 05.12.2023 №031969.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то судові витрати зі сплати судового збору, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Інших доказів понесених судових витрат, станом на час прийняття рішення, матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст.2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області від 05.12.2023 №031969.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн 60 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Валентина ТИМОШЕНКО