Справа № 560/157/24
іменем України
14 березня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров'я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального закладу охорони здоров'я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи", в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Комунального закладу охорони здоров'я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" викладеного у довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12А?Г № 139881 від 29.11.2023 року про не продовження ОСОБА_1 третьої групи інвалідності.
зобов'язати Комунальний заклад охорони здоров'я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" повторно провести медико-соціальну експертизу ОСОБА_1 з врахуванням консультативних висновків профільного спеціаліста Комунального некомерційного підприємства "Вінницький обласний клінічний високо спеціалізований ендокринологічний центр Вінницької обласної ради".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що був визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи. Після проходження переогляду відповідач протиправно не продовжив позивачу ІІІ групу інвалідності. Вважає таке рішення не правомірним та таким яке грубо порушує його права, оскільки поліпшення стану здоров'я не відбулося.
Ухвалою суду від 17 січня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що ним не порушено порядку розгляду питання щодо продовження групи інвалідності, а тому оскаржуване рішення відповідає положенням Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 року № 561, тобто прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій просив задоволити заявлені позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 з 03.03.2021 є особою з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання.
30.01.2023 року на адресу Хмельницької міської медико-соціальної експертної комісії КЗОЗ "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" надійшла посильна документація для проведення медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 : направлення на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК) від 20.01.2023 року (підписане ЛКК 27.01.2023 року) з планом медичної реабілітації; консультаційний висновок спеціаліста від 17.11.2022 року; консультаційний висновок спеціаліста від 30.03.2022 року; копія ЕКГ від 10.01.2023 року; діагностичний звіт 10.01.2023 року; реоенцефалографічне дослідження від 22.12.2022 року; протокол обстеження МРТ головного мозку від 24.08.2022 року №7642; копія картки платника податків від 22.11.2001 року; копія паспорта НОМЕР_1 (сторінки 1, 2, 3, 4, 5, 10, 11, 12, 13); копія свідоцтва № НОМЕР_2 ; копія свідоцтва серії НОМЕР_3 та копія військового квитка серії НОМЕР_4 (сторінки 1, 2, 3, 10, 11, 22, 23).
В подальшому, позивач надав протокол обстеження МРТ головного мозку від 13.03.2023 року № 7642.
За результатами огляду Хмельницькою міською медико-соціальною експертною комісією 10.03.2023 року, вивчення наданої посильної документації ОСОБА_1 та документів медико-експертної справи (щодо попередніх оглядів в 2021 та 2022 роках, в тому числі, виписки з історії хвороби КНП "ОКЦНН" ЗОР № 235 від 25.03.2020 року) рішення не прийнято.
Позивача направлено на консультацію до Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії.
Хмельницькою обласною медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 рекомендоване стаціонарне медико-соціальне експертне обстеження в ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України". Для отримання направлення на стаціонарне обстеження до ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України", позивач не з'явився.
13.07.2023 року медико-експертну справу ОСОБА_1 направлено до ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" на заочну консультацію.
Згідно з консультативним висновком ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" від 14.11.2023 року № 878, остання госпіталізація ОСОБА_1 відбулась у жовтні 2020 року у відділенні ендокринології Хмельницької обласної лікарні. В подальшому стаціонарно позивач не лікувався.
За міжкомісійний період (з 2022 року по 2023 рік) ОСОБА_1 двічі оглядався тільки амбулаторно, консультантами ендокринологами КНП "ВОКВЕЦ ВОР" (м. Вінниця) з діагнозом: Аденома гіпофізу (продовжений ріст). Стан після видалення макроаденоми гіпофізу. Останній огляд 17.11.2022 року. Рекомендовано прийом препарату Достінекс 0,5 мг по 1/2 таб 2 р/тиждень 3 міс. фФР-1, СТГ через 6 міс. Наведені у формі 088/о показники соматомедину С (614 нг/мл) та СТГ 12 400 нг/мл) - без дати. Остання МРТ від 24.08.2022 року. З наведеної документації не зрозуміло чи є продовжений ріст аденоми гіпофізу.
Позаштатною загальноінститутською медико-експертною комісією ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" вказано, що за представленими в медико-експертній справі документами рекомендувати обґрунтоване експертне рішення не можливо та рекомендовано дообстеження в спеціалізованому закладі ДУ "Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України".
Після повернення медико-експертної справи ОСОБА_1 , Хмельницькою обласною медико-соціальною експертною комісією прорецензовано медико-експертну справу та враховуючи рекомендації ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" останньому було запропоновано стаціонарне обстеження в ДУ "Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України".
Відомості щодо проходження такого відсутні.
Відповідно до акту огляду № 523 від 10.03.2023 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності "загальне захворювання" на строк з 01.03.2023 до 01.01.2024.
Позивач скористався правом на оскарження рішення в установленому законодавством порядку, та на момент розгляду справи рішення за результатом оскарження не приймалось.
Позивач вважає, що довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААГ № 139881 від 29.11.2023 року не відповідає фактичним обставинам та не відповідає іншим підтверджуючими документам, що в свою чергу свідчить про його необґрунтованість та протиправність, тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.91 № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-XII).
Частиною першою статті 2 Закону № 875-XII передбачено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до статті 3 Закону № 875-XII, інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 875-XII, громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 № 2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі -Закон № 2961-IV).
Частиною першою статті 1 Закону № 2961-IV встановлено, що інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктами 3, 4 Положення про медико-соціальну експертизу передбачено, що Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Відповідно до п. 10 Положення про медико-соціальну експертизу, залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.
Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров'я МВС, Пенсійного фонду України, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники органів державної служби зайнятості та у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.
До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.
Порядок участі представників органів державної служби зайнятості та інших працівників соціальної сфери затверджується МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.
Приписами п. 15 Положення про медико-соціальну експертизу передбачено, що комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.
Згідно з пунктом 17 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідно до п. 19 Положення про медико-соціальну експертизу, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
За наявності заперечень представників Пенсійного фонду України комісія направляє особу, що звернулася для встановлення інвалідності, на додаткове медичне обстеження, яке проводиться без урахування висновку попередньої лікарсько-консультативної комісії. Остаточне рішення приймається комісією за результатами додаткового медичного обстеження, обсяги якого визначаються комісією з урахуванням характеру та важкості захворювання.
З наявних в матеріалах справи документах, у тому числі з Акту № 523 від 10.03.2023, судом не встановлено проведення медико-соціальної експертизи відносно ОСОБА_1 не у повному складі комісії або не уповноваженим складом медико-соціальні експертної комісії.
Пунктами 20, 21 Положення про медико-соціальну експертизу передбачено, що комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.
У разі коли голова або окремі члени комісії не згодні з прийнятим рішенням, їх думка зазначається в акті огляду комісії, який подається у триденний строк Кримській республіканській, обласній або центральній міській комісії, що приймає відповідне рішення із урахуванням результатів додаткового медичного обстеження та консультативного висновку головного спеціаліста відповідного профілю.
Виходячи з аналізу зазначених вище норм чинного законодавства, рішення МСЕК про встановлення інвалідності приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичних документів та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії. Відомості про прийняте рішення вноситься до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Отже, рішення МСЕК про встановлення інвалідності відображається саме в акті огляду особи, оформлення такого рішення окремим документом законодавство не передбачає.
З огляду на це суд вважає, що акт огляду МСЕК є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, що також випливає з пункту 9 частини першої статті 19 цього Кодексу, яким передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду 24 грудня 2021 року у справі № 808/1542/17.
Згідно з п. 24 Положення про медико-соціальну експертизу, комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Згідно з пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності особі, що особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Інструкція про встановлення груп інвалідності затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 № 561 (далі -Інструкція № 561 ).
В силу п. 1.3 Інструкції № 561, відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, медико-соціальна експертиза проводиться хворим, що досягли повноліття, інвалідам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 561, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно п. 1.9 Інструкції № 561, огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, проводиться згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317.
Відповідно до п. 1.10 Інструкції № 561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
Згідно з п. 1.13 Інструкції № 561, інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюється до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.
Пунктом 2.2 Інструкції № 561 передбачено, що Критерії життєдіяльності людини: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.
Ступінь обмеження життєдіяльності - це величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.
Помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.
Розділом III Інструкції № 561 передбачений перелік захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів, порушень функцій органів та систем організму, при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 561, причини інвалідності встановлюються згідно з пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Відповідно до п. 12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).
Згідно п. 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:
обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;
обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;
обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);
обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);
обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;
обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;
обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.
Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.
Згідно п. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді. Причинами інвалідності, зокрема, є: захворювання: отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях.
Наказом МОЗ України від 05.06.2012 № 420 затверджено (далі Наказ № 420) яким унормовано градацію наслідків травм та професійних захворювань і форми їх прояву щодо систем органів людини відсоткам втрати професійної працездатності.
Згідно п. 24 Положення про медико-соціальну експертизу, комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги. Видача особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, виписки з акта огляду комісії на руки забороняється.
У позовній заяві зазначено про те, що підставою для встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності була наявність захворювання Е22.0 акромегалія прогресуючого перебігу та наказом Міністерства охорони здоров'я від 27.10.2014 № 778, акромегалія включена до переліку рідкісних (орфанних) захворювань, що також підтверджується консультаційним висновком спеціаліста КНП "Вінницький обласний клінічний високоспеціалізований ендокринологічний центр Вінницької обласної ради" та випискою з історії хвороби № 235 від 25.03.2020, а тому, на думку заявника, зазначені обставини передбачають наявність підстав для встановлення інвалідності.
Тобто, спір виник у зв'язку із незгодою позивача із висновком МСЕК щодо не продовження йому ІІІ групи інвалідності.
З цього приводу, суд зазначає, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичних документів та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
В разі незгоди з висновком Комісії рішення МСЕК можна оскаржити до ДЗ Центральної МСЕК МОЗ України.
У спірних правовідносинах, суд зазначає, що Комісією було дотримано процедури прийняття рішення МСЕК, проведено вивчення та аналіз наявних документів, поданих заявником, та складено акт огляду № 523 від 10.03.2023 та видана довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 А?Г № 139881 від 29.11.2023.
Таке рішення на думку фахівців Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії КЗОЗ "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" вмотивоване тим, що на момент огляду відсутні підтвердження того, що захворювання позивача призвели до такого ступеню порушення функцій організму та обмеження життєдіяльності, що дають підстави для встановлення будь-якої з груп інвалідності, тому, з врахуванням консультативного висновку ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" від 14.11.2023 року № 878 та рекомендацій Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії від 29.11.2023 року, усіма членами Хмельницької міської медико-соціальної експертної комісії 29.11.2023 року одностайно прийнято експертне рішення - встановити ОСОБА_1 ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності "загальне захворювання" на строк з 01.03.2023 року до 01.01.2024 року.
Об'єктивних даних, які б засвідчували дефекти/вади/недоліки у реалізації Комісією повноважень під час складання вказаних документів судом з приєднаних до справи доказів не виявлено.
Доказів не врахування Комісією документів наданих заявником та наявних медичних документів матеріали справи не містять.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються правильність рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постановах від 12 жовтня 2021 року у справі № 280/4820/19, від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, від 30 листопада 2020 року в справі № 200/14695/19-а.
Також слід зазначити, що позивачу пропонувалось обстеження в ДУ "Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України", тому суд критично відноситься до тверджень позивача про не направлення останнього для обстеження до профільних установ.
Отже, з огляду на викладене, визначення конкретного ступеню розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв встановлення інвалідності є дискреційними повноваженнями МСЕК, а отже, суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідача.
Разом з тим, матеріали справи містять докази оскарження заявником рішення МСЕК до ДЗ Центральної МСЕК МОЗ України, за розглядом якого рішення ще не прийнято.
Так, відповідачем супровідним листом № 43 від 10.01.2023 до ДУ "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" надіслано для очного огляду в порядку оскарження рішення Хмельницької обласної МСЕК медико-експертну справу ОСОБА_1 1984 року народження відповідно до його заяви.
Однак, станом на дату розгляду справи, в матеріалах справи відсутні відомості щодо рішення за результатом розгляду скарги.
Суд, повторно наголошує, що суди не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.09.2019 у справі № 215/3246/17 та від 09.12.2019 у справі № 160/9746/18.
Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що відповідачем не порушено порядку розгляду цього питання, а тому оскаржуване рішення відповідає положенням Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 року № 561, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, тобто прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров'я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 )
Відповідач:Комунальний заклад охорони здоров'я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" (вул. Пілотська буд 1, к. 2, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29010 , код ЄДРПОУ - 23562203)
Головуючий суддя П.І. Салюк