Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
14 березня 2024 р. справа №520/33241/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Кухар М.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області (вул. Березняківська, буд. 4-а, м. Київ, 02152, код ЄДРПОУ 42552598), третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460) про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд :
-визнати протиправним та скасувати Рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області № 842 від 06.09.2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що позивачу стало відомо, що рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області № 842 від 06.09.2023 року скасовано дозвіл на імміграцію в Україну. Позивач вважає вказане рішення протиправним, незаконним та таким, що порушує її права, а отже просить його скасувати.
Ухвалою суду від 21.11.2023 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Проте, представником відповідача відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.
Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суддя Кухар М.Д. з 01.01.2024 по 14.01.2024 перебувала у щорічній відпустці.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що громадянин СРВ ОСОБА_1 отримав дозвіл на імміграцію на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про імміграцію» як батько іммігранта відповідно до рішення ВГІРФО ГУМВС України в Київській області на підставі пункту 6 частини другої статті 4 Закону України «Про імміграцію» як особа, яка є батьком іммігранта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області про скасування дозволу на імміграцію № 842 від 06.09.2023 року (далі - Рішення № 842 від 06.09.2023 року) скасовано дозвіл на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 та його дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Прийняття цього рішення вмотивоване ч.ч. 1 та 6 ст. 12 «Про імміграцію» від 07.06.2001р. №2491-ІІІ (далі Закон №2491-ІІІ).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773-VI) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Відповідно до ст. 2 Закону №3773-VІ іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.
Відповідно до ст. 3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.
Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України від 07.06.2001 №2491-ІІІ «Про імміграцію» (у редакції, чинній на час подання заяви від 24.01.2006 та прийняття оскаржуваного рішення від 12.04.2023, далі - Закон №2491-ІІІ).
Стаття перша Закону №2491-ІІІ надає визначення термінів, що застосовуються у Законі, серед яких: імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року; дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
При цьому, в подальшому було внесено зміни до вказаної статті, після чого надано визначення поняттю дозвіл на імміграцію, згідно якого рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №2491-ІІІ дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №2491-ІІІ визначено квоту імміграції, яка встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку та наведено по яких категоріях іммігрантів.
У відповідності до ст. 6 Закону №2491-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції: 1) приймають заяви разом з визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; 2) перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; 3) приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються; 4) видають та вилучають у випадках, передбачених цим Законом, посвідки на постійне проживання; 5) ведуть облік осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.
Під час розгляду справи встановлено, що громадянин СРВ ОСОБА_1 отримав дозвіл на імміграцію на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про імміграцію» як батько іммігранта відповідно до рішення ВГІРФО ГУМВС України в Київській області на підставі пункту 6 частини другої статті 4 Закону України «Про імміграцію» як особа, яка є батьком іммігранта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону №2491-ІІІ, особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
Позивач на підставі отриманого дозволу на імміграцію в Україну була документована посвідкою на постійне проживання в Україні.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону №2491-ІІІ дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.
Суд вважає за необхідне вказати, що підставою для скасування дозволу на імміграцію є встановлення наявності неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність, які були покладені в основу рішення про надання такого дозволу. При цьому, втрата чинності документів повинна мати місце саме на момент прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію, що дійсно свідчитиме про протиправність дій органу Державної міграційної служби України, однак зміна обставин у майбутньому не може впливати на чинність вже виданого дозволу та ставити під сумнів правомірність рішення про його видачу.
Крім того, відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів того, що на момент прийняття рішення від 08.11.2007 року про надання позивачу дозволу на імміграцію ним були надані свідомо неправдиві відомості, підроблені документи чи документи, що втратили чинність.
Відповідно до п. 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року №1983 ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Водночас, суд вважає за необхідне вказати, що громадянин країни, якого стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинен мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає йому змогу брати участь у провадженні під час розгляду його справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або в компетентному органі, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності.
Право бути почутим є ключовим принципом належного управління в демократичній державі. У тих випадках, коли існує прямий або несприятливий вплив на права чи інтереси будь-якої особи, її потрібно своєчасно та належно проінформувати про це, для того, щоб вона мала можливість підготувати відповідні звернення. Такі звернення можна підготувати письмово або висловити усно на слуханнях або зустрічах. У будь-якому разі такі звернення можуть містити документальні докази, висновки та/або заяви. Важливо, щоб особи мали достатньо часу для надсилання звернень до ухвалення рішення суб'єктом владних повноважень.
Перевірка адміністративними судами дотримання суб'єктами владних повноважень права особи "бути почутою" є обов'язковою, що безпосередньо закріплено в пункті 9 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за яким у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідача№ 842 від 06.09.2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в разі набрання ним законної сили, неминуче призведе до негативних наслідків для позивача. Такими наслідками, відповідно до статті 13 Закону №2491-ІІІ, є обов'язок особи, стосовно якої прийняте рішення про скасування дозволу на імміграцію, виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію. Особа, яка не виїхала протягом місяця, підлягає видворенню в порядку, законодавством України.
Таким чином, враховуючи існування загрози настання таких серйозних для позивача наслідків, суд вважає, що забезпечення його права взяти участь при прийнятті цього рішення є обов'язковою передумовою його правомірності. Натомість, матеріали справи свідчать, що позивач не був запрошений для надання пояснень до моменту прийняття спірного рішення, у зв'язку з чим було порушено його право "бути почутим".
Крім того, суд вважає, що відповідачем не дотримано одного з елементів критерію «необхідності у демократичному суспільстві», а саме - принципу пропорційності. Який, в свою чергу, вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень, що призвело до негативних наслідків для позивача за відсутності будь-якої вини останнього. Відтак, оскаржуване рішення відповідача не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві, оскільки для позивача та членів його сім'ї скасування дозволу на імміграцію має наслідком повну зміну способу життя родини, в складі якої троє неповнолітніх дітей.
З аналізу обставин прийняття оскаржуваного рішення дають підстави для висновку, що при його прийнятті порушено принцип верховенства права.
Частина 2 статті 3 Конституції України визначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі 820/2262/17, від 09.07.2020 у справі 823/407/18, від 26.06.2020 у справі №820/3098/17, від 30.01.2020 у справі № 2340/2851/18.
Також, аналогічні висновки викладено і Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 13.11.2023 року у справі №520/8722/23.
Відтак, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області № 842 від 06.09.2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір підлягав сплаті у розмірі 858,88 грн, проте позивачем було сплачено 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Суми судового збору, зайво сплачені позивачем при поданні позовної заяви, можуть бути повернуті за заявою позивача.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області № 842 від 06.09.2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати в розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн 88 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області (вул. Березняківська, буд. 4-а, м. Київ, 02152, код ЄДРПОУ 42552598).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .
Повний текст рішення складено 14 березня 2024 року.
Суддя Кухар М.Д.